Справа № 462/7605/18
19 квітня 2019 року Залізничний районний суд міста Львова
в складі:
головуючого-судді Ліуша А.І.
з участю секретаря Трипалюк А.Б.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, покликаючись на те, що 30 вересня 2017 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 отримав 7000,00 доларів США строком до 01 грудня 2017 року. Однак відповідач борг не повернув. У зв'язку із порушеннями зобов'язань за договором позики відповідач має заборгованість 7000,00 доларів США, що еквівалентно 196000,00 грн. суми боргу, 196000,00 грн. пені, 5477,40 грн. 3% річних, 28462,00 грн. процентів за користування чужими коштами. Просить стягнути з відповідача на його користь 196000,00 грн. суми боргу, 196000,00 грн. пені, 5477,40 грн. 3% річних, 28462,00 грн. процентів за користування чужими коштами та судові витрати у справі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому згідно ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що справу можна вирішити у його відсутності, на підставі наявних у ній даних та доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.
Судом встановлено, що 30 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 отримав 7000,00 доларів США, які зобов'язався повернути до 01 грудня 2017 року.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
У встановлені договором строки відповідач ОСОБА_3 не виконав зобов'язання щодо повернення заборгованості згідно розписки від 30 вересня 2017 року.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові №309/3458/14-ц від 13 грудня 2017 року, згідно якої за своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути 196000,00 грн. суми боргу, 196000,00 грн. пені, 5477,40 грн. 3% річних, 28462,00 грн. процентів за користування чужими коштами. Просить стягнути з відповідача на його користь 196000,00 грн. суми боргу, 196000,00 грн. пені, 5477,40 грн. 3% річних, 28462,00 грн. процентів за користування чужими коштами за договором позики від 30 вересня 2017 року, що стверджується розрахунками позивача, інших розрахунків та заперечень розрахунків позивача відповідачем не надано.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.
Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 4259,40 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд , -
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 / АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 / на користь ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 / 196000 /сто дев'яносто шість тисяч/ гривень 00 копійок заборгованості, 196000 /сто дев'яносто шість тисяч/ гривень 00 копійок пені, 5477 /п'ять тисяч чотириста сімдесят сім/ гривень 40 копійок 3% річних, 28462 /двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят дві/ гривні 00 копійок процентів за користування чужими коштами.
Стягнути з ОСОБА_3 / АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 / на користь ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2/ 4259 /чотири тисячі двісті п'ятдесят дев'ять/ гривень 40 копійок сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 квітня 2019 року.
Суддя: /підпис/ А.І. Ліуш
Копія вірна.
Суддя: А.І. Ліуш