11 червня 2019 року справа №320/1516/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНЕНКАМП" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БОНЕНКАМП" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 13.03.2019 року №UA125000/2019/000243/2;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2019/00074.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Позивач вказує також на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості та відсутність проведеної консультації при винесенні рішенні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
01 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРКО КИЇВ» (згідно Додаткової угоди від 10.03.2017 року до Договору були внесені доповнення щодо зміни назви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКО КИЇВ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП») та Фірмою SIA «Starko Eastern Group» (згідно Додаткової угоди від 10.01.2017 року до Договору були внесенні доповнення щодо зміни назви Фірмою SIA «Starko Eastern Group» на SIA «Bohnenkamp») було укладено договір № SK-SEG- 01/2014, далі по тексту - «Договір», відповідно до якого Продавець (SIA «Bohnenkamp») продає, а Покупець (ТОВ «БОНЕНКАМП») купує шини, камери і запасні частини (колеса) для несамохідних транспортних засобів.
Згідно ЕМД № UA 125200/2019/614136 від 12.03.2019 позивачем було задекларовано ввезення: «Покришки пневматичні гумові, нові, з малюнком на протекторі для використання вантажних транспортних засобах: шина пневматична 385/65R22.5 158L/18PR Deestone SW 433 TL арт. 026112 - 171 шт.
Задекларована позивачем митна вартість товару (графа 22 МД) - 30641,49 Євро., умов поставки СІР UA Chornomorsk.
13.03.2019 Київською митницею ДФС Державної митної служби України, далі «Відповідач», прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА 125000/2019/000243/2, що ввозилися Товариством з обмеженою відповідальністю «БОНЕНКАМП», далі - «Позивач», за електронною митною декларацією № UА 125200/2019/614736 від 12.03.2019 року, далі - «Рішення про коригування митної вартості», та складено на його підставі Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 125200/2019/00074.
Відповідно до Рішення про коригування митної вартості Відповідачем застосовано метод 2 ґ (резервний метод) та заявлену Позивачем митну вартість товару в митній декларації - 30 641,49 Євро скориговано до 37 550,56 Євро.
Відповідачем в Рішенні про коригування митної вартості зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих позивачем разом з митною декларацією № № UА 125200/2019/614736 від 12.03.2019 , встановлено, що документи, надані позивачем, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей і ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
1) згідно правил Інкотермс умови поставки СІР передбачають страхування вантажу користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Документи що підтверджують вартість страхування до митного оформлення не надавалися;
2) у морському коносаменті (Bill of Lading) № 4810-0177-812.013 від 25.01.2019 вчинено запис «freight collect», що відповідно до міжнародних правил заповнення морських документів означає, що вартість доставки сплачує вантажоодержувач в порту призначення Позивачем не давалися транспортні/перевізні документи, що підтверджують порядок оплати продавцем витрат на транспортування;
3) Позивачем не надавалося до митного оформлення замовлення Покупця, в яке визначено кількість та номенклатура товару.
З урахуванням зазначеного, відповідач вважав, що відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України наданих позивачем документів недостатньо для підтвердження визначення митної вартості товарів методом «за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються» (графа 43 ЕМД « 1»).
З метою підтвердження числових складових митної вартості позивачем на підставі повідомлення відповідача було надано додаткові документи згідно з переліком, викладеним електронному повідомленні.
Зокрема, позивачем було надано:
1. Пакувальний лист (Packing list) від 20.02.2019 року;
2. Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 20.02.2019 року;
3. Коносамент (Bill of lading) від 25.01.2019 року;
4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) 11.03.2019 року;
5. Декларація про походження товару (Declaration of origin) від 20.02.2019 року;
6. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів SK- SEG-01/2014 від 01.05.2014 року;
7. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 05.02.2015 року;
8. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 26.03.2015 року;
9. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 10.01.2017 року;
10. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 10.03.2017 року;
11. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 04.01.2018 року;
12. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода б/н від 27.08.2018 року;
13. Договір про надання послуг митного брокера №02/02/2015 від 17.02.2015 року;
14. Лист-роз'яснення №26 від 11.03.2019 року;
15. Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA 125200.2019.614736 від 12.03.2019.
Однак, відповідач зазначив, що додатково надані позивачем документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену позивачем митну вартість.
Відповідачем зроблено висновок, що подані декларантом (позивачем) документи не містять належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість, розраховану з застосуванням методу за ціною договору, неможливо, відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України.
Не погоджуючись з оспорюваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 р. № 4495-VІ (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 р. № 3018-VI (далі - Конвенція).
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
МК України, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України з'явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як слідує з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як слідує з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Як вбачається п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Як слідує з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 4 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Крім того, п. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
У відзиві відповідачем зазначено наступне:
1) Позивачем до митного оформлення Товару не надано документи, що містять відомості про вартість страхування.
2) В коносаменті від 25.01.2019 № 4810-0177-812.013 зазначено FREIGHT COLLECT, згідно термінів морського перевезення означає - фрахт підлягає оплаті вантажоотримувачем в порту призначення. Декларантом (Позивачем) не надано транспорті/перевізні документи, що підтверджують порядок оплати продавцем витрат на транспортування.
3) Згідно п. 4.1. оплата товару відбувається протягом 10 днів з моменту'поставки товару, а згідно наданої фактури термін оплати 21.05.2019 p., що не відпоріца^мовам договору.
4) Відповідно до доповнення від 05.03.2019 р. до Договору умови поставки визначаються в інвойсі згідно замовлення Покупця, також в замовленні визначається номенклатура та кількість товару. До митного оформлення не надано Замовлення на поставку товару передбачену умовами договору.
5) Позивачем (Декларантом) заявлено про взаємозалежність продавця та покупця, при цьому жодних документів в рамках ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України не надано, отже митниця має підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом (Позивачем) митну вартість;
6) Висновок Київської обласної Торгово-промислової палати № КТП-0547 від 01.03.2019 року, який надано Позивачем до позовної заяви, підготовлений з порушенням вимог Національного стандарту №1 не може засвідчувати обгрунтованість числового розрахунку вартості об'єкта оцінки які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних;
Щодо взаємозалежності продавця (SIA «Bohnenkamp») та покупця (Позивача), яка на думку відповідача «могла» вплинути на вартість Товару, що ввозилася позивачем.
Відповідно до ч. 12 -14 ст. 58 Митного кодексу України «Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обгрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів».
Таким чином, законодавець покладає на орган доходів та зборів обгрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість Товару, натомість відповідач переклав обов'язок доведення відсутності впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість Товару.
Оскільки відповідачем не було надано належного письмового обгрунтування впливу взаємозв'язку між Позивачем та продавцем на вартість Товару (ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України), слід вважати, що такі відносини не вплинули на вартість Товару.
Зазначений вище висновок, підтверджується судовою практикою, зокрема, постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/2314/16 (№К/9901/13163/18) від 26.08.2018 року, постановою Верховного суду у складі колегії судців Касаційного адміністративного суду у справі №826/27058/15 (№К/9901/35148/18) від 04.04.2018 року.
Доведення впливу пов'язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.
Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом. Щодо операцій, передбачених ч.18 ст.58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.
Так, п.2 ст.1 Угоди визначено: Згідно з підпунктом "а", під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною, те, що покупець і продавець пов'язані між собою, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинна бути надана можливість для обґрунтованої відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.
Дані положення відповідають вимогам ч.12 ст.58 МК України, згідно якої, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч.12 ст.58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Обов'язок доведення, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, в даному випадку, покладено на орган доходів і зборів.
Вказане також знаходить своє відображення в ч.14 ст.58 МК України, яким встановлено, що у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч.12 цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
З аналізу наведеної норми випливає, що за відсутності при перевірці заявленої митної вартості обґрунтувань з боку митного органу щодо впливу взаємозв'язку на ціну товару, відсутні перешкоди для застосування першого методу визначення митної вартості при пов'язаності продавця з покупцем.
Згідно з пп."b", під час продажу між пов'язаними між собою особами контрактна вартість приймається, а товари оцінюються відповідно до положень п.1, якщо імпортер продемонструє, що така вартість є досить наближеною до однієї з таких вартостей, які мають місце в той самий час або майже в той самий час: контрактної вартості під час продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних товарів для експорту до тієї самої країни імпорту; митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначених згідно з положеннями ст.5; митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначених згідно з положеннями ст.6.
Під час застосування зазначених вище критеріїв повинно бути належним чином ураховано продемонстровані різниці в комерційних рівнях, кількісних рівнях, перерахованих у ст.8 елементах і витратах, понесених продавцем під час продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесених продавцем під час продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.
Згідно з пп."с", критерії, викладені в пп."b" п.2, повинні використовуватися за ініціативою імпортера й тільки з метою порівняння. Не може встановлюватися замінник вартості згідно з положеннями пп."b" п.2 (пп."b" та пп."с" відповідають ч.ч.18, 19, 20 ст.58 МК України).
Однак, надаючи тлумачення умовам, передбаченим вищезазначеним підпунктам, в Угоді зазначено наступне: "Підпункт "а" п.2 та підпункт "b" п.2 надають різні засоби встановлення прийнятності контрактної вартості. Підпункт "а" п.2 передбачає, що якщо покупець і продавець пов'язані між собою, то повинні бути вивчені обставини навколо продажу, а контрактна вартість приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Не передбачається вивчення обставин у всіх випадках, коли продавець і покупець пов'язані між собою. Таке вивчення буде вимагатися тільки тоді, коли існують сумніви стосовно прийнятності ціни. Якщо митна адміністрація не має сумнівів стосовно прийнятності ціни, вона має бути прийнята без запиту подальшої інформації від імпортера. Якщо митна адміністрація не в змозі прийняти контрактної вартості без подальшого запиту, вона повинна надати імпортеру можливість надати таку додаткову детальну інформацію, яка може бути необхідною, для того, щоб вивчити обставини навколо продажу. У цьому зв'язку митна адміністрація повинна бути готовою до вивчення відповідних аспектів операції, зокрема спосіб, у який покупець і продавець організують свої торговельні відносини, і спосіб, у який була визначена ціна, про яку йдеться, щоб визначити, чи ці відносини вплинули на ціну. Якщо можна показати, що покупець і продавець, хоча вони і пов'язані між собою відповідно до положень ст.15, здійснюють покупки і продаж один одному так, як ніби вони не були пов'язані, це підтвердить, що відносини не вплинули на ціну".
Відповідачем не було зазначено та аргументовано при митному оформленні, що саме вплив пов'язаності продавця з покупцем на ціну товару, або ж неподання декларантом документів, наведених в пунктах 1-3 ч.18 ст.58 МК України (з зазначенням норми закону, що встановлювала б можливість відмови в митному оформленні з цієї підстави) є причиною відмови. Єдиною підставою Відповідачем зазначено, з'явлення неповних відомостей про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (тобто підстава, що встановлена п.1 ч.6 ст.54 МК України).
Щодо Висновку Київської обласної Торгово-промислової палати № КТП-0547 від 01.03.2019 року.
Відповідачем у відзиві зазначено: «Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості надано експертний висновок, де експерт під час оцінки скористався порівняльним підходом для визначення вартості оцінки. Відповідно до п. 47 Національного стандарту №1 порівняльний підхід грунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригування відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктами оцінки. Відповідно до п. 54 Національного стандарту № 1 зібрані експертом вихідні дані, згідно наданого висновку дані мережі Інтернет зазначені у р. 6, повинні відображатися у звіті про оцінку з посиланням на джерело їх отримання та у додатку до нього. Експертом не відображено належним чином інформацію з мережі Інтернет, чим порушено п. 54 Національного стандарту № 1.
Позивач вважає посилання Відповідача на відсутність «джерела отримання даних» необгрунтованими, оскільки Експертом зазначено в висновку зазначено посилання на сторінку в мережі Інтернет, де ним отримано вихідні дані щодо вартості подібного Товару.
Окрім того, зазначений висновок не є обов'язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару, у розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Щодо надання документів про страхування Товару.
Поставка товару здійснюється на умовах СІР UА Chornomorsk, згідно Інкотермс - 2000. Згідно з умовами СІР на продавця покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески. Таким чином, в разі поставки товару на умовах СІР витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару. Страхування товару на умовах поставки СІР не є обов'язком покупця.
Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.
Щодо коносаменту від 25.01.2019 № 4810-0177-812.013 та документів, що підтверджують порядок оплати Продавцем витрат на транспортування.
Як зазначалося, Додатковою угодою від 05.02.2015 року до Договору поставки № SK- SEG-01/2014 від 01.05.2014 року Сторони погодили, що Товар постачається на умовах, визначених правилами «Інкотермс 2000» на розсуд Покупця і визначається в рахунках (інвойсах) згідно замовлення Покупця. Кількість і номенклатура товару в кожній партії повинна відповідати замовленню Покупця».
Відповідно до рахунку (інвойсу) № 362737 від 20.02.2019 р, визначено умови поставки СІР Chomomorsk.
Для підтвердження здійснення поставки Продавцем (SIA «Bohnenkamp») Позивачем надавався Коносамент (Bill of lading) № 4810-0177-812.013 від 25.01.2019 року, в якому вказано вантажовідправником (shipper) вказано Deestone Corporation Limited, отримувачем товару вказано - Позивача, а платником згідно зазначеного документу виступає SIA «Bohnenkamp».
Окрім того, до позову Позивачем було надано рахунок на оплату № 1023 964 743 поставки Товару з Таїланду ( ОСОБА_1 ) в Україну (Чорноморськ), відповідно до якого платником є Продавець Товару (SIA «Bohnenkamp»).
Щодо умов оплати товару та замовлення на Товар.
Як зазначалося, Додатковою угодою від 05.02.2015 року до Договору поставки № SK- SEG-01/2014 від 01.05.2014 року Сторони погодили, що Товар постачається на умовах, визначених правилами «Інкотермс 2000» на розсуд Покупця і визначається в рахунках (інвойсах) згідно замовлення Покупця. Кількість і номенклатура товару в кожній партії повинна відповідати замовленню Покупця».
Відповідно до рахунку (інвойсу) № 362737 від 20.02.2019 р., визначено строк оплати 21.05.2019 року.
Окрім того, ані Договором, ані іншими Домовленостями Сторін не була встановлена форма замовлення покупця (Позивача) на Товару. Інвойс на оплату Товару оформлюється на підставі погодженого Сторонами Договору замовлення.
Таким чином, замовлення не є тим документом, який підтверджує числові показники вартості Товару, які враховуються при визначенні митної вартості Товару, та не повинен був надаватися Позивачем до митного оформлення Товару.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає доводи відповідача, викладені в відзиві необгрунтованими та безпідставними.
Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в інвойсі.
Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.
Крім того, судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, які були досліджені судом і свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.
З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення від 21.03.2019 №2616 в сумі 3 842,00 грн.
За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у вказаній сумі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 13.03.2019 року №UA125000/2019/000243/2.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125200/2019/00074.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНЕНКАМП" (код ЄДРПОУ 37757186) сплачений ним судовий збір у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.