06.06.2019
Справа №489/7337/18
Провадження №2/489/535/19
06 червня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Середою А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яким просила: визнати своє звільнення незаконним та поновити її на роботі, на посаді молодшої медичної сестри Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні операційного блоку; стягнути з Миколаївської обласної клінічної лікарні на свою користь заборгованість по заробітній платі під час вимушеного прогулу за період з 08.11.2018 року по час винесення рішення по справі; стягнути з Миколаївської обласної клінічної лікарні на свою користь спричинену їй моральну шкоду в сумі 3000 грн.; стягнути з Миколаївської обласної клінічної лікарні на свою користь вартість спецодягу в сумі 350 грн.; стягнути з Миколаївської обласної клінічної лікарні витрати, які будуть нею понесені на правову допомогу по договору з адвокатом в сумі 28000 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що під натиском старшої медичної сестри ОСОБА_2 позивачем була написана заява про звільнення за власним бажанням, що і зазначила у заяві. З наказом №406-К від 08.11.2018 року її було ознайомлено, позивач зазначає, написала, що не згодна, трудова книжка повернута не була і не повернута до теперішнього часу. Крім того їй не були надані довідка про заробітну плату і спец одяг придбаний за власні кошти, який ОСОБА_2 викинула на смітник.
Відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзив не надавався, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів що містяться в матеріалах справи з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
08 листопада 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади молодшої медичної сестри (санітарка-прибиральниця) операційного блоку, за власним бажанням на підставі статті 8 КЗпП України, підставою чого стала заява ОСОБА_1 від 08.11.2018 року, на підставі Наказу №406-К.
Із вказаним наказом позивач була ознайомлена 19.11.2018 року, із зазначенням, що остання не згодна, так як наказ не відповідає із її заявою, в примітках (із трактуванням).
Згідно наданого позивачем листка непрацездатності виданого Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги» серії АЖД №161004 вбачається, що ОСОБА_1 з 08.11.2018 року по 12.11.2018 року надалі з 13.11.2018 року по 16.11.2019 року перебувала на амбулаторному лікуванні, та 17.11.2018 року повинна стати до роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.
Як роз'яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 зі змінами, судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).
За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, та за загальним правилом працівник зобов'язаний письмово попередити роботодавця про розірвання трудового договору за два тижні.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, який є обов'язковим для суду першої інстанції при вирішенні аналогічних справ, від 26 жовтня 2016 року, справа №6-1269цс16, одною з підстав припинення трудового договору є угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). В випадку домовленості між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом в припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (угода сторін), договір припиняється в строк, який визначено сторонами. Розглядаючи позовні вимоги про оскарження наказу про звільнення про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП, суди повинні вияснити, чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою, чи було вільне волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов в частині визнання незаконним звільнення та поновлення позивача на роботі підлягає задоволенню, що у свою чергу дає підстави для скасування наказу про звільнення №406-К від 08.11.2018.
У відповідності з ч. 1 ст. 235 Кодексу Законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За змістом ч. 2 цієї статті, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного. Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (Порядку), за частиною 3 пункту 2 якої відповідна середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно ч.3 п.3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки про доходи від 11.04.2019 року за вих. № 47 загальна сума доходів ОСОБА_1 за період з травня 2018 року по листопад 2018 року становить 28230,80 грн., за винятком обов'язкових утримань становить 22884 грн. 39 коп.
Із наданих документів, а саме виписки за картковим рахунком клієнта за період з 01.06.18 по 06.10.18 та з 06.10.18 по 28.01.2019 року, вбачається що відповідач здійснює розрахунок з позивачем по виплаті заробітній платі частинами, та останнє розрахування за листопад місяць було здійснено 11.12.2018 року.
Для розрахунку середньоденної заробітної плати суд виходить із нарахованої заробітної плати за вересень 2018 року - 3834,80 грн. ? 20 робочих дня = 191,74 грн. та жовтень 2018 року - 5843,33 грн. ? 22 робочих дня = 265,60 грн. + 191,74 грн. = 457,34 грн./2 =228,67 грн..
Таким чином, відповідачу з 08.11.2018 року по 16.04.2019 року належить до сплати заробітна плата в розмірі 25153 грн. 37 коп., виходячи з наступного: середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 228,67 грн.*110 робочих днів (кількість робочих днів з 08.11.2018 року по 16.04.2019 року).
Згідно ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.2371 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ч.1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Незаконним звільненням позивача з роботи порушено його право на працю, що призвело до моральних страждань, а тому для відшкодування заподіяної моральної шкоди з урахуванням вимоги розумності і справедливості з відповідача підлягає стягненню 3000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та здійсненими позивачем витратами на купівлю спецодягу, який, як стверджує позивач, медсестра ОСОБА_2 викинула на смітник, що не підтверджено належними та допустимими доказами, підстави для відшкодування вартості спецодягу відсутні, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Положеннями статті 237-1 Кодексу Законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме відшкодуванню підлягає 1000 грн. моральної шкоди.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат, які будуть нею понесені на правову допомогу по договору з адвокатом в сумі 28000 грн., суд вважає, що вона належними доказами не підтверджена, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
До виплат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Правила визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу визначені статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України, якою встановлено, що витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат, позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 31.01.2019 року, з якого не можливо встановити розмір понесених витрат, акту виконаних робіт з детальним розписом не надано, квитанції щодо слати витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах не міститься.
Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні про поновлення на роботі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради від 08 листопада 2018 року №406-К про звільнення ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри (санітарка-прибиральниця) Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради з 14 листопада 2018 року.
Стягнути з Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2018 року по 16 квітня 2019 року в розмірі 25153 грн. 37 коп. (двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят три гривні тридцять сім копійок).
Стягнути з Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_1 1000 гривен (одну тисячу гривен) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня, місцезнаходження за адресою: м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 21, ЄДРПОУ 02007070.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «12» червня 2019 року.