01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Падій В.В.
19 червня 2019 року Справа № 620/3739/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Ярошевича І.О.,
представника відповідача Шепель О.Ю.,
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
«Агрікор Холдинг»
до Головного управління Державної фіскальної служби
в Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування
податкових повідомлень-рішень,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2018 р. № 00002651400 у частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 641141,00 грн. за ненарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні операцій, не пов'язаних з господарською діяльністю платника податків;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2018 р. № 00002661400 про нарахування штрафу в сумі 320571,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 311,271 т насіння було використано та списано позивачем на площі земель, які відсутні в наявності у товариства, що свідчить про їх використання не у господарській діяльності ТОВ «Агрікор Холдинг», а нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при здійсненні відповідних операцій, не пов'язаних з господарською діяльністю, позивачем не здійснювалося.
Також суд зазначив, що ТОВ «Агрікор Холдинг» не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні при виникненні податкових зобов'язань з ПДВ при здійсненні операцій, не пов'язаних з господарською діяльністю, на загальну суму 641141,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій наголошує на тому, що при посіві сої у 2017 році ним використовувалося дві технології: суцільного і точного висіву, за якою збільшується площа обробітку земельної ділянки, а посівна площа залишається незмінною (сівка здійснює посів за 2 проходи), що прояснює розбіжності у площі засіву.
Крім того, апелянт зазначає, що ним було списано насіння сої навіть менше, ніж встановлено нормою, та не здійснювалося його використання поза межами господарської діяльності, а тим більше в операціях, які підлягають оподаткуванню ПДВ, як на тому наполягає відповідач.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто спір, не досліджено та не враховано поданих ним доказів, які повністю спростовують твердження податкового органу, а тому просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про задоволення його позову в повному обсязі, зазначаючи, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи, зокрема на тому, що 311,271 тони насіння сої позивачем використано та списано на площі земель, яких він не має, тобто, на думку податкового органу, поза межами господарської діяльності з ухиленням від нарахування і сплати ПДВ.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агрікор Холдинг» є юридичною особою та зареєстровано платником ПДВ.
З 24.05.2018 р. по 27.06.2018 р. ГУ ДФС у Чернігівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Агрікор Холдинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору, податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 06.07.2018 р. № 467/14/36279482, яким встановлено порушення ТОВ «Агрікор Холдинг» податкового законодавства, зокрема, п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення звітного (податкового) періоду, які зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника податків у сумі 1353881,00 грн., у тому числі за грудень 2017 року у сумі 1353881,00 грн.; п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України - не реєстрація податкових накладних.
23.07.2018 р. позивачем на адресу відповідача подано заперечення на акт перевірки, в яких ТОВ «Агрікор Холдинг» просило врахувати їх зміст та додані до них документи під час винесення відповідного рішення.
Листом від 03.08.2018 р. № 8317/10/25-01-14-01-06 «Про надання відповіді на заперечення» ГУ ДФС у Чернігівській області частково погодилось з позицією платника податків та висновок акту перевірки від 06.07.2018 № 467/14/36279482 виклало в іншій редакції, зокрема, зазначивши, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Агрікор Холдинг»: п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення звітного (податкового) періоду, які зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника податків у сумі 655808,00 грн., у тому числі за грудень 2017 року; п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України - не реєстрація податкових накладних
У подальшому відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 08.08.2018 р.:
1) № 00002651400, яким за порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ і застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 655808,00 грн.;
2) № 00002661400, яким за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, застосовано штраф у розмірі 50% від 641 141,00 грн. на загальну суму 320571,00 грн. за платежем з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
30.08.2018 р. ТОВ «Агрікор Холдинг» подало до ДФС України скаргу на вказані ППР, в якій просило зменшити суму грошового зобов'язання, визначену ППР від 08.08.2018 р. № 00002651400 на 641141,00 грн. та визначити суму грошового зобов'язання 14667,00 грн., а також скасувати повністю ППР від 08.08.2018 р. № 00002661400.
31.10.2018 р. (вих. № 35461/6/99-9911-01-01-25) ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого скаргу ТОВ «Агрікор Холдинг» залишено без задоволення, а ППР - без змін
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 44 ГК України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Згідно з пп. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПК України).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Статтею 111 ПК України визначено види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (п. 113.3 ст. 113 ПК України).
У свою чергу, статтею 120-1 ПК України передбачено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної.
Згідно з п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
У ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що використання платником податків певних активів поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього зобов'язання скласти та зареєструвати відповідну податкову накладну і обчислити за нею його податкові зобов'язання. У свою чергу, використання активів безпосередньо в господарській діяльності платника виникнення таких зобов'язань не тягне.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що ТОВ «Агрікор Холдінг» є багатогалузевим сільськогосподарським підприємством, основними видами діяльності якого є змішане сільське господарство, вирощування зернових, бобових культур, насіння олійних культур, розведення великої худоби молочних порід /Т.1 а.с.30 зі зворотного боку/.
Наказом директора ТОВ «Агрікор Холдінг» від 17.03.2017 р. № 21 було вирішено проводити посів сої на полях товариства за технологіями суцільного і точного висіву /Т.3 а.с.248/.
У 2017 році позивачем здійснювалося вирощування сої з використанням двох технологій висіву: суцільного, де ширина міжрядь складає 15-19 см, та технології точного висіву сівалками марки Massey Ferguson 555 та Kinze 3600, при застосуванні якої, згідно технічних характеристик сівалок, міжряддя становить 70 см, у зв'язку з чим трактор з сівалками одну і ту ж площу проходить двічі для досягнення міжряддя у 35 см.
За допомогою технології суцільного висіву позивачем оброблено 6605,73 га та витрачено насіння для посіву у кількості 829,78 тон.
За допомогою технології точного висіву позивачем оброблено площу 9674,12 га, а засіяно - 4837,06 га; витрачено насіння для посіву у кількості 598,23 тони.
Загальний розмір обробленої площі становить 16279,84 га, а засіяної - 11442,78 га. Загальна кількість витраченого насіння для посіву - 1428,01 га.
На вказаній площі (11442,78 га) в наступному позивачем було зібрано сою.
З урахуванням таких показників площі та витраченої сировини позивачем було складено відповідні документи на списання, а саме: акти на списання матеріальних цінностей, дорожні листки тракториста, зведені дані по посіву сої 2017 року на полях Прилуцького району /Т.1 а.с.119-242, Т.2 а.с.2-239, Т.3 а.с.2-247, 249-253/.
Висновки податкового органу, які були покладені в основу акта перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, базуються на тому, що позивачем здійснено списання насіння сої в кількості 311,271 тон, яка не використана ним в його господарській діяльності, оскільки, за твердженням відповідача, ним здійснено оброблення земельної ділянки за площею більшою, ніж він має в наявності. З цих підстав контролюючий орган стверджує, що позивач повинен був нарахувати на такі операції з насінням сої ПДВ та зареєструвати в ЄРПН відповідні податкові накладні /Т.1 а.с. 35-87, 102-103/.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується використання позивачем насіння сої, зокрема в кількості 311,371 тон, безпосередньо в його господарської діяльності для засіву поля площею 11442,78 га, правомірність списання відповідного насіннєвого матеріалу та відсутність обов'язку здійснювати оподаткування, на якому наполягає відповідач, і відповідно, складати та реєструвати в ЄРПН податкові накладні.
При цьому, перевіряючи доводи обох сторін, колегія суддів зазначає, що поняття «засіяна площа» та «оброблена площа» земельної ділянки не є тотожними та можуть відрізнятися в залежності від технології висіву (зокрема, при застосуванні технології точного висіву посівна площа є незмінною, але збільшується площа обробітку земельної ділянки, одну й ту ж площу трактор проходить двічі). Однак, такі обставини не були враховані контролюючим органом при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.
Крім того, аналізуючи доводи відповідача та надані ним розрахунки, апеляційний суд також звертає увагу на те, що здійснення посіву на площу 16279,844 га, як на тому наполягає контролюючий орган, обумовлює використання зовсім іншої більшої кількості насіння, ніж було списано позивачем. Напроти, списана позивачем кількість насіння сої відповідає площі 11442,78 га, яка відповідно до матеріалів списання була ним засіяна.
Втім, з доводів та додаткових пояснень відповідача вбачається, що податковим органом не розмежовано поняття обробленої та засіяної площі з урахуванням різних технологій висіву. Програма розвитку виробництва та переробки сої на 2001-2005 рр., на яку посилається відповідач, апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки спірний засів та списання позивачем насіннєвого матеріалу було здійснено у 2017 році, у межах господарської діяльності позивача та самостійного формування позивачем програми його діяльності, способів її здійснення тощо.
Водночас, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень-рішень.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16.
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним
Судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини даної справи, неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування.
Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» підлягає задоволенню, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судова колегія встановила, що відповідно до платіжного доручення від 13.11.2018 р. № 9242 за подання позову у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14650,28 грн. /Т.1 а.с.4/, відповідно до платіжного доручення від 13.03.2019 р. № 11552 за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі: 21975,42 грн. /Т.4 а.с.53/.
При цьому, сплата судового збору у вказаних розмірах відповідає ставкам, встановленим Законом України «Про судовий збір» у відповідній редакції.
Отже, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат в загальному розмірі: 14650,28 грн. + 21975,42 грн. = 36 625,70 грн.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року - скасувати.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» до Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2018 р. № 00002661400 та № 00002651400 у частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 641141,00 грн. за ненарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні операцій, не пов'язаних з господарською діяльністю платника податків.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (код ЄДРПОУ 36279482) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області судові витрати в розмірі 36 625,70 (тридцять шість тисяч шістсот двадцять п'ять гривень та сімдесят копійок) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 21 червня 2019 року.
Головуючий суддя:
Судді: