12 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/4174/18
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Осіпова Ю.В.,
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ-ГРУП" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні о 15:06 год. в м. Одесі, повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.11.2018 року, по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю " МЕРКУРІЙ-ГРУП" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В серпні 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 02 серпня 2018 року № 0033221407, № 0033231407.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ “Мекурій-Груп” не погоджується з вказаними в Акті перевірки висновками перевіряючих, вважає їх помилковими, надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті неналежного аналізу перевіряючими договорів та інших документів ТОВ “Меркурій-Груп”, невитребування таких документів чи будь-яких пояснень від посадових осіб ТОВ “Меркурій-Груп” в ході перевірки, невірного тлумачення умов укладених договорів та чинного законодавства України та зловживанням службовим становищем у зв'язку з чим на теперішній час посадові особи, які проводили вказану перевірку, притягаються до кримінальної відповідальності за корупційним злочином, а саме вимагання хабара.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити повністю адміністративний позов. Доводами апеляційної скарги зазначено, що на час підписання податкових повідомлень-рішень, а саме 02 серпня 2018 року - 28 липня 2018 року головному державному ревізор-інспектору відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області - ОСОБА_1 було повідомлено про підозру за ч.3 ст. 368 КК України. Проте, вищевказана особа 2 серпня 2018 року підписує та направляє на адресу підприємства податкові повідомлення - рішення, на думку апелянта, перевищуючи свої обов'язки. На теперішній час органом досудового розслідування тривають слідчі дії та відповідний Акт перевірки ГУ ДФС в Одеській області від 22.06.2018 року № 1369/15-32-14-07/38574717 в рамках кримінального провадження направлено на економічну експертизу-бухгалтерського та податкового обліку, щодо законності та обґрунтованості. У зв'язку з цим ТОВ " МЕРКУРІЙ-ГРУП" не погоджується повністю з податковими повідомленнями-рішеннями.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що під час розгляду справи по суті представниками позивача було підтверджено, що будь-які інші обґрунтовані доводи аніж ті, що викладені у позовній заяві щодо незаконності висновків, викладених в акті перевірки та на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення - відсутні. Тобто, під час розгляду справи у суді першої інстанції головним аргументом відносно того, в чому полягає протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у позивача було виключно твердження щодо того, що відносно однієї із посадових осіб здійснюється досудове розслідування. Будь-яких інших обґрунтувань представником позивача під час розгляду справи надано не було. Таким чином, на думку відповідача, судом було в повному обсязі досліджено всі обставини справи та надано їм належну оцінку. З огляду на зазначене, відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, а рішення першої інстанції залишити без змін.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
12.06.19 р. до суду електронною поштою надійшла заява від представника апелянта - адвоката Демчука Я.В. про відкладення розгляду справи, в якому представник зазначає, що адвокатське об'єднання «ПАНТЕОН» представляє інтереси ТОВ «Меркурій-Груп» на підставі договору про надання правової допомоги, дата судового засідання 12 червня 2019 року зі стороною заявника не погоджувалась. Наразі представник апелянта адвокат Демчук Я.В. знаходиться з робочим відрядженням у м. Києві, а тому просить відкласти розгляд справи на іншу дату крім 25 червня 2019 року. Також представник апелянта вказує, що в матеріалах справи знаходиться заява ТОВ Меркурій-Груп» про ознайомлення з матеріалами справи, проте у зв'язку з великою кількістю робочих відряджень адвокат Демчук Я.В. не зміг реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи, а тому у сторони заявника існує потреба в отриманні додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки доказів перебування адвоката Демчука Я.В. у робочому відрядженні у м. Києві до заяви про відкладення розгляду справи заявником не додано. Крім того, колегія суддів зазначає, що погоджувати дату судового засідання зі сторонами у справі чинним законодавством не передбачено. Стосовно необхідності додаткового часу для ознайомлення з матеріалами справи, колегія суддів зазначає, що заяву про ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_2 було надіслано до суду електронною поштою та зареєстровано канцелярією 14.05.2019 р. 15.05.2019 р. головуючою у справі накладено резолюцію на зазначену заяву та погоджено ознайомити адвоката з матеріалами справи, однак, до 12.06.19 р. адвокат Демчук Я.В. не скористався таким правом.
Відповідно до ч.1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Таким чином, враховуючи вимоги ст.. 309 КАС України та ті обставини, що представником апелянта не надано доказів необхідності відкладення розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у апелянта було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи і у зв'язку з відсутністю доказів знаходження представника апелянта у відрядженні, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до наказів Головного управління Державної Фіскальної служби в Одеській області Державної Фіскальної служби України від 08 травня 2018 року № 3146 та від 06 червня 2018 року № 3946 в період з 25 травня 2018 року з тривалістю десять робочих днів та з 11 червня 2018 року тривалістю 5 робочих днів проводилась планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій-Груп”” (далі ТОВ “Меркурій-Груп” або “Позивач”) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.
За результатами проведеної перевірки було складено акт від 22.06.2018 року №1369/15-32-14-07/38574717 (а.с. 29-122), на підставі якого винесено податкові повідомлення рішення від 02.08.2018 року №0033221407 та №0033231407 (а.с. 23-24).
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень № 0033221407 та № 0033231407 від 02.08.2018 року, тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пп.14.1.36, 14.1.178, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.п.39.4.2 п.39.4 ст. 39 ПК України патники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України 134.1. об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають:вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до п.п. 138.1.1. п.138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно до п.138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п.п. 138.10.2 п.138.10 ст. 138 ПК Укроаїни до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення;
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Згідно із п.187.1 ст.187 вказаного Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно до абз.1 п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Відповідно до п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п.200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно до п.201.1, п.201.4 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до абз.1 п.201.7, абз.1 п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, в періодах, які перевірялись, контрагентами ТОВ “Меркурій-груп” були: ТОВ «Спейстаун», ТОВ «Аруна трейд», ТОВ «ДМ Люкс», ТОВ «Ділар Компані», ТОВ «Техноекотрейд», ТОВ «Влаторг», ТОВ «Лойт-Лайн».
Відповідно до Акту від 22.06.2018 року № 1369/15-32-14-07/38574717 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Меркурій-груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року (т.1 а.с. 29-128), ТОВ «Меркурій-груп» укладено з ТОВ «Спейстаун» договір постачання товарів від 05.01.2015 року № 12. В ході проведення перевірки з метою з'ясування факту придбання товарів ТОВ «Спейстаун» та викоання умов вищезазначених договору встановлено, що ТОВ «Спейстаун» реалізувало продукти харчування (овочі, крупи, чай, рибу) за відсутністю факту реального джерела придбання товару. Податковим органом зазначено, що неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Меркурій-груп» та ТОВ «Спейстаун»:
-відсутність документів, що підтверджують транспортування товарів (товарно-транспортних накладних);
-у ТОВ «Спейстаун» відсутні трудові ресурси в достатній кількості для надання відповідного обсягу товарів, визначених у договорі;
-у ТОВ «Спейстаун» відсутня інформація про основні засоби, необхідні для надання товарів згідно договору;
-відсутність документів та інформації щодо залучення працівників підприємством ТОВ "Спейстаун» для організації надання товарів.
У зв'язку з чим зазначено, що придбання товарів від ТОВ «Спейстаун» не підтверджено в повній мірі первинними документами та не доведено правомірність збільшення собівартості реалізованих послуг Підприємством за рахунок вартості товарів, отриманих від ТОВ «Спейстаун» на загальну суму 617816
грн. (безПДВ).
ТОВ «Меркурій-груп» укладено з ТОВ «Аруна трейд» договір постачання товарів від 02.11.2015 року № 19 про надання товарів. В ході проведення перевірки з метою з'ясування факту придбання ремонтних послуг ТОВ «Аруна трейд» та викоання умов вищезазначених договору встановлено, що ТОВ «Аруна трейд» реалізувало товари за відсутністю факту реального джерелаїх придбання. Податковим органом зазначено, що неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Меркурій-груп» та ТОВ «Аруна трейд»:
-відсутність документів, що підтверджують транспортування товарів (товарно-транспортних накладних);
-у ТОВ «Аруна трейд» відсутні трудові ресурси в достатній кількості для надання відповідного обсягу товарів, визначених у договорі;
у ТОВ «Аруна трейд» відсутня інформація про основні засоби, необхідні для надання товарів згідно договору;
-відсутність документів та інформації щодо залучення працівників підприємством ТОВ «Аруна трейд» для організації надання товарів.
У зв'язку з чим зазначено, що придбання товарів від ТОВ «Аруна трейд» не підтверджено в повній мірі первинними документами та не доведено правомірність збільшення собівартості реалізованих послуг підприємством за рахунок вартості товарів, отриманих від ТОВ «Аруна трейд» на загальну суму 709878
грн. (безПДВ).
ТОВ «Меркурій-груп» укладено з ТОВ «ДМ Люкс» договір постачання товарів від 01.10.2017 року № 881017. В ході проведення перевірки з метою з'ясування факту придбання товарів ТОВ «ДМ Люкс» та викоання умов вищезазначених договору встановлено, що ТОВ «ДМ Люкс» реалізувало продукти харчування (овочі, крупи, чай, каву) за відсутністю факту реального джерела придбання товару. Податковим органом зазначено, що неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Меркурій-груп» та «ДМ Люкс»:
-відсутні документи, що підтверджують перевезення товару (товарно-транспортні накладні);
-у ТОВ «ДМ Люкс» відсутні трудові ресурси в достатній кількості для надання відповідного обсягу товарів, визначених у договорі;
-у ТОВ «ДМ Люкс» відсутня інформація про основні засоби, транспортні засоби необхідні для надання товарів згідно договору;
-відсутність документів та інформації щодо залучення працівників підприємством ТОВ «ДМ Люкс» для організації надання товарів.
У зв'язку з чим зазначено, що придбання товарів від ТОВ «ДМ Люкс» не підтверджено в повній мірі первинними документами та не доведено правомірність збільшення собівартості реалізованих послуг підприємством за рахунок вартості товарів, отриманих від ТОВ «ДМ Люкс» на загальну суму 43299
грн. (безПДВ).
ТОВ «Меркурій-груп» укладено з ТОВ «Ділар Компані» договір постачання товарів від 31.08.2015 року № 77. В ході проведення перевірки з метою з'ясування факту придбання товарів ТОВ «Ділар Компані» та викоання умов вищезазначених договору встановлено, що ТОВ «Ділар Компані» реалізувало продукти харчування (овочі, фрукти, крупи, чай, каву) за відсутністю факту реального джерела придбання товару. Податковим органом зазначено, що неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Меркурій-груп» та ТОВ «Ділар Компані»:
-відсутні документи, що підтверджують перевезення товару (товарно-транспортні накладні);
-у ТОВ «Ділар Компані» відсутні трудові ресурси в достатній кількості для надання відповідного обсягу товарів, визначених у договорі;
-у ТОВ «Ділар Компані» відсутня інформація про основні засоби, транспортні засоби необхідні для надання товарів згідно договору;
-відсутність документів та інформації щодо залучення працівників підприємством ТОВ «Ділар Компані» для організації надання товарів.
У зв'язку з чим зазначено, що придбання товарів від ТОВ «Ділар Компані» не підтверджено в повній мірі первинними документами та не доведено правомірність збільшення собівартості реалізованих послуг підприємством за рахунок вартості товарів, отриманих від ТОВ «Ділар Компані» на загальну суму 221115
грн. (без ПДВ).
ТОВ «Меркурій-груп» укладено з ТОВ «Техноекотрейд» договір постачання товарів від 15.04.2016 року № 11. В ході проведення перевірки з метою з'ясування факту придбання товарів ТОВ «Ділар Компані» та викоання умов вищезазначених договору встановлено, що ТОВ «Техноекотрейд» реалізовувало продукти харчування (овочі, фрукти, крупи, чай, каву) за відсутністю факту реального джерела придбання товару. Податковим органом зазначено, що неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Меркурій-груп» та ТОВ «Техноекотрейд»:
-відсутні документи, що підтверджують перевезення товару (товарно-транспортні
накладні);
-у ТОВ «Техноекотрейд» відсутні трудові ресурси в достатній кількості для надання відповідного обсягу товарів, визначених у договорі;
-у ТОВ «Техноекотрейд» відсутня інформація про основні засоби, транспортні засоби необхідні для надання товарів згідно договору;
-відсутність документів та інформації щодо залучення працівників підприємством ТОВ «Техноекотрейд» для організації надання товарів.
У зв'язку з чим зазначено, що придбання товарів від ТОВ «Техноекотрейд» не підтверджено в повній мірі первинними документами та не доведено правомірність збільшення собівартості реалізованих послуг підприємством за рахунок вартості товарів, отриманих від ТОВ «Техноекотрейд» на загальну суму 60868
грн. (без ПДВ).
ТОВ «Меркурій-груп» укладено з ТОВ «Влаторг» договір постачання товарів від 12.05.2016 року № 18. В ході проведення перевірки з метою з'ясування факту придбання товарів ТОВ «Влаторг» та викоання умов вищезазначених договору встановлено, що ТОВ «Влаторг» реалізовувало продукти харчування (овочі, фрукти, крупи, чай, каву) за відсутністю факту реального джерела придбання товару. Податковим органом зазначено, що неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Меркурій-груп» та ТОВ «Влаторг»:
-відсутні документи, що підтверджують перевезення товару (товарно-транспортні накладні);
-у ТОВ «Влаторг» відсутні трудові ресурси в достатній кількості для надання відповідного обсягу товарів, визначених у договорі;
-у ТОВ «Влаторг» відсутня інформація про основні засоби, транспортні засоби необхідні для надання товарів згідно договору;
-відсутність документів та інформації щодо залучення працівників підприємством ТОВ «Влаторг» для організації надання товарів.
У зв'язку з чим зазначено, що придбання товарів від ТОВ «Влаторг» не підтверджено в повній мірі первинними документами та не доведено правомірність збільшення собівартості реалізованих послуг підприємством за рахунок вартості товарів, отриманих від ТОВ «Влаторг» на загальну суму 592096
грн. (без ПДВ).
ТОВ «Меркурій-груп» укладено з ТОВ «Лот-Лайн» договір постачання товарів від 30.05.2014 року № 14/14. В ході проведення перевірки з метою з'ясування факту придбання товарів ТОВ «Лот-Лайн» та викоання умов вищезазначених договору встановлено, що ТОВ «Лот-Лайн» реалізовувало продукти харчування (овочі, фрукти, крупи, чай, каву) за відсутністю факту реального джерела придбання товару. Податковим органом зазначено, що неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ «Меркурій-груп» та ТОВ «Лот-Лайн» :
-відсутні документи, що підтверджують перевезення товару (товарно-транспортні накладні);
-у ТОВ «Лот-Лайн» відсутні трудові ресурси в достатній кількості для надання відповідного обсягу товарів, визначених у договорі;
-у ТОВ «Лот-Лайн» відсутня інформація про основні засоби, транспортні засоби необхідні для надання товарів згідно договору;
-відсутність документів та інформації щодо залучення працівників підприємством ТОВ «Лот-Лайн» для організації надання товарів.
У зв'язку з чим зазначено, що придбання товарів від ТОВ «Лот-Лайн» не підтверджено в повній мірі первинними документами та не доведено правомірність збільшення собівартості реалізованих послуг підприємством за рахунок вартості товарів, отриманих від ТОВ «Лот-Лайн» на загальну суму 501025
грн. (без ПДВ).
Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.
Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
-відсутність первинних документів обліку.
З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та наданні послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
За інформацією податкового органу вказані суб'єкти господарювання не виконували та об'єктивно не мали можливості виконати обумовленого у господарських договорах поставку товару та надати обумовлені договором послуги.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій: податкових, видаткових накладних, актіи виконаних робіт, товарно-транспортні накладіні і т. д.
Судом першої інстанції встановлено, що у позові апелянт зазначає, що заперечення на акт перевірки ГУ ДФС в Одеській області від 22.06.2018 року № 1369/15-32-14-07/38574717 по ТОВ “Меркурій-Груп”, ТОВ “Меркурій-Груп” до податкового органу не направляв, оскільки відповідачем було порушено строки направлення акту перевірки,
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дане твердження необґрунтоване, оскільки таке твердження спростовується квитанцією про відправлення, яка датована 23.06.2018 року, що свідчить про дотримання строків відправлення. Вказаний акт перевірки було отримано позивачем 20.07.2018 року (а.с. 180).
Що стосується доводів апелянта про те, що висновки, викладені в акті перевірки є помилковими, надуманими та такими що не відповідають фактичним обставинам у зв'язку з тим, що відносно посадових осіб, що здійснювали перевірку здійснюється досудове розслідування, колегія суддів також погоджується з виснвоком суду першої інстанції, що в Україні діє презумція невинуватості, яка закріплена в ст. 62 Конституції України, відповідно до якої, особа не винна у вчиненні правопорушення до тих пір, поки його вина не буде встановлена в зафіксованій законом спосіб та закріплено рішенням суду, яке в свою чергу має вступити в законну силу.
Тому посилання у позові та апеляційній скарзі на ті обставини, що посадові особи, які здійснювали перевірку вчинили кримінальне правопорушення, як на підставу того, що податкові повідомлення-рішення є протиправними, а виявлені під час перевірки порушення є необґрунтованими,є безпідставними.
Також, суд зазначає, що кримінальна справа, на яку посилається позивач та в рамках якої здійснюється досудове розслідування стосується лише однієї посадової особи, яка здійснювала перевірку, в той час, як перевірку здійснювало ще 5 посадових осіб, а тому посилання апелянта на дану кримінальну справу, як на головний аргумент для задоволення позову та апеляційної скарги, є також безпідставним.
Суд зазначає, що вказана кримінальна справа не стосується правопорушень, які були виявлені під час перевірки. Те, що одна з посадових осіб намагалася скористатись своїм службовим становищем, не спростовує наявність порушень, які були виявлені іншими перевіряючими під час перевірки.
Крім того, судом першої інстанції в судовому засіданні представниками позивача підтверджено, що будь-які інші обґрунтовані доводи щодо незаконності висновків, викладених в акті перевірки та на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення, відсутні.
Враховуючи викладене, висновки, щодо порушень, виявлених під час проведення перевірки, що зафіксовані в акті перевірки від 22.06.2018 року №1369 15-32-14-07/38574717 не спростовані доводами апелянта, а тому оскаржувані податкове повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно та не підлягають скасування.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " МЕРКУРІЙ-ГРУП" - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.06.2019 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: Ю.В. Осіпов