Справа № 200/11899/18
Провадження № 2/200/3294/18
(заочне)
«10» травня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря: Гургули В.С.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
17 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.
В обґрунтування позову вказав, що він є співвласником квартири за адресою АДРЕСА_1 . В різний час в 2007 році за згодою позивача у вказаній квартирі були зареєстровані відповідачі, які є колишніми родичами сина позивача, ОСОБА_5 : ОСОБА_4 - невістка, ОСОБА_3 - батько невістки, ОСОБА_2 - мати невістки. В 2013 році син розлучився з невісткою, і вона виїхала з квартири. Інші відповідача були лише зареєстровані, але фактично за вказаною адресою ніколи не проживали, не допомагають сплачувати комунальні послуги, які на них нараховуються, їх речі у вказаній квартирі відсутні.
З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 03 грудня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та визначено проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи за останнім відомим місцем реєстрації, відзиву на позовну заяву не надали.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2019 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 27.04.1999 року, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 . Іншим співвласником є ОСОБА_5 .
Згідно довідки про склад сім'ї від 07.05.2018 року, окрім позивача, у вказаній квартирі зареєстровані також ОСОБА_5 - син, ОСОБА_4 - невістка, ОСОБА_3 - батько невістки, ОСОБА_2 - мати невістки, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - онук.
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.03.2013 року у справі № 200/1140/2013-ц.
Відповідно до акту про непроживання від 10.07.2018 року, складеного сусідами позивача - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не проживають у квартирі АДРЕСА_2 , більше двох років, їх особисті речі в квартирі відсутні.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_9 , він орендує квартиру АДРЕСА_2 , з травня 2016 року, та протягом цього часу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у квартирі не проживали та станом житла не цікавились. Факт оренди квартири ОСОБА_9 підтверджується копією договору оренди від 15.05.2016 року.
У відповідності до ст. 191 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на власний розсуд.
Як з'ясовано судом, відповідачі у спірній квартирі не проживають, не сплачують комунальні послуги та не беруть участі в утриманні квартири, внаслідок чого у позивача виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 29 ч. 1 та 4 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
У відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки обставини, викладені позивачем, та надані ним докази свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживають більш ніж два роки, та не надали доказів щодо наявності поважних причин свого непроживання у спірній квартирі, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. у рівних частках з кожного, тобто по 234 грн. 93 коп.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп. у рівних частках, тобто по 234 грн. 93 коп. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: Е.В. Женеску