проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"13" червня 2019 р. Справа № 922/663/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.
за участю представників сторін:
позивача - начальник юридичного відділу Тевелєва Ю.В.
відповідача - адвокат Коваленко В.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ФОП Воробйової К.О., м. Харків, (вх.№1461Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.04.2019 у справі №922/663/18 (повний текст якої складено та підписано 23.04.2019 суддею Н.С. Добреля у приміщенні зазначеного суду)
за заявою ФОП Воробйової К.О .
про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
за позовом Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків;
до ФОП Воробйової К.О., м. Харків,
про стягнення коштів 408 000,00 грн.,
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 у справі № 922/663/18 у задоволенні заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
ФОП Воробйова К.О. із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 22.04.2019 у справі № 922/663/18 про відмову у задоволення заяви ФОП Воробйової К.О. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та прийняти нове рішення, яким визнати наказ таким, що не підлягає виконанню та визнати виконавчий документ, а саме наказ господарського суду Харківської області від 04.09.2018 по справі №922/663/18 про примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2018 по справі №922/663/18 про стягнення з фізичної особи-підприємця Воробйової К.О., адреса реєстраційного обліку: АДРЕСА_1 , РНОКПГІ 3276517148, дата та номер запису в ЄДРПОУ 01.02.2013 року № 2 480 000 0000 146838, про стягнення штрафу у розмірі 204 000,00 грн. та пені у розмірі 204 000,00 грн. на загальну суму 408 000,00 грн. таким, що не підлягає виконанню (виконавче провадження №57894131, відкрите 11.12.2018 Шевченківським ВДВС міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області).
Також просить витребувати письмові докази, які мають значення для вирішення справи, а саме:
- з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6-й під'їзд, E-mail: khr@amcu.gov.ua тел.: НОМЕР_1 )- справу №3/01-58-17;
- з Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, місто Харків, вулиця Ярослава Мудрого, будинок №26, другий поверх, E-mail: info dz@khm.kh.dvs.gov.ua тел.: 057-752-35-20, 057-752-49-73) - виконавче провадження № 57894131.
Розглянувши клопотання про витребування доказів колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
З аналізу вищенаведеної статі вбачається, що сторона, яка подала клопотання має вказати заходи, яких особа вжила для отримання цього доказу самостійно.
В даному випадку боржник вказує на те, що останній звертався до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо надання матеріалів справи № 3/01-58-17, проте останній було відмовлено в їх наданні.
Проте доказів відповідного звернення боржником надано не було.
Тобто докази вжиття самостійних заходів для отримання копій відповідної справи, як то передбачено ст. 81 ГПК України, боржником до суду не надані.
Щодо витребування з Шевченківського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області виконавчого провадження № 57894131, колегія суддів зазначає наступне.
По-перше, як свідчать матеріали справи, ФОП Воробйова К.О. є стороною виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 04.09.2018 по справі № 922/663/18, а саме боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про виконавче провадження", передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Тобто боржник мав право самостійно у відповідності до ЗУ "Про виконавче провадження" ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження, зробити копії вказаних матеріалів та в разі необхідності надати їх до суду.
По-друге, боржником не надано доказів вжиття самостійних заходів для отримання матеріалів виконавчого провадження у Шевченківського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Позивачу встановлено строк для подання відзиву. Призначено справу до розгляду на 29.05.2019.
Позивач надав за вх. № 5064 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
24.05.2019 за вх. № 5137 відповідач звернувся з клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів про добровільне виконання рішення територіального органу АМК України щодо сплати штрафу у розмірі 117 486, 00 грн.
Враховуючи, що рішення стягувача про зміну розміру штрафу було оформлене останнім 18.04.2019, а сплата боргу відбулась своєчасно і боржник не міг раніше надати доказів виконання грошового зобов'язання, колегія суддів вважає цей доказ допустимим.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 оголошено про перерву у розгляді справи до 13.06.2019.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 року, позовні вимоги задоволено повністю.
Підставою для задоволення позовних вимог слугувало те, що боржник у визначений строк у добровільному порядку не сплатив штрафи, накладені рішенням № 99-р/к від 03.08.2017 у справі № 3/01-58-17.
04.09.2018 на виконання вищезазначеного рішення, господарським судом Харківської області видано накази про стягнення з фізичної особи-підприємця Воробйової Кристини Олександрівни на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України штраф у розмірі 204000,00 грн. та пеню у розмірі 204 000,00 грн. та про стягнення 6120,00 грн. судового збору.
11.12.2018 державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, на підставі заяви стягувача від 04.12.2018, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 04.09.2018 по справі № 922/663/18.
Крім того, 11.12.2018 державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області було винесено постанову про арешт коштів боржника.
13.12.2018 державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, у зв'язку і з поданням апеляційної скарги.
26.03.2019 державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області було винесено постанову про арешт майна боржника.
Тобто з наведеного вбачається, що на даний час виконавче провадження з примусового виконання наказу суду по справі № 922/663/18 не закінчене.
В свою чергу боржник у своїй заяві про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, посилається на те, що 03.10.2018 останнім було подано до Харківського обласного територіального відділення АМК України заяву про перегляд рішення адміністративної колегії від 03.08.2017 № 99-р/к по справі № 3/01-58-17.
28.03.2019 Харківським обласним територіальним відділенням АМК України по справі № 3/01-58-17 було прийнято рішення № 41-р/к про стягнення з ФОП Воробйової К.О. штрафу у розмірі 117486,00 грн.
18.04.2019 розпорядженням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України виправила помилку в рішенні від 28.03.2019, яким змінила рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення АМК України від 03.09.2017 № 99-р/к в частині пунктів 2, 4, 6 та викладено їх в наступній редакції:
«Відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на фізичну особу-підприємця Воробйову Кристину Олександрівну (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) штраф у розмірі 39162 гривні.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накласти на фізичну особу-підприємця Воробйову Кристину Олександрівну (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) штраф у розмірі 39162 гривні.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, зазначене в пункті 5 резолютивної частини цього рішення, накласти на фізичну особу-підприємця Воробйову Кристину Олександрівну (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) штраф у розмірі 39162 гривні.
В іншій частині залишити рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення АМК України від 03.09.2017 року № 99-р/к без змін».
На підставі вищезазначеного рішення, 02.04.2019 та 09.04.2019 боржник звертався з заявами до Шевченківського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
17.05.2019 заявником був сплачений штраф у розмірі 117486,00 грн.
В подальшому,16.04.2019 божник звернувся з заявою до Шевченківського відділу ДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області про зупинення виконавчого провадження, у зв'язку зі зверненням до суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Тобто, як стверджує боржник, у нього виник обов'язок щодо сплати штрафу та у розмірі 117486,00 грн., накладений рішенням № 41-р/к по справі № 3/01-58-17, ніяких інших сум він державі не винен. Вказаний грошовий обов'язок був виконаний боржником у повному обсязі і своєчасно.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У практиці ЄСПЛ по застосуванню ст. 1 Протоколу №1 напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain margin of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).
Вирішуючи даний спір, колегія суддів приходить до висновку, що компетентним органом державної влади, тобто самим стягувачем, остаточно визначений розмір грошового обов'язку боржника - 117486,00 грн. і цей обов'язок виконаний боржником у повному обсязі і своєчасно.
За таких умов втручання держави у право мирного володіння майном шляхом стягнення сум, які перевищують 117 486,00 грн., порушують гарантоване право боржника на мирне володіння майном.
Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегулювано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах.
Згідно частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Відповідно частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст.328 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 по справі № 755/15479/15-ц було наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Отже, дослідженню, в даному випадку, підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Процесуальним законодавством передбачено підстави, за якими наказ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Опираючись на встановлені у справі факти, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання боржника припинилось внаслідок прийняття 28.03.2019 Харківським обласним територіальним відділенням АМК України по справі № 3/01-58-17 рішення № 41-р/к про стягнення з ФОП Воробйової К.О. штрафу у розмірі 117486,00 грн., яким було змінено рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення АМК України від 03.08.2017 № 99-р/к та сплати зазначеної суми.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП Воробйової К.О. підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 22.04.2019 у справі № 922/663/18 підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись статтями 129, 269, п.2, ч.1 ст.275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу ФОП Воробйової К.О. на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.04.2019 у справі № 922/663/18 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.04.2019 у справі № 922/663/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву фізичної особи-підприємця Воробйової Кристини Олександрівни про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 04.09.2018 щодо примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2018.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2019.
Відповідно ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.М. Дучал
Суддя О.І. Склярук