ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/52219.01.10
За позовом Приватного підприємства Торгова група "Молочний доктор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпродукт"
про стягнення заборгованості 53 073,09 грн
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники сторін:
від позивача Лочман Я.О. -дов. № б/н від 02.12.2009 р.
від відповідача Чуйко А.О. -дов. № б/н від 15.06.2009 р.
Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:
Приватне підприємство Торгова група "Молочний доктор" (далі-позивач) звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпродукт" (далі-відповідач) заборгованості у сумі 39954,40 грн., 5-ти відсотків річних у сумі 289,16 грн., пені в сумі 12838,53 грн.
Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати.
16.11.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/522, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 03.12.09.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.09 розгляд справи відкладено на 19.01.10, через неявку представника відповідача, часткове виконання ухвали про порушення провадження у справі позивачем. Крім того Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.09 частково задоволено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпродукт" в сумі 39954,40 грн.
19.01.10 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю, з урахуванням заяви клопотання про уточнення позовних вимог, з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти суми основної заборгованості.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
14.08.09 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 27-09 (надалі -договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавати товар у власність покупця, а покупець зобов'язувався в порядку та а умовах, визначених цим договором приймати товар і оплачувати його вартість.
На виконання умов Договору позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 64764,56 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи, та отримано відповідачем відповідно до підпису уповноваженої особи та відтиску печатки відповідача на вищезазначених накладних.
Відповідно до п. 5.1 цього договору Відповідач після отримання товару та необхідних документів зобов'язаний провести оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача протягом 21 календарних днів, починаючи з дати прийому-передачі товару.
Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 24470,41 грн. Крім того відповідачем було повернуто частину товару на суму 348,75 грн.
Таким чином станом на день розгляду справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпродукт" перед Приватним підприємством Торгова група "Молочний доктор" становить 39945,40 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.
Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.
Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції (п.5.1), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 39945,40 грн.
Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 39945,40 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
В зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача п'ять відсотків річних у сумі 289,16 грн. та пеню в сумі 12838,53 грн.
Відповідно до п 9.6 договору, за прострочення оплати згідно п. 5.1 договору покупець зобов'язаний сплатити 5 відсотків річних за користування безпідставно отриманими грошовими коштами за весь час користування.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі п 9.6 договору, підлягає стягненню п'ять відсотків річних у сумі 289,16 грн., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в сумі 12838,53 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 68, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпродукт" (02140, м. Київ, вул. Гришка, 8-Б, кв. 6, код ЄДРПОУ 31571793), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Приватного підприємства Торгова група "Молочний доктор" (69035, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 151-А, код ЄДРПОУ 36535084) 39945 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 40 коп. основного боргу, 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 16 коп. -3% річних, 12838 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 53 коп. - пені, 530 (п'ятсот тридцять) грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.09.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяІ.Д. Курдельчук