10.06.2019 року м.Дніпро Справа № 912/563/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В.
судді: Коваль Л.А., Кузнецов В.О.,
секретар судового засідання: Кисельов Є.О.
Представники сторін:
від відповідача: Степаненко С.В., директор;
представник позивача у судове засідання не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2019, повний текст ухвали складено 01.04.2019, суддя Кабакова В.Г., у справі №912/563/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод", м. Херсон
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", м.Кропивницький,
про стягнення 1 513 538,11 грн.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2019 у справі №912/563/19 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про скасування заходів забезпечення позову (вх № 10604/19 від 26.03.2019) задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову у справі №912/563/19, вжитих ухвалою від 04.03.2019.
Ухвала Господарського суду обґрунтована тим, що Позивачем не спростовано наявність договірних відносин між сторонами щодо зберігання техніки та купівлі такої техніки відповідачем. Крім того, позивач подав суду дилерську угоду № 13/07/15-3713 від 13.07.2015 за якою ТОВ "Техніка і Технології" (дилер) зобов'язується здійснювати просування товару виробництва ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод", шляхом реалізації товару кінцевим споживачам (третім особам).
З викладеного, вбачається виявлення нових обставин, що не були відомі суду під час вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем в сумі близько 800 000 грн і зазначає, що накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача в межах суми 1 513 938,11 грн, позбавить можливості здійснювати розрахунки, в т.ч. з позивачем.
Крім того, ТОВ "Техніка і технології" зазначає, що у разі накладення арештів в угоду одному заявнику це призведе до збитковості підприємства, втрату платника податків, недоплату вже виниклих 1,4 млн. грн податків, 87 чоловік залишаться без роботи, 42 постачальникам в Україні не буде виплачено по зобов'язаннях, 127 юридичних осіб в Україні не отримають виконання зобов'язань (поставку товарів), постраждає імідж країни та інвестиційний клімат, бо 17 міжнародних контрактів не будуть виконані (Італія, Туреччина, Польща, Угорщина, Словенія), а банківські установи призупинять фінансування в сфері та не отримають 2млн. грн.
Господарський суд, прийнято до уваги те, що позивачем не спростовано викладені відповідачем обставини, як підстави скасування заходів забезпечення позову.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" подано апеляційну скаргу, згідно з якою просить ухвалу господарського суду скасувати та винести нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову. Скаржник вважає оскаржувану ухвалу прийнятою передчасно, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Як зазначено скаржником, неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження чи оцінки доказів в ухвалі, що оскаржується підлягає у тому, що суд не маючи жодних доказів вважає встановленим обставини, що ґрунтуються лише за зазначенні відповідача.
Таким чином, на думку скаржника, суд порушив встановлений законом принцип змагальності передбачений ст. 13 ГПК України, коли кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Скаржник посилається на неповідомлення судом останнього про призначення розгляду клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову на 28.03.2019р., тому позивач не міг знати ані суті клопотання, ані мотивів та об'єктивно не міг заздалегідь надати документи, що спростовують викладені відповідачем обставини.
На підтвердження того, що суд неправильно установив обставину ідентифікації техніки за артикулом, замість номеру техніки (заводського номеру), скаржником зазначено, що наявність Артикула в документах наданих відповідачем не підтверджує продажу техніки переданої відповідачу на зберігання.
Як зазначено скаржником, відповідно до наявних в матеріалах справи договорів купівлі-продажу відповідач замовив, і не оплатив, а позивач виготовив на замовлення відповідача і зберігає на складі ТОВ НВП “Херсонський машинобудівний завод” техніку на суму близько 3 000 000, 00 грн. В зв'язку з тим, що часткова оплата була здійснена відповідачем, однак відсутня вимога відповідача про повернення авансу, або про перерахування коштів в рахунок оплати зниклої з переданої техніки на зберігання відсутні підстави вважати, наявність переплати відповідача за договором зберігання (у платіжних дорученнях прямо вказано призначення платежу та номер договору). Натомість визнання відповідачем боргу (хоча і частково) та підтвердження ним наявності у нього боргів перед іншими кредиторами, а також доказів про те, що передана на зберігання техніка зникла, є обставина, що підтверджує необхідність забезпечення позову.
Також скаржником зауважено, що оплата відповідачем 100 000 грн 20.03.19 здійснено після порушення провадження по справі, після винесення ухвали про забезпечення позову, заради скасування заходів забезпечення позову.
Відповідачем до апеляційного суду подано 22.05.19 та надіслано 31.06.19 клопотання про долучення доказів до справи.
Відповідно до ст.113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч.4 ст.262 ГПК України).
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (ч.5 ст.161 ГПК України).
Таким чином, аналіз ст.ст.113, 161, 262 ГПК України свідчить, що суд в ухвалі про відкриття провадження може встановити сторонам строк для подання заяв, пояснень.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою апеляційного суду від 18.03.2019 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. Ухвалено: позивачу у строк до 29.03.2019р. надати відзив на апеляційну скаргу, а також докази його надіслання скаржнику; скаржнику у строк до 05.04.2019 надати заперечення до відзиву на апеляційну скаргу; учасникам справи у строк до 05.04.2019 надати заяви, клопотання, додаткові докази. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.04.2019 на 10:00 годин.
Відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Як встановлено ч.1,4 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
З огляду на викладене та враховуючи пропуск відповідачем строку, встановленого судом для надання заяв та клопотань до суду до 16.05.2019 (ухвала суду від 26.04.19), колегія суддів залишає без розгляду вищевказані клопотання відповідача. Поважності причин пропуску відповідного строку відповідачем не зазначено.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Апеляційним судом здійснено запит справи №912/563/19 у Господарського суду Кіровоградської області
Як вбачається з матеріалів справи, що надійшла на запит, до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення вартості товару в розмірі 1 326 330,00 грн, витрат за повернення майна зі зберігання в сумі 5 432,40 грн, пені в сумі 129 398,94 грн та інфляційних збитків в розмірі 52 376,77 грн, з покладенням на відповідача судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов договору зберігання № 30/01/17-4564 від 30.01.2017 в частині збереження переданого майна, чим спричинено збитки.
Ухвалою господарського суду від 04.03.2019 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/563/19.
До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, яка містить вимоги наступного змісту:
- накласти арешт на виявлене державним виконавцем рухоме та нерухоме майно, а також накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку відповідача № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805 та на інших поточних рахунках, що належать ТОВ "Техніка і Технології" (ЄДРПОУ 36584896), на інших банківських рахунках або в інших кредитно-фінансових установах України, виявлених державним виконавцем у процесі виконання ухвали в межах суми позовних вимог ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод", а саме заборгованості у розмірі 1 513 938,11 гривень.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що внаслідок проведеного досудового врегулювання спору ним було виявлено, що техніка передана ТОВ "Техніка і Технології" на зберігання зникла зі зберігального майданчика, і наразі її місцезнаходження невідоме.
Позивачем до позовної заяви додано акт перевірки вимог зберігання техніки виробництва ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" на виставкових майданчиках ТОВ "Техніка і Технології" від 13.12.2018, підписаний обома сторонами, за яким встановлено відсутність техніки за адресою м. Одеса, вул. Тираспільське шосе № 24-б.
Ухвалою від 04.03.2019 господарський суд частково задовольнив заяву позивача та вжив заходів забезпечення позову наклавши арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805 та на інших поточних рахунках, що належать ТОВ "Техніка і Технології", на інших банківських рахунках або в інших кредитно-фінансових установах України, виявлених державним виконавцем у процесі виконання ухвали в межах суми позовних вимог у розмірі 1 513 938,11 грн.
26.03.2019 до господарського суду надійшли заперечення ТОВ "Техніка і технології" (вх № 10604/19), у яких зазначено клопотання про скасування заходів забезпечення позову, мотивоване тим, що між сторонами існують договірні відносини за якими здійснюються розрахунки за техніку, що знаходиться на зберіганні та продається. Реальна заборгованість відповідача становить близько 800 тис.грн, що значно менша від забезпеченої ухвалою суду суми.
Ухвалою від 27.03.2019 господарський суд призначив клопотання ТОВ "Техніка і технології" (вх № 10604/19 від 26.03.2019) про скасування заходів забезпечення позову до розгляду у підготовчому засіданні 28.03.2019 о 12:00.
Мотивуючи подане клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 04.03.2019, ТОВ "Техніка і технології" послалось на наступні обставини.
30.01.2017 між ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" та ТОВ "Техніка і технології" укладено два договори: договір зберігання №30/01/17-4564 від 30.01.2017 та договір купівлі-продажу №30/01/17-4564 від 30.01.2017, що додані відповідачем.
Разом з тим, існують інші діючі договори за якими техніка позивача передавалась на зберігання відповідача і в подальшому викупалась.
За твердженням відповідача, такі договори укладено з метою наявності у відповідача техніки для продажу, а позивач окрім збуту отримував рекламу його техніки, охорону та зберігання за 90,00 грн в місяць.
У клопотанні відповідача зазначено, що одним з таких товарів, був КМС 8 (універсальна) вартістю 311 467,92 грн, що зберігався на виставковому майданчику відповідача в м. Миколаєві. Видано декілька актів приймання - передачі, один як додаток до договору зберігання, інший до договору купівлі продажу від _.11.2017. Інший об'єкт замовлення відповідача - КМС 8 Bondioli&Pavezi передано на зберігання за актом приймання-передачі від 06.10.17 та який оплачено 02. та 03.04.2018.
Відповідач стверджує, що дублювання товарів в додатках до договорів стало звичним для сторін, що в свою чергу і спричинило помилки в розрахунках та звітності, таке виникало неодноразово. Факт погодження позивачем продавати техніку ХМЗ відповідачу в подальшому, відповідач підтверджує тими обставинами, що позивачем було забрано лише ту техніку, за якою були відсутні оплати, а техніка за якими є передоплата була залишена у відповідача. Як вказує відповідач, на товари, що були передані на зберігання, позивачем були виставлені рахунки по договору купівлі продажу, що підтверджується рахунками і оплатами за назвами товарів і артикулами які однакові у договорах.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем додано, зокрема акт перевірки вимог зберігання техніки виробництва ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод" на виставкових майданчиках ТОВ "Техніка і Технології" від 13.12.2018, підписаний обома сторонами, за яким встановлено відсутність техніки за адресою м. Одеса, вул. Тираспільське шосе № 24-б.
Задовольняючи клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про скасування заходів забезпечення позову, господарський суд виходив з того, що між ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" та ТОВ "Техніка і технології" існують взаємовідносини зберігання та купівлі-продажу техніки переданої на зберігання, про що позивачем у позові зазначено не було. Разом з тим, додатки до таких договорів, надані сторонами, не містять заводських номерів техніки і лише деякі містять артикули.
Відповідач стверджує про наявність перед ним заборгованості у позивача за іншими договорами, що не спростовано останнім.
20.03.2019 відповідачем сплачено позивачу 100 000,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 47393 (а.с. 135) з призначенням платежу "оплата за КМС-8 зг.рах. № 216 від 29.03.2018, дог.№ 13/07/15-3717 від 13.07.2015".
Позивачем не спростовано наявність договірних відносин між сторонами щодо зберігання техніки та купівлі такої техніки відповідачем. Крім того, позивач подав суду дилерську угоду № 13/07/15-3713 від 13.07.2015 за якою ТОВ "Техніка і Технології" (дилер) зобов'язується здійснювати просування товару виробництва ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод", шляхом реалізації товару кінцевим споживачам (третім особам).
З викладеного, господарський суд дійшов висновку про виявлення нових обставин, що не були відомі суду під час вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем в сумі близько 800 000 грн і зазначає, що накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача в межах суми 1 513 938,11 грн, позбавить можливості здійснювати розрахунки, в т.ч. з позивачем.
Крім того, ТОВ "Техніка і технології" зазначає, що у разі накладення арештів в угоду одному заявнику це призведе до збитковості підприємства, втрату платника податків, недоплату вже виниклих 1,4 млн. грн податків, 87 чоловік залишаться без роботи, 42 постачальникам в Україні не буде виплачено по зобов'язаннях, 127 юридичних осіб в Україні не отримають виконання зобов'язань (поставку товарів), постраждає імідж країни та інвестиційний клімат, бо 17 міжнародних контрактів не будуть виконані (Італія, Туреччина, Польща, Угорщина, Словенія), а банківські установи призупинять фінансування в сфері та не отримають 2млн. грн.
Так, за висновками господарського позивачем не спростовано викладені відповідачем обставини, як підстави скасування заходів забезпечення позову. Докази витрачання відповідачем коштів для погашення заборгованості перед позивачем за товар, задля забезпечення збалансованості інтересів сторін, господарський суд вважає за можливе скасувати заходи забезпечення позову у справі №912/563/19, вжиті ухвалою від 04.03.2019.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2019 у справі №912/563/19 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про скасування заходів забезпечення позову (вх № 10604/19 від 26.03.2019) задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову у справі №912/563/19, вжитих ухвалою від 04.03.2019.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо відповідності закону та обґрунтованості винесеної судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Вказана правова позиція, наведена в п. 15 постанови Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Відповідно до ст.145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
У разі надання відповідачем до суду документа, який підтверджує здійснене ним забезпечення позову у відповідності до частини четвертої статті 143 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
Отже, підставою для такого скасування заході забезпечення позову стало виявлення нових обставин, що не були відомі під час вжиття заходів забезпечення позову, а саме про наявність інших правовідносин між сторонами, наявність заборгованості позивача перед відповідачем згідно цих відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обґрунтованості клопотання про скасування заходів забезпечення позову, заявник посилався на укладення 30.01.2017 між ТОВ "Херсонський машинобудівний завод" та ТОВ "Техніка і технології" договорів: договір зберігання №30/01/17-4564 від 30.01.2017 та договір купівлі-продажу №30/01/17-4564 від 30.01.2017, що додані відповідачем.
За твердженням відповідача, такі договори укладено з метою наявності у відповідача техніки для продажу, а позивач окрім збуту отримував рекламу його техніки, охорону та зберігання за 90,00 грн в місяць. Одним з таких товарів, був КМС 8 (універсальна) вартістю 311 467,92 грн, що зберігався на виставковому майданчику відповідача в м. Миколаєві. Видано декілька актів приймання - передачі, один як додаток до договору зберігання, інший до договору купівлі продажу від _.11.2017. Інший об'єкт замовлення відповідача - КМС 8 Bondioli&Pavezi передано на зберігання за актом приймання-передачі від 06.10.17 та який оплачено 02. та 03.04.2018.
Відповідач стверджує, що дублювання товарів в додатках до договорів стало звичним для сторін, що в свою чергу і спричинило помилки в розрахунках та звітності, таке виникало неодноразово. Факт погодження позивачем продавати техніку ХМЗ відповідачу в подальшому, відповідач підтверджує тими обставинами, що позивачем було забрано лише ту техніку, за якою були відсутні оплати, а техніка за якими є передоплата була залишена у відповідача. Як вказує відповідач, на товари, що були передані на зберігання, позивачем були виставлені рахунки по договору купівлі продажу, що підтверджується рахунками і оплатами за назвами товарів і артикулами які однакові у договорах.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач стверджує про наявність перед ним заборгованості у позивача за іншими договорами, що не спростовано останнім.
20.03.2019 відповідачем сплачено позивачу 100 000,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 47393 (а.с. 135) з призначенням платежу "оплата за КМС-8 зг.рах. № 216 від 29.03.2018, дог.№ 13/07/15-3717 від 13.07.2015".
Стосовно вказаної оплати, то колегія суддів зауважує, що вона здійснена за іншим договором, який не є підставою позовних вимог у даній справі.
Відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем в сумі близько 800 000 грн і зазначає, що накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача в межах суми 1 513 938,11 грн, позбавить можливості здійснювати розрахунки, в т.ч. з позивачем.
Крім того, ТОВ "Техніка і технології" зазначає, що у разі накладення арештів в угоду одному заявнику це призведе до збитковості підприємства, втрату платника податків, недоплату вже виниклих 1,4 млн. грн податків, 87 чоловік залишаться без роботи, 42 постачальникам в Україні не буде виплачено по зобов'язаннях, 127 юридичних осіб в Україні не отримають виконання зобов'язань (поставку товарів), постраждає імідж країни та інвестиційний клімат, бо 17 міжнародних контрактів не будуть виконані (Італія, Туреччина, Польща, Угорщина, Словенія), а банківські установи призупинять фінансування в сфері та не отримають 2млн. грн.
Проте доказів на підтвердження вказаних обставин, останнім не надано, що дає підстави апеляційному суду зробити висновки, що вказане є лише припущенням останнього, яке відповідно до ст. 74 ГПК України не підтверджено жодними доказами.
Враховуючи викладене, з поданих відповідачем доказів апеляційний суд не вбачає обґрунтованих підстав для скасування заходів до забезпечення позову.
Отже, не наведення ТОВ "Техніка і технології" обґрунтованих підстав для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, які з огляду на приписи ст. 145 ГПК України полягають у зміні або виявлені фактичних обставин справи, що впливають на обґрунтованість таких заходів, у господарського суду були відсутні підстави, передбачені ст. 145 ГПК України для задоволення клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 04.03.2019.
Крім того, колегія суддів враховує неодноразове звернення відповідача до господарського суду з відповідним клопотанням з тих самих мотивів. При повторному зверненні із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову відповідач надав документи, але за результатами розгляду повторного клопотання господарський суд дійшов інших висновки за наявності тих самих обставин і доказів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про скасування заходів забезпечення позову (вх № 10604/19 від 26.03.2019).
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2019 у справі №912/563/19 - підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 275, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 28.03.2019 у справі №912/563/19 - скасувати.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про скасування заходів забезпечення позову (вх№10604/19 від 26.03.2019) - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" судовий збір у сумі 1921, 00 грн.
Господарському суду Кіровоградської області видати наказ.
Справу №912/563/19 направити на розгляд до суду першої інстанції.
Постанова підлягає оскарженню в порядку Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.06.2019 року.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов