11 червня 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/36243/18
номер провадження: 22-ц/824/7049/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у складі судді Мальцева Д.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що до 01 травня 2018 року ПАТ «Київенерго» надавало йому послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до квартири АДРЕСА_1 , особовий рахунок: НОМЕР_1 . Відповідно до виставлених відповідачем рахунків в платіжній системі «Portmone.com» на оплату послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також згідно даних в особистих електронних кабінетах позивача на офіційному сайті ПАТ «Київенерго» та на сайті платіжної системи «Portmone.com», станом на день подання позову наявна переплата позивача за послуги з централізованого опалення у розмірі 6 995 грн 99 коп. та за послуги з постачання гарячої води у розмірі 549 грн 72 коп., а всього - 7 545 грн 71 коп.
Позивач зазначав, що до 01 травня 2018 року за рахунок переплачених грошових коштів за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води він зменшував поточні рахунки на оплату послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, з 01 травня 2018 року відповідач перестав надавати йому послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому він, ОСОБА_1 , втратив можливість використовувати надмірно сплачені грошові кошти для оплати поточних послуг. Зазначав, що у відповідача відсутні підстави для подальшого утримання його грошових коштів, які відповідач йому не повернув. Тому вважав, що грошові кошти у розмірі 7 545 грн 71 коп. є безпідставно набутим ПАТ «Київенерго» майном, що підлягає поверненню йому. Вказував, що він звернувся до відповідача із письмовою вимогою про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 7 545 грн 71 коп., однак дана вимога не була задоволена відповідачем.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Київенерго» на свою користь безпідставно набуті кошти у розмірі 7 545 грн 71 коп.
Заочним рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням суду мотивоване тим, що грошові кошти у розмірі 7 545 грн 71 коп. не вважаються набутими чи збереженими відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки з пояснень позивача вбачається, що вони сплачувались ним в якості оплати виставлених відповідачем рахунків за надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Тобто, набуття відповідачем вказаних коштів відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою виконання позивачем своїх зобов'язань. При цьому, позивач не надав доказів того, що правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. За таких обставини суд дійшов висновку, що на вказані правовідносини положення ст.1212 ЦК України не поширюються. Інших доказів на підтвердження того, що грошові кошти у розмірі 7 545 грн 71 коп. набуті відповідачем без достатніх правових підстав позивачем не надано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані позивачем докази, які підтверджують факт наявності переплати позивачем на рахунки відповідача, а саме, роздруківка скріншоту із особистого кабінету позивача на офіційному сайті відповідача, роздруківка скріншоту рахунку за опалення із особистого кабінету позивача на сайті системи «Portmone.com», роздруківка скріншоту рахунку за гаряче водопостачання із особистого кабінету позивача на сайті системи «Portmone.com», копія листа-вимоги від 14 червня 2018 року, а також оригінал квитанції на оплату послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за травень 2018 року, в якій зафіксовано факт наявності у позивача переплати за послуги з центрального опалення у розмірі 6 995 грн 99 коп. та за послуги з постачання гарячої води у розмірі 549 грн 72 коп. Вказує, що суд не взяв до уваги, що відповідач не спростував наявність даної переплати. Вважає, що незалежно від обставин, за яких ця сума була отримана відповідачем, станом на день подачі позову грошові кошти позивача перебували у відповідача без жодної на це підстави, оскільки жодних договірних або інших відносин між позивачем і відповідачем вже не існувало. На думку позивача, навіть, якщо вважати, що виставлені рахунки є підставою для отримання грошових коштів за послуги, то з моменту, коли надання цих послуг було припинено відповідачем 01 травня 2018 року, грошові кошти, які залишилися у надавача оплачених, але не наданих послуг, підлягають поверненню саме на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідач ПАТ «Київенерго» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 7 545 грн 71 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього Кодексу.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст. 177, ч.1 ст. 202, частин 1,2 ст. 205, ч.1 ст.207, ч.1 ст.1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 ЦК України.
Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-100цс15, а також Верховним Судом у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 367/63144/16-ц.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено, що з наданої ОСОБА_1 роздруківки з веб-сторінки «http://ok-te-home.kyivenergo.ua/» вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_1 АДРЕСА_2 в стовпчику таблиці під назвою «Фінансовий стан» вказано «переплата: 549 грн 72 коп.» в рядку «ПГВ», «переплата: 6 995 грн 99 коп.» в рядку «ЦО» (а.с.7).
З двох роздруківок сторінки «Особистий кабінет» веб-сайту portmone.com вбачається, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 в табличці наявний стовпчик з назвою «переплата» та вказані дві суми: 6 995 грн 99 коп. та 549 грн 72 коп. (а.с.8-9).
З листа від 14 червня 2018 року, адресованого ПАТ «Київенерго», вбачається, що ОСОБА_1 просив повернути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 7 454 грн 71 коп. на його рахунок (а.с.10-12).
Матеріали справи не містять доказів про отримання ПАТ «Київенерго» вказаного листа ОСОБА_1 від 14 червня 2018 року.
Згідно рахунку-повідомлення КП «Київтеплоенерго» станом на 01 вересня 2018 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 за надання послуг з гарячого водопостачання та центрального опалення за адресою: АДРЕСА_2 , в ньому містяться відомості про переплату за послуги з централізованого опалення у розмірі 6 995 грн 99 коп. та за послуги з постачання гарячої води у розмірі 549 грн 72 коп. (а.с.21).
У суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 пояснив, що грошові кошти у вказаному вище розмірі він сплачував за надання відповідачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно виставлених відповідачем рахунків.
Тобто, між ОСОБА_1 та ПАТ «Київенерго» існували договірні правовідносини з приводу надання відповідачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та грошові кошти у розмірі 7 545 грн 71 коп. були сплачені ОСОБА_1 на рахунок ПАТ «Київенерго» за надані послуги на виконання договірних зобов'язань.
Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов вірного висновку про те, що грошові кошти у розмірі 7 545 грн 71 коп. сплачені ОСОБА_1 на рахунок ПАТ «Київенерго» в порядку виконання договірних зобов'язань, а тому набуття відповідачем вказаних коштів відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою виконання позивачем своїх зобов'язань.
Із урахуванням встановлених обставин справи судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що грошові кошти у розмірі 7 545 грн 71 коп. не можуть вважатись майном, набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав.
Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги про те, що з моменту припинення надання відповідачем цих послуг позивачу (01 травня 2018 року), грошові кошти, які залишилися у відповідача, підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов'язок по доказуванню.
Позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів, що 01 травня 2018 року між ним та ПАТ «Київенерго» були припинені договірні правовідносини, що в силу ст.81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Таким чином, доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді