79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.03.10 Справа№ 14/16
За позовом : Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган: позивач : Управління комунальної власності департаменту економічної політики, м.Львів
до відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів
третя особа : Львівське комунальне підприємство «Левандівка», м.Львів
Про: стягнення 16 539,89 грн. заборгованості ;
:розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 21.11.2007 року №3-5783-7, укладеного між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_1 на нежитлові приміщення за адресою вул.Роксолани,18 у м.Львові;
:виселення ФОП ОСОБА_1 із нежитлових приміщень за адресою вул.Роксолани,18 у м.Львові загальною площею 151,2 кв.м.
Суддя : Кітаєва С.Б.
При секретарі Хороз І.Б.
Представники:
від прокуратури:Татарин Ю.В.-пом. прокурора
від позивача: Гусак Ю.І. -представник
від відповідача: ОСОБА_1 -фізична особа-підприємець
третя особа: Табачук А.М. - представник
Зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяви про відвід судді не надходили.
Суть позову:
Розглядається справа за позовом Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган:Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів, до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів, третя особа: Львівське комунальне підприємство «Левандівка», м.Львів про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 16 539,89 грн; розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 21.11.2007 року №3-5783-7, укладеного між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_1 на нежитлові приміщення за адресою вул.Роксолани,18 у м.Львові; виселення ФОП ОСОБА_1 із нежитлових приміщень за адресою вул.Роксолани,18 у м.Львові загальною площею 151,2 кв.м.
Ухвалою господарського суду від 09.02.2010 р порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.02.2010р.
В судове засідання 04.03.10р. прокуратура, позивач, третя особа явку повноважних представників забезпечили, вимоги ухвал суду виконали. У листі від 04.03.2010 р №1.7-1200/2302 позивач повідомив про часткове ( в сумі 8000,00 грн) погашення відповідачем боргу. В решті вимог позовні вимоги прокурор та позивач просять задоволити.
Пояснення по справі подано третьою особою, ЛКП Левандівка».
Відповідач явку повноважного представника забезпечив, письмового відзиву на позов не надав; повідомив про часткове ( в сумі 8000,00 грн) погашення боргу після порушення провадження у справі; залишок боргу в сумі 8539,89 грн визнає; в частині вимог про розірвання договору та виселення просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається по наявних документах.
В засіданні 04.03.10 р за письмовою згодою прокурора, позивача та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, третьої особи, суд встановив наступне:
21 листопада 2007 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради в особі заступника начальника Управління Цюбченко О.Л. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, було укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № З-5783-7 (надалі -договір оренди), у відповідності до ст.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме -нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою : м.Львів, вул. Роксолани,18, загальною площею 151,2 кв.м.
У зв”язку з фактичним використанням орендарем об”єкта оренди за попереднім договором, об”єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору ( п.3.3).
Відповідно до умов в п.4.1 -термін дії цього договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 21 листопада 2007 року до 20 листопада 2008 року. Відповідно до п.4.3 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця від закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Орендар зобов”язувався ( п.5.3.) сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку.
У поясненні від 04.03.2010 року №1.7-1655/2302 щодо обґрунтування строків сплати орендної плати за умовами договору, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради умови п.5.3 договору обгрунтовує наступним : «Рахунки на сплату орендної плати, що скеровувались відповідачеві (примірники рахунків додано до позовної заяви, докази їх надіслання долучено до матеріалів справи) є правомірною вимогою кредитора, що випливає із взаємних зобов»язань сторін за договором. Несплата орендної плати в повному обсязі, визначеному умовами договору та зазначеному у відповідному рахунку управління, або порушення строків її сплати є неналежним виконанням зобов»язання та порушенням умов договору».
Як стверджують прокурор та позивач, згідно з розрахунком орендної плати станом на 30.01.2010 р за період з 01.07.2009 р відповідачем не сплачено в повному обсязі орендну плату за користування об»єктом оренди та допущено заборгованість на загальну суму 16 539,89 грн.; зазначенор, що за період з 01.07.2009 року по 11.12.2009 року орендна плата вносилась не в повному обсязі і з порушенням строків, визначених умовами договору, а за період з 01.02.2009 року по 01.07.2009 року ( протягом відрізку часу, значно більшого за 3 місяці) орендна плата не вносилась взагалі, чим порушено умови договору (п.п.5.2,5.3,7.2).
З матеріалів справи (розрахунку орендної плати ; рахунків виставлених відповідачу до оплати), вбачається наявність, станом на час звернення прокурора з даним позовом до суду борг відповідача перед позивачем в сумі 16539,89 грн . Зазначена сума боргу заявлена прокурором у позовній заяві до стягнення з відповідача на користь позивача.
10 лютого 2010 року ( тобто, після порушення провадження у справі) відповідач частково ( в сумі 8000,00 грн) погасив суму боргу, заявлену до стягнення. Дану обставину підтвердив прокурор і позивач у листі від 04.03.2010 року №1.7-1200/2302, долучивши до зазначеного листа копію заключної виписки ГУДКУ від 10.02.2010 року. Станом на 04.03.2010 року жодних інших платежів на погашення суми боргу, заявленої до стягнення, відповідачем не внесено. Відповідач в судовому засіданні зазначені обставини не заперечив, в решті суми (8 539,89 грн) заявлені вимоги визнає.
У відповідності з положенням про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.10.2006 року №219 до повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста, у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання в оренду комунального майна у порядку, встановленому міською радою; здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.
Факт наявності заборгованості в сумі 16539,89 грн. на момент подання позову до суду за визначений прокурором у позовній заяві період, початком якого є 01.07.2009 р і по грудень місяць 2009 року включно ( у позовній заяві допущена описка в даті закінчення періоду, за який нараховано заборгованість : помилково вказано 11.12.2009 р, оскільки згідно розрахунку орендної плати в заявлену до стягнення суму боргу включено нарахування орендної плати за 12 місяць 2009 р ) відповідач не заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, суд при прийнятті рішення виходив з наступного.
У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є право відношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
У відповідності до ст.11 ЦК України , цивільні права та обов”язки виникають, зокрема із договорів та інших правочинів. Згідно вимог ч.1 ст.14 цього Кодексу цивільні обов”язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Підставою виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір №С-5494-7 від 29.08.2007 року оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень)
Відповідно до ст. ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 2 цієї статті не встановлюють обов”язкової форми вимоги кредитора про виконання зобов”язання; останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом., телеграмою, рахунком, тощо. Тому, виходячи з принципу диспозитивності у господарському праві та процесі ( диспозитивність -це можливість суб”єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд), суд дійшов висновку, що надіслані позивачем відповідачу по-місячні рахунки на оплату орендної плати з вимогою здійснити розрахунок у встановлені в цих рахунках строки за фактичне користування приміщеннями загальною площею 151,2 кв.м. за адресою м.Львів, вул.Роксоляни,18, (в загальному на суму 16 539,89 грн за спірний період) - слід вважати вимогами виконання зобов”язання. Зазначене підтвердив і позивач у поясненні від 04.03.2010 р.
Відповідно до положень ч.2 ст.530 ЦК України відповідач повинен був виконати зобов”язання по оплаті орендованого нежитлового приміщення у сроки, визначені позивачем у надісланих документах ( рахунках, зокрема), однак станом на момент подання прокурором позовної заяви до суду, відповідач розрахунку з позивачем в повному обсязі не провів. Доказів зворотнього відповідачем не надано.
Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб”єктами підприємницької діяльності.
Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. В ході розгляду даної справи суд дійшов висновку, що таке порушення в частині вимоги про стягнення боргу існує на момент подання до господарського суду позовної заяви прокурором. Як встановлено судом та не заперечується відповідачем по справі , в порушення зобов”язань за договором ( п.п.7.2) , відповідач своєчасно і в повному обсязі орендну плату позивачу не сплачував. Борг підприємства відповідача з орендної плати за користування нежитловим приміщенням за адресою м.Львів, вул. Роксолани,18 , загальною площею 151,2 кв.м., за період з 01.07.2009 р по грудень місяць 2009 року , склав 16 539,89 грн.
Матеріалами справи також підтверджується,що:
Станом на початок спірного періоду (01.07.09 р) борг відповідача по орендній платі складав 17837,06 грн. За липень 2009 р відповідачу нараховано (разом з ПДВ) 3041,64 грн. плати за оренду. 09.07.09 р відповідач перерахував позивачу 14000,00 грн. за оренду, а 10.07.09 р ще 792,37 грн ( в загальному -14792,37 грн). Сума 14792.37 відображена в розрахунку орендної плати. 31 липня 2009 року позивачем виписано Рахунок №СФ-0014145 за 7 місяць 2009 року, у якому відображено суму орендної плати за липень 2009 р за фактичне використання приміщень; заборгованість 3044,69 грн за попередній період (17837,06 грн -14792,37 грн); суму до оплати 6086,33 грн (3041,64 грн +3044,69 грн), а також вказано, що зазначену суму боргу (6086,33 грн) відповідачу необхідно оплатити до 20.08.09 р. Тобто, у випадку неоплати боргу у визначені у рахунку терміни, а саме з 20.08.09 р починається відлік строку протермінування відповідачем оплати по оренді за липень 2009 року. Позивачем не надано суду доказів надіслання відповідачу рахунку №СФ-0014145 від 31.07.09 р за 7.2009 р.
В додаток до рекомендованого листа №2302/2999 від 08.09.09 р. позивач відіслав відповідачу Рахунок №СФ-0016186 від 31 серпня 2009 р за 8.2009 р. За фактичне використання приміщень у серпні 2009 року відповідачу ( згідно зазначеного рахунку) нараховано 3035,56 грн. орендної плати. Загальна сума до оплати -9121,89 грн, із врахуванням боргу в сумі 6086,33 грн по попередньому рахунку. Строк оплати до 20.09.09 р.
В додаток до рекомендованого листа від 08.10.09 р №2302/3847 відповідачу відіслано Рахунок №СФ-0018255 від 30 вересня 2009 року за 9.2009 року. За фактичне використання приміщень за вересень 2009 року відповідачу нараховано 3059,84 грн. орендної плати; загальна сума до оплати -12181,73 грн (9121,89 +3059,84 грн). Строк оплати визначено -до 20.10.09 р.
В додаток до листа від 10.11.09 р №2302/4218 відповідачу надіслано Рахунок №СФ-0020321 від 31 жовтня 2009 року за 10.2009 р у якому за фактичне користування примішеннями нараховано 3087,38 грн. орендної плати; сума до оплати -10269,11 грн; строк оплати боргу -до 20.11.09 р.
У даному рахунку вказано до оплати суму 10269,11 грн., оскільки 06.10.09 р відповідач перерахував позивачу 5000,00 грн орендної плати згідно договору №З-5783-7 від 21.11.07 р Відтак :12181,73 грн +3087,38 грн -5000,00 грн =10269,11 грн.
В додаток до листа від 09.12.09 р №2302/4523 відповідачу відіслано Рахунок №СФ-0022300 від 30 листопада 2009 р за 11.2009 р р, у якому за фактичне використання приміщень за листопад 2009 року нараховано 3112,34 грн. орендної плати; борг до оплати -13390,45 грн; строк оплати -до 20.12.09 р.
В додаток до листа від 12.01.10 р №2302/52 відповідачу відіслано рахунок до оплати за грудень 2009 р. Сам рахунок позивачем до справи не доданий. Як відзначено вище 8000,00 грн. відповідач перерахував позивачу 10.02.2010 р. ,вказавши в призначенні платежу «орендна плата згідно рахунку СФ-0024226 від 31.12.09 р), що свідчить про надіслання позивачем відповідачу рахунку за грудень 2009 року разом з листом від 12.01.10 р.
Зі змісту ст.ст.773 і ст.782 ЦК України випливає, що підставою для дострокового розірвання договору оренди є факт несплати орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу.
Однак , із врахуванням наведеного вище, судом не встановлено в період, який визначений прокурором таким, протягом якого виникла заявлена до стягнення сума боргу,яка є предметом дослідження ( а саме з 01.07.09 р по 31.12.09 р) факту несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу.
Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести та підтвердити належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування заявлених вимог чи заперечень на позов.
Нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено витребовування судом тих доказів, відомості про які позивач ( прокурор в даному випадку) вказав у позовній заяві, однак, які не є долученими до позовних матеріалів, станом на час звернення з позовом до суду, чи які, в силу певних обставин ( по незалежних від них причинах) сторони не може подати до справи ( ст.38 ГПК).
Та обставина, що в період з 01.02.2009 року по 01.07.2009 року (протягом відрізку часу, значно більшого за 3 місяці як вказує прокурор у позовній заяві ) відповідачем орендна плата не вносилась взагалі, не може бути взята судом до уваги , зокрема, при розгляді вимоги про розірвання договору, оскільки жодного рахунку на оплату за спірний період , жодного доказу , з якої б відслідковувалась дата надіслання цих рахунків відповідачу - до справи не подано; позовна заява (що суперечить приписам ст.54 ГПК України) не містить відомостей про такі докази, відтак , за вказаний період оренди є не підтвердженими прокурором строки виконання відповідачем зобов»язання по оплаті оренди та, відповідно, є не встановленим факт несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу.
За змістом ст.285 ГК України в контексті з вимогами, встановленими нормами ст.18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, за договором оренди орендар зобов”язаний використовувати об”єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до договору, використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, підтримувати об”єкт оренди у справному стані, запобігати його пошкодженню, псуванню , належним чином виконувати всі інші умови договору.
Держава зацікавлена в належній поведінці суб”єктів господарювання, яку вона закріпила у законах та інших нормативно-правових актах. Однак орендар, всупереч вимогам ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, умовам договору від 21.11.07 р №З-5783-7 не вносив своєчасно орендної плати у встановленому розмірі та у встановлені позивачем строки, у зв”язку з чим виникла спірна заборгованість.
Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем частково ( в сумі 8000,00 грн) після порушення провадження у справі, погашено суму боргу заявлену до стягнення, відповідно, в цій частині заявлених вимог, оскільки предмет спору відсутній, провадження підлягає припиненню. В решті суми основного боргу, заявленої до стягнення -8539,89 грн., позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладений обов”язок представляти інтереси держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено п.6 ч.2 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.2 ГПК України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року. Відповідно до ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах.
Львівська міська рада у відповідності до ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування” є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м.Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України. Нежитлове приміщення, що є об”єктом оренди за договором, належить до комунальної власності. Позивач у справі є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради, утвореним відповідно до ухвали міської ради від 06.07.2006 р №94. Основними завданнями управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м.Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м.Львова.
Таким чином, прокурором правомірно визначено у даному позові орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позовна вимога про стягнення боргу обґрунтована, заявлена в інтересах держави і підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення боргу по орендній платі прокурором заявлено вимоги : про розірвання договору оренди та виселення відповідача з орендованих приміщень.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позов в цій частині заявлених вимог підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. Стверджують, що відповідач порушує умови договору оренди, систематично не сплачує орендну плату, не використовує об»єкт оренди за призначенням, що засвідчують звернення мешканців будинку №18 на вул..Роксолани від 20.01.2010 р №3-Ко-619 та акт обстеження, складений від 05.01.2010 року комісії у складі представників орендодавця, відповідача, ОСББ «Роксолана»та ЛКП «Левандівка»;вважає, що при невиконанні орендарем хоча б одного із своїх обов'язків, передбачених у ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди підлягає розірванню.
Розділ 7 оспорюваного договору передбачає обов'язки орендаря, до яких, зокрема, належать використання об'єкту оренди відповідно до його призначення та умов договору (п. 7.1.), своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 7.2.).
Згідно із розділом 11 договору “Підстави дострокового розірвання даного договору”, цей договір може бути припинений за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України (п. 11.2.). При тривалому, більше 3-х місяців, невикористанні орендарем приміщення, приміщення вважається неосвоєним і договір підлягає розірванню у відповідності із чинним законодавством України (п. 11.3.).
Разом з тим, як вбачається з умов договору та не заперечується ні прокурором , ні позивачем , а навпаки стверджується, має місце фактичне використання орендарем об»єкта оренди за попереднім договором, відтак акту прийому-передачі майна в оренду по даному договору сторони не підписували. Конкретної дати початку орендних відносин по спірному об»єкту прокурор не доводить; попереднього договору , акту прийому -передачі об»єкта в оренду суду не надав і на такі докази в обґрунтування заявлених вимог не покликається. ЛКП «Левандівка»у листі від 12.04.07 р №2/306, адресованому Управлінню комунального майна, підтверджувало, що приміщення за адресою м.Львів, вул..Роксолани,18 орендоване ОСОБА_1 станом на 01.04.2007 року використовується за призначенням.
Відповідно до п.2.1 розділу 2 «Цільове призначення об»єкта оренди (при необхідності) об»єкт оренди буде використовуватись орендарем для кафе без реалізації спиртних напоїв.
З матеріалів справи, зокрема, розрахунку орендної плати до даного позову, рахунків, виставлених позивачем до оплати орендної плати за період , що відображений в розрахунку орендної плати, виписок з банківського рахунку позивача з відомостями про призначення здійснених відповідачем платежів,актів прийому-передачі, вбачається, що у цих документах позивач вказував призначення платежів «плата за фактичне використання приміщень відповідно умовам договору №З-5783-7 від 21.11.07 р». Відповідач призначення платежів , що відображені позивачем у розрахунку орендної плати, визначав як оплату за оренду приміщень за договором №З-5783-7 від 21.11.07, або як орендну плату згідно конкретних рахунків позивача. Кошти (з таким призначенням платежів) позивачем приймались.
Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р., договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Згідно із ч. 3 ст. 291 ГК України, який вступив в силу з 01.01.2004 р., договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.
Згідно зі ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив для проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту речі був покладений на наймача. Крім того, згідно зі ст. 782 ЦК України, наймодавець вправі відмовитись від договору найму, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Доказів відмови від договору найму прокурор та позивач суду не надали Відомості про те, коли така обставина мала місце і у якому документі зафіксована ( номер листа, дата, дані про надіслання відповідачу), в позовній заяві відсутні і не додані до справи.
Посилання прокурора на використання відповідачем орендованого майна не за цільовим призначенням не знаходить підтвердження в матеріалах справи. Як вбачається з акту обстеження №4 від 05.01.2010 (розділ «дотримання умов договору ( використання за призначенням, проведення ремонту, тощо), приміщення орендарем не використовується довгий час в зв»язку із несправністю каналізаційної системи будинку; приміщення застраховано».; з розділу акту «технічний стан об»єкта ( стін, дверей, стелі, вікон, підлоги, комунікацій, тощо) - технічний стан задовільний. Другим документом, на який покликається прокурор є заява мешканців ОСББ «Роксолана»( за січень 2010 р) у якій йдеться про розірвання в орендованому приміщенні мережі теплового постачання; проведення ремонтних робіт за кошти мешканців ОСББ «Роксолана, та заявлено клопотання про розірвання договору оренди з відповідачем та передачу цього приміщення в ОСББ «Роксолана»для статутної діяльності. В матеріалах справи також знаходиться звернення голови ОСББ «Роксолана», датоване 03.11.09 р та скероване на ім.»я начальника Управління комунальної власності та директора Департаменту , у якому голова ОССБ просить у зв»язку з закінченням терміну договору забезпечити припинення договірних відносин з ПП «Ферузо»та надати в повне господарське відання нежитлове приміщення в будинку №18 на вулиці Роксолани у м.Львові, яке є невід»ємною частиною даного будинку, з метою здійснення статутної діяльності по обслуговування житлового будинку.
Разом з тим, припинення договірних відносин можливе лише на умовах, в порядку та з підстав, визначених чинним законодавством, а не у зв»язку із волевиявленням третіх осіб, які не є, зокрема, сторонами у договорі. З мотивів, наведених в п.п.3,4 ст.783 ЦК України прокурор у даному позові не просить розірвати договір оренди. Слід також відзначити, що зважаючи на момент (дати) появи зазначених звернень, заяв, акту , враховуючи дату поступлення позову до суду, не підтверджується обставина неосвоєння приміщень оренди більше трьох місяців з дати підписання договору оренди. Окрім того, зміст термінів «не освоєння»та «тимчасове невикористання»є різними.
Оскільки невикористання орендованого майна не являє собою його використання не за цільовим призначенням, ця підстава для розірвання договору оренди в даному випадку відсутня, тим більше, що згідно із ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендна плата вноситься орендарем не залежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно із п. 11.3. договору оренди, при тривалому, більше 3-х місяців з дати підписання договору, невикористанні орендарем наданого йому в оренду приміщення, приміщення вважається неосвоєним і договір підлягає розірванню у відповідності із законодавством України. Однак, чинне законодавство України не передбачає такої підстави для розірвання договору з ініціативи орендодавця.
Згідно із ч. 3 ст. 291 ГК України, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний достроково за наявності відповідних підстав, але лише у порядку, встановленому ст. 188 ГК України. Позивач не надав жодного доказу звернення до відповідача у встановленому ст. 188 ГК України порядку для розірвання договору оренди.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню в частині вимоги про розірвання договору, і , відповідно, як похідної від цієї вимоги -вимоги про виселення відповідача з орендованих приміщень.
Судові витрати відповідно до задоволених вимог покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1,2,32, 33,34,36,43,49 43, 49,75,п.1-1 ст ч.1 ст.80, ст.ст.82,84,85,116 ГПК України, суд
Вирішив:
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):
а) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики ( м.Львів, пл..Галицька,15, код ЄДРПОУ 25558625) 8 539,89 грн. боргу;
б) в доход державного бюджету України 165,40 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.
4. Припинити провадження в частині вимоги про стягнення 8000,00 грн. боргу.
5. В задоволенні решти вимог -відмовити.
Суддя