Іменем України
13 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2226/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про оскарження дій державного виконавця та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-
30.05.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов вищевказаний позов, в якому позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 16.05.2019 у виконавчому провадженні № 58481957;
- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 16.05.2019 у виконавчому провадженні № 58481957.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.05.2019 на адресу управління надійшла оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.
Позивач вважає неправомірними дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку з тим, що стягувач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію згідно з вимогами Закону України ««Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія є періодичним платежем, призначається відповідно до українського законодавства довічно (зокрема - за вислугу років). Тобто виплачується не разова виплата, виплачується пенсія як періодичний платіж, призначений довічно. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 року в справі № 1240/2597/18 зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію. Однак, відповідач протиправно виніс постанову про стягнення виконавчого збору з позивача, оскільки пенсія є періодичним платежем, отже оскаржена постанова суперечить вимогам підпункту 1) пункту п'ятого статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» .
Також позивач зазначив, що згідно з підпунктом 3) пункту п'ятого статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Головним управлінням листом від 27.03.2019 № 4474/03-02 направлено до Пенсійного фонду України інформацію про нараховані суми пенсійних виплат на виконання рішення суду для розгляду питання їх погашення відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у розмірі - 12185,53 грн. Рішення комісії ПФУ з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду головним управлінням не отримувалось.
Крім того вказав, що згідно ч. 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. Постанова про відкриття виконавчого провадження №58481957 винесена 26.02.2019 року, а постанова про стягнення виконавчого збору - 16.05.2019 року, тобто з порушенням строку її винесення. Окрім того, в оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору міститься розрахунок виконавчого збору за примусове виконання рішення суду майнового характеру, а саме: виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Але, рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 1240/2597/18 немайнового характеру.
Ухвалою суду від 03.06.2019 відкрито провадження в зазначеній справі та призначено до розгляду (а.с. 1-2).
Представник позивача в судове засідання не прибув, просив справу розглянути без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надання відзиву на позов не скористався.
Вимоги ухвали суду від 03.06.2019 відповідач не виконав, витребувані належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП 58481957 та відзив на позов суду не надав.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України, з повідомленням сторін в письмовому провадженні відповідно до вимог частини дев'ятої статті 205 КАС України.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII).
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено підстави початку примусового виконання рішення виконавцем.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Водночас, відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з пунктом п'ятим статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У відповідності до статті 8 Закону України України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ(далі - закон 2262, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стаття 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" 5 червня 2012 року № 4901-VI передбачає, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Згідно з вимогами частини 1 статті 7 Закону України № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Згідно з п.3 цієї постанови, орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення, веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Відповідно до вимог п.3 Порядку ведення обліку рішень суду в реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26 вересня 2018 року № 20-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018року за № 1189/32641, у реєстрі обліковуються рішення, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»:
- на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою;
- про стягнення коштів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 у справі № 1240/2597/18, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.10.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувано розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 15.04.2018, з обчисленням розміру пенсії у розмірі 70 відсотків відповідних грошових сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок. (а.с. 19-23).
Рішення суду набрало законної сили 15.01.2019.
Відповідно до відомостей програми КП "ДСС" 22.02.2019 стягувачу видано виконавчий лист № 1240/2597/18 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 у розмірі 88% відповідних сум грошового забезпечення.
Суд звертає увагу на той факт, що рішення суду від 27.09.2018 у справі № 1240/2597/18 є таким, на виконання якого стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а не рішенням суду про стягнення коштів.
Зазначене спростовує позицію позивача про те, що згідно з підпунктом 1) пунктом п'ятим статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується.
Однак, стягувачу ОСОБА_1 пенсія нараховується та виплачується відповідно до Закону 2262 за рахунок коштів Державного бюджету України.
Позивач надав суду витяг з Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, в якому обліковується інформація щодо виконання рішення суду Луганського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 у справі № 1240/2597/18, згідно з якою стягувачу нарахована заборгованість з виплати пенсії за період з 01.01.2018 по 21.01.2019 розмірі - 12185,53 грн.(арк.спр. 9).
Таким чином, позивач підтвердив ту обставину, що виконання вказаного рішення суду здійснюється за рахунок коштів, передбачених окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" 4901-VI, тому виконавчий збір не стягується в такому виконавчому провадженні відповідно до вимог підпункту 3) пункту п'ятого статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
27.03.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області листом № 4474/03-02 направлено до Пенсійного фонду України інформацію про нараховані суми пенсійних виплат на виконання рішення суду для розгляду питання їх погашення відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат в порядку черговості надходження (арк.спр. 8-9).
Постанова про відкриття виконавчого провадження №58481957 винесена 26.02.2019 року, що підтверджено витягом з реєстру виконавчих проваджень (арк. спр. 24).
16.05.2019 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виконавчого збору в сумі 16692,00 грн (арк. спр. 7), яку було направлено на адресу боржника листом від 16.05.2019 № 2575 (арк. спр. 6).
До Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області оскаржувана постанова надійшла 20.05.2019, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі (арк. спр. 6), отже строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 7 Закону України № 4901-VI державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій.
В ухвалі від 03.06.2019 зобов'язав відповідача - суб'єкта владних повноважень надати суду відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження ВП 584819570, однак, вказані вимоги не були виконані, пояснень щодо підстав не надання суду витребуваних доказів не надано, хоча вимогами ч.2 ст.78 КАС України саме на відповідача як суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення.
Таким чином, відповідач не довів суду законності та обгрунтованості прийнятого ним рішення стосовно стягнення виконавчого збору за оскарженою постановою, навпаки позивач підтвердив належними доказами той факт, що виконавчий збір не стягується в спірному виконавчому провадженню відповідно до вимог підпункту 3) пункту п'ятого статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для визнання протиправною оскарженої постанови та її скасування.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивачем заявлено вимогу щодо визнання неправомірними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 16.05.2019 у виконавчому провадженні № 58481957. Разом з тим, в даному випадку вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процесом реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою настання будь-яких негативних наслідків для особи.
На думку суду, правові наслідки для позивача тягне акт індивідуальної дії - постанова про стягнення виконавчого збору від 16.05.2019 у виконавчому провадженні № 58481957, а тому ефективним способом захисту порушеного права є саме визнання протиправною та скасування вказаної постанови.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Частина 2 статті 7 Закону України № 4901-VI передбачає, що у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
В позовній заяві позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, отже позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3842,00 грн.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 28.05.2019 № 1676 (а.с. 2).
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про оскарження дій державного виконавця та скасування постанови про стягнення виконавчого збору задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 16 травня 2019 року ВП № 58481957 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.С. Шембелян