12 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/2443/16
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойко А.В., Осіпов Ю.В.
при секретарі Жигайлової О.Е.
за участю апелянта ОСОБА_1 ,
представника відповідача Лисого С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року, ухвалену у відкритому судовому засіданні о 15:11 год у м.Одесі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, стягнення грошового забезпечення за невикористані щорічні відпустки, -
У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №572 від 31.03.2016р. в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №271 о/с від 29.04.2016р. в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби; зобов'язати відповідача - Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити позивача - ОСОБА_1 , який має спеціальне звання - старший лейтенант поліції, на посаді старшого слідчого Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області; стягнути з відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача - ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час його вимушеного прогулу з 29.04.2016 по день фактичного поновлення на посаді; стягнути з відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь позивача - ОСОБА_1 грошове забезпечення за всі невикористані ним дні щорічної відпустки в разі поновлення його на роботі.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем порушено ст. 62 Конституції України, ч.5 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Позивач наголошував, що станом на день видачі наказу про накладення дисциплінарного стягнення №572 від 31.03.2015р., вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не було.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що факт вчинення кримінального правопорушення заперечувався ним, його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення базується лише на припущеннях слідства. Також, зазначає, що станом на день видачі наказу про накладення дисциплінарного стягнення №572 від 31.03.2015р., вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не було.
Ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 495/2964/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 Зобов'язано ОСОБА_1 та Головне управління Національної поліції в Одеській області повідомити Одеський апеляційній адміністративний суд про обставини щодо поновлення провадження у справі.
Указом Президента України № 455/2017 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Одеський апеляційний адміністративний суд та утворено П'ятий апеляційний адміністративний суд.
За результатами автоматичного розподілу справу передано судді П'ятого апеляційного адміністративного суду Шевчук О.А.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року було прийнято справу до свого провадження.
Ухвалами колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року та від 01 березня 2019 р. було витребувано у Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області інформацію, щодо стану розгляду кримінальної справи № 495/2964/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1
08 квітня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гусєвої Н.Д., відповідно до якої дане кримінальне провадження передано судді Гусєвій Н.Д. 14 березня 2019 року, яке не розглянуто та призначено до підготовчого розгляду на 08.04.2019 р. о 16:00 год.
Враховуючи те, що в даній справі оскаржується постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року і справа знаходиться в апеляційному суді з 03.08.2016 р., що значно перевищує строк розгляду апеляційної скарги у категорії справ про поновлення особи на публічній службі, колегією суддів ухвалою від 11.04.2019 року поновлено провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.11.2015 р. наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №59 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» позивача прийнято на службу в поліцію та призначено на посаду старшого слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУ НП в Одеській області, присвоєно останньому спеціальне звання «старший лейтенант поліції» (а.с. 58).
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №572 від 31.03.2016р. «Про надзвичайну подію за участю працівника Білгород-Дністровського ВП ГУ НП та покарання винних» за грубе порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. № 3460-VI, ст.8, п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 22, ст. 38, ст.39, ст. 42 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди для себе, зраді службовим інтересам, власну недисциплінованість, яка призвела до надзвичайної події, керуючись ст.2, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. № 3460-VI, накладено на старшого слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУ НП в Одеській області, старшого лейтенанта поліції Димитрашко Є. ОСОБА_2 . дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби (а.с. 11).
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №271 о/с від 29.04.2016р. старшого лейтенанта поліції Димитрашко Є.В., старшого слідчого Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області звільнено зі служби в поліції з 29.04.2016р. за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 12).
Не погоджуючись з вищезазначеними наказами Головного управління Національної поліції в Одеській області, позивач оскаржив їх до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, судом першої інстанції зазначено, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв'язку з порушенням позивачем службової дисципліни, що підтверджено результатами службового розслідування. Судом встановлено, що службове розслідування відносно дій старшого слідчого Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області проведено у повній відповідності до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції Закону України від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII; надалі - Закон № 580-VIII); Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (у редакції Закону України від 16 травня 2013 року № 245-VII; надалі - Дисциплінарний статут); Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» регламентовано, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 9 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію» законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції». Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII Про Дисциплінарний статут Національної поліції України набрав чинності 7 жовтня 2018 року.
Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття «службова дисципліна» як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно з частиною другою цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з пунктами 6, 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції), кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з висновку службового розслідування по факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, підставою для проведення службової перевірки стало отримання 15.01.2016р. ГУ НП в Одеській області від Білгород-Дністровського ВП ГУ НП інформації про те, що близько 17:30 год. працівниками прокуратури Одеської області спільно з працівниками УСБУ в Одеській області, в рамках кримінального провадження №42015160000000766 від 10.11.2015р. за ч.3 ст. 368 КК України, в службовому кабінеті №205, який розташований в адміністративній будівлі Білгород-Дністровського ВП за адресою: м. Білгород-Дністровський, вулиця Тімірязєва, 21, затримано ОСОБА_1 , якому начальником СВ Білгород-Дністровського МВ доручено проведення досудового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 13.08.2015р. біля будинку АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 286 КК України. При цьому зазначається, що в ході досудового слідства встановлено, що під час особистої зустрічі, яка відбулась наприкінці вересня 2015 року (більш точної дати не встановлено) ОСОБА_1 висунув ОСОБА_3 вимогу щодо передачі йому 900 доларів США за вирішення питання про закриття кримінального провадження відносно неї. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що грошові кошти необхідно буде перерахувати на банківський рахунок, який останній надасть пізніше. При цьому також зазначається, що 31.12.2015р. ОСОБА_3 перераховано частину коштів у сумі 10000 гривень. Також зазначено, що 15.01.2016р. близько 17:00 під час чергової зустрічі, призначеної ОСОБА_1 у службовому кабінеті № 205, розташованому на другому поверсі Білгород-Дністровського ВП за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул. Тімірязєва, 21, останнім було вручено ОСОБА_3 копію постанови про закриття кримінального провадження № 12015160240002281 від 14.08.2015р. за фактом ДТП за ч.1 ст. 286 КК України. Того ж дня приблизно о 17:30 год. ОСОБА_1 затримано працівниками прокуратури Одеської області спільно з працівниками У СБУ в Одеській області в порядку ст. 208 КК України. 16.01.2016р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 93-97).
Також судами встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2016р. відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ -21 УДДВП в Одеській області терміном 60 діб з строком до 16:00 год. 14.03.2016р., із можливістю внесення застави, як запобіжного заходу, в розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати (а.с. 77-78).
04.02.2016р. на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси Кушніренка Ю.С. наказом ГУНП в Одеській області № 185 від 04.02.2016р. старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 .В. відсторонено від виконання службових обов'язків за займаною посадою до 18.03.2016р. (а.с. 82).
Висновком службового розслідування зазначено щодо грубого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що несумісне з можливістю подальшого проходження служби в органах Національної поліції України.
Апелянт не заперечує, що в ході проведення службового розслідування щодо нього давати які-небудь пояснення відмовився, зазначене підтверджується поясненнями наявними в матеріалах справи (а.с. 85).
Також апеляційним судом встановлено, що висновком службового розслідування, проведеного за фактом затримання працівника Білгород-Дністровського ВП ГУНП від 15.03.2016р. вирішено за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-ІV, ст.8, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 22, ст. 38, ст. 39, ст. 42 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди для себе, зраді службовим інтересам, власну недисциплінованість, яка призвела до надзвичайної події, керуючись ст. 2, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-ІV, старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Димитрашко Є.В. звільнити зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 96).
Таким чином, вірно встановлено судом першої інстанції підставою звільнення позивача зі служби відбулось саме у зв'язку з порушенням позивачем службової дисципліни, що підтверджено результатами службового розслідування.
Доводи апелянта зазначені в апеляційній скарзі про необґрунтованість дій відповідача що до прийняття оскаржуваного наказу з огляду на відсутність судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, які ставляться в провину позивача, колегія суддів не бере до уваги, оскільки хоча наказ про звільнення винесений на підставі відомостей, наявних у матеріалах відповідного кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, однак ґрунтується на самостійних правових підставах, після проведення у відповідності до вимог законодавства службового розслідування.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №802/1150/17-а (провадження №К/9901/22900/18).
Так, Верховний Суд у своєму рішенні зазначив, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII).
Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Колегія суддів зазначає, що стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Згідно статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги поліцейського.
Службовим розслідуванням встановлено, що від ОСОБА_1 з мобільного телефону на номер телефону ОСОБА_3 надійшло текстове повідомлення із зазначенням банківського рахунку, на який остання мала перерахувати грошові кошти, за закриття кримінального провадження відносно неї. Від надання пояснень, під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 відмовився. 31.12.2015 року ОСОБА_3 перерахувала на рахунок грошові кошти у сумі 10000 грн.
В судовому засіданні апелянт пояснив, що дійсно у його провадженні перебували матеріали кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3 , яка постійно хотіла "домовитись" з ним "вирішити питання" про закриття кримінальної справи. Апелянт наголошував, що розмови про винагороду не було, однак 15.01.2016 року ОСОБА_1 вручив ОСОБА_3 копію постанову від 14.08.2016 року про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 і того ж дня був затриманий працівниками УСБУ. Також, апелянт повідомив суд, що про те, що ОСОБА_3 намагалась з ним "домовитись" він нікого не повідомляв.
Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів, зокрема, письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
З огляду на викладене, на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв'язку доказів фактичні обставини цієї справи, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про доведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також із обраним видом дисциплінарного стягнення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.06.2019 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: Ю.В. Осіпов