19 червня 2019 року місто Київ.
Справа 757/32494/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8930/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого Желепи О.В., суддів Іванченко М.М., Рубан С.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року (ухвалене в складі судді Матійчук Г.О. інформація щодо складання повного тексту судового рішення відсутня)
в справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «НАЕК «Енергоатом» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,-
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «НАЕК «Енергоатом» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани - задоволено. Скасовано наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» від 14.06.2016 року № 562, стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 551, 21 грн.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 07.02.2018 року рішення суду першої інстанції від 14.11.2016 року залишено в силі.
11.02.2018 року надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме в частині вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу.
Заявник зазначив, що в матеріалах справи наявні документально підтвердні докази судових витрат, які суд в порушення вимог закону не розподілив.
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання щодо витрат на правову допомогу задоволено.
Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» (м.Київ, вул.Назарівська, 3, р/р НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк» м.Київ, код банку: 322313, код ЗКПО 24584661) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмір 7 192 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, ДП «НАЕК «Енергоатом» 11.06.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати його та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, та стягнути з неї на користь скаржника судовий збір у розмірі 826 грн. 80 коп.
В скарзі посилався на те, що ухвалюючи додаткове рішення, районний суд повинен був керуватися нормами процесуального закону, який діяв на момент винесення такого рішення, тобто ЦПК України від 15.12.2017. Натомість в додатковому рішенні суд посилається на статті ЦПК України, що діяли на момент ухвалення основного рішення по суті спору.
Вказував, що приймаючи додаткове рішення по справі, районний суд змінив рішення від 14.11.2016 по справі №757/32494/16-ц в частині розподілу між сторонами судових витрат, яке на сьогодні набрало законної сили. Зазначив, що скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення належить до повноважень Верховного Суду. А тому при ухваленні оскаржуваного рішення про стягнення витрат на правову допомогу судом першої інстанції порушено норми ст. 133-142, ст. 270 ЦПК України.
Всупереч нормам статтей 137, 76-83 ЦПК України, п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» прийнято рішення про стягнення витрат на правову допомогу за відсутності належних доказів, а отже і відсутності процесуальних підстав для їх стягнення.
Ухвалою від 27 травня 2019 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
04 червня 2019 року до канцелярії апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_1 (направлений поштою 31.05.2019 року) на апеляційну скаргу, обґрунтований тим, що витрати на правову допомогу були фактично понесені, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) є в матеріалах справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, що також підтверджено Постановою Верховного Суду від 06.05.2019. В зв'язку з чим просили залишити апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» без задоволення, а додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2018 - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму, справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого додаткового рішення в частині вирішення питання щодо витрат на правову допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання щодо витрат на правову допомогу, суд вважав встановленими такі обставини.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 07.02.2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «НАЕК «Енергоатом» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани - задоволено. Скасовано наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» від 14.06.2016 року № 562, стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 551, 21 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачів понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 7 192 грн.
Разом з цим, під час ухвалення судового рішення, судом не було вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 220 ЦПК України (яка діяла на момент ухвалення судового рішення) суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з положенням ст. 79 ЦПК України (який діяв на момент розгляду справи) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких витрати на правову допомогу.
Статтею 88 ЦПК України (яка діяла на момент ухвалення судового рішення), якою регламентовано порядок розподілу судових витрат встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.
Матеріалам справи встановлено та підтверджено, що позивач сплатив за надану йому правову допомогу понесення позивачем витрат на правову допомогу 7192 грн. /а.с. 41-42/.
Так, як позовні вимоги позивача були задоволені повністю, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на правову допомогу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам процесуального закону.
Постановою Верховного Суду від 06.05.2019 рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 07.02.2018 року залишено без змін.
Згідно ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Стаття 137 ЦПК України (Витрати на професійну правничу допомогу) передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Пункт 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначає підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Доводи з приводу відсутності належних доказів, а отже і відсутності процесуальних підстав для стягнення витрат на правову допомогу спростовуються наявними в матеріалах справи (а.с. 41-42 том 1) розрахунком гонорару за надання правової допомоги та копією квитанції №б/н від 06.07.2016 на суму 7192 грн. 00 коп в рахунок оплати за договором №1/Н від 01.07.2016 про надання правової допомоги.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що районним судом застосовано норми ЦПК України, які діяли на час ухвалення основного судового рішення при ухваленні додаткового судового рішення замість норм процесуального закону, який діяв на момент винесення такого додаткового рішення, тобто ЦПК України від 15.12.2017, колегія суддів не приймає, оскільки ці норми кореспондуються і суттєвих відмінностей не мають.
Доводи представника ДП «НАЕК «Енергоатом» з приводу зміни районним судом рішення від 14.11.2016 по справі №757/32494/16-ц в частині розподілу між сторонами судових витрат, яке на сьогодні набрало законної сили в порушення норм ст. 133-142, ст. 270 ЦПК України, колегія суддів не приймає, оскільки, ухвалюючи рішення в 2016 році, районний суд розподілив лише судові витрати на сплату судового збору. З приводу витрат на правову допомогу районний суд жодного рішення не ухвалював, а тому правомірно шляхом ухвалення додаткового рішення вирішив це питання після повернення справи з Верховного Суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що додаткове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відшкодування відповідачу судових витрат за подачу апеляційної скарги.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 19 червня 2019 року.
Головуючий:
Судді: