Справа № 161/10818/18
Провадження № 2/161/334/19
07 червня 2019 року Луцький міськрайонний суду Волинської області
у складі
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Ярмолюк В.С.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про оспорювання батьківства,
10.07.2018 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 23.09.2011 року він уклав шлюб з відповідачкою за час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина - син ОСОБА_3 . У свідоцтві про народження дитини він вказаний батьком. Однак, батьком ОСОБА_3 він бути не може, оскільки після коротких стосунків вони з ОСОБА_2 розійшлись, а через деякий час остання повідомила його, що вагітна від нього у зв'язку з чим було прийнято рішення про укладення шлюбу. На даний час виникла потреба з'ясувати, чи дійсно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є його сином, оскільки відповідачка нещодавно повідомила його, що ОСОБА_3 народжений не від нього. Враховуючи викладене, просить суд виключити відомості про його батьківство з актового запису № 2453 від 01.11.2011 року у Відділі РАЦСу Луцького МУЮ у Волинській області про народження ОСОБА_3
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.01.2019 року у справі було призначено судову генетично-молекулярну експертизу, проведення якої було доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру з відібранням біологічних зразків у Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі (а.с. 54-55).
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав з підстав, які викладені у його позовній заяві, просив їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що коли дитині було 4-5 років, його колишня дружина - відповідачка ОСОБА_2 , повідомила його, що він не є батьком ОСОБА_3 .
В судовому засіданні 20.12.2018 року відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги вона не визнає, оскільки дитина народилася у шлюбі з останнім та саме позивач є батьком ОСОБА_3 . Зазначила, що причиною подання ОСОБА_1 даної позовної заяви стало її звернення в січні 2018 року з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання сина.
В судове засідання 07.062019 року відповідач не з'явилася, надала суду заяву з проханням слухати справу за її відсутності (а.с. 46).
Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Луцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву з проханням розглянути справу за відсутності її представника, при вирішенні спору покладається на думку суду (а.с. 21).
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, надані у справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.09.2011 року уклали шлюб, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.07.2014 року було розірвано (а.с. 4).
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , у сторін за час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина ОСОБА_3 . Його батьками вказані: батьком - ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_2 (а.с. 5).
Частиною 1 та 2 ст. 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною чоловік може будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновком експертизи.
Відповідно до висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 10/250 від 06.05.2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічною матір'ю якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність даної події складає 99,9999% (а.с. 79-85).
Таким чином, батьківство ОСОБА_1 над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого вказаний позивач фактично було доведеним вищевказаним висновком судового експерта.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/05, § 34, від 7 травня2009 року).
Викладене вище свідчить про ту обставину, що позивачем не доведений факт відсутності кровного споріднення між ним та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виключає застосування приписів ч. 2 ст. 136 СК України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Луцький МВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області, про оспорювання батьківства є необґрунтованою, а тому в задоволенні заявлених вимог слід відмовити у повному обсязі.
На підставі ст. 136 СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 27, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Луцький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про оспорювання батьківства - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення у повному обсязі складено 18 червня 2019 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська