Справа №759/16432/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/7643/2019
18 червня 2019 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Сліпченка О.І., Сушко Л.П., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у місті Києві за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
11 жовтня 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду із названим позовом, де просило стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитом, яка, станом на 30 вересня 2018 року, складає 11 959,07 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 854,18 грн., заборгованість по процентам - 2 191,93 грн., заборгованість по пені - 7 867,29 грн., штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. ( фіксована ставка ), 545,67 грн. ( процентна складова ).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08 лютого 2013 року між сторонами у справі був укладений договір б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Окрім цього, вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/rules, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідач на час укладення кредитної угоди дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Однак, відповідач не виконує належним чином умов укладеного правочину, що спричинило виникнення зазначеної заборгованості.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.
На обґрунтування ухваленого судового рішення місцевий суд зазначив, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо самого виду договору ( кредитний або будь-який інший ), а також щодо інших умов, викладених в умовах та правилах надання банківських послуг, не доведено факту надання кредиту на підставі анкети-заяви від 08 лютого 2013 року, представник позивача не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог, тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позову.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.
Просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 08 лютого 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_1 підписали анкету-заяву ( а.с. 8 ).
Ця заява, разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, із якими вона ознайомлена, як зазначено у заяві, становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг ( там же ).
За умовами правочину, відповідач отримала кредит у розмірі 2 000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом ( а.с. 8, 9, 10-24 ).
Заборгованість відповідача за кредитом, станом на 30 вересня 2018 року, складає 11 959,07 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 854,18 грн., заборгованість по процентам - 2 191,93 грн., заборгованість по пені - 7 867,29 грн., штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. ( фіксована ставка ), 545,67 грн. ( процентна складова ), що підтверджуються наданими розрахунком заборгованості ( а.с. 5-6, 7 ).
При цьому, 11 жовтня 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду із названим позовом ( а.с. 2-4, 32 ).
На підтвердження заявлених позовних вимог надало зазначені докази по справі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовлено з посиланням на необґрунтованість заявлених позовних вимог ( а.с. 42-43 ).
Вирішуючи справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», суд другої інстанції не погоджується із висновками місцевого суду та вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, факт виконання позивачем своїх зобов'язань за правочином підтверджується наданими доказами, зокрема, анкетою-заявою б/н від 08 лютого 2013 року, розрахунками заборгованості, виписками по рахунку, згідно яких вбачається, що відповідач отримала та користувалася кредитними коштами ( а.с. 5-6, 7, 8, 52-60 ).
Будь-яких доказів, які б свідчили про неправомірність укладеного між сторонами правочину матеріали справи не містять і відповідач їх не надала ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції та не звернулася до суду про визнання його недійсним.
Також, місцевий суд не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на спростування заборгованості за вказаним правочином і таких не надала відповідач до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач повинна була довести ті обставини, на які б вона посилалася, як на підставу своїх заперечень.
При цьому, ОСОБА_1 не звільнена від обов'язку доказування за позовом згідно положень ст. 82 ЦПК України.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, укладений між сторонами кредитний договір є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.
А тому, за положеннями правочину відповідач має нести цивільно-правову відповідальність у відповідності до норм ст.ст. 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України за невиконання умов кредитного договору.
Разом з тим, щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч. 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У ч. 4 указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості ( а.с. 5-6 ), розмір процентної ставки за користування кредитними коштами становив, станом на 08 лютого 2013 року - 30%, 01 вересня 2014 року - 34,8%, 01 квітня 2015 року - 43,2%.
Проте, будь-яких належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів у відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України про письмове повідомлення відповідача щодо зміни процентної ставки матеріали справи не містять і таких не надано апелянтом.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не дотримано порядку збільшення процентної ставки відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України, апеляційний суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість по процентах, що нараховані лише за період з 08 лютого 2013 року по 01 вересня 2014 року.
Однак, в зазначений період заборгованість по процентах не нарахована ( а.с. 5-6 ), відтак, на переконання апеляційний суд, позовні вимоги про стягнення процентів в розмірі 2 191,93 грн. слід залишити без задоволення.
Разом з тим, як вбачається з п. 2.1.1.7.6. умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніжна 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору ( а.с. 19зв. ).
Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1. умов надання банківських послуг у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту ( а.с. 21 ).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу була нарахована пеня в розмірі 7 867,29 грн. і штраф в розмірі 1 045,67 ( 500 + 545,67 ) грн., через несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З наведено слідує, що за одне й теж порушення ( порушення строків сплати заборгованості ) кредитним договором передбачено два види стягнення і штраф і пеня, що є неприпустимим, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 045,67 грн. ( 500 грн., фіксована частина штрафу + 545,67 грн., процентна складова штрафу ).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Окрім цього, щодо розміру пені, яка відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, то з огляду на вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України, де зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені ( неустойки ), в даному випадку, до розміру заборгованості за тілом кредиту - 854,18 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які судом не доведені, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, і, без додержання зазначених норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 204, 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263 ЦПК України, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», на переконання апеляційного суду, знайшли своє часткове підтвердження, унаслідок чого рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК Українита названих положень матеріального і процесуального права за їх обґрунтованістю та доведеністю у зазначеній апеляційним судом частині.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір ( а.с. 1, 61 ) пропорційно до задоволених вимог у розмірі 629,47 (( 854,18 + 854,18 ) : 11 959,07 х ( 1 762 + 1 762 х 150 : 100 ) грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту - 854,18 грн., пеню - 854,18 грн. грн., а загалом 1 708,36 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 629,47 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: О.І. Сліпченко
Л.П. Сушко