233 № 233/2113/19
14 червня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С.
за участю секретаря судового засідання Кюсєвої Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костянтинівка Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про встановлення розміру заборгованості за аліментами, -
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просив встановити відсутність заборгованості зі сплати аліментів, стягнутих на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , нарахованої за період з 11.03.2015 року по 18.02.2019 року на підставі виконавчого листа, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області 12 березня 2012 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що протягом спірного періоду часу, сторони проживали однією сім'єю та позивач утримував відповідача та дитину за власні кошти, проте відповідач надав відомості державному виконавцю про те, що аліменти за вказаний період позивач не сплачував, в зв'язку з чим за позивачем, як боржником у виконавчому провадженні, виникла заборгованість в розмірі 53352 грн. 04 коп.
Відповідач ОСОБА_3 надала заяву про визнання позову, визнавши також обставини, викладені в позовній заяві, а саме те, що в період з березня 2015 року по лютий 2019 року вона дійсно проживала разом з позивачем та у вказаний період позивач добровільно утримував дитину, а отже, заборгованість за аліментами за спірний період відсутня. Виконавчий документ, на підставі якого державним виконавцем була нарахована спірна заборгованість, був повернутий стягувачу за його заявою.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У постанові №2 від 12.06.2009 р. “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи (п. 24). А в п. 13 зазначеної постанови наголошено, що визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.
На виконання вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України судом була перевірена наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з визнанням відповідачем позову.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого повторно 02.04.2019 року Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (актовий запис № 529, складений 21 серпня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області).
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття, починаючи з 20 лютого 2012 року. Рішення суду набрало законної сили 22 березня 2012 року та 05 квітня 2012 року виконавчий лист було видано стягувачу для примусового виконання рішення суду.
18 лютого 2019 року стягувач ОСОБА_3 звернулась до Костянтинівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з метою примусового рішення суду.
Постановою головного державного виконавця Костянтинівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58409596.
Постановою головного державного виконавця Костянтинівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 12 червня 2019 року вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу за її письмовою заявою та встановлено, що борг зі сплати аліментів станом на 12.06.2019 рік відсутній, знято арешт з майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 Сімейного Кодексу України, що кореспондується із ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Враховуючи те, що відповідачем визнаються обставини щодо відсутності заборгованості за аліментами, стягнутих на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4 , нарахованої за період з 11.03.2015 року по 18.02.2019 року на підставі виконавчого листа, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області 12 березня 2012 року, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову у зв'язку з визнанням його відповідачем.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду позову майнового характеру фізичною особою підлягає сплаті судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду; при поданні до суду позову немайнового характеру фізичною особою підлягає сплаті судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Враховуючи ціну позову 53352,04 грн., розмір судового збору за подання даного позову мав складати 768,40 грн. Отже, позивачем надмірно сплачено 0,60 грн.
В зв'язку з чим позивачу необхідно роз'яснити його право на повернення сплаченої суми судового збору за його клопотанням в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що позивач при подані позову мав сплатити судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., а відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, суд дійшов висновку про необхідність повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в цій частині, що складає 384 грн. 20 коп.
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп., суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 інші 50 відсотків судового збору, що дорівнює 384 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 141, 206, 259, 264-265, 273, 279, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про встановлення розміру заборгованості за аліментами - задовольнити.
Встановити факт відсутності заборгованості у ОСОБА_1 зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 11.03.2015 року по 18.02.2019 року.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м. Костянтинівці Донецької області повернути позивачу - ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 (трьохсот вісімдесяти чотирьох) гривень 20 копійок, сплачений відповідно до квитанції № 0.0.1314123307.1 від 05 квітня 2019 року АТ КБ «Приватбанк», отримувач платежу - Костянтинівське УК /м.Костянтинівка/, 22030101, код одержувача (ЄДРПОУ) - 37890775, банк отримувача (ГУДКСУ) - Казначейство України (ел.адм.податків), код банку (МФО ГУДКСУ) - 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), розрахунковий рахунок 31213206005058.
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 (трьохсот вісімдесяти чотирьох) гривень 20 копійок.
Дата складення повного судового рішення - 19 червня 2019 року.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя