проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"11" червня 2019 р. Справа № 922/2860/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Сіверін В.І.
за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.
за участю представників сторін:
позивача - адвокат Палажченко О.О.
Національного Банку України - старший юрисконсульт Голєв Ю.В.
Комаркова Д.В. - адвокат Приображенський Д.В.
Древаль І.В. та Лабжанії І.В. - адвокат Котляр А.О.
представники інших учасників справи - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ (вх.№1449Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі № 922/2860/18 (повний текст якої складено та підписано 19.04.2019 колегією суддів у складі: Р.М. Аюпова, В.І. Ольшанченко, О.О. Присяжнюк у приміщенні зазначеного суду)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. ПАТ "Банк Золоті Ворота", м. Харків;
2. Національний банк України , м. Київ,
до: 1) ОСОБА_7, м. Харків,
2) ОСОБА_8, м. Харків,
3) ОСОБА_18, м. Харків,
4) ОСОБА_19, м. Харків,
5) ОСОБА_20, м. Харків,
6) ОСОБА_21, м. Харків,
7) ОСОБА_22, м. Харків,
8) ОСОБА_6 , м. Харків,
про стягнення коштів в розмірі 563 237 952,96 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі № 922/2860/18 позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор ПАТ "Банк Золоті Ворота" до ОСОБА_7 , м. Харків, ОСОБА_8 , м. Харків, ОСОБА_9 , м. Харків, ОСОБА_10 , м. Харків, ОСОБА_11 , м. Харків, ОСОБА_12 ., м. Харків, ОСОБА_22, м. Харків, ОСОБА_6, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 563 237 952,96 грн. - залишено без розгляду.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до господарського суду Харківської області для продовження розгляду. Судові витрати за подання цієї апеляційної скарги розподілити у відповідності до вимог законодавства.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Учасникам справи встановлено строк для подання відзивів. Призначено справу до розгляду на 11.06.2019.
Представник ОСОБА_25 та ОСОБА_13 надав за вх. № 5312 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
Представник ОСОБА_24 надав за вх. № 5475 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
Представник ОСОБА_23 надав за вх. № 5476 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
Представник ОСОБА_10 надав за вх. № 5477 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
10.06.2019 представником позивача заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 910/12208/18 щодо вирішення питання залишення позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без розгляду.
Розглянувши заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 228 ГПК України суд має право зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою ВС .
За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів не вбачає будь-яких перешкод, а тим більше неможливості у самостійному встановленні суттєвих для даного спору обставин, оскільки обставини даного спору, на думку колегії суддів, дозволяють об'єктивно і справедливо вирішити спір, не очікуючи відповідних висновків колегії суддів ВС.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі N 922/2860/18.
Представники ПАТ «Банк Золоті Ворота», ОСОБА_26, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_28 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.
Натомість, представник ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_17 звернувся з клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що він буде знаходитись у відпустці та перебувати за межами міста Харкова.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому зазначені учасники справи, у разі їх бажання бути присутнім у судовому засіданні, мали змогу направити до судового засідання іншого представника.
Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, встановлений ст. 273 ГПК України, а саме, 30 днів з дня відкриття апеляційного провадження, а також те, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності зазначених представників.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України зазначив, що позовна заява у даній справі від імені АТ "Банк "Золоті Ворота" підписана неуповноваженою особою (Фондом).
Суд першої інстанції також посилався на практику Верховного Суду у справі №916/2024/17.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позов у даній справі подано Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Вказаний позов подано до господарського суду Харківської області представником Фонду Гуцул А.Д., який діяв на підставі довіреності №27-2465/18 від 02.02.2018.
В ст. ст. 3, 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 52 Закону «Про СГВФО» Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.
При цьому, абз. 3 ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що саме Фонд (а не Банк чи Уповноважена особа Фонду) звертається до суду з вимогами про відшкодування шкоди до пов'язаних з банком осіб, дії або бездіяльність яких призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаним з банком осіб, які внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримали майнову вигоду.
Також, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону «Про СГВФО», Фонд безпосередньо або уповноважена особа фонду у разі делегування їй повноважень має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.
Колегія суддів зазначає, що правовий аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що законодавець передбачив альтернативу у визначені особи, наділеної повноваженнями на звернення з позовом майнового та немайнового характеру до суду від імені банку (п.5 ч.2 ст. 37 Закону «Про СГВФО»), а саме або безпосередньо Фонд, або уповноважена особа Фонду, якщо їй делеговано відповідні повноваження.
Стосовно звернення в суд з вимогами, наведеними в абз.1 ч.5 ст. 52 Закону «Про СГВФО», то таким правом в абз. 3 ч.5 ст. 52 Закону №4452-УІ законодавець наділив виключно Фонд та підтвердив його наявність в абз. 4 ч.5 ст.52 Закону «Про СГВФО», зазначивши, що ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов'язаної з банком особи, що, в свою чергу, виключає подвійне тлумачення даної норми в частині виключних повноважень Фонду.
Наведене кореспондується із абз. 4 ч. 5 ст. 52 цього ж Закону. Зокрема, ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов'язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди (ч. 5 ст. 52 Закону).
Згідно ч. 3 ст. 53 Закону «Про СГВФО» банк є ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, законодавець передбачив, що саме Фонд, а не неплатоспроможний банк, повинен бути позивачем у зазначеній категорії справ, оскільки ліквідація неплатоспроможного Банку потягнула б за собою і припинення провадження у справі за позовом такого Банку.
Більше того, за змістом ч. 5 ст. 52 Закону «Про СГВФО» обов'язковими умовами подачі позову в порядку цієї статті є:
1) наявність шкоди, яку пов'язана особа Банку заподіяла кредиторам та/або банку, та 2) наявність недостатності майна неплатоспроможного Банку (тобто, неможливість погашення вимог всіх кредиторів Банку за рахунок ліквідаційної маси цього Банку).
Кошти, стягнуті Фондом з пов'язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, включаються до ліквідаційної маси банку та використовуються для погашення вимог кредиторів Банку.
Тобто, в разі, якщо завдана пов'язаними особами Банку шкода є настільки значною, що призводить до виникнення недостатності майна Банку, то така шкода вже розглядається як, в тому числі, і шкода кредиторам Банку, оскільки останні не зможуть повернути інвестовані/вкладені в Банк кошти через існуючу недостатність майна Банку. При цьому, кредитори неплатоспроможного Банку, чиї права було порушено діями/рішеннями пов'язаних осіб Банку, не можуть самостійно захистити свої права, оскільки не мають доступу до банківської таємниці і не можуть виявити операції неплатоспроможного банку, які завдали шкоду, провести їх аналіз та виявити причетних до цього осіб. Саме тому, законодавець поклав на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб обов'язок щодо виявлення фактів завдання шкоди кредиторам та/або банку, та звернення до суду в разі, якщо ліквідаційної маси буде недостатньо для задоволення всіх вимог кредиторів неплатоспроможного Банку.
Таким чином роз'яснення ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо делегування повноважень органів управління неплатоспроможного Банку не може бути застосовано до абз. 3 ч. 5 ст. 52 Закону «Про СГВФО» навіть за аналогією, оскільки абз. 3 ч. 5 ст. 52 цього Закону чітко визначає суб'єктний склад учасників спору, а саме: 1) Фонд в якості позивача (без застосування союзів і словосполучень «і», «та»,
«або», «у разі делегування», а також без визначення альтернативного суб'єкта) та 2) пов'язану особу неплатоспроможного Банку в якості відповідача.
Таким чином, подаючи позов в порядку ч. 5 ст. 52 Закону «Про СГВФО», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб реалізує свій законний інтерес на здійснення повного розрахунку із всіма кредиторами неплатоспроможного Банку, а також діє в інтересах неплатоспроможного Банку, його вкладників та інших кредиторів, що також виключає обґрунтування, наведені судом першої інстанції.
Натомість, місцевий господарський суд, залишивши поза увагою правові підстави звернення Фонду з позовом про відшкодування шкоди відповідачами до місцевого господарського суду, а саме ст. 52 Закону «Про СГВФО», неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо відсутності повноважень Фонду на звернення з даним позовом до суду.
Крім того, в аспекті викладеного, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою суду від 09.11.2018 у даному спорі банк залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, що свідчить про неможливість конкуренції компетенцій при поданні позову.
Слід також зазначити, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування 12.11.2018 було прийняте рішення № 3051 «Про повноваження Фонду, передбачені частиною п'ятою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у відповідності до якого уповноваженим особам Фонду на ліквідацію банків роз'яснено, що пред'явлення позовних заяв до пов'язаних з банком осіб, дії або бездіяльність яких призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаних осіб, які внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримали майнову вигоду, в порядку частини п'ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», - є виключною компетенцією Фонду та не делегуються уповноваженим особам Фонду на ліквідацію банків. (зазначене рішення міститься в матеріалах справи арк. справи 182 т. 9).
Також є помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного суду від 17.10.2018 у справі 916/2024/17, оскільки у справі №916/2024/17 позов Фонду подано від імені та в інтересах неплатоспроможного Банку (тобто, позивачем виступав саме Банк), де згідно з висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, з моменту запровадження в банку тимчасової адміністрації (ліквідації) Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій та може діяти особисто або шляхом делегування своїх повноважень (всіх або частини) відповідній уповноваженій особі. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому внаслідок делегування Фондом своїх повноважень ліквідатора конкретного банка визначеній ним уповноваженій особі саме остання одноосібно набуває повноважень органу управління банку та з метою їх реалізації має право у тому числі заявляти та підписувати від імені банку позови до суду. Натомість, Фонд безпосередньо у цьому випадку (делегування повноважень), хоча і залишається носієм законодавчо закріплених за ним повноважень органу управління банку, тобто відповідних повноважень не втрачає, проте на період делегування втрачає правомочності з їх реалізації, якими на цей період наділяється виключно уповноважена особа Фонду. В іншому випадку одночасна реалізація вказаних повноважень як Фондом безпосередньо, так і уповноваженою особою Фонду, означатиме існування одночасно двох окремих органів управління юридичної особи з тотожним змістом повноважень та функцій, у тому числі представництва юридичної особи, що суперечить змісту положень статей 34, 37, 47 України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Таким чином, наведене судове рішення стосується роз'яснення частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо неможливості одночасної реалізації Фондом безпосередньо та уповноваженою особою Фонду повноважень органів управління банком
Разом з цим, наведені судом першої інстанції аргументи та судова практика не стосуються дійсних обставин справи, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав позов не від імені ПАТ «БАНК «Золоті Ворота» (в порядку ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), а від власного імені, в порядку ч. 5 ст. 52 цього Закону, а ПАТ «Банк «Золоті Ворота» виступає у даній справі у якості третьої особи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час розгляду справи, судом першої інстанцій неповно з'ясовано обставини справи, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись статтями 129, 269, п.2, ч.1 ст.275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ на ухвалу господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі № 922/2860/18 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі № 922/2860/18 скасувати.
Справу № 922/2860/18 передати на розгляд суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2019.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін