Іменем України
18 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1739/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грисар-Агро» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 68044,52 грн,
До Луганського окружного адміністративного суду 19 квітня 2019 року надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ЛОВФСЗІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грисар-Агро» (далі-відповідач, ТОВ «Грисар-Агро») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 68044,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», надав Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік за формою 10-ПІ.
Позивачем 04 березня 2019 року направлено до державної служби зайнятості запит про надання відповідачем інформації про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови у працевлаштуванні осіб, направлених для працевлаштування, та здійснення роботодавцем замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю, у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед застрахованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю. На адресу позивача 02 квітня 2019 року надійшла відповідь на запит, з якої слідує, що відповідач у 2018 року подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, замовлень до центру зайнятості на професійне навчання або перепідготовку осіб з інвалідністю не направляв.
Враховуючи інформацію за звітом 10-ПІ за 2018 рік, який був надісланий на адресу позивача відповідачем, позивачем встановлено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, у зв'язку з чим нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 67962,96 грн, яку відповідач, враховуючи норми частини четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинен був сплатити до 15 квітня 2019 року, про що повідомлений листом від 27.03.2018 № 03-10/173.
На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію за 2018 рік у сумі 67962,96 грн, та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2019 року по 17 квітня 2019 року у розмірі 81,56 грн.
Ухвалою суду від 22 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.06.2019 № 1005431298 ТОВ «Грисар-Агро», код за ЄДРПОУ 31380689, зареєстровано за адресою: 92312, Луганська область, Новопсковський район, село Танюшівка, вулиця Центральна, будинок 24, квартира 1 (арк. спр. 140-142).
Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ТОВ «Грисар-Агро» зареєстровано у ЛОВ ФСЗІ з 23.08.2013 за № 44/233/97, що підтверджено копією довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 23.08.2013 № 2697 (арк. спр. 17).
На виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, ТОВ «Грисар-Агро» 21.02.2019 до ЛОВ ФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 27 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - відсутні; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 1; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 1835; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 67963; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 67963 грн (арк. спр. 18).
Позивачем на адресу ТОВ «Грисар-Агро» направлено лист від 27.02.2019 за вих. № 03-10/173 з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році до 15 квітня 2019 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк. спр. 19).
Позивачем 04.03.2019 за вих. № 04-02/196 на адресу Новопсковського районного центру зайнятості населення направлено запит про те, чи надавалися ТОВ «Грисар-Агро» до Новопсковського районного центру зайнятості населення відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2018 року; чи здійснювалося ТОВ «Грисар-Агро» замовлення до Новопсковського районного центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк. спр. 20).
Листами від 02.04.2019 № 22/07-362; від 08.05.2018 № 22/7-508 Новопсковський районний центр зайнятості населення підтвердив подання відповідачем протягом 2018 року звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з інформацією про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також зазначив, що на обліку в центрі зайнятості протягом 2018 року особи з інвалідністю з території, де розташоване ТОВ «Грисар-Агро», не перебували, у зв'язку з чим на заявлені вакансії направлення на працевлаштування не видавались. Питання професійного навчання кадрів ТОВ «Грисар-Агро» з фахівцями центру зайнятості неодноразово порушувалось і обговорювалось. Новопсковський РЦЗ здійснює підвищення кваліфікації осіб з наявною економічною та бухгалтерською освітою. Але відповідні фахівці серед перебуваючих на обліку осіб з інвалідністю відсутні (арк. спр. 21, 31-32).
За несвоєчасну сплату ТОВ «Грисар-Агро» адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік ЛОВ ФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 81,56 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 10).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» (далі - Закон № 875) законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875).
Статтею 18-1 Закону № 875 визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875:
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).
Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:
а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;
б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;
г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;
д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, судом встановлено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов'язок покладений на державну службу зайнятості.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 825/699/17.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення», звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.
Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875.
Судом встановлено, що ТОВ «Грисар-Агро» подавало у 2018 році до Новопсковського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щомісячно у період з січня 2018 року по грудень 2018 року, у яких роботодавцем визначено потребу робочій силі (вакансії) у кількості 1 вакансії (арк. спр. 33-82).
Факт подачі вказаної звітності підтверджено листом Новопсковського районного центру зайнятості від 08.05.2019 № 22/07-508 (арк. спр. 31-32), у якому зазначено про надання відповідачем звітності за формою № 3-ПН, крім того інформація надавалась про осіб, що відповідають профілю підприємства. Відмов підприємства у працевлаштуванні інвалідів за направлення центру зайнятості не було.
Також у листі зазначено, що метою укомплектування вільних робочих місць для осіб з інвалідністю ТОВ «Грисар-Агро» Новопсковським РЦЗ у 2018 році проведена така робота: опрацьовувався банк даних осіб з інвалідністю, які перебувають на обліку в УСЗН Новопсковської РДА та проживають в с. Танюшівка; розміщувалися оголошення про вільні робочі місця в районних газетах «Новопскощина», «Перемога» та на офіційній сторінці РЦЗ у Фейсбук; направлявся запит до Луганського національного аграрного університету, з метою підбору осіб з інвалідністю з числа випускників за спеціальністю «Облік і оподаткування», які мешкають в с. Танюшівка та прилеглих населених пунктах; проведено 2 «ярмарки» вакансій для осіб з інвалідністю. ТОВ «Грисар-Агро» на ці заходи не запрошувалось, тому що в Новопсковському РЦЗ протягом 2018 року не перебували на обліку особи з інвалідністю з населеного пункту Танюшівка.
З вищевикладеного судом встановлено, що відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантну посаду бухгалтера у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.
Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.
Твердження позивача про невжиття відповідачем протягом 2018 року всіх обов'язкових заходів для роботодавців при виконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, наведених в листі Державної служби зайнятості від 14.09.2016 № ДЦ-01-6415/0/616 «Щодо обов'язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів», суд при вирішенні адміністративної справи не враховує, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не за невжиття заходів по пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування, про які йдеться у зазначеному листі.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Зважаючи на вжиття ТОВ «Грисар-Агро» усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.
З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Слов'янська, будинок 28, код за ЄДРПОУ 13396264) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грисар-Агро» (місцезнаходження: 92312, Луганська область, Новопсковський район, село Танюшівка, вулиця Центральна, будинок 24, квартира 1, код за ЄДРПОУ 31380689) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 68044,52 грн відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова