Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 червня 2019 р. Справа№200/6337/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії з зарахуванням до страхового стажу зазначених періодів роботи,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії з зарахуванням до страхового стажу зазначених періодів роботи. Просив визнати протиправними дії Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо не зарахування до страхового стажу періоди роботи у Радгоспі «Авдіївський» з 25.12.1979 року по 04.11.1995 року та зобов'язати розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.04.2019 року відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 25.12.1979 року по 04.11.1995 року на підприємстві Радгосп «Авдіївський».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Ясинуватського ОУПФУ від 05.04.2019 року № 2093/03 при призначенні пенсії ОСОБА_1 не було зараховано до страхового стажу його періоди роботи у колгоспі ім. Володимира Ілліча Воловського району з 05.05.1979 року по 25.11.1979 року, у зв'язку з відсутністю встановлених та фактично відпрацьованих трудоднів та печатки на них, також до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи у Радгоспі «Авдіївський» з 25.12.1979 року по 04.11.1995 року у зв'язку з невідповідністю печатки при звільненні.
Отже, позивач вважає що відповідачем невірно підрахований страховий стаж, у зв'язку із чим він був змушений звернутися із позовом до суду.
20 травня 2019 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник відповідача, 03 червня 2019 року надав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, мотивуючи це тим, що записи у трудовій книжці позивача не відповідають нормам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівника, а позивачем не надано необхідних документів про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутністю відповідних записів у трудовій книжці.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком згідно його заяви від 02.04.2019 року за № 170.
У квітні 2019 року, позивач отримав рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2093/03 від 05 квітня 2019 року, із якого вбачається, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи в Радгоспі «Авдіївский», а саме: з 25.12.1979 року по 04.11.1995 року.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058-ІV).
У розумінні приписів статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Підприємство страхувальник, а позивач застрахована особа.
Приписами частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, трудовий стаж стає страховим виключно за умови сплати страхових внесків.
У даному випадку обов'язок їх утримання і сплати покладався на Підприємство, що встановлено приписами частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачу призначена пенсія, а отже саме право на отримання пенсійних виплат відповідачем не заперечується.
Спірним питанням даної справи є саме не зарахуванням страхового стажу, у зв'язку із тим, що записи у трудовій книжці на думку відповідача не відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівника.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Згідно п. 18 вказаного Порядку за відсутності документів, про наявний стаж роботи і неможливістю одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, які зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань неменше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Із трудової книжки НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_1 25 грудня 1979 року прийнятий до совхозу «Авдіївський» водієм 3 класу відповідно до наказу № 147-к від 25.12.1979 року (запису у трудовій книжці № 1). 01 серпня 1986 року позивачу присвоєно водій 2 класу (запис № 2); 04 січня 1987 року позивач переведений водієм 1 класу (запис № 3); 01.06.1988 року переведений поливальником (запис № 4); 16.04.1990 року переведений водієм 1 класу (запис № 5). 04 листопада 1995 року ОСОБА_1 звільнений у зв'язку з переходом радгоспу «Авдіївський» в ТОВ КСП «Авдіївський».
Отже, як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 він дійсно працював з 25.12.1979 року по 04.11.1995 року водієм у радгоспі «Авдіївський».
Крім того позивачем надана довідку, в якій зазначено, КСП «Авдіївський» є правонаступником радгоспу «Авдіївський» з листопада 1995 року відповідно до Протоколу конференції загальних зборів від 04.11.1995 року. Крім того у вищевказаній довідці зазначено, що С/г ТОВ КСП «Авдіївський» є правонаступником КСП «Авдіївський» згідно Указу Президента від 03.12.1999 року у зв'язку з реорганізацією КСП «Авдіївський».
Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Як вже судом зазначалось у трудовій книжці позивача є записи, які підтверджують те, що ОСОБА_1 дійсно працював водієм у Радгоспі «Авдіївський» з 25.12.1979 року по 04.11.1995 року.
Відповідач у своєму спірному рішенні також не заперечує факт роботи позивача на вищевказаних посадах в спірних період відповідно до записів у трудових книжках ОСОБА_1 , проте зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано спірний період у зв'язку із невідповідністю печатки при звільненні.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, щодо несплати позивачем страхових внесків в період з 25.12.1979 року по 04.11.1995 року.
Крім того, суд також зазначає що позивач, як фізична особа та найманий працівник не може відповідати за заповнення свої трудової книжки посадовими особами підприємства на яком він працював.
Отже суд вважає, що оскільки у трудовій книжці є записи про період роботи позивача з 25.12.1979 року по 04.1995 року, даний стаж роботи має бути зарахований позивачу до загального страхового стажу.
Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 86020, Донецька область, смт. Очеретине, м-н. Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544393) про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії з зарахуванням до страхового стажу зазначених періодів роботи - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 86020, Донецька область, смт. Очеретине, м-н. Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544393), щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи у Радгоспі «Авдіївський» з 25.12.1979 року по 04.11.1995 року.
Зобов'язати розглянути повторно заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 02.04.2019 року відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25.12.1979 року по 04.11.1995 року на підприємстві Радгосп «Авдіївський»
Стягнути на користь заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 86020, Донецька область, смт. Очеретине, м-н. Гідростроітелів, 12, код ЄДРПОУ 37544393) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко