Вирок від 06.06.2019 по справі 335/2108/17

1Справа № 335/2108/17 1-кп/335/268/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201608060004722 від 06.10.2016 року по обвинуваченню:

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, одруженого, освіта вища, пенсіонера, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що рішенням Запорізької обласної ради № 3 від 30.10.2014 року „Про призначення директора комунального підприємства Автогосподарство Запорізької обласної ради” його призначено директором комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради.

На підставі вказаного рішення сесії Запорізької обласної ради 30.10.2014 року між ОСОБА_7 та Запорізькою обласною радою в особі першого заступника голови Запорізької обласної ради ОСОБА_9 укладено „Контракт з директором комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області”.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, ОСОБА_7 з 30.10.2014 року був особою, яка постійно обіймала на комунальному підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, і був службовою особою.

Відповідно до п. 1.1 Контракту, Керівник зобов'язується безпосередньо здійснювати керівництво Підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за Підприємством майна.

Згідно з п. 2.1 Контракту, Керівник здійснює керівництво Підприємства, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань Підприємства, передбачених чинним законодавством України, статутом підприємства та цим Контрактом.

ОСОБА_7 , будучи службовою особою, маючи організаційно розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи відповідальним за прибуткову діяльність очолюваного підрозділу, достовірно знаючи що Контрактом виплата премій Керівнику до свят не передбачається, маючи умисел на привласнення майна комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем:

- у квітні 2015 року, в денний час, знаходячись у кабінеті комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова 12-а, підписав наказ про виплату премії до свята, та розпорядчі бухгалтерські документи, на підставі яких у квітні 2015 року йому була нарахована та виплачена премія у сумі 625 грн.;

- у серпні 2015 року, в денний час, знаходячись у кабінеті комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова 12-а, підписав наказ про виплату премії до свята, та розпорядчі бухгалтерські документи, на підставі яких у серпні 2015 року йому була нарахована та виплачена премія у сумі 375 грн.;

- у жовтні 2015 року, в денний час, знаходячись у кабінеті комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова 12-а, підписав наказ про виплату премії до свята, та розпорядчі бухгалтерські документи, на підставі яких у жовтні 2015 року йому була нарахована та виплачена премія у сумі 622 грн.;

- у травні 2016 року, в денний час, знаходячись у кабінеті комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова 12-а, підписав наказ про виплату премії до свята, та розпорядчі бухгалтерські документи, на підставі яких у травні 2016 року йому була нарахована та виплачена премія у сумі 315 грн.;

- у серпні 2016 року, в денний час, знаходячись у кабінеті комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова 12-а, підписав наказ про виплату премії до свята, та розпорядчі бухгалтерські документи, на підставі яких у серпні 2016 року йому була нарахована та виплачена премія у сумі 250 грн.;

- у жовтні 2016 року, в денний час, знаходячись у кабінеті комунального підприємства «Автогосподарство» Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова 12-а, підписав наказ про виплату премії до свята, та розпорядчі бухгалтерські документи, на підставі яких у жовтні 2016 року йому була нарахована та виплачена премія у сумі 746 грн.;

а всього у період з квітня 2015 року по жовтень 2016 року на суму 2 933 грн., які ОСОБА_7 привласнив.

Крім того, відповідно до умов матеріального забезпечення керівника, відповідно п. 3.1. розділу 3 Контракту, за виконання обов'язків, передбачених контрактом керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності. По пункту 3.1.2 Контракту надбавка за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі до 50 % посадового окладу. Відповідно до п.п. 3.1.3 Контракту, максимальний розмір преміювання за результатами фінансової-господарської діяльності повинен складати до 50 % окладу. При цьому, обов'язковими умовами виплати премій керівникам є:

-виконання умов, передбачених контрактом;

-відсутність зауважень і претензій з боку працівників;

-відсутність заборгованості із заробітної плати, єдиного внеску на соціальне страхування

та податків;

-відсутність випадків порушення законодавства щодо оплати праці та її умов, а також

соціально-економічних прав працівників;

-відсутність грубих порушень охорони праці, що завдали шкоди здоров'ю працівників,

або призвели до втрати життя (з вини керівника).

Загальний розмір преміювання з урахуванням інших видів грошової винагороди - до 100 % посадового окладу.

Максимальний розмір премій за результатами виробничо-фінансової діяльності - до 50 %.

У Додатку № 2 до Контракту з директором вказані диференційовані показники преміювання за результатами виробничо-фінансової діяльності, та розміри преміювання до посадового окладу у відсотках:

1. Виконання показника чистого прибутку, встановленого фінансовим планом/зменшення збитковості в розмірі до 30 %;

2. Виконання показника, встановленого фінансовим планом „фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування” в розмірі до 10 %;

3. Досягнення розміру коефіцієнту рентабельності діяльності підприємства (чистий прибуток/чистий дохід) в розмірі до 10%.

Відповідно висновку судово-економічної експертизи, показники чистого прибутку, встановленого фінансовим планом по отриманню прибутку (збитку) та фактичних показників фінансової звітності за 2015 рік не досягнуті.

У третьому та четвертому кварталі 2015 року показник, встановлений фінансовим планом „фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування” не виконаний.

По показнику рентабельності діяльності підприємства застосування премій в розмірі 10 % необґрунтовано показниками, а премія повинна була нараховуватись за розміром до 3 % посадового окладу.

Фактично премія за трьома показниками була нарахована ОСОБА_7 у загальному розмірі 45% від окладу починаючи з липня 2015 року по грудень 2015 року. По диференційованим показникам преміювання (1,2), які визначені у Додатку № 2 до Контракту з директором, премія не повинна була нараховуватись у 4 кварталі 2015 року у зв'язку із погіршенням показників, а по показнику досягнення розміру коефіцієнту рентабельності діяльності підприємства, показник премії повинен був становити 3 % від окладу.

Таким чином, ОСОБА_7 будучи службовою особою, маючи організаційно розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи відповідальним за прибуткову діяльність очолюваного підрозділу, достовірно знаючи що у третьому кварталі 2015 року підприємством не досягнуто показників, визначених у Додатку № 2 до Контракту, маючи умисел на привласнення майна Комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради, діючи з корисливих мотивів, у період жовтень, листопад, грудень 2015 року, знаходячись у кабінеті комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова 12-а, зловживаючи службовим становищем, підписав накази та розпорядчі бухгалтерські документи на підставі яких у період жовтень, листопад, грудень 2015 року зависив премію по показникам виробничо-фінансової діяльності на суму 9 549 грн. 34 коп.

Відповідно до норм Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року зі змінами та доповненнями, на суми завищених та виплачених ОСОБА_7 премій нарахований ЄСВ на загальну суму 4495 грн. 55 коп., тим самим ОСОБА_7 зловживаючи службовим становищем розтратив майно комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради.

Загальний показник завищення за період квітень 2015 року по жовтень 2016 року включно, відповідно висновку судово-економічної експертизи, становить 16 977 грн. 89 коп., з яких:

- по показникам виробничо-фінансової діяльності - 9 549 грн. 34 коп.;

- по преміям до свят 2 933 грн.;

- по ЄСВ на премії 4 495грн. 55 коп.;

чим ОСОБА_7 спричинено комунальному підприємству „Автогосподарство” Запорізької обласної ради матеріальну шкоду у розмірі 16 977 грн. 89 коп.

Ці дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані, як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України, як привласнення, розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується також в тому, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України „Про оплату праці”, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України „Про оплату праці”, та згідно з ч. 2 ст. 97 КЗпП, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Відповідно до п. 4.2 Колективного договору Комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради з 2010 року, матеріальне стимулювання передбачає наявність відповідних базових показників та критеріїв для визначення розміру премії згідно з положеннями про преміювання.

Згідно з Положенням про оплату праці і преміювання водіїв, інженерно - технічних працівників і АУП, основних і допоміжних робітників КП „Автогосподарство” ЗОР, обов'язковою умовою для нарахування премії є якісне і своєчасне надання транспортних послуг, відсутність претензій з боку керівництва підприємства та клієнтів, якісне і вчасне проведення технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Проте, відповідно до фінансового звіту КП „Автогосподарство” ЗОР (додаток № 1 до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва), у період дев'яти місяців 2016 року підприємство було збитковим.

Попри це, директор КП „Автогосподарство” ЗОР ОСОБА_7 , будучи службовою особою, маючи організаційно-розпорядчі та адміністративно - господарські функції, будучи відповідальним за прибуткову діяльність очолюваного підприємства, діючи повторно, маючи умисел на розтрату майна КП „Автогосподарство” ЗОР, діючи в інтересах третіх осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, у період з січня по вересень 2016 року включно підписав накази та розпорядчі бухгалтерські документи, на підставі яких найманим працівникам підприємства нараховувались та були виплачені премії у розмірі 206 353 гривні, чим спричинив КП „Автогосподарство” ЗОР матеріальну шкоду у великому розмірі.

Ці дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані, як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України, як розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, у великих розмірах.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні проведено в межах пред'явленого обвинувачення відповідно до ст.337 КПК України.

Провівши судове слідство та проаналізувавши наявні в справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні ОСОБА_7 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що на підприємстві працював з 1986 року по 20.02.2017 року. Починав з водія. На посаді директора працював спочатку як виконуючий обов'язки з 2008 року по 2010 рік, а в 2014 році був призначений на підставі рішення обласної ради на постійній основі і з ним було підписано контракт. До його обов'язків входило загальне керівництво та вирішення всіх питань по підприємству. Премії до свят виплачувалися всім однаково згідно колективного договору. Накази про преміювання підписував він, а готувала їх безпосередньо бухгалтер ОСОБА_10 . Нараховані грошові кошти отримувались працівниками або на картку або через касу. Бухгалтер йому доповідала про стан виконання плану. Фінансові звіти він підписував щоквартально. З його контрактом також були ознайомлені і працівники бухгалтерії. Головний бухгалтер завжди повідомляла йому коли на підприємстві збиток, коли прибуток, скільки коштів на рахунках. З актом ревізії він ознайомлений. На акт подавалися заперечення, в яких вказувалося, що всі виплати були законними. Виплати премій працівникам вважає правомірними, в акті до цього зауважень не було. Розрахунок премій проводили працівники бухгалтерії. Йому самому премії виплачувалися по результатам роботи за місяць. Зауважень з цього приводу ніколи не було. Законність виплати премій перевіряв, ставив питання з цього приводу бухгалтеру, чи правильно зроблені нарахування. Цивільний позов не визнає. Просив суд виправдати його по всім пред'явленим обвинуваченням.

Перевіривши, дослідивши, та оцінивши докази по вказаному кримінальному провадженню у їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення не знайшло свого об'єктивного підтвердження, спростовується доказами, дослідженими в ході судового розгляду, обвинувачення обґрунтовано доказами, які не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Беззаперечних доказів вини ОСОБА_7 в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем не встановлено. Даний висновок ґрунтується на наступних підставах та доказах.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, сторона обвинувачення посилалася на безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, а саме наступні:

-акт № 06-21/3 від 16.12.2016 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за період з 01.01.2015 року по 31.10.2016 року;

-висновок судово-економічної експертизи № 26/11.2 від 26.01.2017 року;

-контракт з директором КП „Автогосподарство” ЗОР ОСОБА_11 від 30.10.2014

року;

-колективний договір КП „Автогосподарство” ЗОР;

-Статут КП „Автогосподарство” Запорізької обласної ради;

-фінансову звітність КП „Автогосподарство” ЗОР;

-накази про преміювання працівників КП „Автогосподарство” ЗОР;

-розрахункові відомості;

-відомості до виплат;

-відомості з банків про рух грошових коштів на рахунках КП „Автогосподарство” ЗОР;

-покази свідка ОСОБА_12 .

Так, у висновках акту № 06-21/3 від 16.12.2016 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за період з 01.01.2015 року по 31.10.2016 року, яку проведено Управлінням східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, згідно якого дослідженням наказів на преміювання за жовтень, листопад, грудень 2015 року та звіту про виконання фінансового плану за ІІІ квартал 2015 року, встановлено, що при запланованому прибутку у сумі 142,3 тис. грн., фактично Підприємством досягнуто прибутку у сумі 44,3 тис. грн. Таким чином, директору ОСОБА_7 незаконно виплачено премію за жовтень-грудень 2015 року, за результатами виробничо-фінансової діяльності за ІІІ квартал 2015 року на загальну суму 9094,62 грн. та зайво перераховані внески до державних цільових фондів (37,66%) в сумі 3425,03 грн., чим порушено умови пункту 3.1.3 та Додатку № 2 Контракту. Крім того, ревізією встановлено, що відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати та особових рахунків директора КП „Автогосподарство” було нараховано та виплачено премію до свят: у травні 2015 року - згідно з наказом від 18.05.2015 № 18-б „Про виплату премії з нагоди 10-річчя створення КП „Автогосподарство” ЗОР - 625,00 грн.; у серпні 2015 року - згідно з наказом від 21.08.2015 № 41-б „Про виплату премії до дня Незалежності України” - 375,00 грн.; у жовтні 2015 року - згідно з наказом від 24.10.2015 року № 53-б „Про виплату премії до дня автомобіліста і дорожника” - 622,00 грн.; у травні 2016 року - наказ на преміювання від 06.05.2016 № 27-б „Про виплату премії до свята Дня перемоги” (директор КП „Автогосподарство” у списку працівників, які преміюються відсутній) - 315,00 грн.; у серпні 2016 року - наказ від 23.08.2016 року № 66-б „Про виплату премії з нагоди річниці дня Незалежності” (директор КП „Автогосподарство” у списку працівників, які преміюються відсутній) у розмірі 250,00 грн.; у жовтні 2016 року - згідно з наказом від 28.10.2016 року № 90-б „Про виплату премії до дня автомобіліста і дорожника” - у розмірі 746,00 гривень. Виплата премій до свят у розмірі до середньомісячної заробітної плати передбачена п. 1.8 розділу 6 „Збереження та розвиток соціальної сфери підприємства” Колективного договору, однак Контрактом вищезазначена премія директору КП „Автогосподарство” не передбачена. Таким чином, в порушення умов п. 3.1.3 Контракту з директором КП „Автогосподарство” від 30.10.2014 року було безпідставно нараховано та виплачено премії до свят на загальну суму 2933,00 грн. та зайво перераховані внески до державних цільових фондів (37,66% та 22%) в сумі 899,27 грн. Винною особою з зазначених преміальних виплат є директор ОСОБА_7 , яким підписано накази на преміювання. Висновок: за розділом встановлено незаконні виплати премій, які не передбачені контрактом, на загальну суму 12027,62 грн., нарахування єдиного внеску склали 4324,30 гривень (т. 1 а.с. 129-179).

Згідно до висновку судово-економічної експертизи № 26/11.2 від 26.01.2017 року (т. 3 а.с. 111-125) документально не підтверджено надлишково нарахованої премії директору КП „Автогосподарство” ЗОР ОСОБА_13 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року в розмірі 12027,62 грн. та відповідні перерахування ЄСВ в розмірі 4324,30 грн., загалом на суму 16351,92 грн. Документально підтверджується надлишково нарахована премія директору КП „Автогосподарство” ЗОР ОСОБА_13 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року в розмірі 12482,34 грн. та відповідні перерахування ЄСВ в розмірі 4495,55 грн., загалом на суму 16977,89 грн.

Також, звинувачення ґрунтується на таких доказах, які досліджені судом в судовому засіданні:

- статуті КП „Автогосподарство” ЗОР, яким визначено правовий статус комунального підприємства (т. 2 а.с. 1-6);

- колективному договорі КП „Автогосподарство” ЗОР з 2010 року, який укладено з метою регулювання соціально-трудових відносин, посилення соціального захисту працівників підприємства і включає зобов'язання сторін, що його уклали, на створення умов для підвищення ефективності роботи підприємства, реалізації на цій основі професійних, трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників (т. 2 а.с. 7-31);

- контракті від 30.10.2014 року з директором КП „Автогосподарство” ЗОР, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, яким врегульовано трудові відносини між ОСОБА_7 та Запорізькою обласною радою (т. 3 а.с. 41-57);

- наказах директора КП „Автогосподарство” ЗОР про виплату премії №№90-б від 28.10.2016 року; 84-б від 30.09.2016 року; 75-б від 09.09.2016 року; 73-б від 05.09.2016 року; 68-б від 31.08.2016 року; 66-б від 23.08.2016 року; 52-б від 29.07.2016 року; 48-б від 15.07.2016 року; 47-б від 14.07.2016 року; 46-б від 06.07.2016 року; 37-б від 16.06.2016 року; 35-б від 08.06.2016 року; 41-б від 30.06.2016 року; 29-б від 31.05.2016 року; 27-б від 06.05.2016 року; 23-б від 29.04.2016 року; 22-б від 29.04.2016 року; 11-б від 29.02.2016 року; 16-б від 31.03.2016 року; 10-б від 29.02.2016 року; 14-б від 04.03.2016 року; 6-б від 01.02.2016 року (т. 2 а.с. 46-67);

- розрахункових відомостях КП „Автогосподарство” ЗОР за січень-вересень 2016 року (т. 2 а.с. 68-109);

- відомостях нарахування коштів №№ 85, 86, 92, 115, 116, 123-125, 127-139, 141-143, 145, 147, 148, 150-152; відомостях до виплати 16, 74, 75-78, 80, 81, 83, 84, 87, 89-93, 97, 99-101, 105-107, 109-112, 118, 119, 121 (т. 2 а.с. 110-182);

- відомостях з банків про рух грошових коштів на рахунках КП „Автогосподарство” ЗОР (т. 3 а.с. 16-22, 32-35, 168-273).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_7 знає як колишнього керівника підприємства. Головним бухгалтером КП „Автогосподарство” ЗОР вона працює з 07.08.2012 року. В її обов'язки, в числі іншого входить і складання щоквартальної фінансової та податкової звітності, які вона подає до обласної ради. За перший квартал фінансовий звіт складається до 25 квітня, за другий - до 25 липня, за третій - до 25 жовтня, а за рік - до 28 січня. Поквартальний порядок складання фінансової звітності передбачений законодавством. Безпосередньо нарахуванням заробітної плати та премій займається бухгалтер ОСОБА_10 . Премії працівникам нараховуються щомісячно відповідно до умов колективного договору, а керівнику - згідно контракту. Керівнику премія нараховувалася після досягнення фінансового результату та припиняється нараховуватися за розпорядженням голови обласної ради. У 2015 році перший квартал був збитковим, хоча заплановані фінансові результати було досягнуто. Другий квартал 2015 року був з прибутком, після чого ОСОБА_7 почали нараховувати премію. В контракті керівника вказано, що у разі невиконання показників премія знімається розпорядженням голови обласної ради. Всі звіти подаються до обласної ради. Розпоряджень про зняття премій з ОСОБА_7 не було. Подібних вказівок із обласної ради також не надходило. Фінансові результати за четвертий квартал 2015 року вона не пам'ятає. Безпосередньо розпорядчі документи про виплату премій підписує директор, її підпис ставиться у відомостях про нарахування заробітної плати. ОСОБА_7 премія до свят виплачувалася згідно контракту та колективного договору. В контракті не вказано як нараховувати премії до свят, однак, так як в ньому зазначено, що за керівником зберігаються всі соціальні гарантії, що передбачені законодавством, то при виплаті премій до свят керівнику керувалися колективним договором. З контрактом вона та підлеглі працівники були ознайомлені, оскільки на його підставі нараховувалися виплати керівнику і в бухгалтерії була його ксерокопія. ОСОБА_7 при виплаті премій ніякого тиску не вчиняв. Йому приносили проект наказу, з яким він ознайомлювався та підписував. Сума премій в наказах зазначалася в гривнях. Ніколи питань та зауважень щодо нарахування премій ні в кого не виникало, а лише при проведенні перевірки фінансовою інспекцією, яка вважала неправильним таке нарахування. КП „Автогосподарство” готувало і подавало заперечення на акт ревізії. За рік підприємством було досягнуто фінансовий результат, а за четвертий квартал - ні. Однак, фінансові показники напряму не впливають на виплату премій.

Допитана за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона працює заступником головного бухгалтера КП „Автогосподарство” ЗОР, а на той час провідним бухгалтером. До її обов'язків входило нарахування заробітної плати, премій, проведення розрахунків з постачальниками, казначейські розрахунки. Квартальні звіти подає головний бухгалтер. Нарахування премії керівнику згідно контракту здійснювалося за результатами роботи підприємства та при виплаті враховуються і інші законодавчі акти. Головний бухгалтер по закінчені звітного періоду визначає процент премії, потім цей процент вноситься до наказу і вона далі нараховує премію. Бухгалтерія самостійно визначає розмір премії виходячи з показників роботи. Премія виплачується щомісячно, за результатами роботи за місяць. Звітність складається за квартал. За жовтень-грудень результати роботи розраховуються вже у наступному році. Окремих щомісячних розрахунків не має. Щодо премії до свят, то в контракті є пункт, що за керівником зберігаються всі соціальні гарантії. В колективному договорі в розділі соціальних гарантій зазначено премію до свят при наявності коштів. Ніяких обмежень щодо нерозповсюдження дії колективного договору на керівника не має. Дія колективного договору розповсюджується також і на нього. Відповідно до положення про оплату праці і преміювання, премія робітникам виплачується за результатами роботи за місяць згідно наказу керівника за відсутності претензій з боку керівництва та клієнтів КП „Автогосподарство” ЗОР. Основним показником преміювання є своєчасне і якісне виконання своїх службових обов'язків. Жодних посилань на прибуток не має. При перевірках жодних зауважень до виплат премій в цій частині не було. Колективний договір розповсюджується на всіх працівників підприємства. Копія контракту була в бухгалтерії. Їй невідомо, чи надходили скарги на робітників. Накази про премії готувала вона, директор їх затверджував. До свят визначалася конкретна сума премії, а за результатами роботи керівнику у процентному відношенні. У контракті не має посилань на те, що при негативних результатах за попередній квартал премія не нараховується за наступні після цього місяці. Вважає, що премія це складова частина заробітної плати.

За клопотанням сторони захисту у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що з 21.01.2014 року по 04.05.2016 року вона працювала начальником відділу фінансового моніторингу і бюджету та економічного аналізу управління з питань спільної власності територіальних громад виконавчої влади Запорізької обласної ради. До повноважень цього відділу не відносився контроль за нарахуванням премій керівником та працівниками комунального підприємства, контроль стану фінансово-господарської діяльності комунальних підприємств, контроль за поданням фінансової звітності комунальних підприємств, забезпечення отримання інформації щодо основних показників діяльності комунальних підприємств та їх аналіз. Комунальні підприємства подають фінансову звітність до Запорізької обласної ради щоквартально до 25 числа наступного місяця, та річну до 28 січня. До комунального підприємства „Автогосподарство” протягом 2015 року зауважень в роботі не було. Результати роботи за конкретний місяць стають відомі після подання квартальної звітності. Тобто, результати роботи за жовтень стають відомі 28 січня наступного року. Нарахування премій не входить до її компетенції. Управління, яке вона очолювала, не виходило із пропозицією про депреміювання ОСОБА_7 у зв'язку із недосягненням результатів фінансово-господарської діяльності. Наскільки їй відомо, такі розпорядження головою обласної ради не видавалися. Щодо результатів діяльності КП „Автогосподарство”, то у першому кварталі 2015 року було заплановано отримання збитку у 94,3 тис. грн., а по факту збиток склав 90,5 тис. грн., тобто збиток зменшено відповідно до плану на 3800 грн. По першому і другому кварталу 2015 року запланована сума збитків складала 258,6 тис. грн., а по факту за перше півріччя сума збитку склала 46,2 тис. грн. Тобто, якщо перерахувати, то КП за цей час додатково отримало прибуток у розмірі 208,6 тис. грн. За підсумками 9 місяців 2015 року при запланованих збитках у розмірі 116 тис. грн. КП „Автогосподарство” отримало прибуток у розмірі 15400 грн. За підсумками 2015 року при плановому показнику прибутку 10,5 тис. грн., комунальне підприємство отримало прибуток у розмірі 11100 грн. Порядок складання фінансових планів встановлено рішенням сесії Запорізької обласної ради № 34 від 30.05.2013 року, яким затверджено Порядок складання та затвердження фінансових планів комунальних підприємств, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області. Відповідно до цього порядку комунальні підприємства до виконавчого апарату обласної ради до 25 жовтня подають проект фінансового плану, який розглядається і на нього подаються зауваження. Особлива увага звертається на порівняння з минулим роком. Якщо зауважень не має, то фінансовий план затверджується розпорядженням голови обласної ради. З урахуванням специфіки діяльності КП „Автогосподарство”, те що воно обслуговує бюджетні організації обласної ради та обласної державної адміністрації, а обласний бюджет приймається на при кінці року, або на початку нового року, а при прийнятті бюджету у казначействі відкриваються нові рахунки, це займає досить тривалий час, то комунальне підприємство в перші місяці планує збитки. Щодо фінансового плану КП „Автогосподарство” на 2015 рік, то плановий прибуток за 2015 рік складав 10500 грн., у першому кварталі 2015 року плановий збиток складав 94,3 тис. грн., на другий квартал плановий збиток складав 164,3 тис. грн., плановий прибуток у третьому кварталі складав 142,6 тис. грн., а у четвертому плановий прибуток складав 126,5 тис. грн. Загальний плановий прибуток на 2015 рік складає 10,5 тис. грн. Їй відомо про перевірку фінансової інспекції КП „Автогосподарство”. Копію акту отримали від виконуючого обов'язки керівника „Автогосподарство” при розгляді на комісії обласної ради питання про виділення допомоги КП „Автогосподарство”. Будь-яких рішень щодо акту обласною радою не приймалося. Чистий прибуток КП „Автогосподарство” за третій квартал 2015 року склав 57 тис. грн., а за 4 квартал 2,3 тис. грн. Відомостей про оскарження акту перевірки фінансової інспекції вона не має.

За клопотанням сторони захисту у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що працює заступником начальника відділу в Управлінні східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, має стаж роботи 4 роки. Ним, на підставі рішення суду, проводилась позапланова ревізія КП „Автогосподарство”, під час якої було встановлено порушення виплати керівнику ОСОБА_7 премії до свят та премії за показниками фінансово-господарської діяльності. Порушень при виплаті премій працівникам підприємства встановлено не було. При перевірці використовувалися відомості по заробітній платі, звіти про виконання фінансового плану поквартальні, контракт, колективний договір. Інші документи не використовувалися. Виплата премій до свят не передбачена контрактом, тільки премія за результатами фінансово-господарської діяльності. Виплата премії до свят передбачена колективним договором. Вважає, що колективний договір поширюється лише на працівників підприємства, а для керівника є контракт. В колективному договорі передбачені виплати всім працівникам. Постановою Кабінету міністрів України № 859 від 19.05.1999 року передбачено, що умови оплати праці керівника урегульовані контрактом. Вважає, що інші виплати законодавством не передбачені. Фінансовий план підприємством складається на рік з поквартальної розбивкою. Премія нараховується щомісячно. В контракті не зазначено, що премія нараховується за квартал, зазначено, що за виконання фінансових показників. В нормативних документах не вказано як виплачується премія. Якщо контрактом передбачено - премія має бути виплачена щомісячно, але не вказано в якому місяці. Премія ОСОБА_7 виплачувалась лише за друге півріччя. Премія за перше півріччя 2015 року не виплачувалась. Взагалі фінансові плани діяльності за 2015 рік було виконано, отримано прибуток. ОСОБА_7 за результатами перевірки був відсторонений від посади і пояснення від нього не відбиралися, їх надавав головний бухгалтер. З обласної ради ніхто не опитувався. На Акт подавалися заперечення, на них складено висновки.

За клопотанням сторони захисту у судовому засіданні допитано експерта ОСОБА_16 , яка пояснила, що працює в експертом в Приватній аудиторській фірмі «Лінара аудит». На підставі постанови прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 від 16.01.2017 року нею було проведено судово-економічну експертизу. Для її проведення було надано матеріали кримінальної справи. За клопотанням надавались для дослідження додаткові матеріали. Вона використовувала первинні документи, що були в матеріалах справи, а саме нарахувальні відомості, накази по підприємству, фінансова звітність. Однак, в тексті експертизи посилань на ці документи не має. При цьому, не досліджувались виплати премій, а вона досліджувала нарахування премій. Свій висновок підтверджує в повному обсязі, відповідно до якого документально не підтверджується надлишково нарахованої премії на суму 16351,92 грн., а підтверджується на суму 16977,89 грн. В частині виплати премії до свят, то цей показник було знято, так як ця виплата не передбачена контрактом. По показникам господарської діяльності - був проведений відповідний фінансовий аналіз, було встановлено, погіршення показників фінансового плану. Особливістю нарахування премії є те, що фінансові показники рахуються за третій квартал, тобто за 9 місяців, відповідно ці показники потім враховуються чи покращені чи погіршені на четвертий квартал. Тому, дослідження було проведено відповідно за четвертий квартал 2014 року з наступним переведенням на 2015 рік, і відповідно на 2016 рік. Виходячи з проведеного дослідження на підставі розміру коефіцієнту рентабельності діяльності підприємства було розраховано премії, які мали виплачуватися. З урахуванням отриманих показників було встановлено що має місце завищення виплат. Всі показники наведені у зведених таблицях, відповідні розрахунки мають місце. При дослідженні вивчалися матеріали справи, контракт, фінансова звітність. У висновку експерта не має переліку конкретних документів, які вона досліджувала. Як на джерело розмірів нарахованої премії за результатами фінансово-господарської діяльності вона посилалася на „т.4 стор.230”, на цьому аркуші кримінальної справи містився додаток до висновків фінансової інспекції, і вона посилається на це джерело, оскільки це є достовірні дані. При нарахуванні премії повинні бути враховані показники поквартально. Вважає, що премії до свят не повинні виплачуватись керівнику, так як в контракті вони не передбачені. Відповідно до п. 3.1.3 контракту, максимальний розмір премії, який може бути нарахований за результатами фінансово-господарської діяльності складає 50 %. Премія за результатами господарської діяльності має виплачуватися у встановлений термін. Премія виплачується помісячно. При виплаті премій мають враховуватися фінансові результати за попередній квартал. Премії до свят не входять до грошової винагороди. Вважає, що всі нарахування, які не обумовлені контрактом, це заохочувальні виплати згідно Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої наказом № 5 Держкомстата 13.01.2004 року, а одноразові виплати відносяться до інших заохочувальних виплат.

Оцінюючи досліджені докази та підводячи підсумки судового розгляду кримінального провадження, суд враховує основні засади кримінального судочинства.

Так, відповідно до вимог ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі „Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain” від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що „принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77). У справі „Федорченко та Лозенко проти України” (Заява N 387/03) 20 вересня 2012 року, Європейським судом зверталася увага на фактах неможливості встановити „поза розумним сумнівом” причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв'язку з не проведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів.

Дії ОСОБА_7 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України як привласнення, розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та за ч. 4 ст. 191 КК України, як розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, у великих розмірах.

Суб'єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Аналізуючи зібрані та досліджені судом докази та надаючи їм оцінку, суд не вбачає в діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, пов'язаних з розтратою чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, які інкримінуються обвинуваченому, та не знаходить доказів його вини.

Так, в статті 191 КК України передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року, предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо.

За змістом ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення і обов'язок доказування вказаних обставин, згідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Стаття 323 КПК України встановлює, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає, що пред'явлене обвинувачення не знайшло своє підтвердження в ході судового слідства з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Стаття 92 КПК України покладає обов'язок на сторону обвинувачення доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов'язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Оцінюючи письмові докази у вказаному кримінальному провадженні, суд приходить до наступних висновків.

Одним із письмових доказів, на якому ґрунтується обвинувачення є Акт №06-21/3 від 16.12.2016 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за період з 01.01.2015 року по 31.10.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ч. 1 ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Пунктом 4 ч. 2 ст. 99 КПК України до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати висновки ревізій та акти перевірок.

Як вбачається з акту № 06-21/3 від 16.12.2016 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за період з 01.01.2015 року по 31.10.2016 року її проведено на підставі ухвал Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2016 року та від 09.12.2016 року.

Прокурором у судовому засіданні на підтвердження правомірності проведення ревізії було надано ухвалу слідчого судді від 14.11.2016 року про призначення проведення позапланової ревізії КП „Автогосподарство” ЗОР та ухвалу слідчого судді від 09.12.2016 року про продовження терміну проведення позапланової ревізії.

Частина 1 ст. 93 КПК України встановлює, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 вказаної статті сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Однак, вирішення слідчим суддею клопотань про проведення ревізій не охоплюється його повноваженнями, які мають реалізовуватися в спосіб, передбачений процесуальним законом, адже не відносяться ані до заходів забезпечення кримінального провадження, ані до слідчих дій, ані до негласних слідчих дій. КПК України не передбачає права слідчого, прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про призначення (проведення) позапланової виїзної ревізії, в КПК України відсутня процесуальна процедура розгляду такого виду клопотань. В той же час, відповідно до правової позиції, викладеної в Рішенні ЄСПЛ „Михайлюк та Петров проти України” від 10 грудня 2009 року (п. 25 Рішення), зазначається, що вираз „згідно із законом” насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і потребує, аби воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. Процесуальне право призначення ревізій слідчому судді жодною нормою КПК України ні прямо, ні опосередковано не передбачено.

Частина 2 ст. 93 КПК України лише встановлює право сторони обвинувачення збирати докази, у тому числі шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб у тому числі і висновків ревізій.

Згідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 87 КПК України встановлено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Відповідно до п. 2 ч. 3 вказаної статті, недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень. Згідно ч. 4 ст. 87 КПК України, докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Виходячи з вищенаведених норм Закону, перевірку проведено, а відповідно і Акт № 06-21/3 від 16.12.2016 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за період з 01.01.2015 року по 31.10.2016 року отримано не в порядку, передбаченому КПК України, після початку кримінального провадження шляхом реалізації органом досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, які не передбачених цим Кодексом, а тому відповідно, він є недопустимим доказом.

Оцінюючи висновок судово-економічної експертизи № 26/11.2 від 26.01.2017 року, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Згідно ч. 4 ст. 101 КПК України, запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК України, висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Згідно ч. 10 ст. 101 КПК України, висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Стаття 102 КПК України встановлює вимоги до змісту висновку експерта, відповідно до якого у висновку має також бути зазначено, опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом.

На вирішення судово-економічної експертизи прокурором було поставлені запитання:

- чи підтверджується документально надлишково нараховані премії директору КП „Автогосподарство” ЗОР ОСОБА_7 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року в розмірі 12027,62 грн. та відповідно перерахування ЄСВ в розмірі 4324,30 грн., загалом на суму 16351,92 грн.?

- чи підтверджується документально придбання КП „Автогосподарство” ЗОР акумуляторів 6СТ-225-А3 у кількості 2 шт. на суму 7440,00 грн. (без ПДВ), які встановлені на орендованому автобусі MAN NL 202 АР0268?

- чи підтверджується документально сплата ТОВ „Рубін” (орендодавцем) вартість встановлених акумуляторів в кількості 2 шт. на орендованому автобусі MAN NL 202 АР0268?

У зв'язку із тим, що висуненого ОСОБА_7 обвинувачення стосується лише перше питання, що було поставлено на вирішення експерту, суд аналізує висновок судово-економічної експертизи № 26/11.2 від 26.01.2017 року лише в цій частині.

Відповідно до висновку експерта, документально не підтверджується надлишково нарахованої премії директору КП „Автогосподарство” ЗОР ОСОБА_13 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року в розмірі 12027,62 грн. та відповідні перерахування ЄСВ в розмірі 4324,30 грн., загалом на суму 16351,92 грн.

Документально підтверджується надлишково нарахованої премії директору КП „Автогосподарство” ЗОР ОСОБА_13 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року в розмірі 12482,34 грн. та відповідні перерахування ЄСВ в розмірі 4495,55 грн., загалом на суму 16977,89 грн.

Згідно висновку експерта, ця сума складається із виплачених обвинуваченому премій до свят в сумі 2933,00 грн., премій по показникам виробничо-фінансової діяльності в сумі 9549,34 грн., та ЄСВ на премії 4495,55 грн.

Як слідує із описової частини висновку судово-економічної експертизи № 26/11.2 від 26.01.2017 року, при проведенні дослідження було встановлено, що ОСОБА_7 до свят виплачена премія на загальну суму 2933 грн. протягом 2015-2016 років з відповідним нарахуванням ЄСВ, у тому числі в травні 2015 року 625 грн.; в серпні 2015 року 375 грн.; жовтні 2015 року 622 грн., травні 2016 року 315 грн.; серпні 2016 року 250 грн.; жовтні 2016 року 746 грн. При цьому, як на документи, що підтверджують вказані виплати експерт послався на розрахункові відомості, що підтверджують нарахування премій до свят ОСОБА_7 в травні 2016 року в сумі 315 грн., в серпні 2016 року в сумі 250 грн. Також, експерт послався на наданий для дослідження наказ № 90-б від 28.10.2016 року на виплату премії до Дня автомобіліста і дорожника, за яким ОСОБА_13 за сумлінну працю, високий професіоналізм належить виплатити премію в сумі 746 грн. Наводячи у висновку експертизи у таблиці 2 зведені показники нарахувань за травень, серпень, жовтень 2016 року премій до свят, експерт також зазначив, що розрахункова відомість за жовтень 2016 року не надана, але дослідження по підтвердженню виплати премії в розмірі 746 грн. (без утримань) проведено на підставі наданих банківських документів в розмірі 600 грн. з урахуванням утримання в розмірі 19,5% (в т.ч.18% ПДФО та 1,5% військовий збір).

Однак, у висновку експертизи не зазначено, на підставі яких документів експерт прийшов до висновку про нарахування ОСОБА_7 премій в травні 2015 року в сумі 625 грн.; в серпні 2015 року в сумі 375 грн.; в жовтні 2015 року в сумі 622 грн., та відповідного нарахування ЄСВ на ці виплати.

Як вбачається із висновку експертизи, експерту на дослідження було надано копію постанови прокурора про призначення економічної експертизи від 16.01.2017 року; матеріали кримінального провадження том 1 - 301 стор., том 2 - 184 стор., том 3 - 278 стор., том 4 - 258 стор. За клопотанням про надання додаткових документів надано фінансову звітність за 1 квартал 2015 року, фінансову звітність за 1-е півріччя 2015 року, фінансову звітність за 9 місяців 2015 року, фінансову звітність за 2015 рік у складі „Баланс на 31.12.2015” та „Звіт про фінансовий результат за 2015 р.”, планові показники на 2015 рік по кварталам (місяцям). Такий опис доданих на дослідження експерту матеріалів також не дає змоги суду встановити, на підставі саме яких документів експерт прийшла до висновку про нарахування та виплату обвинуваченому премій до свят у 2015 році.

Окремо слід зазначити, що ОСОБА_7 згідно обвинувального акту не інкримінується привласнення грошових коштів, отриманих у якості премії в травні 2015 року.

З питань нарахування премії обвинуваченому за результатами виробничо-фінансової діяльності за звітний період (щомісяця), експерт у своєму висновку заначила, що згідно з матеріалами кримінальної справи наданих на дослідження, було встановлено нарахування починаючи з липня 2015 року директору КП „Автогосподарство” ЗОР ОСОБА_7 премій на загальну суму 19249,12 грн., в т.ч. в жовтні 2015 року 45% в сумі 2284,23 грн., в листопаді 2015 року 45% в сумі 3973,61 грн., в грудні 2015 року 45% в сумі 3973,61 грн. При цьому, як на джерело цих даних експерт послалася на „т.4 стор.230”. Тобто, експертом не зазначено конкретний документ, який було нею досліджено та який послугував джерелом цих даних. Під час допиту експерта ОСОБА_16 у судовому засіданні експертом було зазначено, що це є додатком до висновків фінансової інспекції, і вона посилається на це джерело, оскільки це є достовірні дані. У висновках вона використовувала нарахувальні відомості, однак в тексті експертизи посилання на ці документи не має. У той же час експерт не змогла пояснити, як ці документи змогли вміститися на один аркуш „т.4 стор.230”, який зазначено як джерело цих відомостей. Також, експерт пояснила, що вона досліджувала накази. Однак, у висновку судово-економічної експертизи № 26/11.2 від 26.01.2017 року також не має посилання на жоден інший з первинних документів, на підставі якого нараховувалися премії обвинуваченому за жовтень, листопад, грудень 2015 року, та на підставі яких експерт прийшла до своїх висновків щодо розмірів виплаченої премії ОСОБА_7 . При цьому, експерт пояснила, що вона досліджувала всі матеріали справи, які їй було надано та які містилися у 4-х томах.

Слід окремо зазначити, що серед письмових доказів, які надані суду стороною обвинувачення, не міститься наказів про виплату премій до свят ОСОБА_7 , окрім наказу № 90-б від 28.10.2016 року на виплату премії до Дня автомобіліста і дорожника. Також, стороною обвинувачення не надано наказів про виплату премій ОСОБА_7 за результатами роботи за жовтень, листопад, грудень 2015 року; розрахункових відомостей, окрім відомостей за травень 2016 року та жовтень 2016 року, в яких би було зазначено нарахування обвинуваченому премій, неправомірність отримання яких йому інкримінується.

Усі ці обставини ставлять під сумнів об'єктивність висновку № 26/11.2 судово-економічної експертизи від 26.01.2017 року, при проведенні цієї експертизи не були виважено використані інформаційні джерела за кримінальним провадженням, і як наслідок висновки даної судової економічної експертизи невмотивовані, а тому судом вказаний висновок не може бути покладений в основу обвинувачення. За таких обставин суд не може прийняти до уваги як належний та допустимий доказ висновок судово-економічної експертизи від 26.01.2017 року.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , суд приходить до висновку, що жоден із цих свідків не підтвердив обставин, викладених в обвинувальному акті, зокрема не підтвердив наявності в діях ОСОБА_7 прямого умислу та корисного мотиву. Як випливає із показів свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , безпосередньо розрахунки розміру премій та проекти наказів виконувала бухгалтерія. ОСОБА_7 тиску з цього приводу не здійснював. Виплати премій проводилися щомісяця, згідно контракту та колективного договору. Розрахунок премій за результатами роботи робився згідно показників фінансової діяльності підприємства. Жодних зауважень з цього приводу ніколи не було. Результати роботи за жовтень, листопад та грудень 2015 року ставали відомі вже у наступному році, при складанні фінансової звітності. Аналіз їх показів свідчить про те, що в діях ОСОБА_7 були відсутні ознаки умисних дій, направлених на неправомірне отримання ним грошових премій, всупереч нормам діючого законодавства. Показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 також узгоджуються із показами свідка ОСОБА_14 , згідно яких результати фінансової діяльності підприємства за конкретний місяць ставали відомі вже після складання фінансової звітності за квартал, та яка підтвердила, що фінансові показники діяльності КП „Автогосподарство” ЗОР у 2015 році було досягнуто, до результатів діяльності підприємства зауважень не було, управління, яке вона очолювала, не виходило із пропозицією про депреміювання ОСОБА_7 у зв'язку із недосягненням результатів фінансово-господарської діяльності, та, наскільки їй відомо, такі розпорядження головою Запорізької обласної ради не видавалися.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_15 в частині неправомірності виплати премій ОСОБА_7 за результатами діяльності підприємства, так як пояснюючи, що премія у четвертому кварталі має виплачуватися за результатами роботи за 3-й квартал, він пояснив, що ніде вказівок про це не має. У той же час, ОСОБА_15 підтвердив, що згідно вивчених наказів премія ОСОБА_7 у жовтні, листопаді та грудні 2015 року виплачувалася за результатами роботи за ці місяці, результати фінансово-господарської діяльності підприємства за 4-й квартал стають відомі лише у наступному році. Крім того, суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_15 в частині неправомірності виплати премій ОСОБА_7 до свят, так як обґрунтування цього доводу свідком тим, що такі виплати не передбачені контрактом, який було укладено із керівником, протирічить нормам діючого законодавства. Суд також зауважує, що покази свідка ОСОБА_15 давалися з приводу проведення ним ревізії КП „Автогосподарство” ЗОР, та, на думку суду, направлені на захист зроблених ним висновків в акті, однак цей Акт № 06-21/3 від 16.12.2016 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради за період з 01.01.2015 року по 31.10.2016 року визнано судом недопустимим доказом.

Суд не може погодитися з твердженнями сторони обвинувачення про неправомірність отримання обвинуваченим премій до свят у квітні, серпні, жовтні 2015 року та травні, серпні, жовтні 2016 року також з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Стаття 10 КЗпП України передбачає, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони (ст. 12 КЗпП України).

Відповідно до ст. 13 КЗпП України, у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Статтею 16 КЗпП України закріплено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Згідно п. 1.1 колективного договору КП „Автогосподарство” ЗОР, його укладено з метою регулювання соціально-трудових відносин, посилення соціального захисту працівників підприємства і включає зобов'язання сторін, що його уклали, на створення умов для підвищення ефективності роботи підприємства, реалізації на цій основі професійних, трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників. Відповідно до п. 4.1 вказаного колективного договору його положення поширюються на всіх працівників. Пунктом 1.8 розділу 6 колективного договору при наявності коштів адміністрація зобов'язується здійснювати виплату премії до свят у розмірі до середньомісячної заробітної плати.

Пунктом 7.1 Статуту КП „Автогосподарство” ЗОР передбачено, що трудовий колектив Підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють відносини працівника з Підприємством.

Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. (ч.3 ст.21 КЗпП України).

Відповідно до п. 5 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року № 170, умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

Пунктом 11 Положення передбачено, що умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежать від виконання умов контракту.

Згідно ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Відповідно до п. 3.6 контракту від 30.04.2014 року, за Керівником зберігаються всі види соціального страхування та інші соціальні гарантії, передбачені чинним законодавством України.

ОСОБА_7 був працівником КП „Автогосподарство” ЗОР і на нього має розповсюджуватися дія колективного договору у повному обсязі, у тому числі і в частині виплати премій до свят. Будь-яке обмеження цього права порушує трудові права та є недійсним.

Крім того, відповідно до додатку № 2 „Основні умови та показники розмірів преміювання керівників комунальних підприємств, цільових майнових комплексів, які об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області” до контракту від 30.04.2014 року щомісяця максимальний розмір преміювання за результатами-фінансово-господарської діяльності складає до 50% посадового окладу. Загальний розмір преміювання з урахуванням інших видів грошової винагороди - до 100% посадового окладу.

Згідно ст. 1 Закону України „Про оплату праці”, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ст. 20 вказаного Закону оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Згідно п. 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2014 року № 5, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п. 2.3 вказаної Інструкції, інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать, у тому числі, винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі).

Таким чином, премія до свят входить до фонду оплати праці, є грошовою винагородою та її нарахування та виплата не протирічить умовам контракту від 30.10.2014 року.

Щодо неправомірності, як на думку сторони обвинувачення, видачі наказів та виплати премій обвинуваченому за результатами роботи за жовтень, листопад, грудень 2015 року слід заначити наступне.

Відповідно до п. 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року № 419, фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики. Згідно п. 5 Порядку квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Жовтень, листопад та грудень входять до 4-го кварталу року та, відповідно, фінансова звітність за цей період подається не пізніше 28 лютого року, наступного за звітним. КП „Автогосподарство” ЗОР, діючи на підставі вказаної правової норми, також формувало фінансову звітність за 4-й квартал (жовтень, листопад, грудень) до 28 лютого року, наступного за звітним. Вказана обставина підтверджується показами всіх свідків, що були допитані під час судового розгляду. Також всі свідки, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 підтвердивши цю обставину зазначали, що конкретні фінансові результати роботи підприємства за жовтень, листопад та грудень стають відомі вже після формування фінансової звітності за рік, тобто до 28 лютого наступного року. Премії за результатами роботи за зазначені місяці 2015 року нараховувалися та виплачувалися ОСОБА_7 до того, як ставали відомі результати фінансово-господарської діяльності КП „Автогосподарство” ЗОР за 2015 рік. При цьому, премія за жовтень 2015 року виплачувалася за результати роботи за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року за результати роботи за листопад 2015 року та за грудень 2015 року за результатами роботи за грудень 2015 року. Ані умовами контракту від 30.10.2014 року, ані будь-якими іншими нормативними документами не пов'язується виплата премії за результатами роботи за місяць з фінансовими показниками діяльності підприємства за квартал, що минув.

Пунктом 3.3 розділу 3 контракту від 30.04.2014 року визначено, що у разі погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни премія зменшується або скасовується у тому звітному періоді, коли виявлено порушення на підставі розпорядження голови обласної ради. Під час судового розгляду не було встановлено жодного випадку зменшення або скасування премій, що були виплачені ОСОБА_7 за результатами роботи за жовтень, листопад та грудень 2015 року.

За таких обставин, твердження сторони обвинувачення про незаконність дій ОСОБА_7 по підписанню наказів та розпорядчих бухгалтерських документів на підставі яких у період жовтень, листопад, грудень 2015 року йому було зайве виплачено премію по показникам виробничо-фінансової діяльності у період жовтень, листопад, грудень 2015 року є безпідставним та необґрунтованим.

Зазначаючи про неправомірність видачі ОСОБА_7 наказів про виплату премій до свят в квітні, серпні, жовтні 2015 року та травні, серпні, жовтні 2016 року, а також премій за результатами фінансово-господарської діяльності за жовтень, листопад, грудень 2015 року та про подальшу виплату собі цих премій, стороною обвинувачення не надано суду будь-яких належних доказів наявності таких наказів та подальшої виплати за ними грошових коштів обвинуваченому. Із всіх вказаних наказів про виплату премій стороною обвинувачення суду надано лише наказ № 90-б від 28.10.2016 року на виплату премії до Дня автомобіліста і дорожника. На підтвердження здійснення нарахувань за зазначеними наказами стороною обвинувачення надано лише розрахункові відомості за травень 2016 року та жовтень 2016 року, відповідно до яких було нараховано премії до свят у травні та жовтні 2016 року відповідно.

Будь-які інші письмові докази, що залучені стороною обвинувачення до матеріалів справи, не містять конкретних відомостей, що підтверджують обвинувачення в цій частині.

В частині обвинувачення ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України слід зазначити наступне.

Згідно з Положенням про оплату праці і преміювання водіїв, інженерно- технічних працівників і АУП, основних і допоміжних робітників КП „Автогосподарство” ЗОР, обов'язковою умовою для нарахування премії є якісне і своєчасне надання транспортних послуг, відсутність претензій з боку керівництва підприємства та клієнтів, якісне і вчасне проведення технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Вказане положення не ставить виплату премій найманим працівникам КП „Автогосподарство” ЗОР в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, які знаходить своє відображення у фінансовому звіті КП „Автогосподарство” ЗОР (додаток №1 до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”.

Стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження неправомірності підписання наказів та здійснення обвинуваченим виплат у період з січня по вересень 2016 року працівникам підприємства премій на загальну суму у розмірі 206353 гривні, що спричинило КП „Автогосподарство” ЗОР матеріальну шкоду у великому розмірі.

Також, суд вважає необхідним зазначити наступне. Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Частиною 2 вказаної статті встановлено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. У той же час, ні в обвинувальному акті, ні під час судового розгляду сторона обвинувачення не зазначила та не довела фактичні обставини кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_7 .

Стверджуючи, що ОСОБА_13 неправомірно привласнив майно КП „Автогосподарство” ЗОР шляхом підписання наказів про виплату премій, за якими йому в подальшому ці премії було нараховано та виплачено, сторона обвинувачення не зазначила ні конкретний час (дату) підписання цих наказів, ні реквізити цих наказів, ні те, коли та яким способом було отримано ОСОБА_7 грошові кошти за цими наказами, ні те, коли з рахунків КП „Автогосподарство” ЗОР було зайве перераховано суми ЄСВ у зв'язку із неправомірною виплатою премій ОСОБА_7 .

Також стверджуючи про неправомірність виплати премій працівникам підприємства з січня по вересень 2016 року у сумі 206 353 грн., сторона обвинувачення також не вказала жодної конкретної обставини вчинення цих дій ОСОБА_7 .

Інших доказів у підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України стороною обвинувачення не надано.

Судом, у порядку ч. 6 ст. 22 КПК України, було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, однак сторона обвинувачення не довела „поза розумним сумнівом” вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд у своєму рішенні „Капо проти Бельгії” від 13.01.2005 року відзначає, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 ст. 6 Конвенції, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Представник КП «Автогосподарство» ЗОР ОСОБА_6 в судовому засіданні заявив, що підприємство претензій матеріального характеру до ОСОБА_7 не має, позов прокурора не підтримує.

Цивільний позов, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 129 КПК України, слід залишити без розгляду.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі ст.ст. 122, 124 КПК України, витрати, пов'язані із залученням експерта, висновки якого покладені в основу обвинувачення, не підлягають стягненню з ОСОБА_7 .

Запобіжний захід на стадії досудового розслідування відносно ОСОБА_7 було обрано ухвалою колегії суддів апеляційного суду Запорізької області від 01.12.2016 року у вигляді особистого зобов'язання, який підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Виправдати ОСОБА_7 по обвинуваченню в скоєні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_7 у вигляді особистого зобов'язання - скасувати.

Речові докази:

-документи, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні постановами старшого слідчого Вознесенівського відділення поліції Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області від 12.12.2016 року та 14.12.2016 року (т.3 а.с.163-166 та т.4 а.с.28), залишити у матеріалах кримінального провадження (а за необхідності та за вимогою повернути володільцям, залишивши завірені ксерокопії документів).

Цивільний позов прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 в інтересах Запорізької обласної ради, Комунального підприємства „Автогосподарство” Запорізької обласної ради до ОСОБА_7 про стягнення збитків - залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1