Суддя Саркісян О. А.
Справа № 644/5926/18
Провадження № 2/644/370/19
06.06.2019
06 червня 2019 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Саркісян О.А.
при секретарі - Зоріній Н.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянув у судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, -
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше встановленого законом мінімуму щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття та визначення місця проживання дитини разом із матір'ю ОСОБА_3 , а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 09.03.2013 року між нею та відповідачем відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області був зареєстрований шлюб, актовий запис № 107. Від шлюбу вони мають спільну дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Позивач зазначила, що деякий час відповідач був безробітним, на момент спільного проживання офіційно не був працевлаштований. Сім'ю не забезпечував. Зловживав спиртними напоями, через що виникали сварки, в яких відповідач висловлювався нецензурною лексикою у присутності дитини. Останнім часом відповідач почав зловживати наркотичними засобами, що призвело до його агресивної поведінки, а також до психологічного тиску та фізичним побоям та викликом із цього приводу поліції. Таким чином, подружнє життя не склалося, що призвело до припинення з серпня 2018 року шлюбних відносин. Відповідач залишив місце спільного проживання та поїхав до своїх батьків у м. Краматорськ Донецької області. Позивач втратила почуття поваги та любові. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливо. Також зазначила, що дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач належної уваги та турботи до членів своєї сім'ї, в тому числі до дитини не проявляє, постійно влаштовує сварки у присутності дитини, ображає, як фізично так і психологічно, веде аморальний спосіб життя та погрожує фізичною розправою. Дитина з дня народження постійно проживає з позивачем у квартирі, яка належить позивачу на праві власності по АДРЕСА_1 . За місцем проживання дитина має велику кількість друзів, а також поряд проживають батьки позивача, які є дитині бабусею та дідусем. Тому позивач просить визначити місце проживання дитини з матір'ю.
Представник позивача адвокат Огієнко Б.С. у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти позову.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги ОСОБА_5 у повному обсязі. Також просила розглядати справу без участі їх представника.
Суд, вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 09.03.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 107, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьком дитини відповідно до свідоцтва є ОСОБА_2 .
За змістом положень ч. 1ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно до ч. 2 ст.104, ч. 3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т. ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09.03.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 107. Спільне життя сторін не склалося, сторони не підтримують сімейно шлюбні відносини з серпня 2018 року, не ведуть спільного господарства, проживають окремо.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї неможливо, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам та інтересам дитини, а також положенням ст. 51 Конституції України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
За таких обставин шлюб підлягає розірванню, після розірвання шлюбу прізвище позивача суд залишає без змін.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України визначаються обставини, які повинен врахувати суд при визначенні розміру аліментів, а саме стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, дитина проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач інших осіб на утриманні не має, належної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Суд приходить до висновку, що позивач потребує допомоги на утримання дитини, тому позовні вимоги позивача про стягнення аліментів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо позову в частині визначення місця проживання дитини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 8 закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої 20.11.1959 року резолюцією Генеральної Асамблеї ООН малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли наявні виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Як встановлено у судовому засіданні дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.01.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А., реєстровий №130.
Згідно довідки №4/210319 від 21.03.2019 року ОСОБА_3 дійсно працює у ФОП ОСОБА_7 за сумісництвом та займає посаду лікаря-стоматолога. Затримок по видачі заробітної плати не було.
Як вбачається з довідки від 29.03.2019 року за період виховання у комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)» №438 ХМР батько, ОСОБА_2 , жодного разу не з'являвся у закладі та не турбувався про успіхи малолітньої дитини ОСОБА_4 . Вони ніколи не бачили батька дитини та з ним не знайомі. Мати, ОСОБА_3 , відповідально ставиться до виховання малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бере участь в організації дошкільного життя та дозвіллі доньки, сплачує за харчування дитини щомісяця, приводить та забирає дитину, відвідує батьківські заходи, свята, розваги і ніяких претензій до матері дитини не мають.
Із висновку №342 від 07.05.2019 року Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що на час надання висновку, дитина зареєстрована та проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 03.04.2019 року, для дитини створено належні умови для проживання та розвитку. Ця квартира належить ОСОБА_3 на підставці договору купівлі-продажу. ОСОБА_3 займає посаду лікаря-стоматолога, за місцем роботи характеризується позитивно, має стабільний дохід, на наркологічному та психоневрологічному обліку не перебуває. ОСОБА_2 був запрошений до спеціаліста Департаменту для з'ясування його ставлення до зазначеного питання, але не з'явився та ніяких доказів щодо виконання ним батьківських обов'язків не надав. Служба у справах дітей, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_3
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування, яким рекомендовано визначити місце проживання дітей разом з матір'ю, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір'ю ОСОБА_3 , оскільки судом встановлено, що позивач створила належні побутові умови, які забезпечують сталий та гармонійний фізичний, психічний та емоційний розвиток дитини, піклується про неї, виховує та утримує, проявляє турботу.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн. та на професійну правничу допомогу у сумі 3500, 00 грн.
Щодо цих вимог суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правової (правничої) допомоги №06082018 від 06.08.2018 року, рахунком №316 від 06.08.2-18 року, квитанцією про сплату №22 від 07.08.2019 року, випискою з рахунку АБ «Дмитра Ципліцького» від 08.08.2018 року та актом прийому-передачі №316 від 08.08.2018 року.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3500,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 1409,60 грн., сплачений відповідно до квитанції №21 від 07.08.2018 року.
Керуючись 4, 5, 10, 12, 13, 77, 81, 82, 141, 247, 263-265, 354, 430 ЦПК України, ст. 142.155,157,161,160, 180-184, 191 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований 09.03.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №107.
Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уроженця АДРЕСА_2 ,, не працюючого, паспорт НОМЕР_4 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 09.08.2018 року і до досягнення повнолітнього віку дитини.
Рішення у межах суми рахунку за місяць підлягає негайному виконанню.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи Харківському апеляційному суду до або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.
Повний текст рішення виготовлений 13.06.2019 року.
Суддя О.А.Саркісян