10 червня 2019 р.Справа № 480/3953/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калитки О. М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, місце складання м. Суми, повний текст складено 20.02.19 року по справі № 480/3953/18
за позовом ОСОБА_1
до Управління архітектури та містобудування Сумської обласної державної адміністрації , Сумської обласної державної адміністрації треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпоряджень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління містобудування та архітектури Сумської обласної державної адміністрації, Сумської обласної державної адміністрації, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Сумської обласної державної адміністрації щодо організації підготування проекту розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації "Про виготовлення Детального плану території земельної ділянки, орієнтовною площею 150,0 та, що обмежена продовженням вулиці Лебединської за межами міста Суми";
- визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Сумської обласної державної адміністрації щодо організації підготування проекту розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації "Про затвердження детального плану території земельної ділянки";
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 13.06.2018 №364-ОД "Про виготовлення детального плану території земельної ділянки, орієнтовною площею 150,0 га, що обмежена продовженням вулиці Лебединської за межами міста Суми";
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 26.07.2018 №457-ОД "Про затвердження детального плану території земельної ділянки".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при підготуванні проектів розпоряджень голови Сумської ОДА "Про виготовлення детального плану території земельної ділянки, орієнтовною площею 150,0 га, що обмежена продовженням вулиці Лебединської за межами міста Суми" та "Про затвердження детального плану території земельної ділянки", а також при виданні відповідно до цих проектів розпоряджень голови Сумської ОДА від 13.06.2018 №364-ОД та від 26.07.2018 №457-ОД, Управлінням містобудування та архітектури Сумської обласної державної адміністрації та Сумською обласною державною адміністрацією були порушені та недотримані норми статті 19 Конституції України, тому вищезазначені дії відповідачів є протиправними та порушують права та законні інтереси позивача як людини і громадянина.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі № 480/3953/18 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Сумської обласної державної адміністрації, Сумської обласної державної адміністрації, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпоряджень відмовлено.
Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 13.06.2018 головою Сумської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження №364-ОД "Про виготовлення детального плану території земельної ділянки, орієнтовною площею 150,0 га, що обмежена продовженням вулиці Лебединської за межами міста Суми" (а.с. 10, том 1).
26.07.2018 головою Сумської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження №457-ОД "Про затвердження детального плану території земельної ділянки" (а.с. 11, том 1).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що допущені відповідачем порушення норм закону при винесенні оскаржуваних рішень, на які посилається позивач, не порушують права позивача та не обмежують їх дію.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Адміністративний суд захищає громадянина від втручання у його основоположні права.
Разом з тим, саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Для того щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. При цьому, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, що стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, що з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Отже, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права особи.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай, індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Звертаючись з позовною заявою до суду, ОСОБА_1 не вказано яким саме чином оскарження вказаних розпоряджень та дій суб'єкта владних повноважень порушує його права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішення) та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, отже у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не наведено жодних належних і допустимих в розумінні ст. 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, що оскарження вказаних розпоряджень та дій суб'єктів владних повноважень порушують права позивача, у зв'язку з чим підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі № 480/3953/18 відсутні.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року по справі № 480/3953/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 20.06.2019 року