справа №1.380.2019.000954
11 червня 2019 року
зал судового засідання №14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Пасічник Ю.В.,
свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ0067/462/АВ/ФС від 30.01.2019 про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 04.03.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 25.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується з результатами інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Львівській області, за результатами якого винесено оскаржувану постанову. Наголошує, що інспектором безпідставно зроблено висновок про те, що ОСОБА_4 допущений позивачем до роботи без укладання трудового договору та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу. Крім того, позивач наголосив на порушеннях при проведенні перевірки. Зазначив, що направлення на перевірку містили дописи і незастережені виправлення, а також наголосив, що два направлення виписані однією датою та містять однаковий порядковий номер. Також позивач зазначив, що предмет перевірки, який зазначений у направленні не відповідає змісту наказу № 135 від 08.01.2019, яким призначено перевірку. Крім того вказав, що оскаржувана постанова винесена з порушенням 10-денного строку розгляду матеріалів.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що оскаржувана постанова прийнята за наслідками проведеного інспекційного відвідування за фактичним місцем здійсненням господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 . В ході вказаного відвідування уповноваженими представниками відповідача виявлено порушення трудових відносин, зокрема, встановлено фактичний допуск працівника до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого органу, та без повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу в порядку встановленому Кабінету Міністрів України. У зв'язку з цим, відповідачем правомірно застосовано фінансову санкцію за порушення частин 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Крім того, у відзиві зазначено, що направлення на перевірку повністю відповідає вимогам статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 09.01.2019 № 0026-П головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів у Львівській області Веліахмедову Борису Заїдовичу, Дзюбану Роману Михайловичу та Нору Андрію Васильовичу на підставі підпункту 6 пункту 5 Порядку за листом ГУ ДФС у Львівській області від 27.12.2018 вих. № 13022/9/13-01-13-10-07 в термін з 09.01.2019 по 10.01.2019 доручено провести інспекційне відвідування ФО - П ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 10.01.2019 № 0046 - П внесено зміни до пункту 1 наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 09.01.2019 № 0026 - П в частині залучення головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів у Львівській області Бойко Галину Володимирівну, за участю головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Підгурського Віталія Орестовича до проведення інспекційного відвідування 10.01.2019 ФО-П ОСОБА_5 П ОСОБА_6 П ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою проведення інспекційного відвідування, ГУ Держпраці у Львівській області видало направлення № 0026 від 09.01.2019.
За результатами інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1 , відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ0067/462/АВ від 10.01.2019.
10.01.2019 інспектором праці Веліахмедовим Б.З. складено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ0067/462/АВ/П.
21.01.2019 позивач подав скаргу на припис про усунення виявлених порушень №ЛВ0067/462/АВ/П від 21.01.2019., у якій просив вказаний припис скасувати.
30.01.2019 начальником ГУ Держпраці у Львівській області Вільховою О.О., на підставі акту інспекційного відвідування та враховуючи письмові пояснення позивача прийнято постанову №ЛВ0067/462/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ФО - П ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340 визначено, що Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Серед основних завданнями Управління Держпраці, визначених в 3 Положення, зокрема, є: - реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; - здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).
Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема за інформацією ДФС та її територіальних органів.
Пунктами 8 - 10 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
За змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
Таким чином, частиною 2 статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку.
Зі змісту оскарженої постанови ГУ Держпраці у Львівській області від 30.01.2019 №ЛВ0067/462/АВ/ФС випливає, що підставою для її винесення послугували встановлені в ході інспекційного відвідування порушення позивачем вимог частини 1 та частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Водночас, в ході розгляду справи судом встановлено, що особа - ОСОБА_4 не здійснював функцій продавця у магазині позивача у день інспекційного відвідування.
Як вбачається з письмових пояснень позивача, він не використовував працю найманих працівників та не укладав трудових договорів та договорів цивільно - правового характеру з моменту реєстрації у статусі фізичної особи - підприємця, тобто з 2016 року до 09.01.2019.
Щодо перебування у магазині за адресою: АДРЕСА_2 Франка, 52 особи - ОСОБА_4 , позивач наголосив, що вказана особа не здійснювала функцій продавця. Позивач також пояснив, що 09.01.2019 магазин не працював, а ОСОБА_4 перебував у ньому, оскільки ОСОБА_1 відлучився з магазину придбати дверний замок з метою подальшого проведення його ремонту.
Вказане підтвердили допитані в якості свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Крім того, відсутність торгівлі 10.01.2019 у магазині позивача підтвердили матеріали відео фіксації інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_1 від 10.01.2019, які надав представник позивача для огляду в судовому засіданні.
Відповідач в оскарженій постанові покликався на частину 1 та частину 3 статті 24 КЗпП України, згідно яких, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, підставою для притягнення фізичної особи - підприємця, який використовує найману працю, до відповідальності є встановлення факту відсутності трудових відносин між особою та працівником за умови фактичного виконання працівником трудових функцій.
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Водночас, суд звертає увагу, що в оскарженій постанові про накладення штрафу від 30.01.2019 №ЛВ 0067/462/АВ/ФС відповідач, як підставу для накладення на позивача штрафу вказав абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, а саме порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, що не відповідає предмету перевірки та встановленим обставинам.
Крім того, суд встановив, що службові особи відповідача, які здійснювали інспекційне відвідування не витребовували у позивача документи, які підтверджують оформлення трудових відносин з працівниками.
Вищенаведене на переконання суду додатково вказує на безпідставність висновків відповідача про допуск працівників до роботи без укладення трудового договору.
Суд звертає увагу, що оформлення трудових відносин позивача з ОСОБА_4 підтверджується наявними у матеріалах справи документами.
Так, відповідно до наказу “по особовому складу” № 1 від 10.01.2019 ОСОБА_4 прийнято на посаду продавця - консультанта з 10.01.2019 року, згідно поданої заяви з оплатою відповідно до чинного законодавства.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія повідомлення від 11.01.2019 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про прийняття працівників на роботу, зокрема, ОСОБА_4 з 10.01.2019.
Вказане також підтверджується долученою до матеріалів справи копією трудової книжки ОСОБА_4 серія НОМЕР_1 , в якій міститься запис про прийняття ОСОБА_4 на роботу від 10.01.2019 на посаду продавця - консультанта на підставі наказу № 1 від 10.01.2019.
Також суд звертає увагу, що наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 10.01.2019 № 0046 - П внесено зміни до пункту 1 наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 09.01.2019 № 0026 - П в частині залучення головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів у Львівській області Бойко Галину Володимирівну, за участю головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Підгурського Віталія Орестовича до проведення інспекційного відвідування 10.01.2019 ФО - П ОСОБА_5 П ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Водночас, направлення на проведення перевірки від 09.01.2019 містить дописи, а саме посади та імена інспекторів, які залучені до проведенні перевірки наказом від 10.01.2019 № 0046 П., тобто направлення датоване раніше, ніж винесено наказ про скерування інспекторів на перевірку.
Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про невідповідність направлення на проведення перевірки від 09.10.2019 № 0026 вимогам статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає про численні порушення процедури проведення інспекційного відвідування, зокрема неналежне оформлення розпорядчих документів та оскарженої постанови.
Крім того, суд дійшов висновку про відсутність доказів щодо допущення ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, адже станом на дату проведення інспекційного відвідування магазин у якому позивач здійснює господарську діяльність не працював, а службові особи відповідача не витребовували у позивача документів, які підтверджували оформлення трудових відносин позивача з ОСОБА_4 , що підтверджує хибність висновків про порушення позивачем трудового законодавства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення ФО - П ОСОБА_1 до відповідальності за порушення трудового законодавства та накладення на нього штрафу у розмірі 125190,00 грн.
Закріплений у частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9 ) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1251,90 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Держпраці у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 243-247, 255, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ0067/462/АВ/ФС від 30.01.2019 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, вул. Міцкевича, буд. 8, ідентифікаційний код 39778297) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 червня 2019 року.
Суддя Сакалош В.М.