11 червня 2019 року Справа № 160/2869/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» до Відповідача-1: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Відповідача-2: Управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені, -
29 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» (далі - ТОВ ВКФ «ГСТ», позивач) до Відповідача-1: Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Відповідача-2: Управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області, в якій просять:
- визнати протиправною бездіяльність Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (53210, м. Нікополь, проспект Трубників, 27, код ЄДРПОУ 39634478), яка виразилась у неподанні Управлінню Державної казначейської служби України у м.Нікополі Дніпропетровської області (53210, м. Нікополь, проспект Трубників, 27, код ЄДРПОУ 38033121) висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» (53200, м. Нікополь, вул. Віктора Усова, 22/58, код ЄДРПОУ 25009462) по деклараціям за жовтень 1999 року в розмірі 25 303,02 грн., за листопад 1999 року в розмірі 25 000,00 грн. та за грудень 1999 року в розмірі 60 594,98 грн. у строк, передбачений ст. 200 Податкового кодексу України - до дати надходження коштів (29.04.2015 року) бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, з урахуванням висновків постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року по справі №2а/0470/7513/12 (враховуючи ч.6 статті 13 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ);
- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у місті Нікополі Дніпропетровської області (53210, м. Нікополь, проспект Трубників, 27, код ЄДРПОУ 38033121), яка виразилась у невидачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційній фірмі «ГСТ» (код ЄДРПОУ 25009462) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за жовтень 1999 року в розмірі 25 303,02 грн., за листопад 1999 року в розмірі 25 000,00 грн. та за грудень 1999 року в розмірі 60 594,98 грн. у строк, передбачений ст. 200 Податкового кодексу України - до дати надходження коштів (29.04.2015 року) бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, з урахуванням висновків постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року по справі №2а/0470/7513/12 (враховуючи ч.6 статті 13 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ);
- стягнути з Державного бюджету України (53210, місто Нікополь, проспект Трубників, 27, код ЄДРПОУ 38033121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» (код ЄДРПОУ 25009462) на його рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Сбербанк», МФО 320627, код банку 25959784 пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість по деклараціям: за жовтень 1999 року за період з 19.02.2000 року по 29.04.2015 року; за листопад 1999 року за період з 16.03.2000 року по 29.04.2015 року; за грудень 1999 року за період з 20.04.2000 року по 29.04.2015 року, на загальну суму 526 393,59 грн., згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року по справі №2а/0470/7513/12 (враховуючи ч.5 і ч.6 статті 13 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ).
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що днем погашення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 110 898,00 грн., встановленої постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2010 року у справі № 2а-7756/08/0470, є 29.04.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №16750 від 29.04.2015 року про перерахування вказаної суми на рахунок позивача у банку. Оскільки, рішенням по справі № 2а/0470/7513/12 пеня на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ (110 898,00 грн.) була стягнута лише за період з 19.02.2000 року по 28.07.2005 року та з 01.01.2011 року по 16.01.2013 року у розмірі 110 672,20 грн., а фактично бюджетна заборгованість була погашена 29.04.2015 року, вважає, що пеня, передбачена нормами п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, повинна бути стягнута з бюджету за період з 2000 року по 29.04.2015 року з правильним визначенням її розміру, а саме, у розмірі 526 393,59 грн.
Ухвалою суду від 04.04.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» було залишено без руху.
Ухвалою суду від 12.04.2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13 травня 2019 року о 15 год. 30 хв., яке було знято з розгляду та призначено на 22.05.2019 року о 14:00 год.
11.05.2019 року від Управління Державної казначейської служби України у м.Нікополі Дніпропетровської області до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що до повноважень Управління не належить повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, крім того, податковим органом до Казначейства не було подано висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку із чим, у відповідача не було можливості виконати вказані вимоги. З урахуванням наведеного просять відмовити у задоволенні позову.
На підставі ухвали суду від 22.05.2019 року клопотання представника відповідача-1 про заміну відповідача-1 задоволено та допущено заміну Відповідача-1 його правонаступником - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.
Сторони в судове засідання 22 травня 2019 року не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
23.05.2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наявність рішень судів, якими позовні вимоги вже були задоволені.
Враховуючи, що сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд на місці ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
27.05.2019 року до суду засобами електронного зв'язку від позивача поступила заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856), яка виразилась у неподанні після закінчення перевірки по деклараціям за жовтень 1999 року в розмірі 25 303,02 грн., за листопад 1999 року в розмірі 25 000,00 грн. та за грудень 1999 року в розмірі 60 594,98 грн. у строк, передбачений ст. 200 Податкового кодексу України до Управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області (53210, м. Нікополь, проспект Трубників, 27, код ЄДРПОУ 38033121), висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету та узгодженої суми (розрахунку процентів) пені за період невідшкодованої у встановлений законом строк суми заборгованості з бюджету з відшкодування податку на додану вартість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» (53200, м. Нікополь, вул. Віктора Усова, 22/58, код ЄДРПОУ 25009462) - до дати надходження коштів (29.04.2015 року) бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, з урахуванням висновків постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року по справі №2а/0470/7513/12 (враховуючи ч.6 статті 13 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ);
- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у місті Нікополі Дніпропетровської області (53210, м. Нікополь, проспект Трубників, 27, код ЄДРПОУ 38033121), яка виразилась у невиплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» (код ЄДРПОУ 25009462) суми пені (процентів) - до дати надходження коштів (29.04.2015 року, включно) на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, з урахуванням висновків постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року по справі №2а/0470/7513/12 (враховуючи ч.6 статті 13 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ);
- стягнути з Державного бюджету України (53210, місто Нікополь, проспект Трубників, 27, код ЄДРПОУ 38033121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» (код ЄДРПОУ 25009462) на його рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Сбербанк», МФО 320627, код банку 25959784 залишок пені, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у загальній сумі 526 393,59 (п'ятсот двадцять шість тисяч триста дев'яносто три грн. 59 коп.) з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року по справі №2а/0470/7513/12 (враховуючи ч.5 і ч.6 статті 13 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ).
Ухвалою суду від 27.05.2019 року уточнений позов від 27.05.2019 року було повернуто позивачу без розгляду.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд зазначає, що оскільки останній день строку ухвалення рішення - 11.06.2019 року, рішення ухвалено у межах строку розгляду справи.
З метою всебічного та об'єктивного розгляду справи з архіву Дніпропетровського окружного адміністративного суду були витребувані для огляду адміністративні справи №2-а/7756/08 та № 2-а/0470/7513/12.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 12.08.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Відділу Державного казначейства України у місті Нікополь в якому просило стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110898,00 грн. Оспорювана сума ПДВ (110898,00 грн.) була заявлена до відшкодування за наслідками утворення у Товариства від'ємного значення з цього податку за період з жовтня по грудень 1999 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року по справі №2а-7756/08/0470, залишеною без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року та Вищого адміністративного суду України від 18.10.2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірми «ГСТ» задоволено та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110 898 грн.
З матеріалів справи №2а-7756/08/0470 судом встановлено, що підставою звернення до суду із позовом стали ті обставини, що 09.11.2004 року ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» до Нікопольської ОДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за III квартал 2004 року, в якій зазначено суму податку до бюджетного відшкодування в розмірі 142 469,00 грн. За результатами поданої декларації Нікопольською ОДПІ було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ ВКФ «ГСТ» з питань правильності визначення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету за III квартал 2004 року, за результатами якої складено Акт про результати позапланової документальної перевірки з питання правильності визначення суми ПДВ заявленої до відшкодування з бюджету за III квартал 2004 року №2/23-5-28009462 від 13.01.2005 року. В зазначеному акті ОДПІ зроблено висновок про завищення підприємством податку на додану вартість, заявленого до відшкодування за III квартал 2004 року, на суму 31571,00 грн. В той же час, відносно іншої суми бюджетного відшкодування у розмірі 110 898,00 грн. (142 469,00 грн. - 31 571,00 грн. = 110 898,00 грн.) порушень не встановлено. Оспорювана сума ПДВ у розмірі 110 898,00 грн. була заявлена позивачем до відшкодування за наслідками утворення у Товариства від'ємного значення з цього податку за період з жовтня по грудень 1999 року.
Суд також зазначає, що з мотивувальної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2010 року по справі №2а-7756/08/0470, з якою погодились суд апеляційної та касаційної інстанції, вбачається, що вирішуючи спірні відносини між сторонами суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на бюджетне відшкодування у розмірі 110 898,00 грн. та визначив спосіб захисту порушеного права, як стягнення цих сум з Державного бюджету України.
З матеріалів справи № 160/2869/19 також вбачається, що рішення суду по справі №2а-7756/08/0470 було виконано 29.04.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням №16750 від 29.04.2015 року про перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційній фірмі «ГСТ» суми бюджетного відшкодування у розмірі 110 898,00 грн. (а.с. 36).
При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що звертаючись до суду із позовом від 29.03.2019 року, позивач знову просить захистити його інтереси шляхом визнання протиправною бездіяльність Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області (правонаступником якої являється ГУ ДФС у Дніпропетровській області) щодо ненадання висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету по деклараціям за жовтень - грудень 1999 року та протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у місті Нікополі Дніпропетровської області яка виразилась у невидачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційній фірмі «ГСТ» (код ЄДРПОУ 25009462) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за жовтень - грудень 1999 року, у той час, коли такі обставини вже були предметом розгляду справи №2а-7756/08/0470.
Судом також встановлено, що 07.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС, Управління Державної казначейської служби в м. Нікополі про стягнення з державного бюджету пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ в розмірі 110 234,68 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року по адміністративній справі № 2а/0470/7513/12, з урахуванням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року, якою внесено виправлення описок у мотивувальну та резолютивну частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ ВКФ «ГСТ» 110 672,20 грн. процентів на суму бюджетної заборгованості, тобто пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.
Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.09.2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи № 2а/0470/7513/12, судом першої інстанції з урахуванням обставин, встановлених у справі № 2а-7756/08/0470 щодо безпідставності відмови ТОВ ВКФ «ГСТ» у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість та стягнення на його користь з бюджету відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110 898 грн., у відповідності до положень п.п. 7.7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, визнано право позивача на стягнення пені на суму бюджетної заборгованості у розмірі 110 672,20 грн. за період з 19.02.2000 року до 28.07.2005 року та з 01.01.2011 року до 16.01.2013 року.
Звертаючись до суду із позовом від 29.03.2019 року позивачем в прохальній частині позову зазначено про визнання протиправної бездіяльності Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області щодо ненадання висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету по деклараціям за жовтень - грудень 1999 року та протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у місті Нікополі Дніпропетровської області яка виразилась у невидачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційній фірмі «ГСТ» (код ЄДРПОУ 25009462) суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за жовтень - грудень 1999 року, саме - до «дати надходження коштів (29.04.2015 року) бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 року по справі № 2а/0470/7513/12», а також, стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість по деклараціям: за жовтень 1999 року за період з 19.02.2000 року по 29.04.2015 року; за листопад 1999 року за період з 16.03.2000 року по 29.04.2015 року; за грудень 1999 року за період з 20.04.2000 року по 29.04.2015 року, на загальну суму 526 393,59 грн.
У якості обґрунтування підстав звернення до суду саме з такими позовними вимогами, позивачем зазначено, що оскільки днем погашення бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 110 898,00 грн., встановленої постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2010 року у справі № 2а-7756/08/0470 є 29.04.2015 року, а рішенням по справі № 2а/0470/7513/12 пеня на суму бюджетної заборгованості у розмірі 110 672,20 грн. стягнута тільки за період з 19.02.2000 року до 28.07.2005 року та з 01.01.2011 року до 16.01.2013 року, підлягає стягненню пеня і за період з 17.01.2013 року по 29.04.2015 року. Крім того, оскільки при винесенні рішення по справі № 2а/0470/7513/12 було проведено неправильно розрахунок пені, її розмір за весь період бюджетної заборгованості складає 526 393,59 грн. При цьому, предметом позову позивач зазначає - стягнення пені за період з 17.01.2013 року по 29.04.2015 року та застосування облікової ставки Національного Банку України, що діяла саме на дату її виникнення до всього періоду наявності бюджетної заборгованості з ПДВ, протягом її дії.
Суд, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи вказує на таке.
Частиною першою статті 6 КАС України в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року, встановлювалось, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За змістом частини першої статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, частиною третьою згаданої статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні положення закріплені й у відповідних частинах статті 122 КАС в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-ІІІ, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Вирішуючи питання, що пов'язане із обчисленням строку звернення до адміністративного суду із вимогами, які є предметом розгляду цієї справи, суд виходить з такого.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя здійснюючи правосуддя керується верховенством права. Невід'ємною частиною принципу верховенства права є справедливість, пропорційність та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення повернення бюджетного відшкодування до тих пір поки не буде відшкодовано кошти.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків на період виникнення спірних відносин були врегульовані ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статтею 200 ПК України.
З матеріалів справи встановлено, що у відповідності до положень п.п. 7.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України (у відповідних редакціях нормативних актів, що діяла на момент виникнення спірних відносин) у Товариства виникло право на нарахування та отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день її погашення.
Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов'язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статтею 200 ПК України.
Тобто, нарахування пені пов'язується саме із недотриманням суб'єктами владних повноважень положень вищенаведених норм, які визначають, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Статтею 102 ПК України передбачено строк давності у 1095 днів, зокрема на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).
Крім того, положеннями пункту 43.3 статті 43 ПК України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Системний аналіз положень статті 43 та пункту 200.23 статті 200 ПК України, дає підстави для висновку про те, що пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість.
Визначений законодавцем строк в 1095 днів також свідчить на користь того, що ПК України надано можливість захистити своє право на стягнення пені у зв'язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ протягом цього строку.
Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.
При цьому, право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі, шляхом звернення до суду.
Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Отже, ПК України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку. Вказане повною мірою кореспондується із статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 122 КАС України (в редакції з 15.12.2017).
Тобто, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2018 у справі №816/1369/17 та від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17.
Днем погашення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 110 898,00 грн., встановленої постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2010 у справі № 2а-7756/08/0470, є 29.04.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням банку №16750 від 29.04.2015 року із призначенням платежу: виконання виконавчого листа від 03.06.2014 року по справі № 240вр-14/2а-7756/08/0470 щодо відшкодування ПДВ згідно розпорядження від 29.04.2015 року № 175а.
Між тим, позовна заява від 29.03.2019 року про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України заявлена позивачем поза межами строку, визначеного п. 102.5 ст. 102 ПК КУкраїни.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).
У якості поважності причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом позивач посилається на ту обставину, що саме з моменту прийняття Верховним Судом постанови від 11 вересня 2018 року у справі №2а/0470/7513/12 (адміністративне провадження №К/9901/8103/18), якою касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року - без змін, йому стало відомо про те, що в рішеннях суду здійснено неправильно розрахунок суми процентів (пені) на суму бюджетного відшкодування за період з 19.02.2000 року до 28.07.2005 року та з 01.01.2011 року до 16.01.2013 року.
Між тим, суд не приймає до уваги вказані твердження позивача та не вважає вказані обставини поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки положення п.п.7.7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.23 статті 200 Податкового Кодексу України (у відповідних редакціях нормативних актів, що діяла на момент виникнення спірних відносин) щодо нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, були незмінними.
Будь-яких доказів, які б підтверджували неможливість звернення до суду із даним позовом у встановлений строк, позивачем суду не надано.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення позивачем при обрахунку суми, що підлягає стягненню у вигляді пені за заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, не може бути визнана судом як поважна підстава для поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, клопотання про поновлення строку для звернення до суду не обґрунтоване, у зв'язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ГСТ» до Відповідача-1: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Відповідача-2: Управління Державної казначейської служби України у м. Нікополі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний позов в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева