Справа № 453/601/19
№ провадження 4-с/453/4/19
іменем України
24 червня 2019 року м. Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Микитина В.Я.,
секретаря судового засідання Трембач М.М.,
без учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного провадження цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, -
ОСОБА_1 20.05.2019 року звернувся у суд із скаргою на дії та рішення державного виконавця, в якій просить зняти арешт з його грошових коштів, котрі знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ПАТ «КРЕДОБАНК», що був накладений постановою головного державного виконавця Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шолупата І.М. від 03.11.2017 року.
В обґрунтування скарги посилається на те, що на виконанні у Сколівському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області знаходиться зведене виконавче провадження № 52415512 про стягнення коштів з боржника ОСОБА_1 .. Загальна сума, що підлягає стягненню по зазначеному виконавчому провадженню, становить 65 071,70 грн., стягнуто у процесі виконання - 11 484,03 грн., залишок, що підлягає стягненню 53 587, 37 грн.. Нещодавно боржник з'ясував, що грошові кошти, які зараховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «КРЕДОБАНК», заблоковані на підставі постанови про арешт майна (коштів) боржника, винесеної головним державним виконавцем Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Шолупата І.М. 03.11.2017 року. Оскільки на зазначений картковий рахунок боржнику здійснюється нарахування заробітної плати, він звернувся до державного виокнавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів. Згідного з листом Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 10.04.2019 року вих. № 3214, який отримано боржником 10.05.2019 року, у задоволенні заяви відмовлено. Зазначає, що накладення арешту на заробітну плату боржника, у якого відсутні інші доходи, порушує право власності на належні йому кошти та ставить його сім'ю у вкрай важке матеріальне становище. Відтак, державним виконавцем, крім порушення права, передбаченого ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оплату праці», допущено протиправну бездіяльність, а саме не виконано ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема не винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника та не направлено її до підприємства, яке виплачує заробітну плату боржнику.
10.06.2019 року за вх. № ЕП-285 та 21.06.2019 року за вх. № ЕП-308/19 ОСОБА_1 подав заяви, в яких подану скаргу підтримав, просив здійснювати судовий розгляд справи за його відсутності.
Сиягувач ГУ ДФС у Львівській області та Сколівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області явку належним чином уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки таких суд не повідомили. На виконання вимог ухвали судді Сколівського районного суду Львівської області від 20.05.2019 року про прийняття скарги до провадження, Сколівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області 07.06.2019 року надав суду матеріали зведеного виконавчого провадження № 52415512 у належно засвідченій копії. Одночасно Сколівським РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області надано суду відзив на скаргу по справі № 453/601/19, однак такий судом до уваги не береться у зв'язку порушенням п. 1 ч. 4 ст. 162 ЦПК України, а саме із відсутністю документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Таким чином у судове засідання не з'явилися усі учасники судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній цивільній справі не здійснювалося.
У судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Сколівському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області знаходиться зведене виконавче провадження № 52415512 по боржнику ОСОБА_1 , до складу якого входять шість виконавчих проваджень на загальну суму заборгованості 45 180, 28 грн., з яких: вимога про сплату боргу № Ф-259-17-У від 09.04.2019 року, видана Головним управлінням ДФС у Львівській області ГУДФС у Львівській області 07.06.2019 року на суму 8 995,76 грн.; постанова № 48157448, винесена Сколівським РВ ДВС Сколівським РВ ДВС 15.05.2019 року на суму 1 672,86 грн.; вимога № Ф-259-17у від 02.11.2017 року, видана Головним управлінням ДФС у Львівській області 05.12.2017 року на суму 4 826,60 грн.; виконавчий лист № 813/3058/17 від 03.10.2017 року, виданий Львівським окружним адміністративним судом стягувачу - ГУ ДФС у Львівській області 03.11.2017 року на суму 32 828,51 грн.; постанова № 0643/20900/15 від 10.04.2015 року, винесена Львівською митницею ДФС, про стягнення 8 500, 00 грн.. Виконавче провадження № 48157448 щодо виконання виконавчого листа № 2/453/112 від 08.06.2015 завершене.
Судом також встановлено, що постановою головного державного виконавця Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області про арешт коштів боржника від 03.11.2017 року накладено арешт на кошти на всіх відкритих рахунках та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів божника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 ..
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За приписами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У свою чергу, частиною 1 ст. 448 ЦПК України передбачено, що така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Разом з тим, норми чинного ЦПК України не урегульовують порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України «Про виконавче провадження».
В силу ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.
Закон не передбачає порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
Водночас ч. 1 ст. 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Разом з тим ч. 5 ст. 287 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Отже, наведені норми закріплюють загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об'єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.
Як встановлено судом, у зведеному виконавчому провадженні № 52415512 про стягнення коштів з боржника ОСОБА_1 взагалі не виконується судові рішення, ухвалені за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, або виконується судове рішення, ухвалене за правилами адміністративного судочинства, то суд дійшов висновку, що розгляд питання про оскарження ОСОБА_1 дій та рішення державного виконавця не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства у порядку, визначеному ст. ст. 447-452 ЦПК України.
Такий висновок суду повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2019 року у справі № 805/3267/16-а, провадження № 11-16апп19.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
За таких встановлених судом обставин, провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, із роз'ясненням заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляду таких справ.
Керуючись ст. ст. 247, 255-256, 260-261, 447 ЦПК України, суд, -
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Повідомити заявникові, що розгляд справи про оскарження дій та рішень державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні,в якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, або виконується судове рішення, ухвалене за правилами адміністративного судочинства, віднесено до юрисдикції адміністративного суду у порядку, визначеному КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.
Суддя В.Я. Микитин