ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 червня 2019 року № 826/19318/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №142-1305 від 20.04.2016 в частині,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №142-1305 від 20.04.2016 в частині надмірно нарахованої суми податкового зобов'язання за сплату земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій знаходяться нежилі підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , які на підставі права приватної власності належать позивачу у розмірі 12994,28.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у формулі розрахунку земельного податку ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві використала узагальнюючий локальний коефіцієнт « 1,5», однак, згідно з витягом Додатку 3 (Том І «Складання схем впливу локальних факторів, що характеризують місце розташування земельних ділянок міста Києва» Таблиця 2.1) до рішення міської ради №23/23 від 03.07.2014, максимальний локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони становить « 1,20». Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, станом на 01.01.2016 становить 1,433. Згідно з довідкою Департаменту земельних ресурсів №Н- 00862/2017 про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки (85: 333 :0010), нормативно грошова оцінка частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 468608,76 грн. Враховуючи той факт, що довідка отримана у 2017 році, коефіцієнт 1,06 індексації грошової оцінки, відповідно до Листа Держгеокадастру від 12.01.2017 за № 22-28-0.22-443/2- 17 не враховується. Отже, нормативно грошова оцінка частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 442083,74 грн. 3 відсотки від вищезазначеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 13262,51 грн. Ставка податку за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України становить 13262,51 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на правомірності оскаржуваного рішення.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19318/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
07.04.2017 позивачем подані письмові уточнення до позовних вимог, які були прийняті суддею Літвіновою А.В. у судовому засіданні 10.04.2017.
В подальшому відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017 за № 7433 справу №826/19318/16 передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Дегтярьовій О.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 справу прийнято до провадження судді Дегтярьової О.В.
На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 22.01.2018 за №453 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/19318/16 та вказану справу 23.01.2018 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України), визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.
Згідно п.10 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 справа прийнята до провадження судді Добрівської Н.А.
11.04.2018 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Ознайомившись з вказаною заявою, з урахуванням положень ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає за можливе прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог
11.04.2018 у підготовчому засіданні, за згодою представників сторін, ухвалою суду вилучено зі складу учасників справи третю особу - Київську міську державну адміністрацію, оскільки постановлене у даній справі рішення не вплине на права, свободи та інтереси вказаної особи.
У підготовчому засіданні 11.04.2018 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 повідомлено Київську міську державну адміністрацію про виключення її зі складу учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 клопотання ОСОБА_1 про повернення надмірно сплаченого судового збору задоволено, повернуто ОСОБА_1 суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 640,00 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, наголошуючи на тому, що правові підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.
Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.
У судовому засіданні на підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Між ТОВ «Меридіан Інтернешинал» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.07.2005, який посвідчений приватним нотаріусом міської нотаріальної контори Щербак Т.В. та зареєстровано у реєстрі №7838, згідно якого позивачу передано у власність в рівних частинах нежитлові приміщення підвалу (в літері А) у будинку АДРЕСА_1 .
Також, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір купівлі -продажу нежитлового приміщення від 28.01.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстровано у реєстрі №56, згідно якого позивачу передано у власність в рівних частинах нежитлові приміщення підвалу (в літері А) у будинку АДРЕСА_1 .
Отже, ОСОБА_1 є співвласником нежилих підвальних приміщень в літері «А», загальною площею 127, 90 кв. м., що знаходяться за адресою: м АДРЕСА_1 . 25.
У 2015 році позивач відповідно до податкового повідомлення-рішення №2025-17 від 29.05.2015, сплатив земельний податок з фізичних осіб у розмірі 6582,94 грн.
У 2016 році ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №142-1305 від 20.04.2016, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 26256,79 грн. Також у податковому повідомленні-рішенні зазначено податковий період - « 60 днів з дня вручення».
Позивач звернувся до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою про надання розрахунку щодо визначеного податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб стосовно нежилих підвальних приміщень в літері «А», загальною площею 127,90 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом від 06.06.2016 за №4004/26-56-13-05-40 надано інформацію щодо розрахунку (з урахуванням виправленої адреси), а саме, а саме, що рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 за №23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки міста Києва» затверджена нова нормативна грошова оцінка земель мі з 01.07.2015. Попередня грошева оцінка земель проведена та затверджена рішенням Київради від 26.07.2007 за №43/1877 «Про затвердження документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та П визначення». Згідно даних державного земельного кадастру м. Київ, вул. Введенська, 25 відноситься до 7-ї економіко-планувальної зони. Грошова оцінка в межах з 01.01.2016 становить 5096,97 грн./кв.м;
Сума земельного податку з 01.01.2016 по 31.12.2016 за ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,006395 Га становить 63,96 х 5096,97 х 3% х 1,5 х 1,249 х 1,433 =26 256,79 грн, де:
- 5096,97 - грошова оцінка в грн./кв.м. (рішення Київської міської 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документальної нормативної грошової оцінки земель міста Києва». Рішення вводиться липня 2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565);
- 3% - відсоток ставки земельного податку;
- 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт;
- 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 за №6-28-0 22-215/2-15;
- 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у порядку адміністративного оскарження до ГУ ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України.
Рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 24.06.2016 за №4117/М/26-15-10-02-16 та Державної фіскальної служби України від 08.09.2016 за №9442/М/99-99-11-03-01-25, вирішено продовжити розгляд скарг.
Позивач повторно звернувся до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві з земельного податку з фізичних осіб стосовно нежилих підвальних приміщень в літері «А», загальною площею 127,90 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, контролюючим органом було використано дані державного земельного кадастру стосовно приміщення, яке заходиться за адресою: АДРЕСА_3
Листом від 22.06.2016 за №4004/26-56-13-05-31 надано інформацію щодо розрахунку з виправленнями, а саме, що рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 за №23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки міста Києва» затверджена нова нормативна грошова оцінка земель мі з 01.07.2015. Попередня грошева оцінка земель проведена та затверджена рішенням Київради від 26.07.2007 за №43/1877 «Про затвердження документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку визначення». Згідно даних державного земельного кадастру АДРЕСА_4 відноситься до 7-ї економіко-планувальної зони. Грошова оцінка в межах з 01.01.2016 становить 5096,97 грн./кв.м.
Сума земельного податку з 01.01.2016 по 31.12.2016 за ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,006395 Га становить 63,96 х 5096,97 х 3% х 1,5 х 1,249 х 1,433 =26 256,79 грн, де:
- 5096,97 - грошова оцінка в грн./кв.м. (рішення Київської міської 03.07.2014 за №23/23 «Про затвердження технічної документальної нормативної грошової оцінки земель міста Києва». Рішення вводиться липня 2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 за №565/565);
- 3% - відсоток ставки земельного податку;
- 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт;
- 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 №6-28-0 22-215/2-15;
- 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 за №6-28-0.22-201/2-16.
Рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 10.08.2016 за №5136/М/26-15-10-02-16 та Державної фіскальної служби України від 27.10.2016 за №11278/М/99-99-11-03-01-25, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення без змін.
Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення в частині невірного застосування узагальнюючого локального коефіцієнту.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Позивач є співвласником нежилих підвальних приміщень в літері «А», загальною площею 127, 90 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому є платником земельного податку.
Згідно пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
З аналізу наведених норм вбачається, що в даному випадку земельний податок має сплачуватися кожним з власників будівлі розташованої за зазначеною адресою пропорційно до площі (частки), що належить їм на праві власності, оскільки вказана будівля перебуває у спільній сумісній власності та поділена в натурі.
В силу вимог пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Приписами статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Отже, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Відповідно до наведених норм законодавства, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язаний сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.
Відтак, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 (справа №21-775а15), постанові від 24.11.2015 №21-2352а15, постанові від 20.03.2018 (справа №820/3176/17), постанові від 24.01.2018 (справа №820/7996/13-а), постанові від 17.04.2018 (справа №010229 (820/3171/17).
Водночас, при вирішенні питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов'язання.
У позовній заяві позивач заперечує в частині невірного застосування узагальнюючого локального коефіцієнту.
Позивач неодноразово звернувся до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про надання роз'яснень щодо розрахунку щодо визначеного податкового зобов'язання з земельного податку з земельного податку з фізичних осіб стосовно нежилих підвальних приміщень в літері «А», загальною площею 127,90 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідач також наводить у своїх запереченнях та у додаткових поясненнях розрахунок визначеного позивачу зобов'язання по сплаті земельного податку на 2016 рік за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Так, за твердженням контролюючого органу, сума земельного податку з 01.01.2016 по 31.12.2016 за ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,006395 Га становить 26 256,79 грн.
Суд не може визнати наведений розрахунок достовірним з огляду на наступне.
Як неодноразово наголошувалось судом, базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України).
Одночасно пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (зокрема, за приписами норм ст.ст.15, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 №3613-VI) до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними).
Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 286.5 статті 285 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
З контексту наведених норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.
Статтями 1, 18 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12..2003 за №1378-IV (в останній редакції) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.
Відповідно до ст.ст.15, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п.1 Положення про зазначений орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.
Згідно з п.21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).
Під час розгляду цієї справи оригінал чи засвідчену витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на якій розташована будівля з нежитловим приміщенням, власником якого є позивач, виданий відповідним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин, та/або офіційні відомості про вказану земельну ділянку з Державного земельного кадастру, на підставі яких відповідач повинен був обчислювати суму податкового зобов'язання позивача по земельному податку за 2016 рік, відповідач без поважних причин не надав, з огляду на що у суду відсутня можливість перевірити правильність нарахування ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві земельного податку та, відповідно, перевірити правомірність нарахування контролюючим органом суми грошового зобов'язання із земельного податку згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з ч.1 ст.193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст.194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований ст.38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.
Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.
На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Згідно п.п.14 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Отже, наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких не підтверджена жодним належним, достатнім і достовірним доказом.
Так, згідно із визначенням, наведеним в частині 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України).
Достовірними, в силу частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно частини 1 статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на наведене та враховуючи ненадання відповідачем відповідних доказів, правильність визначення податкового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням визнається судом безпідставним, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти задоволення позову, не було виконано обов'язок щодо надання належних даних державного земельного кадастру і матеріали нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ані розрахунку площі земельної ділянки, якою позивач користується, пропорційно до її частки в нежитловій будівлі.
Отже, на підставі викладеного можливо зробити висновок, що відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами Податковим кодексом України, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. При цьому, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню не через відсутність у позивача вказаного податкового обов'язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 (справа 826/15139/16 (К/9901/1450/17), у постанові від 17.04.2018 (справа 2а-10031/12/2670).
Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 20.04.2016 №142-1305 в частині надмірно нарахованої суми податкового зобов'язання за сплату земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій знаходяться нежилі підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , які на підставі права приватної власності належать позивачу у розмірі 12994,28 грн, визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню з огляду на наведені вище мотиви.
Крім наведеного судом враховується наступне.
За змістом підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Контролюючий орган, відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факти, визначені в абзацах 2-4 цього пункту.
Згідно абзацу сьомого пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, з метою встановлення єдиного порядку надіслання податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі по тексту - Порядок №1204).
У відповідності до підпункту 3 пункту 1 Порядку №1204 контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, …, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадку, якщо згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно пункту 2 Порядку №1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства, - за формою «Ф» - для платників податків - фізичних осіб (додаток 1 до Порядку №1204).
Форма «Ф», що визначена у додатку 1 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (пункт 2 розділу II), передбачає наведення у податковому повідомлені-рішенні, крім іншого, податкового періоду та суму податкового зобов'язання (грн, коп.).
Такі реквізити є обов'язковими для заповнення, оскільки саме вони дозволяють визначити не тільки суму податкового зобов'язання, яка має бути сплачена платником податків, але і період часу, за який таке зобов'язання нараховується контролюючим органом.
Відповідно до статті 7 Податкового кодексу України, якою закріплюються загальні засади встановлення податків і зборів, податковий період є одним з елементів, що обов'язково визначаються під час встановлення податку (підпункт 7.1.6 пункту 7.1 статті 7 цього Кодексу).
Згідно статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів (п.33.1).
Податковий період може складатися з кількох звітних періодів (п.33.2).
Базовий податковий (звітний) період - це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку (п.33.3).
Види податкового періоду наведені у статті 34 Податкового кодексу України.
Так, податковим періодом може бути: календарний рік (п.п.34.1.1); календарне півріччя (п.п.34.1.2); календарні три квартали (п.п.34.1.3); календарний квартал (п.п.34.1.4); календарний місяць (п.п.34.1.5); календарний день (п.п.34.1.6).
Згідно положень, закріплених у підпунктах 285.1, 285.2 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.04.2016 за №142-1305, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 26256,79 грн за податковий період: «60 днів з дня вручення».
Зазначена обставина не тільки свідчить про неналежне оформлення суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого в подальшому може бути заявлена вимога про стягнення суми зобов'язання у примусовому порядку, але і не дозволяє ідентифікувати період часу, за який таке зобов'язання нараховано, що перешкоджає здійсненню перевірки правомірності такого нарахування.
Наведене є самостійною підставою для визнання такого податкового повідомлення-рішення протиправним і, як наслідок, для його скасування.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Стосовно вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу суд зазначає наступне.
Згідно ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В підтвердження заявленої вимоги і на обґрунтування розміру понесених витрат, представниками позивача надані: договір про надання правової допомоги від 17.11.2016, додаткова угода до договору від 17.11.2016, квитанції.
Судом, при розрахунку суми витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача беруться до уваги підписані сторонами Договору про надання правової допомоги Акти про прийняття-передачу наданих послуг: від 17.11.2017 на суму 2100,00 грн (1000,00 грн + 500,00 грн + 600,00 грн); від 29.03.2017 на суму 1400,00 грн (200,00 грн + 600,00 грн + 600,00 грн); від 13.12.2017 на суму 1000,00 грн; від 22.12.2017 на суму 800,00 грн (500 грн + 300,00 грн); від 10.04.2018 на суму 1000,00 грн; всього на суму 6300,00 грн.
Не можуть враховуватись витрати щодо надсилання заяв через поштовий зв'язок, а також виїзд для подачі заяв: акт від 17.11.2017 на суму 700,00 грн (350 грн + 350 грн); від 23.05.2017 на суму 400,00 грн; від 22.12.2017 на суму 200,00 грн.
До того ж, не підлягають врахуванню витрати, визначені в акті від 23.05.2017 щодо представництва інтересів позивача у судовому засіданні 09.11.2017 у зв'язку з не проведенням судом засідання у вказану дату, як і оплата представництва інтересів позивача у судовому засіданні 12.12.2018 у зв'язку з наявністю в матеріалах справи довідки від 12.12.2017 про непроведення судового засідання 12.12.2017.
При цьому, наведений у додаткових поясненнях представника позивача перелік здійснених у якості правової допомоги позивачу, останнім не засвідчений як такий, що погоджений, як міг би бути акт приймання-передачі наданих послуг.
Наведене в сукупності вказує на наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу на загальну суму 6300,00 грн.
При цьому судом наголошується, що в силу положень ч.ч.6, 7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача покладається обов'язок по доведенню неспівмірності або непідтвердженості витрат, судом не визнаються такими, що перешкоджають суду у наданні оцінки наданим позивачем документів і вирішення питання щодо обґрунтованості заявлених вимог, оскільки одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі, який передбачає вжиття судом визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі (ч.4 ст.9 Кодексу).
У відповідності до ч.ч.1-3 ст.91 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6300,00 грн.
Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №142-1305 від 20.04.2016 в частині надмірно нарахованої суми податкового зобов'язання за сплату земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій знаходяться нежилі підвальні приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , які на підставі права приватної власності належать позивачу у розмірі 12994,28 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 коп., а також понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 6300 (шість тисяч триста) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Подільському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39467012, адреса: 04080, м. Київ, вул. Турівська, 12 Тел.: (044) 462 49 40).
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Н.А. Добрівська