Справа № 200/11046/18
Провадження № 2о/200/163/18
"29" березня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді: Женеску Е.В.,
за участю секретаря: Гургули В.С.
заявника: ОСОБА_1
представника заінтересованої особи: Янковської Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Шевченківський РВ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання особи на території України, -
03 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту постійного проживання особи на території України.
В обґрунтування заяви посилається на те, що вона народилась у м. Мінську. В 1990 році разом з чоловіком ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_3 переїхала на постійне місце проживання до м. Дніпропетровська. З 11 серпня 1990 року проживала за адресою АДРЕСА_1 . З 04 вересня 1990 року працювала в Дніпрогоспторзі, звідки звільнена по переводу в державне комунальне підприємство роздрібної торгівлі 31.07.1992 року, працювала на посадах продавця до 31.03.1995 року. В 2016 році мала намір отримати паспорт громадянина України, але виявила відсутність у себе паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року, який мала для підтвердження проживання на території України. 17 лютого 2016 року Адміністрацією Президента України було направлено листа про те, що громадянство ОСОБА_1 припинено відповідно до Указу Президента від 02.03.2001 року № 137. В травні 2018 року звернулась до Шевченківського РВ у м.Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області для отримання паспорту громадянина України, але їй відмовили в отриманні і роз'яснили судовий порядок вирішення цього питання.
З урахуванням викладеного, заявник просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 24 серпня 1991 року на території України.
Ухвалою суду від 05 липня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі, призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Заявник в судовому засіданні вимоги, викладені в заяві, підтримав у повному обсязі.
Заінтересована особа не заперечувала проти задоволення заяви.
Суд, дослідивши й оцінивши докази в справі в їхній сукупності, доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибула до України з м. Мінська та з 11.08.1990 року була зареєстрована у АДРЕСА_1 . Виписана 18.08.1995 року в зв'язку з виїздом у Білорусь, що підтверджується формою «А» та формою «Б» КЖЕП «Центральний».
За даними трудової книжки, ОСОБА_1 була працевлаштована на підприємствах м. Діпропетровська - Дніпрогоспторг, ОП «Товари для дому» на різних посадах з 04.09.1990 року по 31.03.1995 року.
Опитані в судовому засіданні, яке відбулося 28.03.2019 року, свідки ОСОБА_4 - свекруха заявниці, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - родичі заявниці, пояснили, що ОСОБА_1 переїхала до України з сім'єю в 1989 році, та проживала у м. Дніпропетровську до 1995 року. В 1995 році поїхала до Мінська, повернулась п'ять років тому, щоб об'єднатись із сім'єю.
Статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок).
Згідно пункту 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону,) подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення учасників справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення юридичного факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, оскільки даний факт є доведеним наявними в матеріалах справи доказами, дата 24 серпня 1991 року пов'язана із датою проголошення незалежності України та надає право особам, що проживали на цей період на території України, право отримання громадянства України, тому встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року необхідно заявнику для звернення до відповідного підрозділу Державної міграційної служби України або Центру надання адміністративних послуг за місцем фактичного проживання із заявою про видачу паспорта громадянина України.
З огляду на вищевикладене, заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Шевченківський РВ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання особи на території України - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 24 серпня 1991 року на території України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: Е.В. Женеску