36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
22.10.2009 р. Справа № 10/86-09
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, 36014, м. Полтава, вул. Леніна, 1/23
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремтол-Автотюнінг", 39600, м. Кременчук, проїзд Арсенальний, буд. 2, кв. 38
про стягнення 5 410,11 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача : Старцева Л.В., довіреність № 51 від 14.09.2009 р.;
від відповідача : не з'явилися.
Суть спору : розглядається позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремтол-Автотюнінг", м. Кременчук 5 410,11 грн. заборгованості перед державним бюджетом, з яких 4 850,33 грн. основний борг з оплати орендних платежів за договором оренди від 14.09.2006 р. № 699/06-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, та 559,78 грн. пені.
Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив.
Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань, оскільки :
(1) ухвала про порушення провадження у справі від 07.09.2009 р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 01.10.2009 р., які були направлені за вказаними у позові поштовими реквізитами відповідача, повернулись до суду з огляду на закінчення терміну зберігання;
(2) реєстрація зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремтол-Автотюнінг", м. Кременчук не здійснювалася (див. копії довідок з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України № 16/4172 від 22.10.2003 р. та № 09/2-1019 від 17.04.2006 р.);
(3) до компетенції господарських судів не входить установлення фактичного місцезнаходження учасників процесу .
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення двохмісячного терміну розгляду справи відповідно до п. 1 ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті (неявка відповідача цьому не перешкоджає), суд розглядає справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази,
встановив:
14.09.2006 року Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області (далі - орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремтол-Автотюнінг", м. Кременчук (далі - орендар) уклали договір № 699/06-Н оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди № 699/06-Н).
Відповідно до умов Договору оренди № 699/06-Н позивач зобов'язувався передати, а відповідач зобов'язувався прийняти в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення в будівлі учбового корпусу № 13 по вул. Ярмакова, 9 в м. Кременчук загальною площею 154,4 кв.м. та знаходиться на балансі Кременчуцького державного політехнічного університету (п. 1 Договору) та сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3 Договору) у розмірі, визначеному п. 3.1 та 3.2 Договору.
Згідно п. 3.1 Договору оренди № 699/06-Н за користуванням об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує до Державного бюджету орендну плату, яка визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (із змінами та доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2008 р. -6 950,00 грн..
Орендна плата перераховується у співвідношенні 50% та 50% (Держбюджет, балансоутримувач) щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції (п. 3.3 Договору оренди № 699/06-Н).
Передача об'єкта оренди у користування Орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами Договору оренди № 699/06-Н та оформлюється актом прийому-передачі (п. 2.1 Договору оренди № 699/06-Н).
Відповідно до акту від 14.09.2006 р. приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремтол-Автотюнінг", м. Кременчук (орендар) прийняло в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою : вул. Ярмакова, 9 в м. Кременчук загальною площею 154,4 кв.м..
В порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором оренди № 699/06-Н відповідач не проводив своєчасно розрахунків по орендній платі з серпня 2008 р..
Скориставшись наданим йому правом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава зверталось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремтол-Автотюнінг", м. Кременчук 3 532,98 грн. заборгованості відповідача перед державним бюджетом, з яких 2 699,25 грн. основний борг з оплати орендних платежів за договором оренди від 14.09.2006 р. № 699/06-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, за період з 19.08.2008 р. по 19.02.2009 р. (з урахуванням часткової оплати), та 833,73 грн. пені.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.05.2009 р. по справі № 10/31-09 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава були частково задоволені і стягнуто в доход державного бюджету України 2 699,25 грн. боргу та 108,66 грн. пені.
Відповідно до ст. 85 ГПК України дане рішення набрало законної сили.
Крім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава зверталось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про (1) розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 699/06-Н від 14.09.2006р., укладений між РВ ФДМУ по Полтавській області, м. Полтава та ТОВ “Кремтол-Автотюнінг”, (2) зобов'язання ТОВ “Кремтол-Автотюнінг” повернути з оренди нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 154,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 9
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.07.2009 р. по справі № 3/56-09 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава задоволено у повному обсязі.
За даними позивача дане судове рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку і відповідно до ст. 85 ГПК України 12.08.2009 р. набрало законної сили.
На момент звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача перед державним бюджетом по орендній платі за період з 19.02.2009 р. по 12.08.2009 р. складає 4 850,33 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу, наявним у матеріалах справи.
Позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості перед державним бюджетом за період з 19.02.2009 р. по 12.08.2009 р. в сумі 5 410,11 грн., з яких 4 850,33 грн. основний борг з оплати орендних платежів за договором оренди від 14.09.2006 р. № 699/06-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, та 559,78 грн. пені.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Спірне приміщення є державним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 18 Закону України № 2269-ХІІ від 10.04.92 р. “Про оренду державного та комунального майна” (із змінами та доповненнями) орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не допускається.
Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання за Договором оренди № 699/06-Н від 14.09.2006 р. щодо сплати орендних платежів до Державного бюджету не виконав, заборгованість в розмірі 4 850,33 грн., що утворилася за період з 19.02.2009 р. по 12.08.2009 р., не сплатив.
Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оренду нежитлового приміщення в сумі 4 850,33 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 3.5 та п. 7.2 Договору оренди, передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків з орендної плати, нараховується пеня в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Як вбачається з матеріалів справи, пеня заявлена позивачем до стягнення з відповідача в сумі 559,78 грн. за період з 19.02.2009 р. по 12.08.2009 р. не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та є в межах строків визначених п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 559,78 грн. відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд визнає правомірними.
За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. "а" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з ст. 471 ГПК України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України. Порядком оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 (в редакції Постанови КМУ від 05 серпня 2009 р. № 825 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ") розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляду господарських справ становить 236,00грн..
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремтол-Автотюнінг" (39600, м. Кременчук, проїзд Арсенальний, буд. 2, кв. 38) р/р № 26008183360000 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 331865, код ЄДРПОУ 32687062:
- до державного бюджету України на р/р 31114093700008 УДК у м. Кременчуці, код ЄДРПОУ 34698778, банк одержувача : ГУДК у Полтавській області, МФО 831019, код бюджетної класифікації 22080200, символ 093 : 4 850,33 грн. боргу та 559,78 грн. пені;
- в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, одержувач УДК у м. Полтаві, р/р 31118095700002 в ГУДК у Полтавській області, МФО 831019 : 102,00 грн. державного мита;
- в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22050000, одержувач УДК у м. Полтаві, р/р 31211259700002 в ГУДК у Полтавській області, МФО 831019 : 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази з набранням чинності цим рішенням.
3. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ КІВШИК О.В.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.