91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
01.03.10 Справа № 19/227
Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства "БТА Банк", м.Луганськ
до Приватного підприємства "Вестафарм", м.Луганськ
про стягнення 181750 грн. 90 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача -Козлов В.В., паспорт серії ЕК №282362, виданий Жовтневим
РВ УМВС України в Луганській області 23.10.1996;
Мухін М.М., довіреність №б/н від 26.11.2009.
Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 01/10/07 від 25.10.2007 в сумі 181750 грн. 90 коп., з них: 156000 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, пеня за несвоєчасне погашення кредитів -179 грн. 51 коп., строкова заборгованість за процентами -1709 грн. 59 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредитів -4334 грн. 71 коп., збитки від інфляції за кредитом -19527 грн. 08 коп.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.09.2009 провадження у справі було зупинено в зв'язку з оскарженням Приватним підприємством "Вестафарм", м.Луганськ ухвали про порушення провадження до Луганського апеляційного господарського суду.
Ухвалою від 16.11.2009 провадження у справі поновлено та її розгляд призначений на 27.11.2009.
Ухвалою заступника голови господарського суду Луганської області від 04.01.2010 строк розгляду справи продовжений на 1 місяць до 02.02.2010.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.02.2010, згідно ст.69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи продовжений ще на 1 місяць, за клопотанням обох сторін.
В судовому засіданні 27.11.2009, 02.02.2010, 25.02.2010, згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, були оголошені перерви.
Відповідач відзивом на позовну заяву №27 від 28.09.2009 вимоги позову відхилив, враховуючи наступне.
Позовні вимоги про стягнення грошової суми не відповідають п.8.2, 11.3 договору, бо позивач не зазначає вимогу про розірвання договору; позовна вимога про стягнення 3% річних від суми кредиту є незаконною та необґрунтованою, оскільки вона суперечить п.10.1 договору та ст.625 Цивільного кодексу України; Банком в порушення ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, нарахована пеня за період з 25 квітня 2009 по 16 серпня 2009 в сумі 1545 грн. 12 коп.; позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції за кредитом є необґрунтованими, оскільки максимальний рівень інфляції за останній рік за офіційними даними Національного банку України склав 2,9%.
Поясненням №1053 від 25.11.2009 на відзив відповідача позивач доводи відповідача відхилив з підстав, викладених у поясненні.
Листом від 31.12.2009 №1085 позивач повідомив, що заборгованість відповідача складає 94041 грн. 30 коп.
Листом від 25.01.2010 №1100 позивач повідомив, що заборгованість відповідача складає 84041 грн. 30 коп.
Запереченням на пояснення позивача б/н від 26.01.2010 відповідач вимоги позову відхилив з підстав, викладених у запереченні.
Позивач листом від 02.02.2010 №1109 повідомив, що заборгованість відповідача складає 87424 грн. 39 коп.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
Між Відкритим акціонерним товариством „БТА Банк” (позивач, банк) та Приватним підприємством „Вестафарм” (відповідач, позичальник) 25.10.2007 було укладено кредитний договір № 01/10/07 (далі -кредитний договір) за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, надає позичальнику грошові кошти за рахунок кредитної лінії на умовах забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, з лімітом у сумі 250000 грн. 00 коп. (ліміт кредитування), строком до 24.10.2008, із сплатою 17,5% річних на поповнення обігових коштів позичальника, а позичальник зобов'язується використовувати кредити на цілі, зазначені в п.1.5 договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитами, повернути банку загальну заборгованість за кредитною лінією в повному обсязі та у строки, а також виконувати інші умови договору (п.1.1).
Пунктом 4.5 договору сторони передбачили, що Банк надає кожен з кредитів на підставі письмової заяви Позичальника не пізніше трьох робочих днів з дня її отримання або протягом більш тривалого часу, зазначеного в такій заяві.
На виконання вказаного пункту договору відповідачу було надано грошові кошти 13.11.2007 в сумі 50000 грн. 00 коп., 20.11.2007 в сумі 70000 грн. 00 коп., 21.12.2007 в сумі 75000 грн. 00 коп., 26.12.2007 в сумі 30000 грн. 00 коп., 31.01.2008 в сумі 75000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по особовим рахункам (а.с.75-85).
Відповідно п.6.1 договору позичальник зобов'язується сплачувати банку проценти у розмірі, що зазначений в п.1.3 договору.
04.08.2008 між сторонами укладено Додаткову угоду №3 до кредитного договору, якою збільшено процентну ставку за користування кредитами до 25% річних.
Пунктом 6.3 договору передбачено нарахування відсотків за користування кредитами здійснюється в останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів в періоді і 365 днів у році по останній календарний день місяця включно.
Додатковою угодою №2 від 29.01.2008 сторони узгодили зміну п.6.3 кредитного договору та виклали його в наступній редакції: „Нарахування відсотків за користування кредитами здійснюється щоденно. При нарахуванні процентів використовується метод „факт/факт” з 01.01.2008".
Відповідно до п.6.6 договору проценти, нараховані за місяць відповідно до п.6.1-6.5 договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше перших 3 робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
Пунктом 8.1 договору Позичальник зобов'язався повернути Банку загальну заборгованість за кредитною лінією не пізніше дня закінчення терміну кредитної лінії, тобто до 24.10.2008.
Згідно п.9.4 договору якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості позичальника по цьому договору, недостатньо для погашення повної суми заборгованості, то банк вправі в першу чергу погасити суму витрат банку, пов'язаних з одержанням виконання за цим договором, у другу чергу -проценти і неустойку, у третю чергу -загальну заборгованість за Кредитною лінією, потім -нараховану та несплачену винагороду, а також спричинені збитки.
Відповідно до п.9.5 договору позичальник зобов'язаний здійснити усі платежі на користь банку по цьому договору так, щоб банк одержав усі належні йому суми в повному обсязі, без відрахування з них будь-яких податків, зборів, мит, комісій банків-кореспондентів або інших витрат.
Відповідач свої зобов'язання у передбачений договором строк не виконав, станом на 17.08.2009 за ним утворилась заборгованість за кредитами у сумі 156000,00 грн. та строкова заборгованість за процентами у сумі 1709,59 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з наданих позивачем листів, протягом розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за кредитами у розмірі 111000,00 грн. та строкову заборгованість за процентами у розмірі 1709,59 грн. Тобто провадження по справі стосовно стягнення цих сум підлягає припиненню на підставі п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України з віднесенням судових витрат в цій частині на відповідача, оскільки оплата була здійснена вже після подачі позовної заяви.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).
Частиною 1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.10.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання будь-якого із грошових зобов"язань позичальник сплачує на користь банку пеню у розмірі 3% річних від простроченої суми.
Згідно даного пункту договору позивач нарахував пеню у сумі 179,51 грн., але приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Виходячи з викладеного, у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 179,51 грн. слід відмовити, оскільки наданий позивачем розрахунок пені не відповідає нормам ст.232 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач правомірно нарахував 3% річних за період з 27.10.2008 по 16.08.2009 у сумі 4334,71 грн.
Стосовно нарахування інфляційних витрат за період з 27.10.2008 по 16.08.2009 позивач допустився помилки, оскільки відповідно листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" для визначення індексу за любий період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Згідно наданих рекомендацій розрахунок інфляційних витрат буде такий:
Листопад 2008 -101,5%
Грудень 2008 -102,1%
Січень 2009 -102,9%
Лютий 2009 -101,5%
Березень 2009 -101,4%
Квітень -100,9%
Травень 2009 -100,5%
Червень 2009 -101,1%
Липень 2009 -99,9%
Серпень -99,8%
156000х101,5%х102,1%х102,9%х101,5%х101,4%х100,9%х100,5%х101,1%х99,9%х99,8%-156000=19000,85 грн.
Тобто у задоволенні інфляційних витрат у розмірі 526,23 грн. слід відмовити.
За вказаних обставин вимоги позивача підлягають до задоволення частково.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 01.03.2010 за згодою представників сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Вестафарм”, м.Луганськ, вул.Челюскінців, б.1, код 30279508 на користь Відкритого акціонерного товариства „БТА Банк”, м.Київ, вул.Щербакова, б.35, код 14359845 - заборгованість за кредитам у сумі 45000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 4334 грн. 71 коп., інфляційні витрати у сумі 19000 грн. 85 коп., державне мито у сумі 1810 грн. 45 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 грн. 08 коп., видати наказ.
3. Провадження по справі щодо стягнення заборгованості за кредитами у сумі 111000 грн. 00 коп. та строкової заборгованості за процентами у сумі 1709 грн. 59 коп. припинити.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 09.03.2010.
Суддя Т.В.Косенко