ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/49618.01.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»
про стягнення 13836,52 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники сторін:
від позивача: Черненко О.В.
від відповідача: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 13836,52 грн. за договором постачання від 01.07.08 р. № Х-01/07/08, з яких: 12071,12 грн. основного боргу, 1765,40 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за товар відповідно до умов зазначеного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.09.09 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі представник позивача неодноразово змінював позовні вимоги. Відповідно до останньої заяви, позивач просить стягнути з відповідача 10 101,13 грн. основного боргу, 1 163,81 грн. пені. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.
Розгляд справи переносився через нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду, необхідність витребування нових доказів у справі та з технічних причин.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 16.12.09 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.07.08 року між Філією «Медком -Україна»в м. Дніпропетровськ (постачальник) та відповідачем був укладений договір постачання № Х-01/07/08 (надалі -договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлені терміни товар у власність відповідача відповідно до поданого відповідачем замовлення, а відповідач -прийняти товар та сплатити його вартість.
Пунктом 7.1. договору передбачено строк його дії -з моменту його підписання сторонами до 31.12.08 р.
Ціна товару та порядок розрахунків визначений в розділі 5 договору, відповідно до якого загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними на постачання товару за цим договором. Ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ, за винятком товарів (операцій), що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно з діючим законодавством. Ціна на товар та номенклатура визначаються на підставі погодженої сторонами специфікації та може бути змінена винятково за попереднім погодженням з відповідачем не менш ніж за 15 робочих днів до зміни. Нова специфікація набирає чинності з моменту, зазначеного у відповідній специфікації, а у випадку відсутності у специфікації будь-яких зауважень з цього приводу, з моменту підписання обома сторонами, при цьому попередня втрачає силу виключно в частині, що суперечить новій специфікації. У випадку, якщо супровідні документи на товар або рахунки позивача містять вказівку на ціну товарів, що вище ціни, зазначеної в погодженій специфікації. Позивач зобов'язується не збільшувати ціни, зазначені в специфікації, протягом трьох місяців з моменту першого постачання, або виключно за письмовим узгодженням сторін. Ціна товару включає вартість доставки товару позивачем.
Пунктом 5.5. договору його сторони погодили, що відповідач здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 30 банківських днів з моменту отримання товару. Дія даного пункту на кожний новий відкритий магазин починається з моменту офіційного відкриття магазину.
На виконання умов договору постачальник здійснив передачу відповідачу товару на загальну суму 10 801,64 грн., що підтверджується видатковими накладними; № 9/РН003832 від 21.08.08 р. на суму 1692,00 грн., № 9/РН003528 від 26.08.08 р. на суму 47,99 грн., № 9/РН003529 від 26.08.08 р. на суму 150,00 грн., № 9/РН003923 від 26.08.08 р. на суму 36,00 грн., № 9/РН003924 від 26.08.08 р. на суму 402,00 грн., № 9/РН004015 від 26.08.08 р. на суму 271,97 грн., № 9/РН004018 від 26.08.08 р. на суму 1692,00 грн., № 9/РН004130 від 27.08.08 р. на суму 99,98 грн., № 9/РН004132 від 27.08.08 р. на суму 276,00 грн., № 9/РН004477 від 01.09.08 р. на суму 103,99 грн., № 9/РН004476 від 01.09.08 р. на суму 1068,00 грн., № 9/РН004433 від 01.09.08 р. на суму 690,00 грн., № 9/РН004434 від 01.09.08 р. на суму 103,99 грн., № 9/РН005124 від 09.09.08 р. на суму 99,98 грн., № 9/РН005125 від 09.09.08 р. на суму 282,00 грн., № 9/РН005847 від 16.09.08 р. на суму 474,00 грн., № 9/РН005843 від 16.09.08 р. на суму 103,99 грн., № 9/РН006085 від 18.09.08 р. на суму 89,59 грн., № 9/РН006085 від 18.09.08 р. на суму 586,00 грн., № 9/РН005463 від 24.09.08 р. на суму 208,00 грн., № 9/РН006625 від 25.09.08 р. на суму 126,00 грн., № 9/РН006626 від 25.09.08 р. на суму 144,00 грн., № 9/РН007117 від 01.10.08 р. на суму 36,00 грн., № 9/РН007118 від 01.10.08 р. на суму 120,00 грн., № 9/РН007237 від 02.10.08 р. на суму 28,80 грн., № 9/РН007238 від 02.10.08 р. на суму 146,00 грн., № 9/РН008263 від 15.10.08 р. на суму 21,60 грн., № 9/РН008264 від 15.10.08 р. на суму 238,00 грн., № 9/РН008656 від 21.10.08 р. на суму 63,98 грн., № 9/РН008655 від 21.10.08 р. на суму 144,00 грн., № 9/РН009435 від 29.10.08 р. на суму 183,00 грн., № 9/РН009436 від 29.10.08 р. на суму 28,80 грн., № 9/РН009848 від 11.10.08 р. на суму 288,00 грн., № 9/РН010430 від 12.11.08 р. на суму 67,99 грн., № 9/РН010432 від 12.11.08 р. на суму 200,00 грн., № 9/РН010344 від 18.11.08 р. на суму 31,99 грн., № 9/РН010346 від 18.11.08 р. на суму 384,00 грн., № 9/РН010978 від 20.11.08 р. на суму 72,00 грн.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 1100,44 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача від 31.10.08 р. на суму 600,44 грн., від 05.11.08 р. на суму 500,00 грн.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов'язань по оплаті товару повністю не виконав, у зв'язку з чим у нього утворився основний борг в розмірі 9 701,20 грн.
Згідно з вимогами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В силу статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі, тобто позивачами та відповідачами, можуть бути підприємства, установи та організації, зазначені в статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції.
Статтею 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в установах банків відповідно до закону.
Правові засади створення і діяльності відокремлених підрозділів регулюються також і нормами Цивільного кодексу України. Так, відповідно до статті 95 цього Кодексу філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Згідно з п.п. 2.1., 2.2., 2.8. Положення про філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»в м. Дніпропетровськ, затвердженого загальними зборами засновників 01.02.08 р. № 2, філія є відокремленим підрозділом позивача, розташованим поза місцем його знаходження, і здійснює всі або частину функцій позивача, відповідно до рішень його органів управління; юридичні дії філії створюють права та обов'язки безпосередньо для товариства. Філія не є юридичною особою, а є структурним підрозділом товариства, і вступає в правовідносини з юридичними і фізичними особами від імені товариства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна» є належним позивачем у даній справі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідач своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до договору від 01.07.08 р. № Х-01/07/08 позивач просить стягнути з відповідача 10 101,13 грн. основного боргу за період з серпня 2008 року до листопада 2008 року.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 01.07.08 р. № Х-01/07/08, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором поставки, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку.
Відповідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач в судове засідання не з'явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 10 801,64 грн., а відповідач оплатив вказаний товар частково, в сумі 1100,44 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню, в розмірі 9 701,20 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1163,81 грн. за періоди: з 02.10.08 р. до 02.04.09 р., з 07.10.08 р. до 07.04.09 р., з 08.10.08 р. до 08.04.09 р., з 13.10.08 р. до 13.04.09 р., з 21.10.08 р. до 21.04.09 р., з 28.10.08 р. до 28.04.09 р., з 30.10.08 р. до 30.04.09 р., з 05.11.08 р. до 05.05.09 р., з 06.11.08 р. до 06.05.09 р., з 12.11.08 р. до 12.05.09 р., з 13.11.08 р. до 13.05.09 р., з 26.11.08 р. до 26.05.09 р., з 02.12.08 р. до 02.06.09 р., з 10.12.08 р. до 10.06.09 р., з 23.12.08 р. до 23.06.09 р., з 24.12.08 р. до 24.06.09 р., з 30.12.08 р. до 30.06.09 р., з 02.01.09 р. до 02.07.09 р.
Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Оскільки судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем зобов'язання щодо сплати, вимога позивача про стягнення з нього штрафних санкцій визнається правомірною.
При перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку. Разом з тим, за розрахунком суду, здійсненого з урахуванням вимог ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, часткової сплати боргу відповідачем в розмірі 1100,44 грн., сума пені в межах визначеного періоду є більшою, ніж зазначена позивачем.
Беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 п. 2 ст. 83 ПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає пеня в розмірі 1163,81 грн.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(04080, м. Київ, вул. Турівська, 29, ідентифікаційний код 34482413) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медком-Україна»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, ідентифікаційний код 30518550) 9 701 (дев'ять тисяч сімсот одну) грн. 20 коп. основного боргу, 1163 (одну тисячу сто шістдесят три) грн. 81 коп. пені, 108 (сто вісім) грн. 65 коп. державного мита, 92 (дев'яносто дві) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України.
Суддя Пригунова А.Б.