Справа № 753/17572/17 Головуючий у 1-й інстанції - Коренюк А.М.
Апеляційне провадження 22-ц/824/131/2019 Доповідач - Рубан С.М.
11 червня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року, ухвалене у складі судді Коренюк А.М. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу квартири, -
Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача 151 528 грн. 56 коп. - заборгованості за договором купівлі-продажу квартири, що еквівалентно 11 346 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.08.2014 року, 13 грн. 36 коп. за 1 долар США), 11 424 грн. 54 коп. - 3% річних за період з 21.02.2012 року по 26.08.2014 року, всього - 163 007 грн. 68 коп.
Посилається на те, що 21 лютого 1997 року між ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», правонаступником якого з 06 червня 2012 року є ПрАТ Фармацевтична фірма «Дарниця», та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_1 придбала зазначену квартиру за 37 215грн. 00 коп., що на момент здійснення операції становило 19 651 умовну одиницю за курсом Національного банку України на день укладення договору. Зазначає, що заборгованість у розмірі 11 346 дол. США є недоплаченою вартістю квартири за договором та повинна бути сплачена в гривнях по курсу НБУ станом на дату кожного платежу в межах 15 - річного строку розстрочки оплати вартості квартири. Відповідач сплатила кошти за договором у неналежному розмірі, оскільки сума боргу мала бути визначена за офіційним курсом національної валюти до долара США, встановленим НБУ на день платежу, тому стягненню підлягають 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу квартири - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Посилається на те, що суд не встановив, яку саме грошову одиницю слід розуміти під умовною одиницею, зазначеною в пункті 4 договору від 21.02.1997 року та який порядок розрахунків існує між сторонами, тому дійшов помилкового висновку про відсутність заборгованості. Зазначає, що належним виконанням умов укладеного між сторонами договору є внесення грошових коштів у національній валюті України у сумі, що станом на день сплати відповідає еквіваленту визначеної вартості квартир в умовних одиницях. Між сторонами був встановлений порядок визначення суми, що підлягає сплаті за укладеним сторонами договором, за офіційним курсом встановленим НБУ, долара США по відношенню до гривні на день платежу, що відповідає існуючій на той час практиці укладення договорів. Крім того, зазначає, що рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2012 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.05.2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2011 року у частині вирішення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ЗАТ «ФФ «Дарниця» про визнання договорів купівлі - продажу квартир недійсними в частині визначення еквіваленту покупної ціни в умовних одиницях скасовано та відмовлено у задоволенні позову у цій частині. Виходячи із змісту постанови Верховного Суду України від 30.05.2012 року та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2012 року пункт 4 договору купівлі - продажу спірної квартири, укладений між ЗАТ «ФФ «Дарниця» та ОСОБА_1 21.02.1997 року залишено в первинній редакції, тобто із наступним формулюванням: «Продаж здійснено за 37 215 грн., що на момент здійснення операції складає 19 651 умовну одиницю за курсом НБУ на день укладення даного договору».
ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що у тексті нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу вартість квартири визначено в «умовних одиницях за курсом Національного банку України», що не відповідає вимогам ч.1 ст.3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», крім того, такої грошової одиниці як «умовні одиниці» у світі не існує. Договором купівлі - продажу не визначено порядку виплати вартості квартири - рівномірними щомісячними платежами і не визначено розмір такого внеску. В матеріалах справи містяться довідки за 2000-й рік, які надані позивачем до суду, в яких зазначено позивачем про сплачені грошові кошти ОСОБА_1 по договору купівлі - продажу квартири 88 виключно в гривнях, без прив'язки до будь - якої іноземної валюти, що і є визнанням сторонами проведення оплати по договору саме в національній валюті - гривні. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2011 року, яке набрало законної сили, встановлено факт повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 по спірним правовідносинам та зобов'язано ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» видати ОСОБА_1 письмову довідку про повне виконання нею зобов'язань по оплаті вартості квартири АДРЕСА_1 для пред'явлення до 7-ої Київської державної нотаріальної контори і зняття заборони на відчуження квартири. На даний час вказане рішення ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» не виконано, хоча 28.11.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення суду.
В судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Представники відповідача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача 151 528 грн. 56 коп. - заборгованості за договором купівлі-продажу квартири, що еквівалентно 11 346 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.08.2014 року, 13 грн. 36 коп. за 1 долар США), 11 424 грн. 54 коп. - 3% річних за період з 21.02.2012 року по 26.08.2014 року, всього - 163 007 грн. 68 коп.
Посилається на те, що 21 лютого 1997 року між ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_1 придбала зазначену квартиру за 37 215 грн. 00 коп., що на момент здійснення операції становило 19 651 умовну одиницю за курсом Національного банку України на день укладення договору. Відповідач сплатила кошти за договором у неналежному розмірі, оскільки сума боргу мала бути визначена за офіційним курсом національної валюти до долара США, встановленим НБУ на день платежу.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору продаж квартири здійснено за 37 215 грн. та відповідачкою сплачена її повна вартість, виконані зобов'язання по оплаті вартості квартири.
Крім того,рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2011 року, яке набрало законної сили, встановлено факт повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 по спірним правовідносинам та зобов'язано ЗАТ «ФФ «Дарниця» видати ОСОБА_1 письмову довідку про повне виконання нею зобов'язань по оплаті вартості квартири АДРЕСА_1 для пред'явлення до 7-ї Київської державної нотаріальної контори і зняття заборони на відчуження квартири.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 01 вересня 1995 року між ЗАТ «ФФ «Дарниця» та ОСОБА_1 укладено договір про дольове будівництво будинку АДРЕСА_1
За умовами договору ЗАТ «ФФ «Дарниця» зобов'язувалось після закінчення будівництва передати у власність ОСОБА_1 квартиру в будинку АДРЕСА_1 площею та в порядку, що передбачено цим договором (пункт 1.1).
Згідно пункту 2.1 указаного договору на час його підписання ОСОБА_1 зобов'язалась сплатити внесок у сумі 492 млн. 386 тис. крб., що еквівалентно 3 тис. 20 доларів США.
На виконання умов договору про дольове будівництво ОСОБА_1 сплатила ЗАТ «ФФ «Дарниця» внесок за квартиру в сумі 492 млн. 386 тис. крб.
Після введення будинку в експлуатацію 21 лютого 1997 року ЗАТ «ФФ «Дарниця» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
У пункті 4 цього договору сторони узгодили, що продаж квартири здійснено за 37 215 грн., що на момент здійснення операції становить 19 651 умовну одиницю за курсом НБУ на день укладення договору.
Покупець повинен був сплатити продавцю повну вартість квартири протягом 15 років з моменту укладення договору, тобто до 14 лютого 2012 року (пункт 5 договору).
На виконання умов договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 сплатила 37 215 грн., з яких 10 933 грн. 45 коп. - до 01 квітня 2000 року та 26 281 грн. 55 коп. - 26 березня 2011 року (т.1, а.с.128, 129).
Відповідно до ст. 169 ЦК УРСР, чинної на час укладання сторонами спірних правовідносин договору, грошові зобов'язання повинні бути виражені й пілягають оплаті в національній валюті. Вираження і оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті допускаються лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 99 Коституції України та частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства.
Таким чином, законом передбачено обов'язкове здійснення платежів на території України в національній валюті, разом із тим, він не забороняє використання в обчисленні розміру грошових зобов'язань іноземної валюти та інших розрахункових величин.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності ( ч.2 п.4 ЦК України).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов правильного висновку про те, що за умовами договору продаж квартири здійснено за 37 215 грн.
Крім того,рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2011 року, яке набрало законної сили, встановлено факт повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 по спірним правовідносинам та зобов'язано ЗАТ «ФФ «Дарниця» видати ОСОБА_1 письмову довідку про повне виконання нею зобов'язань по оплаті вартості квартири АДРЕСА_1 для пред'явлення до 7-ї Київської державної нотаріальної контори і зняття заборони на відчуження квартири (т.1, а.с.94-105).
Виконавчий лист виданий Дніпровським районним судом м. Києва 28 листопада 2014 року, де ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» є боржником.
Оскільки відповідачкою сплачена повна вартість квартири, виконані зобов'язання по оплаті вартості квартири повністю, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги, що між сторонами був встановлений порядок визначення суми, що підлягає сплаті за укладеними між сторонами договорами, за офіційним курсом, встановленим НБУ долара США по відношенню до гривні на день платежу колегія суддів не приймає до уваги.
Умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 21 лютого 1997 року визначають, що продаж здійснено за 37 215грн., що на момент здійснення операції складає 19 651 умовну одиницю за курсом НБУ на день укладення даного договору. Згідно пункту 5 визначено обов'язок відповідача сплатити вартість квартири протягом 15 роківз моменту укладення договору. Проте договір не містить посилання на визначення обов'язку по оплаті вартості квартири в залежності від курсу будь якої іноземної валюти. Також, в договорі відсутній будь - який графік платежів, який повинна була виконувати відповідач в залежності від курсу іноземної валюти і відсутній порядок здійснення розрахунку із корегуванням розміру періодичного платежу відповідно курсу НБУ до іноземної валюти.
Відповідно до частини першої ст.637 ЦКУкраїни тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 ЦК України. У частинах третій та четвертій ст.213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Тобто, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст.213 ЦК України.
Аналіз змісту договору купівлі-продажу свідчить, що правила встановленні ст.213 ЦК України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку.
Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку, тому потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).(Постанова Верхового Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц)
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
При з'ясуванні порядку проведення розрахунків за договором купівлі-продажу, слід зробити висновок, що пункти 4, 5 договору купівлі-продажу передбачають визначення суми, що підлягає сплаті, з урахуванням умовних одиниць за курсом Національного банку України, саме на день укладання договору купівлі-продажу.
Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України. Зокрема, у постановах від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2134цс15, від 08 лютого 2017 року у справі № 6-1905цс16 вказано, що якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з'ясувати сутність такого визначення.
За умовами договору продаж квартири здійснено за 37 215 грн. При цьому умовами договору не передбачено визначення суми заборгованості за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
Встановивши, що на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу від 21 лютого 1997 року ОСОБА_1 сплатила повну суму вартості квартириу розмірі 37 215 грн., суд дійшов правильного висновку про належне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу.
Доводи апеляційної скарги, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності заборгованості ОСОБА_1 з урахуванням рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2011 року, яке набрало законної сили, колегія суддів не приймає до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2011 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2011 року, вирішено зокрема, визнати недійсною частину пункту 4 договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , що укладений між Закритим акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 21 лютого 1997 року Іваненко Р.С . державним нотаріусом 7-ої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №3у-1196, а саме, - «що на момент здійснення операції складає дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят одну умовну одиницю за курсом Національного Банку України на день укладення даного договору».
Зобов'язано Закрите акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» протягом одного календарного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили видати ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 письмові довідки про повне виконання ними зобов'язань по оплаті вартості квартир №№54,88,50,59 - для пред'явлення до 7-ої Київської державної нотаріальної контори і зняття заборони на відчуження квартир.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист по виконанню рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2011 року ОСОБА_1 отримала 28.11.2014 року (т.8, а.с.26-27).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 квітня 2015 року поновлено ОСОБА_1 строк для пред'явлення виконавчого листа № 2-58/11, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 28.11.2014 року до виконання (т.7, а.с.213-214, 215-218)
Апеляційним судом встановлено, що на даний час ПАТ «ФФ «Дарниця» рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2011 року в частині видачі довідки ОСОБА_1 не виконало.
З ухвали Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року вбачається, що ПАТ «ФФ «Дарниця» видано довідку №41/2720 від 30.10.2012 року ОСОБА_7 , на підставі якої Сьомою Київською державною нотаріальною конторою знято заборону, отже в частині видачі довідки ОСОБА_7 рішення суду виконано належним чином. В той час, як іншим особам, зазначеним у рішенні суду, ПАТ «ФФ «Дарниця» були видані довідки іншої форми, на підставі яких Сьома Київська державна нотаріальна контора не може зняти відповідну заборону з квартир, оскільки довідки не оформлені належним чином, а тому рішення суду в цій частині не виконано. (т.7, а.с.219-223).
Посилання в мотивувальній частині рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року на те, що належним виконанням зобов'язань за договорами слід вважати таку сплату суми у гривнях, яка розраховується виходячи з еквіваленту вартості квартир, зазначених у договорах в умовних одиницях, перерахованого у гривню за курсом долару США до гривні на день здійснення платежів, а також на те, що доказів належного виконання зобов'язань за договорами позивачами за зустрічним позовом не надано, не є підставою для задоволення позовних вимог ПАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири, враховуючи те, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2011 року в частині зобов'язання ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» видати ОСОБА_1 довідку про сплату неювартості квартири в повному обсязі, оскільки ця обставина була встановлена судом, є чинним та перебуває на примусовому виконанні у ВДВС.
Відповідно до вимог статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виходячи із вищенаведеного, враховуючи чинне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2011 року, яким встановлено повну сплату відповідачем вартості квартири, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2018року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 червня 2019 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Желепа О.В.
Іванченко М.М.