справа №1.380.2019.001055
10 червня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.,
секретар судового засідання Іванес Х.О.,
за участю : позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Яцик Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення недоплачених пенсійних виплат,-
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення недоплачених пенсійних виплат у розмірі 6173,40 грн.
В обґрунтування позову позивач вказав на наявність заборгованості з пенсії за період з 17.11.2015 року по 26.09.2018 року в розмірі 6173,40 грн.
Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, Управління діяло в межах чинного законодавства.
Позивачем подано заяву на відзив (додаткові пояснення), в якій зазначив, що в 2015 році він серйозно хворів, довго лікувався і через хворобу на протязі 15-17 року не зміг оскаржувати незаконні дії пенсійного фонду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, просив відмовити у задоволенні таких.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, допитавши свідків, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Судом встановлено, що з 04.07.2008 р ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та частини 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При призначенні пенсії ОСОБА_1 враховано страховий стаж 31 рік 7 місяців 27 днів та заробітну плату за період з 01.05.1979 р по 30.09.1980 р, 01.12.1980 по 30.06.1984; 01.07.2000 по 24.11.2000; 03.01.2001 по 29.10.2004; 03.03.2005 по 25.02.2006; 01.03.2007 по 11.06.2008 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складав 1,79970.
Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 07.07.2015 р в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії, взявши до розрахунку період отриманої заробітної плати за період з 09.07.1983 по 09.08.1988 відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 р у справі №453/500/15-а рішення Сколівського районного суду Львівської області від 07.07.2015 р скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 р у справі №453/500/15-а для обчислення пенсії позивачу відповідачем враховано заробітну плату за період з 01.07.1983 по 31.07.1984; 01.09.1984 по 31.07.1988 згідно з довідкою про середньомісячну номінальну заробітну плату працівників організацій Республіки Комі, зайнятих в будівництві за 1984-1988 роки та з 01.07.2000 по 24.11.2000; 03.01.2001 по 29.10.2004; 03.03.2005 по 25.02.2006; 01.03.2007 по 11.06.2008 за даними персоніфікованого обліку, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складав 2,05756.
Постановою Верховного суду від 26.06.2018 р касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 р у справі №453/500/15-а скасовано, та постанову Сколівського районного суду від 07.07.2015 залишено без змін.
На виконання постанови Верховного суду від 26.06.2018 р відповідачем прийнято розпорядження від 17.07.2018 р щодо проведення перерахунку пенсії без врахування довідки про середньомісячну номінальну заробітну плату працівників організацій Республіки Комі, зайнятих в будівництві за 1984-1988 роки з дня проведення такого перерахунку за рішенням суду - 17.11.2015 р.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області при обчисленні пенсії враховано середньомісячний заробіток, з урахуванням якого обчислюється розмір пенсії ОСОБА_1 до 17.11.2015 р - за період з 01.05.1979 по 30.06.1984 р (згідно з довідками про заробітну плату заявника) та з 01.07.2000 по 24.11.2000, 03.01.2001 по 29.10.2004, 03.03.2005 по 25.02.2006, 01.03.2007 по 11.06.2008.
Згідно з матеріалами пенсійної справи станом на 01.03.2019 р страховий стаж позивача 36 років 6 місяців 5 днів, коефіцієнт стажу становить 0,36500, заробітна плата за період з 01.05.1979 по 30.09.1980, 01.12.1980 по 30.06.1984, 01.07.2000 по 24.11.2000, 03.01.2001 по 29.10.2004, 03.03.2005 по 25.02.2006, 01.03.2007 по 11.06.2008 складає 7926,51 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,79970, показник середньої заробітної плати 4404,35 грн.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2019 р становить 3057,85 грн, а саме: 2893,18 основний розмір пенсії за віком; 164,67 грн - доплата за понаднормативний стаж.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 він у період з 10.11.1980 по 29.08.1994 працював у будівельному управлінні №15 треста «Усінскбуд»; з 30.08.1984 по 09.08.1988 в ПМК-1201 треста «Комісільбуд», що знаходиться на території районів Крайньої Півночі.
Станом на дату призначення пенсії (04.07.2008) документи, які стверджують поширення пільг, передбачених указами Президії Верховної Ради СРСР були відсутні, періоди роботи з 10.11.1980 р по 29.08.1984 та з 30.08.1984 р по 09.08.1988 р обчислені в одинарному розмірі.
Рішенням Пенсійного фонду від 09.12.2015 р ОСОБА_1 зараховано період роботи в Будівельному управлінні №15 будівельно-монтажного тресту «Усінськбуд» з 10.11.1980 по 10.11.1983 згідно з архівною довідкою, виданою 12.11.2008 р №2086 в півтора кратному розмірі з дати призначення пенсії з 04.07.2008.
Період роботи з 11.11.1983 р по 11.11.1986 врахований в півтора кратному розмірі з 01.02.2012 у зв'язку з надходженням документа щодо підтвердження права на пільги по обчисленню стажу роботи в районах Крайньої Півночі.
Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 06.04.2015 у справі №453/364/15-а ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині проведення вказаного вище перерахунку пенсії з 04.07.2008.
На виконання постанови Сколівського районного суду Львівської області від 06.03.2014 №453/1273/13-а, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 №876/3859/14 період роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 07.11.1986 по 09.08.1988 відповідачем зараховано в півтора кратному розмірі з 06.03.2014.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 №876/5076/15 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі провести перерахунок пенсії з урахуванням періодів роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 07.11.1986 по 09.08.1988 за один рік і шість місяців з 11.09.2014 р, в проведенні перерахунку пенсії з 04.07.2008 по 10.09.2014 ОСОБА_1 відмовлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 87 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, при розгляді даної справи суд не вправі повторно встановлювати обставини та переоцінювати їх, оскільки вони вже були встановлені судами і їм ними було надано правову оцінку при розгляді інших вищевказаних справ.
При цьому слід урахувати, що позивач у позовній заяві просить суд зобов'язати вчинити дії, а сам спосіб судового захисту він сформулював наступним чином: «стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області недоплачену частину пенсійних виплат в сумі 6173,40 грн за період з 17.10.2015 по 26.09.2018 р». В обгрунтування позовної вимоги зазначив, що має страхового стажу 38 років, відповідно коефіцієнт стажу слід розраховувати 0,51826, а також індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,2877059.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Аналогічно у ст.245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
- встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
- прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У той же час, позивач не просить визнати протиправними дій, бездіяльності чи рішень відповідача та не вказує, чим саме останній порушив його права, на захист яких подано цей позов.
Аналізуючи частину першу статті 5 КАС України, суд звертає увагу на те, що права, свободи або законні інтереси особи підлягають судовому захисту в адміністративному суді за наявності наступних обов'язкових умов - безпосереднього порушення прав, свобод або законних інтересів особи, вчинення такого порушення законодавчо визначеним суб'єктом, а саме суб'єктом владних повноважень, та у разі порушення прав, свобод або законних інтересів особи у спосіб встановлений законодавством, а саме рішенням, дією чи бездіяльністю такого суб'єкта.
З цього приводу суд зазначає те, що захист прав позивача, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії може відбуватись, виключно, внаслідок визнання відповідних рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними.
За відсутності протиправних рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відсутня одна з необхідних, визначених частиною 1 статті 5 КАС України умов, для судового захисту порушених прав позивача.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.11.2018 р. у справі №806/3099/17.
Слід зважити на те, що для зобов'язання особи вчинити дію необхідна одночасна сукупність таких умов: існування у особи правомірного обов'язку вчинити конкретну дію та відмова її таку дію вчинити (активна поведінка) або невчинення цієї дії взагалі (пасивна поведінка).
Відповідач як орган Пенсійного фонду здійснює свою діяльність на підставі Конституції України та законів і інших нормативно-правових актів у галузі пенсійного забезпечення та державного пенсійного страхування громадян. Саме цими нормативно-правовими актами визначено підстави, процедуру та повноваження відповідача при призначенні та перерахунку пенсій, його права та обов'язки.
У періоді, зазначеному у позовній заяві, відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, зокрема, Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон №1788-XII) та Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обидва ці Закони містять положення про призначення та перерахунок пенсії громадянам на підставі звернень цих громадян та документів пенсійної справи.
Таким чином, обов'язок органу пенсійного фонду призначити пенсію чи перерахувати її, чи окремо обчислити розмір пенсії або стаж для призначення (перерахунку) пенсії переважно залежить від активної поведінки громадянина, від його волевиявлення у вигляді звернення до органу пенсійного фонду в установленому законодавством порядку із відповідною заявою.
Серед поданих учасниками справи доказів відсутні будь-які докази щодо звернення позивача до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про перерахунок розміру пенсій, призначених за раніше діючим законодавством, окрім тих, яким судами у вищезазначених справах вже надавалась правова оцінка.
За цими заявами позивача прийняті відповідні рішення, правомірність яких раніше була установлена в судовому порядку. Не оскаржуються ці рішення і у даному позові.
При цьому визначений у даному позові спосіб захисту як виконання обов'язку відповідача доплатити суму недоплачених грошових коштів по пенсійному забезпеченню може бути реалізований виключно за умови установлення протиправного обчислення розміру пенсії позивачу на підставі конкретного рішення відповідача та попереднього зобов'язання останнього визначити відповідний законодавству розмір пенсії та здійснити перерахунок із виплатою різниці в сумі пенсії.
Проте жодна з цих умов у даному випадку відсутня.
Згідно ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач не оскаржує рішень, дій або бездіяльності відповідача, які могли б слугувати підставою для висновку про невиконання ним певного обов'язку щодо призначення, перерахунку пенсії позивачу, обчислення її розміру.
Обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, які він вважає порушеними, а також не довів і самого факту порушення таких своїх прав. За таких обставин суд не може самостійно визначити, які права позивача порушені, чим вони порушені та обрати належний і ефективний спосіб їх захисту.
Крім того, слід зазначити, що позивач самостійно нарахував собі збільшення пенсії за період з 17.10.2015 по 26.09.2018 на суму 6173,40 грн., яку просить стягнути з відповідача. Проте функції по призначенню, перерахунку і виплаті пенсій покладені на Пенсійний Фонд України в особі його територіальних органів. Отже самостійний перерахунок позивачем собі розміру пенсії не відповідає нормам чинного законодавства.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачеві не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -
Вирішив:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2019 року.
Суддя Гулкевич І.З.