18 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/17261/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Пільков К.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Головіної К.І
від 22.10.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Смірнової Л.Г., Дідиченко М.А.
від 18.02.2019
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп"
про розірвання договору та стягнення 2 051 547,88 грн
за участю представників:
позивача: Келембет М.В.
відповідача: Мірвода А.М.
1. Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" про розірвання договору 65-К асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 та стягнення грошових коштів у сумі 2 051 547,88 грн.
В обґрунтування вимог позивач послався на те, що зазначений договір, укладений між сторонами, підлягає розірванню на підставі статті 651 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотним порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині належного надання послуг з організації сервісного та медичного обслуговування застрахованих осіб при настанні страхових випадків. Позивач зазначив, що відповідач безпідставно відмовився від надання асистанських послуг за вказаним договором, а також неналежним чином надав послуги за актами врегульованих збитків № 4/3в, № 3в 5/7, № 3в 6/7, № 3в7в, № 3в 8/4, № 3в 9/6, тому договір має бути розірваний, а невикористана частина попередньої оплати у розмірі 2 021 547,88 грн та сума сплаченого позивачем відповідачу ротаційного фонду у розмірі 30 000,00 грн, що разом складає 2 051 547,88 грн, підлягають поверненню позивачу.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
11.11.2014 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Вусо" (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (агент, відповідач) був укладений договір 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого страховик доручає, а агент приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні страхових випадків на території України та за кордоном за договорами укладеними між страхувальниками та страховиком відповідно до законодавства України та Закону України "Про страхування", в яких визначений перелік послуг та умов, які отримує застрахована особа в межах та у термін дії договору згідно відповідних Правил, які є Додатком № 3 до цього договору (пункт 1.1. договору). Страховик, зі свого боку, зобов'язався проводити оплату сервісної винагороди агента відповідно до умов цього договору (пункт 5.1.2. договору).
У подальшому до вказаного договору сторони внесли зміни додатковими угодами № 1 від 11.03.2015, № 2 від 01.10.2015, № 3 від 01.10.2015.
За змістом договору послуги агента включають формування, обслуговування та зберігання протягом 1 (одного) року реєстру звернень застрахованих осіб, ведення документації, організацію та контроль обміну інформацією, надання послуг цілодобової, диспетчерської служби згідно умов договору та програми страхування (пункт 1.1. договору). У розділі 3 договору сторони визначили перелік послуг, які агент зобов'язаний надавати застрахованій особі страховика впродовж застрахованої поїздки, до яких відноситься: медична підтримка; сприяння впродовж поїздок; залучення і оплата послуг третіх осіб (з метою реалізації вищевказаних зобов'язань); фіксація телефонних розмов (пункти 3.1. - 3.4. договору).
Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. розділу 6 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 11.03.2015) агент щодекадно надає страховику звіт запланованих збитків по випадках, що мають ознаки страхових. На підставі вказаного звіту формуються: рахунок на відшкодування витрат, що пов'язані з оплатою послуг підрядників або кореспондентів; рахунок на оплату сервісної винагороди агента; акт прийому передачі послуг.
Відповідно до пункту 6.1. розділу 6 договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015) за виконання агентом своїх обов'язків, згідно з цим правочином, страховик виплачує агенту винагороду за кожний врегульований агентом страховий випадок (СВ), у розмірах, вказаних у додатку 1 до договору.
Згідно з пунктом 6.3.1. розділу 6 договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015) до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, агент складає акт виконаних робіт за формою, вказаною у додатку 2 до договору, і направляє його страховику електронною поштою (для погодження і підписання), разом із рахунком на оплату винагороди агента. Сума винагороди агента визначається на підставі додатку 1 до цього договору, у гривнях за офіційним курсом НБУ на дату направлення страховику вказаного рахунку.
Відповідно до пункту 6.5.2. розділу 6 договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015) протягом п'яти робочих днів з дати отримання страховиком акта заявлених збитків, страховик зобов'язується погодити та підписати цей документ, а також, на свій розсуд, протягом того ж строку, перерахувати агенту попередню оплату вартості послуг у розмірі до 100 % загальної суми, зазначеної в акті.
При отриманні суми попередньої оплати агент зобов'язаний протягом до семи робочих днів, не враховуючи день надходження коштів, направити всю отриману суму на придбання іноземної валюти з її подальшим резервуванням для цілей оплати послуг, наданих підрядниками і кореспондентам застрахованим особам, з урахуванням діючого законодавства України та нормативних документів НБУ й інших державних органів, на момент здійснення таких операцій (пункт 6.5.3. розділу 6 договору у редакції додаткової угоди № 3).
По мірі отримання агентом від підрядників і кореспондентів повних пакетів документів, пов'язаних з остаточними розрахунками за конкретними страховими випадками, агент вносить відповідні відомості до актів врегульованих збитків (виконаних робіт), які складаються за формою, вказаною у додатку 4 до договору, і направляються страховику у строки, визначені в пункті 6.5.1. даного правочину, разом з актами заявлених збитків (пункт 6.6.1 розділу 6 договору у редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015).
До актів врегульованих збитків (виконаних робіт) у складі повних пакетів, агент додає рахунки на сплату вартості фактично наданих послуг, за вирахуванням сум, визначених у розрізі конкретних застрахованих осіб в акті заявлених збитків і фактично сплачених страховиком згідно пункту 6.5. договору (пункт 6.6.2. розділу 6 договору у редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015). Акт врегульованих збитків (виконаних робіт) погоджується і підписується страховиком протягом п'яти робочих днів з дати отримання цього акту від агента (пункт 6.6.3. розділу 6 договору).
Обов'язки страховика щодо сплати грошових сум згідно цього правочину вважаються виконаними з моменту зарахування відповідних грошових коштів на рахунок агента. До рахунків агента, що виставляються страховикові згідно з актами заявлених збитків та актами врегульованих збитків (виконаних робіт), на обґрунтовану вимогу агента можуть включатись (за умови документального підтвердження) суми витрат на пересилання рахунків від підрядника (кореспондента) агенту (пункти 6.7., 6.8. розділу 6 договору у редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015).
Згідно з пунктом 6.1. розділу 6 договору страховик перераховує на рахунок агента грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн у вигляді ротаційного фонду для забезпечення своїх зобов'язань, які витікають з цього договору протягом 10 банківських днів з дати відправлення листа страховика щодо передачі агенту на обслуговування договорів страхування.
Судами встановлено, що відповідно до умов вказаного правочину сторони вчинили дії на виконання договору послуг, а саме: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо", як замовник асистанських послуг, у період з квітня по жовтень 2015 року перерахувало на користь агента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" попередню оплату вартості послуг, які будуть надані агентом у подальшому, у сумі 3 841 758,25 грн, що підтверджується рахунками на оплату ТОВ "Савітар Груп", актами заявлених збитків (наданих послуг), підписаних обома сторонами, а також платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи. Крім того на виконання пункту 6.1. договору Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" перерахувало відповідачу суму ротаційного фонду у розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1419 від 11.05.2015.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп", зі свого боку у період з квітня по жовтень 2015 року надало Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Вусо" асистанські послуги з організації сервісного та медичного обслуговування застрахованих осіб по страховим випадкам на суму 1 820 210,38 грн, про що свідчать акти (звірених) врегульованих збитків (виконаних робіт) № 4/3в на суму 17 811,03 грн, № 3в 5/7 на суму 64 427,56 грн, № 3в 6/7 на суму 328259,13 грн, № 3в7в на суму 630 646,61 грн, № 3в 8/4 на суму 615 426,25 грн, № 3в 9/6 на суму 163 639,80 грн. Крім того, про вказані обставини свідчить наявний у справі висновок експертно-економічного дослідження № 60/06/5-16 від 12.07.2016 щодо обсягів та вартості наданих відповідачем асистанських послуг за договором № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014, виконаний на замовлення позивача судовим експертом Шульгою Л.Д.
Отже, невикористаною відповідачем сумою попередньої оплати залишилась сума у розмірі 2 021 547,88 грн (3841758,25 грн - 1820210,38 грн).
12.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" направило Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Вусо" лист № 134, в якому повідомило про припинення з 13.04.2016 надання ним асистанських послуг за договором № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 з підстав невиконання страховиком своїх обов'язків за договором щодо належної оплати послуг агента.
У відповідь на цей лист Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" вказало на неприпустимість припинення виконання умов договору та односторонню відмову агентом від надання послуг (лист № 558 від 14.04.2016), та просило продовжити договірні відносини. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" повторно відмовилось виконувати свої зобов'язання за договором та відновити надання асистанських послуг (лист № 138 від 14.04.2016).
Зважаючи на такі обставини, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо" 26.05.2016 звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" із листом № 3010, в якому повідомило про одностороннє розірвання договору та просило повернути суму попередньої оплати протягом 7 календарних днів з моменту отримання даного листа, вказавши на порушення відповідачем умов договору.
У відповідь на вказаний лист, Товариство з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" листом № 215 від 01.06.2016 повідомило про неможливість розірвання договору у односторонньому порядку з огляду на те, що повідомлення про розірвання договору № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 підписала особа, яка не наділена повноваженнями на розірвання договору, а також зазначило, що сторони не врегулювали фінансові питання за договором та не підписали відповідний акт, передбачений пунктом 8.5 договору, що є перешкодою для розірвання договору.
Вказане стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" з позовом до суду про розірвання договору 65-К асистанських послуг №SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" грошових коштів у сумі 2 051 547,88 грн.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 22.10.2018 6, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019, задовольнив позовні вимоги. Розірвав договір 65-К асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014, укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп", зі змінами внесеними додатковими угодами № 1 від 11.03.2015, № 2 від 01.10.2015, № 3 від 01.10.2015, та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" попередню оплату у сумі 2 021 547,88 грн, суму ротаційного фонду у сумі 30 000,00 грн, судовий збір у розмірі 32 151,22 грн.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний договір є розірваним достроково в односторонньому порядку Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" з 30.06.2016 у зв'язку з відмовою відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором, оскільки право на одностороннє розірвання договору передбачено як законом, зокрема статтею 907 Цивільного кодексу України, так і пунктом 8.5. спірного договору, позивач правомірно скористався цим правом, дотримався встановленого договором порядку його розірвання. Разом з цим суди дійшли висновку, що позовна вимога про розірвання договору підлягає задоволенню, оскільки відповідач безпідставно припинив з 13.04.2016 надання асистанських послуг за договором, не довів наявності передбачених договором обставин для припинення надання цих послуг, а невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором є істотним порушенням його умов та підставою для його розірвання. Суди, врахувавши факт розірвання договору та передбачений спірним договором обов'язок агента повернути страховику невикористану частину попередньої оплати, визнали обґрунтованою позовну вимогу про стягнення з відповідача невикористаної суми попередньої оплати, визнали доведеним заявлений до стягнення розмір попередньої оплати, який підтверджується наявними в матеріалах справи актами (звірених) врегульованих збитків (виконаних робіт) та висновком експертно-економічного дослідження 60/06/5-16 від 12.07.2016 щодо обсягів та вартості наданих відповідачем асистанських послуг за договором № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014, виконаного на замовлення позивача судовим експертом.
Крім того, за висновком судів відповідач у зв'язку із розірванням спірного договору відповідно до загальних положень господарського та цивільного законодавства щодо належного виконання зобов'язань зобов'язаний повернути позивачу як страховику суму ротаційного фонду, у зв'язку з чим визнали зазначену вимогу обґрунтованою.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема частини 4 статті 75, статей 78, 79, частини 2 статті 86, статті 102 Господарського процесуального кодексу України, статті 8 Закону України "Про страхування" та частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:
- дійшли помилкового висновку про те, що заявлена до стягнення сума невикористаної частини попередньої оплати є доведеною та помилково взяли до уваги висновок експертно-економічного дослідження 60/06/5-16 від 12.07.2016 щодо обсягів та вартості наданих відповідачем асистанських послуг за договором № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014, при оцінці зазначеного висновку порушили вимоги частини 3 статті 69, статті 80 Господарського процесуального кодексу України, положення Закону України "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998, не врахували, що зазначений висновок зроблений судовим експертом, який згідно з Реєстром атестованих судових експертів не є фахівцем державної спеціалізованої установи, не був попереджений про кримінальну відповідальністю в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України "Про судову експертизу" та в порядку, передбаченому частиною 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент вчинення процесуальних дій. Висновок зроблений за наслідком дослідження лише наданої позивачем експерту, без дослідження всієї сукупності первинної документації по господарським операціям між сторонами спору, а в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, експертиза в справі не призначалася;
- не взяли до уваги наявні в матеріалах справи судове рішення у справі № 910/11313/17 на предмет встановлених в ньому обставин надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" послуг за актами виконаних робіт, які експерт не прийняв до уваги при здійснення зазначеного вище висновку;
- не застосували до спірних правовідносин норми спеціального законодавства, зокрема статтю 8 Закону України "Про страхування", та не врахували, що перераховані позивачем відповідачу грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача як невикористаний залишок, не є винагородою агента за надання асистанських послуг, а є передоплатою витрат агента на надання послуг безпосередньо застрахованим особам за наслідком настання страхових випадків та які підлягають відшкодуванню страховиком. У зв'язку з цим суди не взяли до уваги обставини понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" витрат на оплату медичних послуг застрахованим особам на суму, яка була перерахована страховиком агенту, встановлені господарськими судами в судовому рішенні у справі № 910/9394/17;
- не надали оцінку обставинам того, що врегулювання фінансових зобов'язань є відповідно до пункту 8.5. спірного договору передумовою розірвання договору та не врахували, що фінансові зобов'язання сторін не були врегульовані, оскільки надані позивачем відповідачу акти звірки взаєморозрахунків були складені із зазначенням внутрішніх даних позивача, з якими відповідач не обізнаний та не може їх ідентифікувати;
- дійшли помилкового висновку про те, що обставини включення відповідачем до рахунків інформації про медичні послуги, які фактично не надавались застрахованим особам, є доведеними, оскільки зробили такій висновок лише на підставі того, що за фактом таких обставин було порушене кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 190 Кримінального кодексу України, та не з'ясували поточний стан досудового розслідування зазначеного провадження та наявність вироку по кримінальній справ, у зв'язку з чим суди не дотрималися принципу презумпції невинуватості особи, передбаченого статтею 62 Конституції України;
- неправильно застосували пункт 3 статті 653 Цивільного кодексу України та фактично двічі розірвали один і той самий договір, оскільки дійшли висновку про те, що спірний договір був розірваний в односторонньому порядку з 30.06.2016, про що зазначили в мотивувальній частині оскаржуваних рішення та постанови, та задовольнивши позов, розірвали договір додатково за рішенням суду з моменту набуття рішення законної сили.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, ухвалили правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Предметом позову у цій справі є вимоги про розірвання договору 65-К асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" грошових коштів у сумі 2 051 547,88 грн, з яких: 2 021 547,88 грн - невикористана частина попередньої оплати та 30 000,00 грн - сума сплаченого ротаційного фонду.
За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частин 1, 4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, за загальним правилом розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін. Разом з цим, розірвання договору можливе також у судовому порядку та в односторонньому порядку, однак розірвання договору в односторонньому порядку допускається виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі спірний договір є договором про надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 8.5. договору про надання асистанських послуг сторони погодили, що будь-яка зі сторін може розірвати цей договір в односторонньому порядку при невиконанні іншою стороною своїх зобов'язань за даною угодою. При достроковому розірванні договору сторона, що розриває договір надсилає іншій стороні за 30 днів письмове повідомлення про розірвання із зазначенням причин розірвання. Сторони зобов'язані врегулювати фінансові зобов'язання на момент розірвання цього договору та підписати відповідний акт.
Отже, право сторін договору 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 на розірвання договору в односторонньому порядку прямо передбачене нормами закону та умовами зазначеного договору. При цьому, підставою для виникнення у сторін цього права є невиконання однією із сторін своїх зобов'язань за цим договором, а реалізація цього права полягає у надісланні відповідної заяви про розірвання договору іншій стороні.
Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач з 13.04.2016 не виконує свої зобов'язання з надання асистанських послуг за договором № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014, оскільки відмовився від надання послуг в односторонньому порядку з 13.04.2016, що підтверджується листами № 134 від 12.04.2016 та № 138 від 14.04.2016, з підстав неналежного виконання страховиком своїх зобов'язань зі сплати передбачених договором про надання асистанських послуг платежів. В обґрунтування відмови від надання послуг послався на наявність у нього відповідно до пункту 5.4.3. договору права на припинення надання послуг за договором у випадку прострочення страховиком оплати будь-яких платежів, передбачених цим договором.
Однак, суди попередніх інстанцій встановили, що дійсно у пункті 5.4.3. договору сторони передбачили право агента на припинення надання послуг за договором у випадку прострочення страховиком оплати будь-яких платежів, передбачених цим договором. Разом з цим таке припинення за умовами договору може бути проведене через 10 банківських днів після отримання страховиком від агента повідомлення про факт прострочення оплати рахунків, якщо протягом 10 банківських днів з моменту отримання повідомлення страховик не проведе оплату всіх прострочених рахунків в повному обсязі і не повідомить агента про факт оплати. Відправка повідомлень здійснюється сторонами за допомогою електронної пошти або факсимільного зв'язку.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення відповідача, надіслані позивачу, про здійснення оплати рахунків з порушенням строку, а також докази, які свідчать про відсутність такої оплати протягом 10 банківських днів з моменту отримання зазначеного повідомлення, що є обов'язковою передумовою для припинення агентом надання послуг у односторонньому порядку.
З огляду на зазначені обставини суди правильно встановили, що відповідач не мав обґрунтованих та достатніх правових підстав для припинення з 13.04.2016 надання асистанських послуг за договором № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014.
Отже, обставини невиконання відповідачем з 13.04.2016 своїх зобов'язань за договором є встановленими та відповідачем не заперечуються, що свідчить про виникнення у позивача права на розірвання договору 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 в односторонньому порядку відповідно до пункту 8.5. договору.
Як встановили суди, позивач реалізував своє право на розірвання договору в односторонньому порядку шляхом надсилання на адресу відповідача листа № 3010 від 26.05.2016, в якому заявив про одностороннє розірвання дії договору 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 та у зв'язку з достроковим розірванням договору просив повернути на свій поточний рахунок сплачену ним попередню оплату, яка не була використана в якості оплати послуг агента з організації сервісного та медичного обслуговування. Зазначений лист був отриманий відповідачем 30.05.2016, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
З огляду на ці обставини суди попередніх інстанцій правильно встановили, що укладений між сторонами у справі договір асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 є розірваним достроково у односторонньому порядку з 30.06.2016 (через 30 днів після отримання відповідачем листа відповідності до пункту 8.5. договору), у зв'язку з відмовою від нього страховика.
Разом з цим суди задовольнили позовну вимогу про розірвання договору з підстав того, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором є істотним порушенням його умов та підставою для його розірвання.
Однак, Верховний Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору, оскільки такі висновки зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Отже, з огляду на встановлені судами обставини дострокового розірвання договору асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 в односторонньому порядку з 30.06.2016, зобов'язання сторін за зазначеним договором припинились також з 30.06.2016. Однак, суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України та залишили поза увагою момент припинення зобов'язань за спірним договором відповідно до зазначених норм, не врахували, що станом на час звернення позивача з позовом у цій справі (вересень 2016 року) спірний договір вже був розірваним. Наведене свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень, закріплених в частинах 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України, а задоволення судами позову про розірвання спірного договору, який вже був розірваний, фактично призводить до повторного розірвання одного і того ж договору та до невизначеності щодо моменту припинення зобов'язань за спірним договором.
Отже, обставини розірвання договору 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 в односторонньому порядку з 30.06.2016 свідчать про те, що станом на 19.09.2016 - дату звернення позивача з позовом у цій справі спору між сторонами у справі щодо розірвання зазначеного договору не існувало, позивач не довів порушення його прав, що є підставою для відмови у позові.
У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що відповідно до пункту 8.5. спірного договору передумовою його розірвання є врегулювання між сторонами фінансових зобов'язань, які не були врегульовані, у зв'язку з чим договір є розірваним. Верховний Суд не бере до уваги ці посилання відповідача, оскільки, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, за умовами зазначеного пункту договору єдиною підставою для його розірвання в односторонньому порядку є невиконання іншою стороною своїх зобов'язань за договором, а обов'язок сторін врегулювати фінансові зобов'язання за договором не є ні підставою, ні передумовою розірвання договору, а є наслідком розірвання договору. Неврегулювання між сторонами фінансових зобов'язань за договором є підставою для вирішення цього питання в судовому порядку.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 в частині задоволення позовної вимоги про розірвання договору підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору 65-К про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014, укладеного між сторонами у справі, зі змінами внесеними додатковими угодами № 1 від 11.03.2015, № 2 від 01.10.2015, № 3 від 01.10.2015.
У зв'язку з тим, що між сторонами не були врегульовані фінансові зобов'язання за договором позивач як страховик також заявив до суду у цій справі позовні вимоги про стягнення 2 021 547,88 грн невикористаної частини попередньої оплати вартості послуг, наданих агентом застрахованим особам, та 30 000,00 грн суми ротаційного фонду.
Як вбачається з позовної заяви предметом стягнення у цій справі є зокрема 2 021 547,88 грн невикористаної частини попередньої оплати вартості послуг, наданих агентом застрахованим особам, що складає різницю між сплаченою позивачем відповідачу сумою попередньої оплати згідно з актами заявлених збитків від 21.10.2015 та 22.10.2015 за звітні періоди з квітня по вересень 2015 року та погодженою позивачем вартістю фактично наданих відповідачем застрахованим особам послуг згідно з актами звірених збитків (наданих послуг) № № 4/3в, 5/7, 6/7, 7в, 8/4в, 9/6в.
При цьому, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що заявлена до стягнення сума невикористаної частини попередньої оплати є доведеною та підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірених збитків (наданих послуг) № № 4/3в, 5/7, 6/7, 7в, 8/4в, 9/6в.
Як встановили суди попередніх інстанцій погоджений сторонами в договорі про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 порядок взаєморозрахунків передбачав зокрема обов'язок відповідача (страховика) оплатити позивачу (агенту) в якості відшкодування вартість послуг, наданих агентом застрахованим особам.
Порядок оплати вартості послуг, визначений сторонами в договорі № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 в редакції додаткової угоди № 1 від 11.03.2015 передбачав надання агентом страховику:
- звітів запланованих збитків по випадках, що мають ознаки страхових, (щодекадно), на підставі яких формуються: рахунок на відшкодування витрат, що пов'язані з оплатою послуг підрядників або кореспондентів; рахунок на оплату сервісної винагороди агента; акт прийому передачі послуг. На підставі зазначених звітів страховик перераховує агенту 85% суми від зазначених у звіті запланованих збитків протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунків;
- звіту звірених збитків по випадкам, що мають ознаки страхових, (щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за звітним), на підставі яких формуються: корегуючий рахунок на відшкодування витрат, що пов'язані з оплатою послуг підрядників або кореспондентів; корегуючий рахунок на оплату сервісної винагороди агента; акт прийому передачі послуг. До звітів агент додає всі копії рахунків третіх осіб, підрядників або кореспондентів, які надавали послуги застрахованим особам страховика;
У випадку, якщо кінцева вартість послуг, яка зазначається в акті виконаних робіт, є меншою, ніж сплачена страховиком на умовах передоплати, передбаченої пунктом 6.3., то така різниця зараховується в суму передоплати наступних звітів запланованих збитків або повертається страховику протягом 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги від страховика (пункт 6.14. договору у редакції додаткової угоди № 1 від 11.03.2015).
У додатковій угоді № 3 від 01.10.2015 сторони змінили порядок оплати вартості послуг та визначили, що агент складає та направляє страховику:
- акт заявлених збитків, у якому зазначає страхові випадки, що сталися із конкретними застрахованими особами протягом звітної декади та вказуються орієнтовні суми вартості послуг, наданих цим особам, які підлягають відшкодуванню страховиком. Страховик протягом п'яти робочих днів з дати отримання акта заявлених збитків зобов'язується погодити та підписати цей документ, а також, на свій розсуд, протягом того ж строку, перерахувати агенту попередню оплату вартості послуг у розмірі до 100% загальної суми, зазначеної в акті (пункт 6.5.2. розділу 6 договору у редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015);
- акт врегульованих збитків (виконаних робіт), до якого агент вносить відповідні відомості по мірі отримання агентом від підрядників і кореспондентів повних пакетів документів, пов'язаних з остаточними розрахунками за конкретними страховими випадками (пункт 6.6.1. розділу 6 договору у редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015). До актів врегульованих збитків (виконаних робіт) у складі повних пакетів, агент додає рахунки на сплату вартості фактично наданих послуг, за вирахуванням сум, визначених у розрізі конкретних застрахованих осіб в акті заявлених збитків і фактично сплачених страховиком згідно з пунктом 6.5. договору. Акт врегульованих збитків (виконаних робіт) погоджується і підписується страховиком протягом п'яти робочих днів з дати отримання цього акту від агента (пункт 6.6.2., 6.6.3. розділу 6 договору у редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.2015).
Якщо у рамках часткової оплати послуг, наданих конкретній застрахованій особі, за актом заявлених збитків була зарахована певна сума в іноземній валюті, а потім подія, яка настала із застрахованою особою, не була визнана страховиком у якості страхового випадку або фактична вартість послуг, наданих цій особі, є меншою, ніж сума, сплачені і зарахованащодо вказаної особи згідно з актом заявлених збитків, то згідно з актом врегульованих збитків (виконаних робіт), у якому вказано про цей факт, сума коштів, що має бути сплачена страховиком, повинна бути зменшена на суму перевищення понад розмір вартості послуг, фактично наданих вказаній застрахованій особі.
Отже, за умовами договору сума заявлених агентом до сплати страховику попередніх витрат на кожну конкретну застраховану особу за результатами проведення остаточних розрахунків за конкретними страховими випадками має бути підтверджена шляхом надання повного пакету документів по страховим випадкам та підлягає перегляду та узгодженню страховиком.
Як встановили суди, факт сплати позивачем відповідачу попередньої оплати вартості послуг за актами заявлених збитків від 21.10.2015 та 22.10.2015 (зі звітний період з квітня по вересень 2015 року) у розмірі 3 841 758,25 грн є встановленим та відповідачем не заперечується. Однак, в актах (звірених) врегульованих збитків (виконаних робіт) №№ 4/3в, 5/7в, 6/7, 7в, 8/4в, 9/6в, які були підписані сторонами договору та засвідчені їх печатками, позивач як страховик визнав підтвердженими понесені агентом витрати лише на суму 1 820 210,37 грн.
При цьому, відповідач документально не підтвердив обставини понесення ним як агентом витрат на повну суму заявлених ним попередньо збитків в розмірі 3 841 758, 25 грн. Доказів підписання, узгодження позивачем фактично наданих відповідачем послуг на всю зазначену суму матеріали справи не містять.
Врахувавши наведене суди попередніх інстанцій правильно встановили, що невикористаною відповідачем сумою попередньої оплати залишилась сума у розмірі 2 021 547,88 грн, наявність якої підтверджується належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами: актами (звірених) врегульованих збитків (виконаних робіт) №№ 4/3в, 5/7в, 6/7, 7в, 8/4в, 9/6в, підписаними сторонами договору.
Крім того, як встановили суди, позивач, вважаючи договір асистанських послуг розірваним, неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення суми невикористаної попередньої оплати (листи №3010 від 26.05.2016, №3598/6 від 21.06.2016 ) у розмірі 2 021 547,87 грн, які не були виконані відповідачем.
З огляду на викладене, враховуючи те, що договір про надання асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 є розірваним в односторонньому порядку позивачем, а фінансові зобов'язання сторін за договором залишились не врегульованими, наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором в розмірі 2 021 547,88 грн є доведеною, підтверджується належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами та не спростована відповідачем, суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано задовольнили позовну вимогу про стягнення з відповідача 2 021 547,88 грн попередньої оплати вартості послуг, наданих агентом застрахованим особам, використання якої не підтверджено.
Верховний Суд погоджується з доводами відповідача в касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги висновок експертно-економічного дослідження 60/06/5-16 від 12.07.2016 щодо обсягів та вартості наданих відповідачем асистанських послуг за договором № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014, як такий, що не відповідає вимогам частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить посилання на те, що експерт був попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Разом з цим Верховний Суд зазначає, що зазначена обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови місцевого та апеляційного господарських судів, оскільки висновок судів попередніх інстанцій про доведеність обставин наявності заборгованості в зазначеній вище сумі були встановлені судами не лише на підставі зазначеного висновку експерта, а були встановлені на підставі інших належних доказів, документів, складання яких передбачено договором.
Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника в підтвердження належного виконання своїх договірних зобов'язань на судові рішення у справах № 910/11313/17 та № 910/9394/17, оскільки, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, обставини належного використання відповідачем суми попередньої оплати не були предметом розгляду зазначених справ. Предметом спору у цих справах було стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" суми сервісної винагороди (справа № 910/11313/17) та витрат на придбання іноземної валюти/ курсової різниці (справа № 910/9394/17), в той час як у цій справі предметом спору є стягнення попередньої оплати вартості послуг, наданих агентом застрахованим особам, використання якої не підтверджено, що не свідчить про подібність правовідносин у зазначених справах з правовідносинами у цій справі.
Верховний Суд також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача суми ротаційного фонду.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, за умовами пункту 6.2. договору асистанських послуг, викладеним у розділі 6 первісної редакції договору, агент зобов'язався повернути страховику суму ротаційного фонду у разі розірвання договору. Проте, у нових редакціях розділу 6 договору від 11.03.2015 та від 01.10.2015 сторони не передбачили такої умови.
Сума ротаційного фонду у розмірі 30 000,00 грн була сплачена позивачем як страховиком на користь відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 1419 від 11.02.2015. Однак, відповідач відмовився від врегулювання фінансових зобов'язань за договором, зокрема і щодо суми ротаційного фонду, яка була оплачена страховиком у якості забезпечення належного виконання своїх обов'язків з оплати асистанських послуг, чим порушив умови вказаної домовленості.
Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що не дивлячись на відсутність у нових редакціях розділу 6 договору від 11.03.2015 та від 01.10.2015 умов щодо повернення суми ротаційного фонду в разі розірвання договору, відповідач у зв'язку із розірванням спірного договору відповідно до загальних положень господарського та цивільного законодавства щодо належного виконання зобов'язань зобов'язаний повернути позивачу як страховику суму ротаційного фонду, передбаченого пунктом 6.2 первісної редакції договору асистанських послуг.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позов частині стягнення з відповідача суми ротаційного фонду у розмірі 30 000,00 грн.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до пункту 3 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на те, що суди попередніх інстанцій у повній мірі встановили всі обставини, які мають значення для даної справи, проте під час вирішення спору в частині позовної вимоги про розірвання укладеного між сторонами у справі договору 65-К асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій в цій частині рішення та постанову та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору 65-К асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 зі змінами внесеними додатковими угодами № 1 від 11.03.2015, № 2 від 01.10.2015, № 3 від 01.10.2015, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп".
В частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 2 051 547,88 грн оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій є такими, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права та підстави для їх скасування відсутні.
9. Судові витрати.
Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що Верховний Суд скасовує рішення місцевого господарського та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовної вимоги про розірвання укладеного між сторонами у справі договору 65-К асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 з ухваленням в цій частині нового рішення по справі про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, то відповідно суд касаційної інстанції здійснює розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Отже, у зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції відмовляє у задоволенні позовної вимоги про розірвання укладеного між сторонами у справі договору 65-К асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014, сплата судового збору за цю позовну вимогу покладається на позивача. Враховуючи те, що суд касаційної інстанції задовольняє вимоги касаційної скарги відповідача частково, то розподілу підлягає судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарг в частині немайнової позовної вимоги про розірвання договору.
Відповідно до підпунктів 4 та 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній станом на дати подання відповідачем апеляційної та касаційної скарг, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір за ставкою 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, та за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір за ставкою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Позовна заява з вимогою про розірвання договору була подана Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" у вересні 2016 року.
Відповідно до частини 1 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір за ставкою, що дорівнює 1 розміру мінімальної заробітної плати, який згідно із Законом України "Про державний бюджет України на 2016" становив 1378,00 грн.
Отже, розмір судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру (про розірвання договору) складав 1378,00 грн.
Отже, за подання відповідачем до апеляційного та касаційного господарських судів апеляційної та касаційної скарг в частині немайнової позовної вимоги про розірвання договору у цій справі підлягав сплаті судовий збір у таких розмірах: 2067,00 грн - за подання апеляційної скарги (1378,00 грн * 150%) та 2 756,00 грн - за подання касаційної скарги (1378,00 грн * 200%). Відповідно зазначені суми судового збору підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, оскільки відповідач за оскарження судових рішень у цій справі поніс витрати на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у зазначених сумах, а Верховний Суд за результатами касаційного розгляду справи скасовує ухвалені судами попередніх інстанцій у цій справі рішення та постанову в частині немайнової вимоги про розірвання договору та відмовляє у її задоволенні.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,
1. Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 910/17261/16 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про розірвання договору 65-К асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 зі змінами внесеними додатковими угодами № 1 від 11.03.2015, № 2 від 01.10.2015, № 3 від 01.10.2015, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп".
Прийняти в цій частині нове рішення. Відмовити у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору 65-К асистанських послуг № SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014 зі змінами внесеними додатковими угодами № 1 від 11.03.2015, № 2 від 01.10.2015, № 3 від 01.10.2015, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Вусо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп".
3. В частині задоволення позовних вимог про стягнення 2 051 547,88 грн рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 910/17261/16 залишити без змін.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (03680, м. Київ вул. Казимира Малевича, буд. 31, ідентифікаційний код 31650052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35/37, ідентифікаційний код 38205255) 2 067,00 грн (дві тисячі шістдесят сім гривен) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та 2 756,00 грн (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривен) судового збору за подання касаційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді К. Пільков
В. Студенець