справа №1.380.2019.001950
10 червня 2019 року
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Козак О.М.,
за участю:
представника позивача Ікавого М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 08592247) (далі - відповідач, ГУ МВС України у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії у вигляді відмови ГУМВС України у Львівській області, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом №Оп-20/31/01-2019 від 20.02.2019, щодо вирішення питання виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;
- зобов'язати відповідача надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для призначення ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах у органах внутрішніх справ. 26.05.1997 позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. 05.12.2018 ОСОБА_1 при повторному огляді встановлена друга група інвалідності. З метою отримання одноразової грошової допомоги позивач звернувся до ГУ МВС України у Львівській області із заявою для призначення одноразової грошової допомоги та подав усі необхідні документи. Проте, листом №Оп-20/31/01-2019 заступника голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 20.02.2019 повідомлено позивача про те, що оскільки під час поранення у 1981 році ОСОБА_1 не проходив службу в органах внутрішніх справ, а проходив строкову військову службу та брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, підстав для вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги, немає. Позивач стверджує, що ГУМВС України у Львівській області не уповноважене приймати рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а лише зобов'язане надіслати документи до Міністерства внутрішніх справ України для вирішення цього питання. Вважаючи у зв'язку з цим свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 23.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство внутрішніх справ України.
Ухвалою від 20.05.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідач заяву про визнання позову чи відзив на позовну заяву до суду не надав.
Третя особа - Міністерство внутрішніх справ України 14.05.2019 подала пояснення, у яких вказує на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» право на отримання одноразової грошової допомоги мають лише особи, в яких подія, що дає право на отримання такої допомоги сталася під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Частиною другою пункту 2 зазначеної постанови КМУ встановлено, що дія затверджених цією постановою Порядку та умов не поширюється на осіб, які проходили службу в складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях. Ураховуючи те, що під час отримання травми у 1981 році ОСОБА_1 не проходив службу в органах внутрішніх справ, а проходив строкову військову службу та брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, розгляд матеріалів та вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу не належить до компетенції МВС України. Враховуючи наведене, вважає, що відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило.
Третя особа участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі її представника до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з березня 1993 року проходив службу на різних посадах у органах внутрішніх справ, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією послужного списку №Н 055983. (а.с.20-22)
20.05.1997 наказом Львівського пожежно-технічного училища МВС України №31 о/с по особовому складу ОСОБА_1 звільнено з органів МВС із зняттям з військового обліку за ст.65 п. «б» через хворобу, згідно з Положенням проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні складає 18 років 09 місяців 03 дні, у пільговому - 23 роки 04 місяці 13 днів.
26.05.1997 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку у складі військового контингенту в республіці Афганістан, що підтверджується довідкою серії 2-18АБ №022982. (а.с.15)
05.12.2018 позивачу при повторному огляді встановлено другу групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12-ААА №845047 (а.с.17)
28.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області з заявою про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлена друга група інвалідності.
20.02.2019 листом №Оп-20/31/01-2019 заступника голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області повідомлено позивача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» встановлено, що дія затвердженого порядку та умов не поширюється на осіб, які проходили службу в складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях.
У зв'язку з тим, що під час поранення у 1981 році ОСОБА_1 не проходив службу в органах внутрішніх справ, а проходив строкову військову службу та брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, підстав для вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги, немає.
Вважаючи у зв'язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 4, ст. 20 із наступними змінами).
Водночас, пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Так, стаття ст. 23 Закону України «Про міліцію» встановлювала, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок №850).
Відповідно до п.2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України дія затверджених цією постановою Порядку та умов не поширюється на осіб, які проходили службу в складі національного контингенту чи національного персоналу в міжнародних операціях.
Пунктом 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою для розгляду матеріалів, призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності за процедурою, визначеною в Порядку № 850 є, зокрема, отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), а також встановлення у зв'язку з цим інвалідності, під час виконання службових обов'язків в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
В інших випадках, зокрема при отриманні травми в період проходження військової служби у складі національного контингенту в міжнародних операціях, норми Порядку № 850 не застосовуються.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав травму в 1981 році під час проходження строкової військової служби та участі в бойових діях в Республіці Афганістан, внаслідок чого, відповідно до довідки Міністерства охорони здоров'я України серії 2-18АБ №022982, 26.05.1997 йому встановлено третю групу інвалідності. 05.12.2018 при повторному огляді позивача йому встановлена друга група інвалідності у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.
Зі змісту листа ГУМВС України у Львівській області № Оп-20/31/01-2019 від 20.02.2019 судом встановлено, що подані позивачем разом з заявою про виплату одноразової грошової допомоги документи відповідачем не досліджувались на предмет їх відповідності критеріям, що дають підстави на її виплату, рішення чи висновок про виплату чи відмову у виплаті такої допомоги не приймались. Позивачу роз'яснено, що норми Порядку № 850 на позивача не розповсюджуються, оскільки травма отримана ним не під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Вирішення питання за заявою позивача не відноситься до компетенції органів МВС України.
Оскільки норми Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850, в частині виплати одноразової грошової допомоги, на ОСОБА_1 не поширюються, суд відхиляє доводи позивача щодо повернення йому документів відповідачем з порушенням вказаних нормативних актів.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.8 Порядку № 850 на орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, покладено обов'язок з проведення окремих процедурних дій по оформленню документів та складенню висновку щодо виплати грошової допомоги, а також їх направлення на адресу МВС України. Однак, такі дії повинні вчинятись за умови звернення лише тієї особи, на яку поширюються положення Порядку № 850. Таким чином, на переконання суду, функції керівника органу внутрішніх справ в якому проходив службу працівник міліції зводяться не лише до формального збору та узагальнення документів, поданих заявником, а й до формування висновку щодо наявності підстав для виплати одноразової грошової допомоги.
Вказане підтверджується також тим, що Міністерство внутрішніх справ України, як розпорядник коштів, за результатами розгляду документів та висновку органу внутрішніх справ, в якому проходив службу працівник міліції, може прийняти рішення лише про виплату грошової допомоги або про відмову у виплаті такої. При цьому, Порядком № 850 передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, серед яких відсутня така підстава відмови, як подання заяви неналежним заявником.
В даному випадку суд зазначає, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової допомоги за процедурою, передбаченою Порядком № 850.
Таким чином, суд вважає, що розгляд матеріалів та вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу не належить в даній ситуації до компетенції ГУ МВС України у Львівській області та МВС України.
Тому, відповідачем правомірно повернуто документи позивачу без розгляду.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що ГУ МВС України у Львівській області при наданні відповіді про відсутність підстав для вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 діяло відповідно до вимог чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 08592247), за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене та підписане 14.06.2019.
Суддя Р.І. Кузан