Іменем України
18 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1663/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року № Ф-889, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року № Ф-889.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що 17.12.2018 у поштовому відправленні з рекомендованим повідомленням про вручення № 934102069747 Позивач отримав документ з назвою “Вимога про сплату боргу(недоїмки) №Ф-889 від 21 листопада 2018 року”, який нібито видано від імені органу державної влади - Головного Управління ДФС у Луганській області. Згідно змісту вимоги №Ф-889 від 21.11.2018 станом на 21.11.2018 нібито існує сума боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 26790,32 грн. Документ із назвою “вимога № Ф-889 від 21.11.2018” винесений незаконно і є підробленим та підлягає скасуванню. На момент винесення спірної вимоги Позивач знаходилась і проводила господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції та була звільнена від сплати єдиного внеску на підставі приписів пункт 9-4 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
Крім того, Позивач зазначив вимога від 21.11.2018 № Ф-889 є підробленою, оскільки посвідчена підробленою печаткою, яка не містить зображення Державного Герба України, який відповідає опису, встановленому законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Також, в.о. начальника ГУ ДФС в Луганській області ОСОБА_2 .А ОСОБА_3 не є чинним начальником ГУ ДФС України у Луганській області або його заступником, а отже не є уповноваженою особою, оскільки станом на день видачі вимоги вона не перебувала на посаді, яка дає право підписувати документи від імені ГУ ДФС України у Луганській області.
Ухвалою суду від 08.05.2019 відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 1-2).
Ухвалою суду від 17.05.2019 відведено суддю Чернявську Тетяну Іванівну від розгляду справи № 360/1663/19 (а.с. 36-37).
Ухвалою суду від 20.05.2019 прийнято до провадження адміністративну справу №360/1663/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 42).
29 травня 2019 року від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 49-50), в якому зазначено, що сума боргу по ФОП ОСОБА_1 у розмірі 26 790,32 грн. складається з: сальдо у розмірі 10970,78 грн., яке станом на 01.10.2013 було передано УПФУ у м. Сєвєродонецьку, 8448,00 грн. - нарахування внеску за 2017 року, 2457,18 грн. - нарахування внеску за І квартал 2018 року, 2457,18 грн. - нарахування внеску за II квартал 2018 року та 2457,18 грн. - нарахування внеску за III квартал 2018 року. Отже, станом на 21.11.2018 фізична особа-підприємець, мала заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв'язку з чим ГУ ДФС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-889 на суму заборгованості 26790 грн. 32 коп., яку направлено Позивачу. Доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 94 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464, втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом №911. Відповідач вважає, що у даному випадку існує законодавча неточність, що виникла внаслідок внесення зміни до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Так, п. 28 розділу І Закону України від 28.12.2015 N 911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 1 січня 2016 року, виключено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України від 02.09.2014 №1669 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині доповнення розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" п. 9.3, який з часом вважається пунктом 94, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. З метою усунення такої законодавчої неточності в частині виключення п. 94 із розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстровано проект Закону України № 6019 від 03.02.2017 «Про внесення зміни до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». ГУ ДФС у Луганській області звертає увагу, що метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином, недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування вимог контролюючого органу. За таких обставин, враховуючи, що недоїмка у Позивача виникла частково до 14.04.2014 та в подальшому за період 2017-2018 роки, ОСОБА_1 повинна сплатити нарахований внесок у повному обсязі.
На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
06 червня 2019 року від Позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 57-58), в обґрунтування якої зазначено, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у всіх своїх рішеннях визнав незаконним і протиправним навіть саме формування вимог про сплату єдиного внеску на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, через те, що на території таких населених пунктів зупинено застосування заходів впливу за порушення Закону № 2464-УІ, а підставою їх зупинення є перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Окремо слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу податкових органів на хибність тверджень щодо нібито не чинності пункту 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЗУ№2464.
Стаття 25 Закону № 2464-УІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Спірна вимога прийнята податковим органом 21.11.2018 відповідно до статті 25 Закону №2464-VI, яка визначає заходи впливу та стягнення.
Разом з цим, 06.06.2019 до Сєвєродонецького управління ГУ ДФС у Луганській області та до ГУ ДФС у Луганській області Осика І.Г., подала заяву від 06.06.2019 про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску, яка відповідає вимогам абз.2 пункту 9-4 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ.
На підставі викладеного Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 30.08.2010 зареєстрована як фізична особа-підприємець Сєвєродонецькою міською радою Луганської області за № НОМЕР_2 , в стані припинення не перебуває (а.с. 19-20).
21 листопада 2018 року Головним управління ДФС у Луганській області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-889, у якій зазначено, що станом на 31 жовтня 2018 року загальна сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску становить 26790,32 грн, з яких 26790,32 грн - недоїмка, 0,00 грн - штраф, 0,00 грн - пеня (а.с. 7, 55).
10.12.2018 Відповідачем направлено на адресу позивача поштовою кореспонденцією оскаржувану вимогу (а.с. 7 зворотній бік).
Позивачем 24.12.2018 сформовано скаргу на податкову вимогу № Ф-889 від 21.11.2018 та направлено до ДФС України (а.с. 8-9).
ДФС України 29.01.2019 №4563/6/99-99/11-05-02-25 винесено рішення про результати розгляду скарги та залишено скаргу позивача без задоволення (а.с. 11).
З облікової картки платника податків та розрахунку боргу вбачається, що станом на 19.10.2018 за ОСОБА_1 рахується заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 26790,32 грн, період заборгованості з 31.12.2012 по 19.10.2018 (а.с. 53-54).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п'ятої);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).
Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п'ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі - Закон № 1669).
Зокрема, підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: “Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Спірна вимога прийнята податковим органом 21 листопада 2018 року відповідно до статті 25 Закону №2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення.
Суд зазначає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.
Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (втратив чинність), від 02 грудня 2015р. № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м.Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).
Отже, у спірному періоді Позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб'єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464.
З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов'язань.
Таким чином, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
30.03.2018 Президент України підписав Указ “Про затвердження рішення РНБО “Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей” №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.
Відповідно, Позивач є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
При цьому судом встановлено, що оскаржувана позивачем вимога від 21.11.2018 №Ф-889 про сплату боргу (недоїмки) частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску, а саме: з 09.02.2018 по 19.10.2018. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.
Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
Наявність заборони у застосуванні до Позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.
За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 №Ф-889 є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 09.02.2018 по 19.10.2018 в сумі 15819,54 грн (26790,32 грн (загальний розмір недоїмки) - -10970,78 грн (останній розмір правомірно нарахованої суми недоїмки) = 15819,54 грн)
В іншій частині вимога про сплату боргу у повній мірі відповідає законодавству, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Посилання Позивача як на підставу для задоволення заявлених вимог на ті обставини, що вимога від 21.11.2018 № Ф-889 є підробленою, оскільки посвідчена підробленою печаткою, яка не містить зображення Державного Герба України, який відповідає опису, встановленому законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, а також на те, що в.о. начальника ГУ ДФС в Луганській області ОСОБА_4 не є чинним начальником ГУ ДФС України у Луганській області або його заступником, а отже не є уповноваженою особою, оскільки станом на день видачі вимоги вона не перебувала на посаді, яка дає право підписувати документи від імені ГУ ДФС України у Луганській області, є незмістовними з таких підстав.
В матеріалах справи наявні відповідні документи, які свідчать про призначення повноважними посадовими особами конкретних осіб, які підписували оскаржувану вимогу в межах визначених повноважень. Крім того, наявність чи відсутність повноважень конкретних посадових осіб не є предметом оскарження по даній адміністративній справі, а позивачем не надано, а судом не виявлено доказів тому, що оскаржувана вимога скріплена підробленою печаткою та підписана неуповноваженою особою.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн (а.с. 25).
З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Позивача у сумі 384,20 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-250, 255,295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року № Ф-889 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-889 від 21.11.2018 в частині зобов'язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 15 819,54 грн (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 54 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний номер 39591445, адреса: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Ірметова