Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/932/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області,
про стягнення 2175997,66 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Радигіна Є.С. (довіреність б/н від 01.01.2019);
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, 01.04.2019 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова Харківської області, про стягнення боргу за Договором купівлі-продажу природного газу № 2389/1617-ТЕ-32 від 12.09.2016 в загальному розмірі 2175997,66 грн., у тому числі: пені в розмірі 184728,52 грн., 3% річних у розмірі 452116,79 грн., інфляційних втрат у розмірі 1539152,36 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення приписів п. 6.1. Договору, оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2019 вищевказану позовну заяву було призначено до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/932/19 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 18.04.2019, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оплата поставленого природного газу відповідачем за Договором № 2389/1617-ТЕ-32 проводилась в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 2014 № 217, на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, у відповідності до умов п. 6.2. Договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 20 від 11.01.2005, а тому в позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені.
21.05.2019 позивачем було надано до суду відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, зазначив, що законодавством встановлено обов'язок здійснювати розрахунки виключно через рахунки зі спеціальним режимом використання, однак - саме для споживачів газу. Законодавством не встановлено заборони на проведення оплат шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. Також позивач зазначив, що відповідач мав передбачену умовами Договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте не використав її. Сторонами не вносилися до Договору жодні зміни шляхом укладення додаткового договору або додаткової угоди, які б стосувалися строків та порядку розрахунку за вказаним договором. Договір містить положення про те, що будь-які спільні протокольні рішення або ж договори про організацію взаєморозрахунків не змінюють порядок та строки взаєморозрахунків.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2019, занесеною до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження у справі № 922/932/19 було продовжено на 30 днів - до 02.07.2019.
Ухвалою господарського суду від 06.06.2019, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрито; справу призначено до розгляду по суті.
У судове засідання, яке відбулося 13.06.2019, представник позивача не з'явився; про причину неявки суд не повідомив. Доказів отримання позивачем копії ухвали-повідомлення про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 13.06.2019 на час даного судового засідання до суду не надійшло.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що неявка представника позивача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв'язку з чим визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього, згідно ст. 202 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
12.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 2389/1617-ТЕ-32, згідно п. 1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач, як споживач, зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 100099292,78 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Проте, оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Отже, у зв'язку з простроченням відповідачем сплати основного боргу за Договором, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 184728,52 грн., інфляційних втрат у розмірі 1539152,36 грн. та 3% річних у розмірі 452116,79 грн., стягнення яких з відповідача і є предметом розгляду в даній справі.
Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши всі обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виходячи з наступного.
Як встановлено судом, основний борг був повністю погашений відповідачем до звернення позивача до суду, про що також зазначено позивачем у розрахунку позовних вимог.
Відповідно до п. 2.1 Договору № 2389/1617-ТЕ-32, постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) газ обсягом до 18798,227 тис. куб. м.
Згідно п. 3.4 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Згідно п. 6.2 Договору, споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання".
Відповідно до п. 8.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору №2389/1617-ТЕ-32).
Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.
В подальшому, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до Договору № 2389/1617-ТЕ-32 було укладено ряд додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб відповідача у природному газі та порядок проведення розрахунків між сторонами.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 № 20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківської області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Лозівської міської ради Харківської області, Управлінням праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було підписано Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України та проведені відповідні оплати, а саме:
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 2755 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 16.11.2016, платіжне доручення № 7 від 18.11.2016;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 3153 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 15.12.2016, платіжне доручення № 8 від 16.12.2016;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 122 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 16.01.2017, платіжне доручення № 1 від 17.01.2017;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 847 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 13.02.2017, платіжне доручення № 3 від 15.02.2017;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 3265 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 19.04.2017, платіжне доручення № 4 від 18.08.2017;
- спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 3654 за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету від 17.10.2017, платіжне доручення № 6 від 18.12.2017.
Отже, на виконання зазначених спільних протокольних рішень, позивачу перераховано кошти за спожитий природний газ, що підтверджується платіжними документами та не заперечується позивачем.
Відповідно до розділу 1 вищевказаних протокольних рішень, предметом спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі по тексту - постанова КМУ № 20 або постанова уряду від 11.01.2005 № 20).
Згідно пункту 2.7 розділу 2 протокольних рішень, визначено порядок проведення взаєморозрахунків, а саме: Сторона 5 (КП "Теплоенерго") перераховує Стороні останній (Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України") кошти за природний газ за 2017 рік згідно з Договором від 12.09.2016 № 2389/1617-ТЕ-32 із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20", за природний газ за 2016-2017 рік, Договір від 12.09.2016 № 2389/1617-ТЕ-32".
Розділом 3 протокольних рішень передбачено, що з метою реалізації цього спільного протокольного рішення сторони зобов'язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688; перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.
Сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за спільними протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (п. 4 спільних протокольних рішень).
За умовами вищевказаних спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору постачання природного газу від 12.09.2016 № 2389/1617-ТЕ-32.
Так, за змістом пункту 3 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням.
На виконання зазначених протокольних рішень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та Договору на постачання природного газу від 12.09.2016 № 2389/1617-ТЕ-32 відповідачем проведено розрахунки з позивачем за отриманий природний газ за рахунок наданих державою на погашення заборгованості коштів, що підтверджено наявними платіжними дорученнями.
Укладаючи спільні протокольні рішення, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання електроенергію.
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20. Розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку. Схеми розрахунків узгоджують відповідні департаменти фінансів спільно з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг). Відповідні органи Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) контролюють проведення розрахунків від початку розрахунків до зарахування податків до Державного бюджету України або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Згідно п.п. 2.1 - 2.3 вищевказаного Порядку, постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку, складають щомісяця до 10 числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а в разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акту звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг) та надаються відповідним департаментам фінансів. Відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).
Пунктом 2.7 зазначеного Порядку встановлено, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг), відкриті в органах Казначейства, в разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.
Водночас відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 №705 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій, компенсацій", у пункті 7 в абзаці 4 слова "за згодою учасників" виключено, а також, доповнено пункт абзацами такого змісту: "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку. Так, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету є частиною законодавства, оскільки укладені на виконання постанови Кабінету Міністрів України, а тому є обов'язковими для виконання всіма сторонами.
Підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за Договором № 2389/1617-ТЕ-32 підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень. Тим самим сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, наданих відповідно до Договору № 2389/1617-ТЕ-32. Тобто, виховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору.
Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", передбачено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок:
- гарантованого постачальника;
- теплогенеруючої організації;
- теплопостачальної організації;
- теплотранспортуючої організації.
Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" (далі - Порядок).
Згідно пункту 3 Порядку, теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).
Відповідно до пункту 7 Порядку, теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
За приписами пункту 8 Порядку, усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.
Згідно пункту 9 Порядку, уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.
Як зазначено у пункті 12 Порядку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі комісія або НКРЕКП) на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:
1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів:
- на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації;
- на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками);
- на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи);
- на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи);
- на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями;
2) затверджує реєстр нормативів;
3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи;
4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.
На підставі пункту 13 Порядку, уповноважений банк, згідно з умовами договору банківського рахунку, здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме:
- до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня;
- до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.
Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.
Як свідчать матеріали справи, на виконання вищевказаних норм права відповідачем були відкриті рахунки із спеціальним режимом використання. Розрахунки між відповідачем та позивачем за Договором № 2389/1617-ТЕ-32 проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов п. 6.2. Договору (операції за Договором з 01.10.2016 по 31.05.2018).
Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України, свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того господарювання в Україні може мати обмеження з боку держави (державних органів) для регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.
Згідно ст. 7 ГК України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
За приписами ст.12 Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
На підставі частини 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
При цьому, навіть дотримання запропонованого державою алгоритму дій для забезпечення розрахунків за договорами купівлі-продажу природного газу між постачальником зі спеціальними обов'язками та споживачем не створює передумов для безумовного своєчасного перерахування коштів на рахунок продавця природного газу у встановленому порядку. Відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд за наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного забезпечення споживачів теплопостачанням, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.
Слід також зазначити, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами по договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного законодавства, і застосування та чинність яких не залежить від того , чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Тобто , підписавши спільні протокольні рішення , сторони погодились з тим , що між ними встановлюється інший , а не той , що був врегульований договором , порядок розрахунків.
Таким чином, розрахунки між сторонами Договору від 12.09.2016 № 2389/1617-ТЕ-32 здійснювались двома способами: укладенням спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання у відповідності до ч. 1 п. 6.2 Договору №2389/1617-ТЕ-32.
Отже судом встановлено, що оплата поставленого відповідачем природного газу за Договором № 2389/1617-ТЕ-32 проводилась в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП у відповідності до умов п. 6.2. Договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 20 від 11.01.2005, а тому в позивача були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Дія застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.
Необхідною умовою для застосування норми частини другої 625 Цивільного кодексу України та санкцій, передбачених умовами договору, у подібних правовідносинах є факт здійснення оплати поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду за результатами розгляду аналогічних справ, а саме: від 11.09.2018 у № 907/327/16, від 18.09.2018 у справі № 906/1075/17, від 14.08.2018. у справі № 924/1090/17 та від 04.12.2018 у справі № 927/276/18.
Отже суд вважає безпідставним посилання позивача на п. 6.1., 8.З., частину 4 п. 11.3 Договору, які начебто надають право позивачу, незважаючи на той факт, що гроші отримані у відповідності до порядку і строків, встановлених постановою КМУ №20, нараховувати 3% річних та інфляційні витрати, у зв'язку з тим, що прострочення виконання зобов'язань за договором по сумам наведеним позивачем у розрахунку до позову не відбулося, оскільки оплата проведена у відповідності до порядку, встановленого постановою КМУ № 20, яка має більшу юридичну силу чим зобов'язання за договором та грошові зобов'язання між сторонами по договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, зокрема, бюджетного законодавства, а отже посилання на норми господарського та цивільного законодавства є безпідставними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 по справі № 921/108/18, а також від 06.06.2019 по справі № 922/3635/18.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у зв'язку з відмовою у позові, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ: 20077720) до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Ломоносова, 23; код ЄДРПОУ: 38076191) про стягнення 2175997,66 грн. - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "19" червня 2019 р.
Суддя Н.М. Кухар