10 червня 2019 року м. Дніпросправа № 200/6903/19(2-а/200/595/19)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
секретарі судового засідання Сколишеві О.О.,
за участі представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Голубніченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 травня 2019 року в адміністративній справі №200/6903/19 (головуючий суддя І-ї інстанції ОСОБА_4 К.С.) за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина Грузії ОСОБА_3 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, -
Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області 06.05.2019 року звернулось до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію громадянина Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що оскільки громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був виявлений без документів, що посвідчують особу, порушив встановлені правила перебування іноземців на території України та перебував без відповідних документів на право перебування на території держави, постійного місця проживання та близьких родичів на території України не має, до органів та підрозділів міграційної служби з заявою і документами, необхідними для вирішення питання про продовження строку перебування або про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - не звертався, відтак ним було грубо порушено вимоги статей 9, 16, 23, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що дає обґрунтовані підстави для прийняття рішення про його затримання з метою подальшої реадмісії в порядку, визначеному міжнародною угодою.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 травня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 6 місяців - до 06.11.2019 року, з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Про прийняте рішення повідомлено Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 .
Рішення суду в частині затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства допущено до негайного виконання.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідача не може бути видворено чи реадмісіровано через те, що відносно нього наявне кримінальне провадження, на даний час обвинувального вироку суду не має. Крім того, зазначає, що позивачем не підтверджено особу затриманого та країну його походження будь-якими документами, окрім усних пояснень відповідача. Таким чином, позивач не ідентифікував особу іноземця, матеріали стосовно реадмісії іноземця сформовані не в повній мірі, а відтак суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області отримано подання Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №3/76-1817 від 04.05.2019 року, в якому зазначено, що в рамках проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант», отримано інформацію стосовно громадянина Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Грузія, про те що останній тривалий час знаходиться на території України, неодноразово попадав в коло зору правоохоронних органів та негативно впливає на криміногенну обстановку в Дніпропетровській області.
Працівниками органу Національної поліції України, з метою перевірки законності перебування відповідача на території України, запрошено останнього до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.
При собі громадянин Грузії ОСОБА_3 мав лише копію довідки від 30.05.2018 року № 3801-05.18, яка нібито видана Посольством Грузії в Україні. Інші документи у відповідача відсутні.
В ході подальшої перевірки, проведеної працівниками ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, встановлено, що громадянин Грузії Джикія Каха в інформаційно-телекомунікаційній системі «Аркан-ДМС» відсутній як особа, що перетинала Державний кордон України.
Посилаючись на Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також відсутність у відповідача законних підстав для перебування на території України, визначених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області звернулось до суду із позовом про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію громадянина Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідачем не отримано на день розгляду справи статусу біженця, у нього відсутні документи, відсутні родичі, які могли б надати йому допомогу, кошти на повернення, що свідчить про те, що останній ухилятиметься від самостійного та добровільного залишення території України, тому наявні правові підстави для його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для забезпечення реадмісії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено підстави та строк для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Згідно з частиною 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусового видворення за межі території України.
Як зазначалось вище, громадянин Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив перетин державного кордону України, але відносно нього в інформаційно-телекомунікаційній системі «Аркан-ДМС» відсутні будь-які відомості про перетин Державного кордону України.
Згідно листа Заступника начальника ГУДМС України в Дніпропетровській області від 06.05.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідкою на постійне або тимчасове проживання не документувався.
Частиною 1статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Положеннями абзацу першого частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення реадмісії за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно із частиною 5 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Згідно пункту 22 частини 1 статті 1 вищезазначеного Закону реадмісія - це передача з території України або приймання на територію України іноземців та осіб без громадянства на підставах та в порядку, встановлених міжнародними договорами України.
Угода між Кабінетом Міністрів України і Виконавчою владою Грузії про приймання і передачу осіб (реадмісію), які знаходяться на територіях держав незаконно, підписана 22.04.2003 року, ратифікована Законом України №1608-IV (1608-15) від 17.03.2004 року, набрала чинності 26.05.2004 року, та є чинною на даний час.
Відповідно до частини 1 статті 1 вищезазначеної Угоди кожна із Сторін за поданням іншої Сторони без додаткових формальностей прийме особу, яка не виконує або перестала виконувати необхідні умови в'їзду чи перебування на території держави іншої Сторони, якщо буде доведено або є підстави вважати, що ця особа є громадянином держави Сторони, якій її передають.
Як встановлено під час розгляду справи з урахування наведених вище доказів, обґрунтованими є підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виїзду за межі території України.
Відповідно до частини 8 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Апелянтом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів звернення відповідача до відповідних державних органів із заявами про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також докази його легального перебування на території України та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Також відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач залишив країну свого національного походження у зв'язку з побоюванням стати жертвою переслідувань в розумінні статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Крім того, на дату розгляду справи апеляційним судом відносно відповідача відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, кримінальна справа справа знаходиться на розгляді, матеріали справи не містять доказів обрання відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав передавати його до органу Національної поліції України на даний час немає.
Відповідно до частини 1 статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства, в тому числі, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Відповідно до частини 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Судом першої інстанції вірно зроблений висновок про те, що оскільки відповідачем не отримано на день розгляду справи статусу біженця, у нього відсутні документи, родичі, які могли б надати йому допомогу, кошти на повернення, відповідач не працює, не має реєстрації в Україні та постійного місця проживання, вказане дає підстави вважати, що останній ухилятиметься від самостійного та добровільного залишення території України, тому наявні правові підстави для його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, для забезпечення реадмісії, з чим погоджується колегія суддів.
Посилання апелянта на ту обставину, що ОСОБА_3 неможливо помістити до ПТПІ, оскільки відносно нього наявне кримінальне провадження, що розглядається судом, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказана обставина не є перешкодою у затриманні особи та поміщенню її до ПТПІ.
Посилання апелянта на те, що особа ОСОБА_3 не ідентифікована та не встановлено країну його походження, спростовується поясненнями представника відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції. Так, представник відповідача пояснив, що особа ОСОБА_3 була встановлена та ідентифікована у кримінальній справі за його фотом та відбитками пальців.
Крім того, згідно пункту 13 розділу ІІІ «Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» якщо під час перебування іноземця або особи без громадянства в ПТПІ буде встановлено, що він (вона) розшукується за скоєння злочину та щодо нього набрав законної сили обвинувальний вирок суду, про це відразу повідомляється заінтересований орган, який розміщував іноземця або особу без громадянства в ПТПІ, і такий іноземець або особа без громадянства передається територіальному органу поліції для переведення до відповідної установи Національної поліції України.
Вказане узгоджується з необхідністю поміщення до ПТПІ ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено доцільність затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Грузії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 6 місяців з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
За приписами пункту 11 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Керуючись статтями 12, 77, 90, 229, 241, 243, 246, 250, 289, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 травня 2019 року в адміністративній справі №200/6903/19 залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 травня 2019 року в адміністративній справі №200/6903/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 10 червня 2019 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак