копія
16 травня 2019 року Справа № 160/434/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
16.01.2019 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач), в якому просить:
-визнати дії розпорядника інформації - Дніпропетровської обласної державної адміністрації, за навмисне приховання інформації (п.9 ч.1 ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації»)і ненадання повної своєчасної відповіді на питання в інформаційному запиті, який було зареєстровано в канцелярії даної ОДА від 02.11.2018 р. №1266/0/48-18 - протиправними;
-зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію, в термін п'яти днів надати відповідь на поставлене питання в інформаційному запиті зареєстрованого від 02.11.2018 р. з дня набуття законної сили судового рішення, і в цей строк надіслати на вищезазначену адресу: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем як розпорядником публічної інформації протиправно не надано відповідь на інформаційний запит позивача, що порушує її права.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/434/19 передана судді Віхровій В.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 р. позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною 8 ст.262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Судом вчинені усі дії щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.
Відповідачем у визначений законодавством термін відзиву на позовну заяву не надано.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 02.11.2018 р. до Дніпропетровської обласної державної адміністрації було подано інформаційний запит від ОСОБА_1 , який зареєстрований за вх.№1266/0/48-18 згідно відмітки у правому нижньому куті.
Запит підписаний ОСОБА_1 та мешканцями села Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області.
В інформаційному запиті зазначено, що у відповідності до оголошення у газеті Дніпровської районної ради та Дніпровської РДА «Дніпровська зоря» №43 (8018) від 03 листопада 2017 року, у термін з 03.11.2017 р. по 04.12.2017 р. на території Олександрівської сільської ради, згідно з ЗУ «Про добровільне об'єднання територіальних громад», було проведено громадські обговорення щодо питання можливості приєднання територіальної громади Олександрівської сільської ради до Слобожанської ОТГ. Враховуючи підсумки даних громадських обговорень, рішенням Олександрівської сільської ради «Про надання згоди на добровільне приєднання територіальної громади до об'єднаної територіальної громади» № 20-17VІІ від 15 грудня 2017 року, була надана згода на відповідне приєднання. 25 січня 2018 року Слобожанською селищною радою прийнято рішення сесії № 1180-26Д/ІІ «Про надання згоди на добровільне приєднання Олександрівської сільської ради до Слобожанської селищної об'єднаної територіальної громади». Виконком Олександрівської сільської ради у своїй відповіді (вих. № 380 від 22.10.2018 року) на інформаційний запит, у тому числі зазначив, що 28 лютого 2018 року Олександрівською сільською радою до Дніпропетровської ОДА було направлено листа (вих. № 85/02.19 від 26.02.2018 року), який було зареєстровано в ОДА 28.02.2018 року за вх. № 1998/0/1-18. Тому, на підставі ст.ст. 19,34 Конституції України, ст.ст. 3,4,13,14,19,20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач та мешканці, якими було підписано запит просять продублювати та надати засвідчену належним чином копію відповіді на лист Олександрівської сільської ради (вих. № 85/02.19 від 26.02.2018 р.), зареєстрований у відповідача за вх. №1998/0/1-18 від 28.02.2018 року.
Відповідач не надав інформацію, яка запитувалась у вказаному інформаційному запиті, що стало підставою звернення позивача до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Аналіз визначення публічної інформації та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях:
уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої ст.13);
інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої ст.13);
інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої ст.13);
інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої ст.13);
інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга ст.13).
Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах, зокрема, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію не залежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту і в силу норми ст. 14 Закону розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Підстави для відмови у задоволенні запиту на інформацію визначено ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відповідності до ч.ч.4, 5 ст. статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Статтею 23 Закону №2939-VI врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Отже, будь-які особи мають право звертатись із інформаційними запитами до суб'єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації, які у свою чергу зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати на нього відповідь.
Зі спірного запиту вбачається, що запитувач прагне отримати копію відповіді відповідача на лист Олександрівської сільської ради від 26.02.2018 р., про направлення якого Виконавчий комітет Олександрівської сільської ради зазначив у своїй відповіді на інформаційний лист позивача від 22.10.2018 р.
Тобто, позивачем запитується копія письмової відповіді у листуванні між двома державними органами, - Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та Олександрівською сільською радою.
При цьому, матеріали справи жодним чином не свідчать про фактичне існування відповіді відповідача на лист Олександрівської сільської ради, копія якого запитується.
Також, відсутній лист Олександрівської сільської ради від 26.02.2018 р., про направлення якого до відповідача Виконавчий комітет Олександрівської сільської ради зазначив у своїй відповіді на інформаційний лист позивача від 22.10.2018 р., відповідь на інформаційний лист позивача від Олександрівської сільської ради від 22.10.2018 р., отже неможливо достеменно встановити зміст питання, яке було предметом листування.
З матеріалів справи не вбачається, що запитувана інформація у вигляді листа (відповіді відповідача на запит Олександрівської сільської ради) існує та перебуває у володінні відповідача (розпорядника інформації), не підлягає жодним обмеженням щодо її оприлюднення та відсутності інших обставин з яким закон пов'язує настання випадків відмови у наданні публічної інформації.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем навмисно приховувалась та не надавалась інформація по суті запиту.
Враховуючи положення чинного законодавства про інформацію, суд зазначає, що надання відповіді на інформаційний запит має імперативний характер, у незалежності від того, до яких висновків дійде суб'єкт владних повноважень чи інший розпорядників публічної інформації.
Згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно ст. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Стаття 5 Закону України «Про інформацію» визначає, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду".
Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання відповіді на запит від 02.11.2018 р. є абсолютним, тому суд вважає неправомірними дії відповідача щодо ненадання відповіді на запит та задля належного відновлення прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію надати таку відповідь у визначений законодавством термін.
Такий спосіб захисту, на переконання суду, свідчитиме про дотримання судом принципу «справедливого суду».
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.
В порядку розподілу судових витрат відповідно до положень ст.139 КАС України, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 132, 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково;
Визнати дії Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 02.11.2018 р. за вх. №1266/0/48-18 - протиправними;
Зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію, у встановлені законодавством спосіб та термін надати відповідь на інформаційний запит від 02.11.2018 р. за вх. №1266/0/48-18.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.С. Віхрова
Рішення не набрало законної сили 16.05.19
Суддя В.С. Віхрова
З оригіналом згідно
Помічник судді Ю.Ю. Ковтун