Справа № 602/1029/18
Провадження № 2/602/34/2019
"19" червня 2019 р. Лановецький районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого РАДОСЮКА А. В.
при секретарі ЯБЛОНСЬКІЙ М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ланівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ,-
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що за час шлюбу з відповідачем вони придбали в рівних частках житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Спільної домовленості між нею та відповідачем щодо добровільного поділу майна не досягнуто в зв'язку із чим просила суд провести реальний поділ житлового будинку з надвірними господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Крім цього позивач просила стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 подала заяву про зміну позовних вимог, в якій просила провести ідеальний поділ житлового будинку з надвірними господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в двох рівних частинах, визнати за нею право власності на Ѕ вказаного житлового будинку, а також стягнути із відповідача понесені нею судові витрати.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Русин А.С. не з'явились, хоча про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити у її відсутності, уточнені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак на адресу суду від нього надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності, уточнені позовні вимоги визнає.
У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі з 30 серпня 2003 року, який рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2018 року було розірвано. (а.с.5-7).
Згідно копії договору купівлі - продажу від 03 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Лановецького районного нотаріального округу Доротюк Р.Р., ОСОБА_3 передала за плату ОСОБА_2 , ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . (а.с.12).
Даний факт також стверджується копією витягу з Державного реєстру правочинів №1686341, виданого 03.11.2005 року приватним нотаріусом Доротюк Р.Р. (а.с.16).
Як вбачається з копії Технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого за станом на 14 вересня 2018 року комунальним підприємством «Лановецьке районне БТІ», замовниками технічної інвентаризації є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8-11).
Згідно довідки № 330 від 12 вересня 2018 року, виданої комунальним підприємством «Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації», інвентарна вартість житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 станом на 12.09.2018 року становить 31564 грн. 00 коп. (а.с.13).
Згідно копії будинкової книги для прописки громадян, що мешкають у будинку АДРЕСА_1 , у даному помешканні зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 (а.с.14-15).
Відповідно до ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Статтями60,61 Сімейного кодексу України(далі:СК України) передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільно сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Таким чином, право спільної сумісної власності подружжя, на майно, набуте у шлюбі, презюмується законом.
Відповідно до ст.ст.179,183 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною річчю є, зокрема, автомобіль.
За приписами ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначені законодавцем у ст.71 СК України.
Відповідно до вказаної правової норми майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Як роз'яснено в п.п. 23-25постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбаченихст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Таким чином, суд приходить до переконання про необхідність задоволення позову, а саме про визнання її спільною сумісною власністю подружжя та про поділ її виходячи із встановлених законом засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 704 гривні 80 копійок сплаченого судового збору. При цьому, суд бере до уваги квитанцію № 37 від 12.10.2018 року про сплату судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 206, 211, 247, 259, 263 - 265, 288, 352 ЦПК України, ст. ст. 60, 63, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (мешканця АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) про поділ майна подружжя - задовольнити.
Провести ідеальний поділ майна подружжя, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 в двох рівних частках.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд Тернопільської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. В. Радосюк