ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/43101.12.09
За позовом Прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради в особі Комунального підприємство "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські комерційні автомобілі"
про стягнення суми 335 428,00 грн
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
Прокурор Некрасов О.М. (прокуратура м. Києва)
від позивача Ясюнецький О.О. -дов. б/н від 12.11.2009 р., Пятниківський М.М. -дов. № 08/696 від 21.10.2009 р., Зубрицький В.В. - директор
від відповідача не з'явився
в судовому засіданні 01.12.09 оголошено вступну і резолютивну частини рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
Прокурор міста Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради в особі Комунального підприємство "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 335 428,00 грн.
Позови мотивований невиконанням умов договору поставки тролейбусів, внаслідок невикористання яких міський бюджет недоотримав 203372,00 грн., а за прострочення поставки відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 132056,00 грн.
19.10.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/431 витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 12.11.09.
11.11.09 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Судове засідання призначене на 12.11.09 в яке з'явились представники позивача. Відкладене до 01.12.09, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.09 про що свідчить відмітка на зворотньому боці вищезазначеної ухвали.
Перед початком розгляду справи по суті прокурора та представників позивача ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд -
На виконання результатів торгів на закупівлю автобусів та тролейбусів, 20.11.08 між комунальним підприємством «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління»/покупець/ з однієї сторони та ТОВ «Українські комерційні автомобілі»/постачальник/ з іншої укладено договір на поставку тролейбусів ЛАЗ Е-183 в кількості 4 штук та комплектності згідно специфікації (додаток №1 до договору).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.99 прокурор або його заступник подають до господарського суду позови саме в інтересах держави.
Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
До таких випадків віднесено також передбачене ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (порушення справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави) тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Частиною 2 ст.36 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що підставою для представництва в суді інтересів держави є наявність економічних порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспорт»транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.
Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до державних цільових програм з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забезпечується державою.
З врахуванням викладеного, прокурор міста Житомира правомірно звернувся із даним позовом діючи в інтересах держави в особі Житомирської міської ради - органу місцевого самоврядування, яка є власником майна КП «ЖТТУ»згідно п.1.2 Статуту вищевказаного підприємства.
На виконання умов вищевказаного договору (п.3.3) позивач перерахував на рахунок відповідача кошти за 2 тролейбуси в загальній сумі 2 337 000 грн. згідно платіжних доручень №49 від 26.11.2008 року та №52 від 09.12.2008 року., з них 1 400 000 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету та 937 000 грн. Спів фінансування з державного бюджету.
Згідно з календарним графіком поставки додатку №2 до договору поставки транспортних засобів строк поставки 2 тролейбусів був обумовлений між сторонами до 01.02.09 та до 15.02.09 року.
Однак, постачальник в вищевказаний термін поставки тролейбусів так і не провів, чим порушив п.4.1 договору поставки транспортних засобів № КП-75/08 та ст. 662 ЦК України відповідно до якої продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно з ст. ст. 144,146 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України та ст.188 ГК України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 20 ГК держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Відповідно до ст.ст.174, 175 Господарського Кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Організаційно-господарські зобов'язання суб'єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору.
Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Згідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
12.02.09 відповідач повідомив про неможливість поставки тролейбусів в зазначений термін і просив узгодити новий календарний графік поставки - до 30 березня, з чим позивач погодився, однак в зазначений термін умови договору знову не були виконані та станом на 01.10.09 залишаються невиконаними.
16.03.09 на адресу відповідача позивачем надіслано вимогу-претензію про неналежне виконання умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно з п.6.2 договору поставки транспортних засобів №КП-75/08 у випадку прострочення встановлених даним договором строків поставки ( передачі) постачальник зобов'язується протягом п'яти робочих днів з дати отримання вимоги перерахувати на р/р покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату отримання такої вимоги, за кожний календарний день прострочення строків поставки.
Несплачена пеня станом на 01.10.09 становить 132'056,00 грн.
Крім того, відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно договору поставки ТЗ відповідач зобов'язаний був поставити рухомий склад тролейбусів типу ЛАЗ Е 183 до 01.02.09. Однак, у зв'язку з порушенням умов договору поставки відповідачем, позивач, а отже і бюджет втратили доходи в сумі 203372 грн., що знайшло підтвердження у розрахунках наведених позивачем.
Під збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, розуміють, витрати, яких особа зазнала, та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Позивачем не доведено, що йому були заподіяні збитки саме в результаті дій чи бездіяльності відповідача.
Позивачем доведено наявність причинного зв'язку між протиправними діями або бездіяльністю відповідача та збитками позивача, оскільки, по-перше, доведено протиправність дій відповідача; по-друге, доведено, що зазначені збитки заподіяні саме в результаті дій а радше бездіяльності відповідача.
З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.
Господарський суд, вирішуючи спір, виходить з розрахунку поданого позивачем, з якого вбачається, що за один маршрут одного тролейбусу позивач отримував дохід в розмірі 436,42 грн., що у сукупності за кількістю запланованих здійснити перевезень за перівод з 10.02.09 по час пред'явлення позову склало б суму доходів у розмірі 203'372,00 грн.
Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували протиправність дій або бездіяльності.
Позовна вимога про зобов'язання виконати умови договір та постави тролейбуси є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно до умов додатку №2 до договору та приписів ст..663 ЦК України подавець зобов'язаний був передати товар покупцеві у строк до 01.02.09 та 15.02.09.
Положення ст.664 цього кодексу і п.4.3 договору визначають, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, за адресою вул. Вітрука,11 у м.Житомир.
Порушене право підлягає захистові на підставі ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На спростування позовних вимог відповідач не надав доказів та підтвердження повного чи часткового виконання договору, обмежившись заявою про відкладення розгляду справи.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі і їх задоволення.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 №7-93 «Про державне мито»та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05, № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», Наказу Головної ДПІ від 22.04.93, № 15 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита»з відповідача підлягає стягненню на користь державного бюджету державне мито в розмірі одно відсотка від ціни позову за кожну вимогу майнового характеру -стягнення сум, та в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за вимогу немайнового характеру -зобов'язання вчинити дії, а також витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 236 грн.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»(03680,м Київ, вул. Василенко,7, 03124,м.Київ, бул Івана Лепсе,6, р/р 2600801303086 в ТОВ «Укрпромбанк,м. Київ, МФО321228 код ЄДРПОУ 33440482) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління»(10025 м.Житомир,вул. Вітрука,11 р/р 354410005004858 в ГУДКУ в Житомирській області,МФО811039, код ЄДРПОУ 03328310) 203'372,(двісті три тисячі триста сімдесят дві),00 грн. неодержаних доходів, 132'056(сто тридцять дві тисячі п'ятдесят шість),00 грн пені.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»(03680,м Київ, вул. Василенко,7, 03124,м.Київ, бул Івана Лепсе,6, р/р 2600801303086 в ТОВ «Укрпромбанк,м. Київ, МФО321228 код ЄДРПОУ 33440482) виконати умови договору поставки транспортних засобів №КП-75/08 від 20.11.08 та поставити Комунальному підприємству «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління»(10025 м.Житомир,вул. Вітрука,11 р/р 354410005004858 в ГУДКУ в Житомирській області,МФО811039, код ЄДРПОУ 03328310) тролейбуси ЛАЗ Е-183 в кількості 4 штуки.
4. Стягнути на користь державного бюджету 3439,28 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата підписання 15.01.10