Постанова від 05.06.2019 по справі 160/8830/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м. Дніпросправа № 160/8830/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

секретар судового засідання: Комар Н.В.

за участі: представника позивача: Чехути Вікторії Миколаївни;

представника відповідача: Кекаутової Наталії Іванівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 (головуючий суддя Віхрова В.С., повний текст рішення складено 06.02.2019)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" до відповідача Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Науково-виробнича фірма Топстар", звернувся до суду з позовом до відповідача Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби та просив:

- визнати протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 13.07.2018 року за №110000/2018/400006/2 щодо коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.07.2018 року за № UA110180/2018/00061.

Позов обґрунтовано тим, що керуючись ст. 58 Митного кодексу України та на підставі Контракту №СН019/16 від 05.05.2016 р., специфікації №10 від 15.05.2018 р. до митного оформлення було надано ЕМД №110180.2018.413043, в якій заявлена митна вартість товару за основним методом визначення митної вартості, а також усі необхідні додатки передбачені ст. 53 Митного кодексу України. При цьому, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, позивач у строк 10 днів надав додаткові документи та пояснення щодо страхового полісу. Натомість відповідач безпідставно підвищив митну вартість використавши резервний метод визначення митної вартості у відповідності до ст. 64 МКУ. Відповідно до Контракту №СН019/16 від 05.05.2016 р. з компанією «KANG DA PIPE FITTINGS CO., LTD» ціни на товари встановлені на договірних умовах і поставка вказаних товарів здійснювалась вказаною фірмою на умовах CIF (ІНКОТЕРМС 2010), і посилається на те, що в Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ) передбачено, що митна вартість товарів визначається декларантом. Не зважаючи на невідповідність рішення митного органу вимогам закону позивач, дотримуючись строків, оплатив нараховану відповідачем суму, що підтверджується платіжним дорученням №41 від 13.07.2018 р. Рішення про коригування митної вартості № UA110180/2018/400010/1 від 14.08.2018 не містить посилань на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. Жодні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо відсутні. Графа 33 Рішення не заповнена. Позивач зазначає, що кожен метод визначення вартості товарів може бути застосовано у разі якщо попередній не дає змоги визначити вартість товарів, а основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Посилання відповідача на неможливість ідентифікації платіжних доручень від 29.03.2018 р. та від 02.04.2018 р. з поставкою товару є необґрунтованим, оскільки сторони погодили основний інвойс лише 15.05.2018 р., а отже останній не міг бути вказаний у платіжних дорученнях від 29.03.2018 р. та від 02.04.2018 р. Відвантаження товару за коносаментом відбулося 23.05.2018 р., а згідно умов додаткової угоди оплата 70% суми здійснюється після відвантаження товару. Митна вартість розраховується від загальної суми контракту, яка не змінювалась. Крім того, зміна порядку оплати за товар, умови плати безпосередньо ціни товару, не впливає на митну вартість. Також, не впливає на митну вартість прайс-лист, оскільки його надання не є обов'язковим. Прайс-лист було сформовано на дату виставлення проформи інвойсу, який датовано 26.03.2018 р. Твердження відповідача про те, що в страховому полісі відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, загальної суми страхування та розміру страхової премії, на думку позивача спростовуються тим, що зазначені обставини не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. Відповідачем залишено поза увагою наданий при митному оформленні у якості додаткового документу лист компанії «KANG DA PIPE FITTINGS CO., LTD» від 10.07.2018 р. щодо помилки у номері інвойсу, зазначеного у сертифікаті про походження. З приводу посилань відповідача на те, що до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення від 15.05.2018 року, дата складання якої не кореспондується з датою складання коносаменту (від 23.05.2018 року), посилання на який вона містить, позивач вказує, що по-перше митна декларація країни відправлення подається та заповнюється декларантом в електронному вигляді завчасно до відправлення судна, по-друге норми чинного законодавства України не передбачають форми заповнення митної декларації країни відправлення, по-третє, відповідно до п. 7 ч.3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається заявником за наявності. Більш того, митна декларація країни відправлення не містить ніяких числових даних, що можуть вплинути на визначення митної вартості товару. Умовами укладеного між сторонами контракту № СН019/16 від 05.05.2016 року, на покупця не покладено обов'язок сплати окремо будь-яких розвантажувальних чи перевантажувальних робіт.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не надані документи, які у розумінні вимог Митного кодексу України є необхідними та належними, а у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару, митний орган, відповідно до митного законодавства, провівши процедуру консультацій з декларантом, правомірно відмовив в митному оформленні товару і скоригував митну вартість товару застосувавши резервний метод визначення митної вартості.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про неможливість митного оформлення товару за першим методом - за ціною договору. Зазначає, що розбіжності, які були встановлені не впливають на числове визначення митної вартості товару. Вважає, що позивачем до митного оформлення були надані всі документи, передбачені ст. 53 МКУ, проте відповідач безпідставно підвищив митну вартість. Дата складання документів, про які зазначає суд першої інстанції як на розбіжність, не впливає на числове значення визначення митної вартості товару. Також зазначає, що умови оплати не стосуються безпосередньо ціни товару. Вказує, що позивачем було дотримано порядок оплати за партію товару у відповідності до умов контракту та додаткової угоди. Загальна сума контракту не змінилася, а митна вартість розраховується від загальної суми контракту.

Також представником позивача подано заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу. Просить при вирішенні питання про розподіл судових витрат визнати понесені позивачем судові витрати в розмірі 20 000грн. - компенсація витрат на правничу допомогу, та витрати, пов'язані з сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги (а.с. 30-36 т. 2).

Відповідачем до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Відповідно до п. 3.4 контракту, специфікації №10, інвойсу від 15.05.2018 року №10/2018 поставка здійснювалася на умовах передоплати у розмірі 30% та оплати після отримання коносаменту 70%. Зазначає, що дата складання рахунку-проформи (26.03.2018) не кореспондується з датою складання документів, за якими погоджені умови поставки оцінюваної партії товару, тому неможливо ідентифікувати оплату за проформою від 26.03.2018 з оцінюваною партією товару. Також зазначає, що не дотримано порядок оплати за партію товару у відповідності до умов контракту. Поставка оцінюваного товару заявлена до митного оформлення на умовах СІF Одеса. В тім до митного оформлення надано страховий поліс, у якому відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт (відповідна графа у полісі не зазначена). Дата складання експортної декларації не кореспондується з датою складання коносаменту. Вважає, що вказані розбіжності перешкоджають визначенню митної вартості за ціною договору (за першим методом).

Щодо витрат позивача на правничу допомогу представником відповідача подані додаткові письмові пояснення, згідно яких відповідач просить врахувати критерії реальності витрат на правничу допомогу адвоката, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. завищені та не відповідають реальним витратам.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.07.2018 р. позивач подав до митного поста “Спеціалізований” Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA110180/2018/413043 для здійснення митного оформлення товару - фітинги для зварювання в стик для промислових трубопроводів, ввезений на митну територію України на підставі контракту №СН019/16 від 05.05.2016 р. укладеного з компанією KANG DA PIPE FITTINGS СО., LTD, Специфікації від 15.05.2018 р. № 10 до контракту. Митна вартість товару заявлена декларантом за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ на товар №1 - 1,6554 дол/кг, товар №2 - 9,8794 дол./кг.

До митної декларації були додані документи на підтвердження митної вартості товару:

- контракт № СН019/16 від 05.05.2016 р.,

- специфікація № 10 від 15.05.2018 р.,

- додаткова угода № 1 до договору від 21.03.2018 р.,

- рахунок - фактура (інвойс) № 10/2018 від 15.05.2018 р.,

- рахунок - проформа №10/2018 від 26.03.2018 р.,

- пакувальний лист від 15.05.2018 р.,

- коносамент №ZIMUXNG1604855 від 23.05.2018 р.,

- автотранспортна накладна від 07.07.2018 р.,

- страховий поліс від 16.05.2018 р.,

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 29.03.2018 р.,

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 02.04.2018 р.,

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 07.06.2018 р.,

- сертифікат якості від 15.05.2018 р.,

- сертифікат про походження товару форми від 05.06.2018 р.,

- копія митної декларації країни відправлення від 15.05.2018 р.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підтягає сплаті за оцінювані товари. А саме:

- унеможливлено ідентифікацію оплати за рахунком-проформою з оцінюваною партією товару, оскільки дата складання рахунку-проформи (26.03.2018 р.) не кореспондується з датами складання документів, якими погоджені умови поставки оцінюваної партії товару (специфікації №10 від 15.05.2018 р., інвойсу №10/2018 від 15.05.2018 р.);

- не дотримано порядок оплати за партію товару у відповідності погоджених умов контракту з огляду на відомості щодо відвантаження товару за коносаментом від 23.05.2018 р. № ZIMUXNG1604855 та перерахування коштів в т.ч за свіфт від 02.04.2018 р.;

- не відображено у наданому до митного оформлення прайс-листі рівень цін на товар на дату укладання домовленостей щодо його поставки згідно специфікації №10 від 15.05.2018 р., інвойсу від 15.05.2018 р. №10/2018 з огляду на 20-денний термін його дії;

- відсутній розрахунок розміру страхової премії згідно наданого до митного оформлення страхового полісу;

- дата складання страхового полісу №PYIE201812009600E18828 (16.05.2018 р.) не кореспондується з датою коносаменту ZIMUXNG1604855 (23.05.2018 р.), посилання на який вона містить;

- невідповідність назви компанії експортера та дати інвойсу у сертифікаті про походження товару від 05.06.2018 р. №ССРІТ661 18001854101;

- дата складання митної декларації країни відправлення №020220180000337242 від 15.05.2018 р., не кореспондується з датою складання коносаменту (23.05.2018 р.) №ZIMUXNG1604855, посилання на який вона містить;

- ненадання транспортного документу відправлення (коносаменту) на підтвердження перевантаження товару з одного морського судна на інше.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- документи, що містять відомості про вартість страхування;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість сировини.

Листом від 13.07.2018 р. позивач повідомив митний орган, що на умовах заявленої поставки продавець сплатив витрати та фрахт, необхідні для доставки товару у порт призначення, за свій рахунок здійснив страхування вантажу. Передбачувані витрат продавець включив до вартості товару, тому відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ страховий поліс не включається до розрахунків заявленої митної вартості за ЕМД. Відомості про розмір страхової премії не зазначено у страховому полісі, але в графі даного полісу вказана сума, яка на 10% перевищує суму рахунку, що дає підстави провести розрахунок суми винагороди. Всі документи, надані до митного оформлення є автентичними та підтверджують числові значення складових митної вартості. Подання додаткових документів неможливе.

За наслідками встановлення вказаних обставин, митним органом прийнято рішення 13.07.2018 р. за №UA110000/2018/400006/2, яким скореговано митну вартість товару заявленого до митного оформлення із застосуванням резервного методу визначення митної вартості та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.07.2018 року за № UA110180/2018/00061 (т. 1, а.с. 69-72).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 року (МКУ).

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, встановлені розділом III МКУ і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII.

Відповідно до ст.49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно ч.1 ст.52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як визначено ч. 1 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, частиною 2 ст. 53 МКУ передбачений чіткий перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, при цьому, вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, фундаментом визначення митної вартості товару є ціна товару.

Матеріалами справи підтверджується, що поставка оцінюваного товару заявлена до митного оформлення на підставі контракту від 05.05.2016 р. №СН019/16, укладеного між компанією “KANG DA PIPE FITTINGS CO., LTD” (Китай) та ТОВ "Науково-виробнича фірма Топстар" (Україна).

Пунктом 2.1 вказаного контракту передбачено, що номенклатура, кількість та ціни товару зазначаються у відповідності з погодженими сторонами додатками (Інвойсами), які складаються на кожну окрему партію товару і є невід'ємними частинами контракту. З чого слідує висновок, що умови поставки конкретної партії товару узгоджені згідно специфікації від 15.05.2018 р. №10 та інвойсу від 15.05.2018 р. №10/2018.

Згідно п.3.4 контракту, специфікації №10, інвойсу від 15.05.2016 р. №10/2018 поставка здійснюється на умовах передоплати у розмірі 30%, оплати у розмірі 70% після отримання коносаменту.

Таким чином умовами контракту передбачено попередня оплата товару за вказану поставку в розмірі 30% та у розмірі 70% після отримання коносаменту.

Таку, відповідно до змісту додаткової угоди від 21.03.2018 р. №1 до контракту від 05.05.2016 р. №СН019/16, оплата здійснюється шляхом 30% передоплати до початку виготовлення товару (протягом 10 банківських днів) у відповідності з попереднім інвойсом (проформа-інвойс); 70% передоплата після відвантаження товару, отримання копії коносамента у відповідності з комерційним інвойсом.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, з огляду на положення ч.2 ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

До митного оформлення надано свіфт від 07.06.2018 р. на суму 28807,90 дол. США, свіфт від 02.04.2018 р. на суму 4236,93 дол. США, свіфт від 29.03.2018 р. на суму 7770,12 дол. США. При цьому, графа “призначення платежу” свіфт від 29.03.2018 р., від 02.04.2018 р. містить посилання на рахунок-проформу від 26.03.2018 р. №10/2018, свіфт від 07.06.2018 р. на інвойс від 15.05.2018 р. №10/2018.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки дата складання рахунку-проформи (26.03.2018 р.) не кореспондується з датою складання документів, за якими погоджені умови поставки оцінюваної партії товару (специфікації №10 від 15.05.2018 р., інвойсу від 15.05.2018 р. №10/2018), то не можливо провести ідентифікацію оплати за проформою від 26.03.2018 р. №10/2018 з оцінюваною партією товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з такою позицією суду першої інстанції, оскільки розбіжності в даті не впливають на числове визначення складових митної вартості товару. Про що безпосередньо зазначено в частині 3 ст. 53 МКУ.

На думку колегії судів апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції щодо наявності розбіжностей, які впливають на числове значення складових визначення митної вартості товару та не надання додаткових документів є помилковим з огляду на наступне.

Так, за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підтягає сплаті за оцінювані товари, зокрема, митний орган зробив висновок, що:

- унеможливлено ідентифікацію оплати за рахунком-проформою з оцінюваною партією товару, оскільки дата складання рахунку-проформи (26.03.2018 р.) не кореспондується з датами складання документів, якими погоджені умови поставки оцінюваної партії товару (специфікації №10 від 15.05.2018 р., інвойсу №10/2018 від 15.05.2018 р.);

- не дотримано порядок оплати за партію товару у відповідності погоджених умов контракту з огляду на відомості щодо відвантаження товару за коносаментом від 23.05.2018 р. № ZIMUXNG1604855 та перерахування коштів в т.ч за свіфт від 02.04.2018 р.;

- не відображено у наданому до митного оформлення прайс-листі рівень цін на товар на дату укладання домовленостей щодо його поставки згідно специфікації №10 від 15.05.2018 р., інвойсу від 15.05.2018 р. №10/2018 з огляду на 20-денний термін його дії;

- відсутній розрахунок розміру страхової премії згідно наданого до митного оформлення страхового полісу;

- дата складання страхового полісу №PYIE201812009600E18828 (16.05.2018 р.) не кореспондується з датою коносаменту ZIMUXNG1604855 (23.05.2018 р.), посилання на який вона містить;

- невідповідність назви компанії експортера та дати інвойсу у сертифікаті про походження товару від 05.06.2018 р. №ССРІТ661 18001854101;

- дата складання митної декларації країни відправлення №020220180000337242 від 15.05.2018 р., не кореспондується з датою складання коносаменту (23.05.2018 р.) №ZIMUXNG1604855, посилання на який вона містить;

- ненадання транспортного документу відправлення (коносаменту) на підтвердження перевантаження товару з одного морського судна на інше.

Колегія суддів апеляційної інстанції надала оцінку зазначеним відповідачем розбіжностям та вимозі відповідача надати додаткові документи до митного оформлення, виходячи з таких матеріалів справи.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 13.07.2018 року Позивачем на підставі Контракту № СН 019/16 від 05.05.2016 року, Специфікації № 10 від 15.05.2018 року до митного оформлення надано ЕМД №110180.2018.413043, в якій заявлена митна вартість товару (промислова арматура для трубопроводів в асортименті) загальною вартістю в розмірі - 1 070 496,35 гривень (що дорівнює - 3 814,95 доларів США) керуючись ст. 58 Митного кодексу України - за ціною договору контракту).

До митної декларації були додані документи на підтвердження митної вартості товару:

- контракт № СН 019/16 від 05.05.2016 р. (а.с. 38-43 т. 1),

- специфікація № 10 від 15.05.2018 р. (а.с. 44-46 т. 1),

- додаткова угода № 1 до договору від 21.03.2018 р.,

- commercial (інвойс) № 10/2018 від 15.05.2018 р. (а.с. 47-49 т. 1),

- проформа інвойс №10/2018 від 26.03.2018 р. (а.с. 50-52 т. 1),

- пакувальний лист від 15.05.2018 р. (а.с. 53-56 т. 1),

- коносамент №ZIMUXNG1604855 від 23.05.2018 р. (а.с. 57-58 т. 1),

- автотранспортна накладна від 07.07.2018 р.,

- договір страхування перевезення вантажів від 16.05.2018 р. (а.с. 59 т. 1),

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 29.03.2018 р. (а.с. 60 т. 1),

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 02.04.2018 р. (а.с. 61 т. 1),

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 07.06.2018 р. (а.с. 62 т. 1),

- сертифікат якості від 15.05.2018 р.,

- сертифікат про походження товару форми від 05.06.2018 р. (а.с. 64 т. 1),

- декларація на експорт товару Китайської Народної Республіки (країни відправлення) від 15.05.2018 р. (а.с. 66 т. 1).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначені документи відповідають вимогам ч. 2 статті 53 МКУ.

Оскільки частиною 2 статті 53 МКУ визначені документи, які підтверджують митну вартість товарів та такі документи були надані до митного оформлення, то відповідач мав всі підстави для здійснення митного оформлення товару за ціною, вказаною в специфікації № 10 від 15,05.2018 року, на підставі ст. 58 МКУ (за цілою договору).

Слід взяти до уваги, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Також, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Така правова позиція була неодноразово висловлена рішеннях вищестоящих судових органів.

Натомість відповідач, зазначаючи про розбіжності, посилається не на ціну та числові значення, які впливають на митну вартість товару, а на розбіжності, які на думку колегії суддів апеляційної інстанції, не впливають на числове значення складових митної вартості.

Так, не впливають на числове значення складових визначення митної вартості такі показника як дата складання документу, умови оплати, порядок оплати, наявність чи відсутність зазначення страхової премії, неточності в назві компанії, підтвердження перевантаження товару.

Такі показники безпосередньо мають значення для розгляду справи, однак вони ніяким чином не впливають на числове значення складових митної вартості товару.

Отже відповідач, діючи не у спосіб, передбачений ч. 2, 3 ст. 53 МКУ, припустився помилкових висновків щодо недостатності документів для підтвердження митної вартості товару, витребував додаткові документи та як наслідок прийняв рішення, яким неправомірно збільшив митну вартість товару, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що до митного оформлення була надана декларація на експорт товару Китайської Народної Республіки (країни відправлення) від 15.05.2018 р. (а.с. 66 т. 1).

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до п. 7 частини 3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається заявником за наявності. При цьому, митна декларація країни відправлення не містить ніяких числових даних, що можуть вплинути на визначення митної вартості товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції щодо розбіжності в датах в митній декларації країни відправлення та коносаменті безпідставними для розуміння розбіжностей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції судом першої інстанції дану обставину досліджено не в повному обсязі, що вплинуло на помилковий висновок щодо розгляду даної справи.

Слід зазначити, що позивачем було дотримано порядок оплати за партію товару у відповідності погоджених умов контракту та додаткової угоди, так як відвантаження за коносаментом № ZIMUXNG1604855 відбулося 23.05.2018 року, а згідно умов додаткової угоди оплата 70% суми здійснюється після відвантаження товару. Отже це ніяким чином не впливає на миту вартість товару при зміні порядку оплати за товар, оскільки загальна сума контакту не змінилася, водночас, митна вартість розраховується від загальної суми контракту. Крім того, сума, вказана та визначена сторонами в додатку до договору та інвойсі, повністю оплачена.

Оскільки Позивачем надано Відповідачу документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, за якими можна ідентифікувати товар та які надають можливість визначити митну вартість партії товару, яка базується на ціні, що була сплачена, то відповідач безпідставно підвищив митну вартість, та не застосував визначення митної вартості за ціною контракту на першим методам.

У відповідності до частини 1 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в

Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані: відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару.

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини ке вплинули на ціну товарів.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо неможливості визначення митної вартості за першим методом в силу розбіжностей в даті документів, оскільки розбіжності в даті документів не впливають на визначення числового значення складових митної вартості товару. Так, судом першої інстанції зазначено: «Оскільки дата складання рахунку-проформи (26.03.2018 р.) не кореспондується з датою складання документів, за якими погоджені умови поставки оцінюваної партії товару (специфікація № 10 від 15.05.2018 р., інвойс від 15.05.2018 р. №10/2018), не можливо провести ідентифікацію оплати за проформою оплати за проформою від 26.03.2018 р. №10/2018 з оцінюваною партією товару».

Така позиція, на думку колегії суддів апеляційної інстанції є помилковою, про що неодноразово висловлювався Верховний Суд (постанови: від 16.04.2019 справа №810/4440/16; від 16.04.2019 справа №815/6698/17) .

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в платіжних дорученнях від 29.03.2018 року (а.с. 60 т. 1) та від 02.04.2018 року (а.с. 61 т. 1) міститься посилання на проформу інвойс 10/2018 від 26.03.2018, що є цілком обґрунтованими. Так, сторонами було погоджено основний інвойс лише 15.05.2018 року. Водночас, інвойс від 15.05.2018 року і не міг бути вказаний у платіжних дорученнях від 29.03.2018 року та від 01.04.2018 року, оскільки це було б алогічним. Відповідно до укладеної між сторонами додаткової угоди (яка була надана Позивачем при митному оформленні Відповідачу), передоплата у розмірі 30% здійснювалось відповідно до Проформи інвойсу. Тому, посилання суду першої інстанції, що дата складання рахунку-проформи не кореспондується з датою складання документів по договору № СН019/16 від 05.05.2016 є безпідставними.

Також, судом першої інстанції зазначено, що: «відповідно до змісту додаткової угоди від 21.03.2018року № 1 до контракту від 05.05.2016р. СН019/16, оплата здійснюється шляхом 30% передоплати до початку виготовлення товару (протягом 10 банківських днів) у відповідності з попереднім інвойсом (проформа-інвойс); 70% оплата після відвантаження товару, отримання копії коносамента у відповідності з комерційним інвойсом».

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказане посилання суду першої інстанції щодо порушення відсоткового відношення оплати суми контракту не є таким, що впливає на визначення числового значення складової митної вартості товару, оскільки загальна сума контакту не змінилася, при цьому, митна вартість товару розраховується від загальної суми контракту.

Матеріалами справи підтверджено, що на дату виставлення проформи інвойсу, який датовано 26.03,2018 року сформовано прайс-лист згідно якого відбулася попередня оплата. Слід зазначити, що прайс-лист не є обов'язковим документом, який повинен подаватись при митному оформленні у розумінні статті 53 МКУ та ніяким чином не впливає на митну вартість товару.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає, що «згідно положень п. 8 ст. 53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість є, у тому числі, якщо страхування здійснювалось - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що умовами СІF (який визначено в контракті) передбачено обов'язок Продавця укласти договір перевезення та страхування.

Зокрема, умови доставки CIF Інкотермс 2010 - це комерційний торговий термін, який в міжнародній практиці є одним з основних умов поставки товарів. Його назва є абревіатурою, утворена з перших літер англійського виразу «Cost, Insurance and Freight» («Вартість, страхування і фрахт»).

Саме Продавець, оплатив послуги фрахту та страхування.

Водночас, слід взяти до уваги, що відомості, які вказані у страховому полісі, дозволяють саме ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару, натомість, відсутність в ньому даних про відсоткову ставку страхування, загальну суму страхування та розмір страхової премії не є підставою для коригування митної вартості товару.

Суд першої інстанції зазначає, що в страховому полісі зазначена страхова сума, яка на 10 % перевищує суму рахунку, проте відомості щодо розміру страхової премії чи принципу її розрахунку відсутні.

Матеріали справи містять договір страхування перевезення вантажів (а.с. 59 т. 1).

В цьому договорі зазначена страхова сума 44 895 дол. США. Зазначено номер рахунку-фактури 10/2018 № транспортної накладної ZIMUXNG1604855, також зазначено про погоджену страхову премію, проте розмір страхової премії не зазначено.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що

відповідності до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ передбачено надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.

Так позивачем надано до митного оформлення договір страхування перевезення вантажів, в якому зазначено відомості про вартість страхування (44 895 дол. США.).

Крім того, за наведеними умовами поставки товару (CIF Інкотермс 2010) у покупця відсутній обов'язок щодо страхування товару та, відповідно, покупець не може нести відповідальність за відсутність страхового полісу або не надання його продавцем, а також за неточності або невідповідність наявної в страховому полісі інформації.

Отже позивачем виконано вимоги вказаної норми. При цьому, пункт 8 частини 2 статті 53 МКУ не містить вимоги щодо зазначення в договорі страхування страхової премії. Таким чином відповідач, посилаючись на зазначення страхової премії в договорі страхування вийшов за межі пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ, тому вимога відповідача щодо зазначення страхової премії є неправомірною.

Також, суд першої інстанції в своєму рішенні вказує що: «за результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет-ресурсі за адресою www.shippinglint.org встановлено наявність перевантаження товарів з морського судна WIELAND на IM RIO GRANDE у порту Ningbo Китай. Натомість, зазначені відомості не заявлялись до митного оформлення оцінюваної партії товару. Факт перевантаження товару з одного морського судна на інше свідчить про існування іншого коносаменту, подання якого як транспортного документу відправлення є обов'язковим згідно статті 335 МКУ. Проте, вказаний документ до митного оформлення надано не було.»

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне: за умовами поставки СІF «Інкотермс 2010» саме Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Щодо перевантаження товару з судна на судно, слід взяти до уваги, що Покупець (позивач) оплатив за товар на умовах СІF та не сплачував окремо транспортні витрати, оскільки цей обов'язок покладено на Продавця, тому зміна судна на якому прийшов товар ніяким не впливає на митну вартість товару.

Умовами укладеного між сторонами контракту № СН 019/16 від 05.05,2016 року, на Покупця не покладено обов'язок сплати окремо будь-яких розвантажувальних чи перевантажувальних робіт, а отже на думку колегії суддів апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції про заниження митної вартості товару шляхом не включення транспортних витрат до митної вартості товару є безпідставними.

Відповідно до ст.57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього МКУ. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

І лише у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за другорядним/резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційної інстанції надаючи оцінку даним правовідносинам, бере до уваги правову позицію, викладену в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.01.2019 року, справа №815/6817/17, адміністративне провадження №К/9901/52828/18, згідно якої зазначено, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість всупереч частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для прийняття судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

Щодо розміру та розподілу судових витрат, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В силу частини 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що між Адвокатським об'єднанням “ВіннерЛекс” та ТОВ НВФ “ТОПСТАР” укладено договір про надання правової допомоги від 01.06.2018 року, а також специфікацію №7, яка є додатком до договору. На виконання договору від 01.06.2018 р. сторонами було підписано двосторонній акт приймання-передачі від 22.04.2019 та Звіт, який є додатком до нього, та містить деталізовану інформацію про об'єми, кількість та види реально наданих конкретних послуг, за які здійснено оплату позивачу, та обсяг часу, фактично витраченого Адвокатським об'єднанням на надання послуг. Адвокати, які здійснювали представництво позивача прийняті на роботу в Адвокатське об'єднання “ВіннерЛекс” на підставі наказів, долучених до матеріалів справи.

Представник відповідача зазначає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу, які були надані до апеляційної інстанції не співмірні з виконаними адвокатом послуг, також зазначає про не співмірність послуг адвоката з розміром стягнень та складності справи, просить врахувати критерії реальності витрат на правничу допомогу адвоката, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Представник позивача зазначає, що до заяви щодо компенсації витрат на правову допомогу надано договір про надання правничої допомоги, специфікація, розрахунок, платіжне доручення на 20000грн., акт приймання-передачі послуг, звіт про надання правничої допомоги, що підтверджують розмір витрат позивача на правову допомогу.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи дійсно містять, завірені адвокатом, копії: договору про надання правничої допомоги, специфікації до зазначеного договору (в специфікації зазначено номер справи по якій надається правова допомога), рахунок на оплату юридичних послуг, платіжне доручення на 20000грн., акт приймання-передачі послуг, звіт про надання правничої допомоги (а. с. 50- 64 т. 2). При цьому зазначені копії документів містять детальний опису робіт/послуг наданих/виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт/наданих послуг виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції витрати позивача у справі на професійну правничу допомогу є співмірними із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позову в розмірі 3 524 грн. (платіжне доручення від 13.11.2018 № 390, (т. 1, а.с.3) та за подачу апеляційної скарги в розмірі 5 286 грн. (платіжне доручення від 05.03.2019 № 556, (т. 2, а.с.13), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000грн. (платіжне доручення від 01.02.2019 № 2440 (т. 2., а.с.62), в загальній сумі 28 810 (двадцять вісім тисяч вісімсот десять гривень).

Такого висновку колегія суддів дійшла з урахуванням часу участі представника позивача в суді першої інстанції, апеляційної інстанції, написання позову, апеляційної скарги, розміру сплати судового збору за подачу позовної заяви, апеляційної скарги та правової позиції Верховного Суду щодо компенсації на правничу допомогу (Постанова Верховного Суду від 24.01.2019 року справа № 716/1555/17, від 13.02.2019 року справа №826/7806/17).

Виходячи з того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, відноситься до предмета доказування у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що є підстави для висновку про співмірність витрат на правничу допомогу з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; з ціною позову. Позивачем в повному обсязі доведено розмір витрат на правову допомогу щодо даної справи в розмірі 20000грн., а відповідачем не спростована співмірність зазначених витрат, тому витрати на правничу допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 - скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 13.07.2018 року за №UA110000/2018/400006/2 щодо коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.07.2018 року за № UA110180/2018/00061.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (код 39421732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" (код 33183798) судові витрати у сумі 28 810 (двадцять вісім тисяч вісімсот десять гривень).

Постанова набирає законної сили 05.06.2019 та може бути оскаржена в касаційному порядку в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 05.06.2019.

В повному обсязі постанова виготовлена 11.06.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя А.В. Суховаров