13 червня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/1338/19
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження адміністративній справі
за позовомУправління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (вул. Пашутінська,1, м. Кропивницький, 25015, код ЄДРПОУ - 38613719)
до Дочірнього підприємства "Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Лікарівка-2" (с.Лікарівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28032, код ЄДРПОУ - 23680894)
прозастосування заходів реагування, -
Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просить до повного усунення порушень вимог пожежної безпеки, зазначених у даному позові, застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Дочірнього підприємства “Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Лікарівка-2" (ЄДРПОУ 23680894) у вигляді зупинення роботи (експлуатації) комплексу будівель, а саме: адміністративної будівлі, зерноскладу та тваринницького корпусу, розташованих за адресою: с. Лікарівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, шляхом заборони їх використання (експлуатації) ДП "ДСП "Лікарівка-2" та опечатування (опломбування) вхідних дверей, воріт до них.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року відкрито провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
13.06.2019 року відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи в загальному позовному провадженні.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Таким чином, розгляд вказаної заяви за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Вищезазначена заява обґрунтована тим, що в своєму клопотанні поданому з позовною заявою Управління ДСНС у Кіровоградській області просить розгляд справи провести у судовому засіданні з повідомленням сторін, тобто на думку відповідача в загальному провадженні. Крім того, відповідачу необхідно буде надати великий обсяг доказів та обидві сторони заперечують розгляд справи за спрощеним провадженням.
Так, у відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд зауважує, що дана справа не підпадає під категорію справ, визначених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Подане відповідачем клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні не містить обґрунтувань щодо необхідності проведення судового засідання, лише посилання на суспільний інтерес мешканців, що проживають на території Лікарівської сільської ради та необхідності надання великого обсягу доказів, при цьому відповідач наділений правом на подачу доказів та пояснень по справі у судовому засіданні, про що відповідачу роз'яснено в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, а також те, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (ч.4 ст.12 Кодекс адміністративного судочинства України), суд не знаходить підстав для задоволення клопотання та розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Водночас, дослідивши зміст та мотивування заяви відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні судом встановлено наступне.
Відповідач в обґрунтування заяви стверджує, що обидві сторони заперечують проти розгляду справи за спрощеним провадженням. При цьому, позивачем порушено процесуальні норми передбачені ч. 2 ст. 161 Кодекс адміністративного судочинства України, відповідачу не направлено рекомендованим поштовим відправленням копії позовної заяви та доданих до неї документів. По теперішній час відповідач таких документів не отримував, що може свідчити про неналежну роботу пошти чи інші обставини. Зазначені обставини не надають нам можливості скласти належно відзиву на позовну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, Управління ДСНС у Кіровоградській області просило розгляд даної справи провести у судовому засіданні з повідомленням сторін. Відповідно до приписів ч.1 ст.262 Кодекс адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
При цьому, будь-яких клопотань щодо відмови чи заперечення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не подавало.
Більш того, в матеріалах справи міститься фіскальний чек ПАТ «УКРПОШТА» від 28.05.2019 року ПН 2500666877896 з описом вкладення до рекомендованого листа з повідомленням про направлення ДП “Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Лікарівка-2" позовної зави із додатками (а.с.14-15).
У свою чергу, з офіційного сайту ПАТ «УКРПОШТА» системи повного відстеження відправлень встановлено, що відправлення ПН 2500666877896 отримано особисто 01.06.2019 року 12 год. 36 хв.
З огляду на встановлені дійсні обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач зловживаючи своїми процесуальними правами намагається ввести суд в оману для отримання прийнятного для себе рішення.
Відповідно до статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі статтею 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, з'явлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Умисне обґрунтування поданої заяви фактами та обставинами, які не відповідають дійсності суд визнає зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на свідоме, невиправдане затягування судового процесу та вважає прикладом зловживання особи процесуальними правами, яке полягає у "вчиненні інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи".
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України", no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (Рішення ЄСПЛ у справі "Мусієнко проти України", no. 26976/06, від 20.01.2011).
Частиною 4 статті 45 Кодекс адміністративного судочинства України визначено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.144 Кодекс адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
З огляду на п.5 ч.1 ст.145 Кодекс адміністративного судочинства України штраф є одним із видів заходів процесуального примусу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.149 Кодекс адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що ДП “Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Лікарівка-2" допустило зловживання процесуальними правами, яке полягає у свідомому, невиправданому затягуванні судового процесу та вважає прикладом зловживання особи процесуальними правами, яке полягає у "вчиненні інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи", суд дійшов висновку про застосування до ДП “Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Лікарівка-2" заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.
Визначаючи розмір штрафу який необхідно застосувати до відповідача суддя оцінює мінімальний ступінь перешкоджання судочинству, оскільки зловживання процесуальними правами допущено до початку розгляду справи по суті, а тому не мало негативного впливу на своєчасність вирішення спору як складову завдання адміністративного судочинства.
Таким чином, суд вважає, що встановлення штрафу в мінімальному розмірі визначеному ч.1 ст.149 КАС України (0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 576,30 грн.) буде достатнім для досягнення мети вжиття заходів процесуального примусу та сприятиме запобіганню зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.149 КАС України ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Керуючись 45, 144, 149, 248, ч.4 ст.260, 241 - 243, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву Дочірнього підприємства "Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Лікарівка-2" (с.Лікарівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28032, код ЄДРПОУ - 23680894) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.
Застосувати до Дочірнього підприємства "Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Лікарівка-2" захід процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 576,30 грн. (п'ятсот сімдесят шість грн. 30 коп.).
Стягнути з Дочірнього підприємства "Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Лікарівка-2" в дохід Державного бюджету України штраф у сумі 576,30 грн. (п'ятсот сімдесят шість грн. 30 коп.).
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до ч.6 ст.149 КАС України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Ухвала є виконавчим документом та є обов'язковою до виконання.
Копію ухвали направити позивачу, а також Державній судовій адміністрації України для звернення до виконання.
Стягувачем за ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року в справі №340/1338/19 є Державна судова адміністрація України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795), боржником Дочірнього підприємства "Дочірнє сільськогосподарське підприємство "Лікарівка-2" (с.Лікарівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28032, код ЄДРПОУ - 23680894).
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею - 13 червня 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання такої ухвали.
Дата складання ухвали - 13 червня 2019 року.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук