11.06.2019 року м. Дніпро Справа № 908/2421/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач”
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Зінченко Н.Г.), ухвалене у м. Запоріжжя 04.03.2019р. (дата складання повного тексту рішення - 05.03.2019) у справі № 908/2421/18
за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
до відповідача Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач”, (69069, м Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 9)
про стягнення 3135839,50 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 331718,44 грн. пені, 19135,08 грн. інфляційних втрат та 43015,53 грн. три відсотки річних, -
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2019р. у справі № 908/2421/18 позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач”, (69069, м Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 9, код ЄДРПОУ 05755571) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, (69096, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) 3 135 839 (три мільйони сто тридцять п'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 50 коп. основного боргу, 331 718 (триста тридцять одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 44 коп. пені, 43 015 (сорок три тисячі п'ятнадцять) грн. 53 коп. 3 % річних, 19 135 (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 08 коп. інфляційного нарахування, та 52 948 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) 44 коп. судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство “Запорізький завод “Перетворювач” звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, не правильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2019р. у справі № 908/2421/18 частково та прийняти нове рішення у відповідній частині, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту активну електричну енергію у сумі 179 602,06 грн. та задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 50 000,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:
- судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги факт часткового припинення зобов'язання з оплати за спожиту електричну енергію у січні 2018р. на суму 179 602,06 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки таке зарахування відповідає вимогам ст.ст. 601, 602 ЦК України, є оспорюваним правочином та недійсним в судовому порядку не визнавався;
- судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги факт змінення умов, укладеного між сторонами договору на постачання електричної енергії в частині нарахування пені за порушення строків розрахунку та не застосовано п. 7 ст. 181 ГК України, внаслідок чого безпідставно стягнуто з відповідача пеню у сумі 331 718,44 грн.;
- судом першої інстанції в порушення норм процесуального права неправомірно відмовлено у задоволенні обгрунтованого клопотання відповідача про зменшення суми пені.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач” на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2019р. у справі № 908/2421/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.06.2019р.
Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, посилаючись при цьому на те, що ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» встановлений спеціальний порядок оплати поставленої електроенергії, який не допускає проведення взаємозаліків.
Також, позивач вказує, що умови договору на постачання електричної енергії в частині нарахування пені за порушення строків розрахунку не були змінені, або виключені сторонами, тому судом обгрунтовано було стягнуто з відповідача пеню у розмірі 331 718,44грн., підстави для зменшення, якої у суду першої інстанції були відсутні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.06.2010 між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький завод “Перетворювач” (споживач, відповідач у справі) укладений Договір № 54 про постачання електричної енергії (далі за текстом -Договір).
Додатковою угодою № 6 від 09.07.2012 про внесення змін до Договору змінено в преамбулі та в тексті договору назву споживача Відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод “Перетворювач” на Публічне акціонерне товариство “Запорізький завод “Перетворювач”.
Додатковою угодою №18 від 27.02.2017 про внесення змін до Договору змінено в преамбулі та в тексті договору назву споживача Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” на Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”.
За умовами Договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додадком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”. (п.1 Договору).
Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
У відповідності до положень ст. 26 Закону України “Про електричну енергію” та п. 5.1 Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ України від 17.10.2005р. № 910 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.11.2005р. за № 1399/11679, в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910, (далі за текстом -Правила), споживачі електричної енергії зобов'язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.
Пунктом 10 п.п. 10.2 Правил зазначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору і відповідно оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Згідно п.п. 2.3.4 п. 2.3 Договору, Споживач зобов'язується: оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 4 “Порядок розрахунків” та № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.
Згідно п.3 додатку № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” до Договору (далі - Додаток № 4 в редакції Додаткової угоди № 11 від 01.06.2014р.), у разі відсутності попередньої оплати, оплата споживаної протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться Споживачем плановим платежем по рахунку або платіжній вимозі-дорученню, яку направляє йому Постачальник електричної енергії за плановий період з 1 по останній календарний день місяця на суму 90% від вартості обсягу договірної величини споживання електроенергії. Платіж здійснюється не пізніше 28 числа поточного місяця, а у лютому місяці - не пізніше 25 числа.
Пунктом 6 Додатку № 4 передбачено, що за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну-вимогу доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно наданого Споживачем "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
Пунктом 10 Додатку № 4 встановлено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної-вимоги доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної-вимоги доручення вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів); у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі; при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.
Згідно з пунктом 11 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” Додатка № 4 Договору, якщо Споживач не надав “Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” в обумовлений термін, Постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для сплати виходячі із середньодобового обсягу споживання електроенергії за попередній період з подальшим перерахунком у разі надання Споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної електроенергії здійснюється Постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно п. 6 Додатку № 5 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, в якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.
Як встановлено місцевим господарським судом та не оспорюється відповідачем, на виконання умов договору в січні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 237 016 кВт/г.
Згідно умов Договору відповідачу було виставлено 01.02.2018р. рахунок № 54/1а від 31.01.2018р. на суму 451 851,10 грн. (з ПДВ). З урахуванням наявної у Відповідача переплати в розмірі 89 276,80 грн., сума до сплати за рахунком складає 356 257,60 грн.
Рахунок було отримано нарочно 01.02.2018р. уповноваженою особою Танаєвською Т.Є. (на підставі довіреності № 17-01/13-103 від 15.11.2017р.).
Кінцевий термін сплати - 08.02.2018р. Даний рахунок Відповідачем сплачено не було.
28.02.2018 між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії) та Публічним акціонерним товариством “Запорізький завод “Перетворювач” укладений договір реструктуризації № 18 (Договір реструктуризації), предметом якого є умови і порядок сплати споживачем постачальнику електричної енергії згідно договору постачання електричної енергії № 54 від 01.06.2010, укладеного між постачальником електричної енергії та споживачем (Основний договір) заборгованості за активну електроенергію в розмірі 356257,60 грн. спожиту в січні 2018р. (п.1.1 Договору реструктуризації).
Постачальник електричної енергії надає розстрочку споживачу в погашені, а споживач зобов'язується сплатити заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 356257, 60 грн. самостійно на рахунок постачальника електричної енергії, зазначеного в розділі 5 даного Договору, відповідно до графіку погашення заборгованості, відповідно до графіка: до 25.03.2018р. - 178 257,60 грн.; до 25.04.2018р. - 178 000,00 грн. Оплата по договору реструктуризації не здійснювалась.
В лютому 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 348 326 кВт/г.
Відповідачу 02.03.2018р. виставлено на оплату рахунок №54/2а від 28.02.2018р. на суму 678 562,74 грн. (з ПДВ). Рахунок отримано нарочно 02.03.2018 уповноваженою особою Танаєвською Т.Є. Кінцевий термін сплати - 12.03.2018р. Даний рахунок Відповідачем сплачено не було.
В березні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 307 235 кВт/г.
Відповідачу 03.04.2018р. виставлено на оплату рахунок № 54/3а від 31.03.2018р. на суму 594 577,15 грн. (з ПДВ). Рахунок отримано нарочно 03.04.2018 р. уповноваженою особою Танаєвською Т.Є. Кінцевий термін сплати - 10.04.2018р. Даний рахунок Відповідачем не сплачено.
В квітні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 237 797 кВт/г.
Відповідачу 03.05.2018р. виставлено на оплату рахунок № 54/4а від 30.04.2018р. на суму 477 070,25 грн. (з ПДВ). Рахунок 03.05.2018 отримано нарочно уповноваженою особою Танаєвською Т.Є. Кінцевий термін сплати - 11.05.2018р. Даний рахунок Відповідачем не сплачено.
В травні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 166 257 кВт/г.
Згідно умов Договору відповідачу 04.06.2018р. виставлено на оплату рахунок № 54/5а від 31.05.2018р. на суму 333 546,12 грн. (з ПДВ). Рахунок було отримано нарочно 04.06.2018 уповноваженою особою Танаєвською Т.Є. Кінцевий термін сплати - 12.06.2018р. Даний рахунок Відповідачем не сплачено.
В червні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту прот ягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 185 605 кВт/г.
Відповідачу 03.07.2018р. виставлено на оплату рахунок №54/6а від 30.06.2018р. на суму 372 362,23 грн. (з ПДВ). Рахунок було отримано нарочно 03.07.2018 уповноваженою особою Танаєвською Т.Є. Кінцевий термін сплати - 10.07.2018р. Даний рахунок Відповідачем не сплачено.
В липні 2018р. відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії - 157 084 кВт/г.
Відповідачу 02.08.2018р. виставлено на оплату рахунок № 54/7а від 31.07.2018р. на суму 323 463,41 грн. (з ПДВ). Рахунок було отримано нарочно 02.08.2018 уповноваженою особою Танаєвською Т.Є. Кінцевий термін сплати 09.08.2018р. Даний рахунок Відповідачем не сплачено.
Отже, разом сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію, за період січень 2018 - липень 2018, складала 3 135 839,50грн., яка і була стягнута з відповідача на користь позивача рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2019р. у справі № 908/2421/18, яке зокрема оскаржується апелянтом в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у січні 2018 році на суму 179 602,06 грн., яка за доводами апелянта була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача та позивача (заява від 03.10.2018).
Так, з матеріалів справи вбачається, що 11.10.2018 відповідач надіслав позивачу заяву від 03.10.2018 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 179 602,06грн., що підтверджується фіскальним чеком за від 11.10.2018 та описом вкладення до цінного листа, скріпленим відбитком поштового зв'язку за 11.10.2018.
ПАТ “Запоріжжяобленерго” висловило свої заперечення, про які зазначило у листі від 007-33/16515 від 05.11.2018, який вручено відповідачу 18.11.2018, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Р6906901469068, в яких зазначило, що запропонована в заяві Відповідача від 03.10.2018р. пропозиція щодо зарахування грошових вимог за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання в рахунок оплати грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію, не відповідає чинному законодавству у сфері електроенергетики, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних вимог в рахунок оплати грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію.
Відповідно, до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
В силу ст. 602 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Законом України “Про електроенергетику” та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 31.07.1996р. № 28, з подальшими змінами та доповненнями, передбачені певні особливості здійснення розрахунків у сфері електроенергетики.
Так, згідно ч. 1 ст. 15 Закону України “Про електроенергетику”, купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України, крім електричної енергії, що купується (продається) відповідно до розділу XVII Закону України “Про ринок електричної енергії”.
Статтями 15-1 та 26 Закону України “Про електроенергетику”, пунктом 6.3 вищезгаданих Правил користування електричною енергією встановлено, що оплата вартості поставленої електричної енергії здійснюється її споживачами виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаним Законом визначено спеціальний (особливий) порядок оплати електричної енергії, при цьому така оплата може здійснюватися виключно у грошовій формі, тобто зазначена імперативна норма права унеможливлює проведення зарахування зустрічних вимог в рахунок оплати грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію.
До висновку про неможливість здійснення зарахування зустрічних вимог в рахунок оплати грошового зобов'язання за спожиту активну електроенергію дійшов і Верховний Суд України, яка викладена в постанові від 13.06.2018р. по справі № 908/1810/17.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недопустимість зарахування зустрічних вимог в рахунок оплати грошового зобов'язання за спожиту відповідачем активну електроенергію у січні 2018 році на суму 179 602,06 грн., яке не може вважатися припиненим та підлягає виконанню відповідачем в натурі.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності судового рішення про визнання недійсним спірного зустрічного зарахування однорідних грошових вимог, оскільки недопустимість такого зарахування випливає з вимог ст.ст. 15-1 та 26 Закону України “Про електроенергетику”, пункту 6.3 Правил користування електричною енергією та ст. 602 ЦК України, а відтак таке зарахування не може бути враховано судом при ухвалені відповідного судового рішення.
Безпідставними вважає суд апеляційної інстанції і доводи апелянта щодо внесення сторонами змін до пункту 4.2.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.05.2018 № 21 з протоколом розбіжностей, які виключають відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне здійснення грошових розрахунків.
Так, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п.п. 4.2.1 п. 4.2 Договору, який передбачає, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 Додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”) та за надання послуг з компенсації перетикання реактивної енергії (п. 5 додатка № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетикання реактивної електроенергії”), Споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
За невиконання грошових зобов'язання за Договором № 54 від 01.06.2010 позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 331 718,44 грн., яка розрахована за період з 09.02.2018 року по 24.10.2018 року (з урахуванням заяви № 29 від 24.10.2018 зменшення штрафних санкцій та договору реструктуризації № 18 від 28.02.2018).
Також, як свідчать матеріали справи, ПАТ “Запоріжжяобленерго” направило на адресу Відповідача додаткову угоду № 21 від 01.05.2018р. про внесення змін до Договору про постачання електричної енергії № 54 від 01.06.2010р., зокрема п. 1, якої було викладено п. 4.2.1. Договору у новій редакції, яка на відмуну від діючої, передбачала виставлення Споживачу рахунку на нараховані суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, або пред'явлення претензії, або вимоги.
Відповідач не погодився з умовами додаткової угоди та склав протокол розбіжностей, згідно з яким запропонував виключити п. 1 додаткової угоди, та 05.06.2018 нарочно повернув один примірник Додаткової угоди № 21 від 01.05.2018р. та два примірники протоколу розбіжностей до ПАТ “Запоріжжяобленерго”.
Зазначений протокол розбіжності не було підписано ПАТ “Запоріжжяобленерго”, а відтак в силу ст. 188 ГК України та ст.ст. 525, 651 ЦК України сторони не досягли згоди щодо зміни умов Договору відповідно до Додаткової угоди № 21 від 01.05.2018р.
Окрім цього, спір між сторонами щодо внесення змін до Договору стосувався саме умов Додаткової угоди № 21 від 01.05.2018р., а не умов самого Договору, які залишилися незмінними, в т.ч. і п. 4.2.1. Договору, який передбачає нарахування пені за несвоєчасне проведення розрахунків за кожний день прострочення по день фактичної оплати.
Таким чином, наданий позивачем розрахунок пені відповідає обставиним справи щодо розміру та періоду виникнення боргу, умовам Договору та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі в розмірі 331 718,44 грн. вірно задоволенні місцевим господарським судом.
Не вбачає апеляційний суд і підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, до 50 000,00 грн., оскільки останнім не спростовано обгрунтованих висновків суду першої інстанції, яким з'ясований майновий стан обох сторін, обставини виконання зобов'язання та розмір заборгованості в порівнянні з розміром нарахованої пені, про відсутність, у даному випадку, обставин передбачених ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України для зменшення розміру заявленої до стягнення з відповідача пені.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач” та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі від 04.03.2019р. відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 10 379,71грн. слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод “Перетворювач” на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2019р. у справі № 908/2421/18 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.03.2019р. у справі № 908/2421/18 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Публічне акціонерне товариство “Запорізький завод “Перетворювач”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 14.06.2019 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя Т.А. Верхогляд