91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
09.03.10 Справа № 7/37(9/152).
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марс", м. Луганськ
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку у м. Красний Луч Луганської області", м. Красний Луч Луганської області
про стягнення 91277 грн. 65 коп.
Суддя Т. Л. Калашник
в присутності представників:
від позивача -не прибув;
від відповідача -Булахтіна О.В., довіреність № 358 від 01.02.10.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача за договором на збирання грошових знаків, охорону та доставку грошових коштів і цінних паперів № 4-1/668 від 25.04.05 пені у розмірі 51912 грн. 49 коп. та збитків у розмірі 13897 грн. 99 коп. ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, якою позивач змінив предмет позову та збільшив розмір пені -т.1 а.с.103-108).
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись зокрема на те, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання виникло у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.08 до 06.04.09 та призначенням тимчасового адміністратора. Відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Виходячи з приписів ст. 509 ЦК України та ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", позивач є кредитором відповідача і на його вимоги розповсюджується дія мораторію.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -
Між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Луганській області та сторонами у справі було укладено було укладено Договір на збирання грошових знаків, охорону та доставку грошових коштів і цінних паперів № 4-1/668 від 25.04.05 (далі -Договір).
Відповідно до п.2.1. Договору, Охорона власними силами і засобами, на службових автомобілях, в узгоджені з Замовником та Банком дні та час, проводить збирання належних Замовнику грошових знаків і цінних паперів у сумках Охорони та доставляє їх до Банку.
02.10.2008 Банком одержано для зарахування на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на суму 81590 грн. 00 коп., про що свідчить супровідна відомість до сумки з готівкою №2 від 02.10.2008.
02.10.2008 Банком одержано для зарахування на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на суму 49820 грн. 00 коп., про що свідчить супровідна відомість до сумки з готівкою №5 від 02.10.2008.
03.10.2008 Банком одержано для зарахування на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на суму 86690 грн. 00 коп., про що свідчить супровідна відомість до сумки з готівкою №17 від 03.10.2008.
04.10.2008 Банком одержано для зарахування на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на суму 96330 грн. 00 коп., про що свідчить супровідна відомість до сумки з готівкою №2 від 04.10.2008.
04.10.2008 Банком одержано для зарахування на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на суму 57905 грн. 00 коп., про що свідчить супровідна відомість до сумки з готівкою №5 від 04.10.2008.
05.10.2008 Банком одержано для зарахування на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на суму 106300 грн. 00 коп., про що свідчить супровідна відомість до сумки з готівкою №1 від 05.10.2008.
05.10.2008 Банком одержано для зарахування на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на суму 50330 грн. 00 коп., про що свідчить супровідна відомість до сумки з готівкою №4 від 05.10.2008.
05.10.2008 Банком одержано для зарахування на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на суму 58420 грн. 00 коп., про що свідчить супровідна відомість до сумки з готівкою №4 від 05.10.2008.
Отже, Банком згідно зазначених супровідних відомостей одержано грошові кошти на загальну суму 587385 грн. 00 коп. При розгляді справи № 6/217пн між тими ж сторонами було встановлено той факт, що відповідач не тільки не здійснив перерахування грошових коштів , але й не завершив ініціювання переказу, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача рішенням від 18.12.08 було стягнуто безпідставно отримані кошти у сумі 587385 грн. 00 коп. та судові витрати. Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 27.01.09 рішення залишено без змін (т.1 а.с.17-49)
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наведені обставини та зокрема те, що відповідачем 05.01.09 було самостійно повернуто кошти у сумі 587385 грн. 00 коп. Несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язано спричинило позивачу матеріальні збитки у заявленій сумі, а також відповідачу було нараховано пеню.
Рішенням суду у цій справі від 24.06.09 позов було задоволено частково та за відповідача на користь позивача було стягнуто пеню у сумі 51912,49 грн., у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11.08.09 рішення було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.09 рішення та постанову було скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Постанова Вищого господарського суду України від 08.12.09 у цій справі обґрунтована зокрема тим, що суди обох інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на здійснення операцій щодо надання послуг з перерахування коштів, нарахування пені за порушення договірних зобов'язань є обґрунтованим і правомірним; правовідносини, що виникають у зв'язку з обслуговуванням грошових коштів у банківській установі є немайновими. Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку визнається юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. Судами першої і апеляційної інстанцій не встановлено наявність чи відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марс" статусу кредитора. Тобто обставини, що входять до предмету доказування в цій справі не з'ясовані судами обох інстанцій, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Під час нового розгляду справи судом першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і відповідно до чинного законодавства вирішити спір.
Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач надав банку грошові кошти за період з 2-го по 5-те жовтня 2008 року на загальну суму 587385 грн. 00 коп. (за даними копій супровідних відомостей до сумки з грошовою виручкою -т.1 а.с.56-65).
Після приймання зазначених сум філія банку ініціювала переказ коштів на рахунок клієнта у відповідності до ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" шляхом оформлення меморіальних ордерів: №2 від 03.10.2008 на суму 81590 грн., №1 від 06.10.2008 на суму 86690 грн., №4 від 06.10.2008 на суму 96330 грн., №5 від 06.10.2008 на суму 106300 грн., №1 від 03.10.2008 на суму 49820 грн., №2 від 06.10.2008 на суму 50330 грн., №3 від 04.10.2008 на суму 57905 грн., №6 від 06.10.2008 на суму 58420 грн. Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, що встановлено рішенням господарського суду по справі № 6/217пн між тими ж сторонами.
Відповідачем 05.01.09 було повернуто позивачу кошти у сумі 587385 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації але на строк не більше шести місяців. Відповідно до постанови правління Національного банку України "Про призначення тимчасової адміністрації акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства)" від 07.10.2008 № 308 у зв'язку з погіршенням фінансового стану та неможливістю виконувати свої зобов'язання в акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008.
Інформація про призначення Тимчасового адміністратора та про проведення мораторію на задоволення вимог кредиторів була розміщена в газеті "Урядовий Кур'єр" № 189 від 10.10.2008.
Частиною 3 статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації (ч.2 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Частиною 5 статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку визнається юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади (ч.2 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
У зв'язку з тим, що зобов'язання відповідача по перерахуванню коштів виникли до введення мораторію та на них розповсюджується його дія, суд дійшов висновку про відсутність вини банку у невиконанні зобов'язань, який об'єктивно не мав можливості здійснювати поточну діяльність та виконувати доручення клієнтів в період виконання відповідних функцій призначеним Національним банком України тимчасовим адміністратором, якому відповідно до ч. 3 ст. 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня призначення належить повне та виняткове право управляти банком та контролювати його діяльність.
Згідно ст. 614 ЦК України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання: 10.03.10.
Суддя Т.Л. Калашник