18 червня 2019 року м. Рівне №460/759/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), за змістом якого просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2019 №Ф-62733-50.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 21.01.2019 вона помилково на адресу відповідача подала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форми Д5 (річна) за 2018 рік, в якому за січень-грудень 2018 року було вказано самостійно визначену суму, на яку нараховується єдиний внесок та суму єдиного внеску у розмірі 9828,72 грн. Разом з тим, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та з 05.09.2007 є особою пенсійного віку і отримує пенсію, що підтверджується пенсійним посвідченням, а тому звільнена від сплати єдиного соціального внеску.
Повідомила, що 19.03.2019 відповідач направив на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2019 №Ф-62723-50. Проте, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Вважає, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форми Д5 (річна) за 2018 рік позивач подав помилково, оскільки мав пільгу по сплату відповідного внеску з суми нарахованого доходу застрахованих осіб за період з січня 2018 року по грудень 2018 року. Виходячи з вищезазначеного, при підготовці вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідач користувався шаблоном, а не досліджував реальність підстав, не робив детального аналізу ситуації, що дає змогу стверджувати про безпідставність припущення та міркування податкового органу, які ґрунтуються не на реальному та детальному аналізу, а лише на власних припущеннях.
За наведених обставин, позивач просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу
Ухвалою судді від 04.04.2019 позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк тривалістю не більше 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 16.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
В період з 05.06.2019 по 14.06.2019 головуючий суддя перебувала у відпустці.
Відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою від 18.06.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач позов не визнав, подавши відзив на позовну заяву (а.с.32-33). В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. При цьому, приписами ч. .4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідач зазначив, що позивач має статус пенсіонера за віком, що підтверджується посвідченням 2102713628 серії НОМЕР_1 , виданим 05.09.2007.
Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 №511 передбачено, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Разом з тим, відповідач ствердив, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу ІV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік.
Повідомив, що згідно з даними інформаційної системи контролюючого органу загальна сума заборгованості позивача становить 9828,72 грн, яка виникла відповідно до зобов'язання, самостійно визначеного у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 21.01.2019 за 2018 рік. На підставі цих даних, згідно з вимогами чинного законодавства відповідачем сформовано оскаржену вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Відтак, вважає, що позивач фізична особа-підприємець, яка отримує пенсію за віком, звільнена від сплати за себе єдиного внеску. Проте, позивач, подавши звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 21.01.2019 за 2019 рік, фактично надав добровільну згоду на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З цих підстав, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Враховуючи, що розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши доводи та аргументи учасників справи, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідченням Серія НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 05.09.2007 (а.с.9).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 19.07.2010 зареєстрована як фізична особа-підприємець Березнівською районною державною адміністрацією, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, дата запису 19.07.2010, номер запису 25890000000002620. Позивач з 21.07.2010 перебуває на обліку у Костопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області як платник податків (а.с.38-41).
21.01.2019 позивач подав до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2018 рік Форми №Д5 (річна), яким визначив до сплати суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 9828,72 грн (а.с.34).
Як повідомив позивач, вказаний звіт був поданий ним контролюючому органу помилково.
За результатом поданого звіту відповідач сформував і надіслав позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-62733-50 від 12.03.2019 в сумі 9828,72 грн (а.с.8).
Не погоджуючись із нарахуванням боргу, позивач звернулась до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктом 4 частини 1 ст. 4 Закону №2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, зокрема, абзацом 3 частини 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 1 п.2 ст. 7 Закону №2464-VІ).
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VІ , особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За правилами статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда; по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, наявність у позивача статусу пенсіонера за віком та отримання пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV відповідачем не заперечується.
Отже, позивач наведеним вище умовам відповідає, а відтак вона звільнена від сплати єдиного внеску.
Суд вважає безпідставним твердження відповідача щодо добровільної згоди позивача на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 10 Закону №2464-VІ платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню;
особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною другою статті 10 Закону №2464-VІ передбачено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Згідно з частиною третьою статті 10 Закону №2464-VІ особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом частини четвертої статті 10 Закону №2464-VІ у договорі про добровільну участь зазначаються:
назва документа;
відомості про особу, які вносяться до системи персоніфікованого обліку (частина третя статті 20 цього Закону);
строк дії договору;
порядок сплати єдиного внеску та рахунки, на які він має сплачуватися;
умови набуття застрахованою особою права на виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням відповідно до закону;
умови розірвання договору;
права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;
інші умови за згодою сторін або передбачені типовим договором про добровільну участь, що не суперечать законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів добровільної згоди позивача на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Так, відповідачем не надано, а судом не встановлено, що позивач зверталась до контролюючого органу з заявою відповідного змісту, за результатами розгляду якої з позивачем було укладено договір про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Суд вважає, що за відсутності факту звернення позивача з заявою про добровільну участь та факту укладення відповідного договору подання позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не може слугувати достатньою підставою для висновку щодо добровільної згоди позивача на участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки не дотримана визначена Законом №2464-VІ процедура оформлення такої участі.
З урахуванням наведеного, суд оцінює критично та відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що у разі самостійного визначення позивачем бази нарахування єдиного внеску сплата такого внеску здійснюється на загальних підставах.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16 (адміністративне провадження №К/9901/14841/18).
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не довів належними і допустимими доказами правомірність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2019 №Ф-62733-50.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, є визнання протиправною та скасування оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Відтак, позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.3) відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2019 №Ф-62733-50.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18 червня 2019 року.
Суддя Дорошенко Н.О.