Справа №2-104 / 2010р
11 лютого 2010 року Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
в складі :
головуючого - судді Дігтярь Н.В.
при секретарі - Демяненко С.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Верхівцевської міської ради, Верхньодніпровського районного управління земельних ресурсів про визнання недійсними договорів дарування жилого будинку та земельної ділянки, державних актів на право власності на земельні ділянки,
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування жилого АДРЕСА_1 та договору дарування земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою, укладеними між ними 26 січня 2007р, посилаючись на те, що відповідач по справі є його донькою. На підставі свідоцтва про право власності від 23 жовтня 1989р йому належав вищевказаний жилий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,2578га в тому числі для обслуговування жилого будинку 0,25га і ведення підсобного господарства ,0078га, який належав йому на підставі державного акту на право приватної власності і на земельну ділянку, вданого 20 січня 2000р Верхівцевською міською радою. В будинку він мешкає з 1954 року.
26 січня 2007р на пропозицію відповідачки між ним та відповідачкою були укладені договори дарування жилого будинку та земельної ділянки.
На час укладання оспорюваних договорів дарування, враховуючи що на той момент йому було 79 років, сам він не міг обслуговувати будинок та земельну ділянку, вони з відповідачкою домовилися, що протягом року вона переїде до нього на постійне місце проживання в подарений їй будинок, буде постійно надавати йому необхідну допомогу, інакше він би не уклав вказані договори дарування.
Але відповідачка протягом двох років не виконала домовленості, взагалі не з'являється до нього, ніякої допомоги та підтримки йому не надає, тому він вважає, що дійсні умови при укладанні договорів дарування вона не виконує і не має наміру виконувати, таким чином, ввела його в оману та обман і він, підписуючи договори дарування, допустив помилку, яка має істотне значення для здійснення своїх прав та інтересів, тому такі договори повинні бути судом визнанні недійсними.
В подальшому позивач уточнив підставу позовних вимог, прохає визнати недійсними договори дарування як укладенні внаслідок обману з боку відповідачки.
4 грудня 2009р позивач доповнив позовні вимоги, прохаючи визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, як розташовані за вищевказаною адресою, видані 10 грудня 2007р Верхівцевською міською радою, посилаючись на те, що на підставі договору дарування земельної ділянки від 26 січня 2007р відповідачці, Верхівцевською міською радою 10 грудня 2007р були їй видані державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1, дійсність яких він оспорює, як і вищевказані договори дарування жилого будинку та земельної ділянки.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідачка є його рідною дочкою. Він та його дружина на праві власності мали спірний жилий будинок, розташований в АДРЕСА_1. В 2007р йому та його дружині виповнилося по 79 років кожному, проживають вони самі. Відповідачка мешкає зі своєю сім'єю в м.Нова Каховка, друга їх дочка мешкає в іншому місті. Відповідачка приїздила до них рідко, друга донька також навідується рідко.
В 2007р відповідачка умовила його подарувати їй будинок та земельну ділянку, під умовою, що тоді вона переїде до них проживати та доглядати їх, цим вона обманула їх. Його дружина погодилася. Вони в нотаріальній конторі уклали з дочкою договори дарування. Після їх укладання відповідачка не виконала своїх обіцянок, проживати до них не переїхала, вони так і залишилися проживати самі, без догляду та сторонньої допомоги. Раз на рік чи півроку відповідачка разом з чоловіком приїздили до них на декілька годин, не надаючи допомоги. Один раз відповідачка взяла матір до себе, щоб доглянути її, але через декілька днів привезла назад. На сьогодні йому та дружині по 82 роки, самі вони не можуть доглядати за будинком та землею. Сторонні люди їм допомогу не надають. При умові, щоб хтось їх доглянув би, вони передали б спірний будинок цій людині, але наявність договорів дарування перешкоджає цьому.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 1 вересня 2009р позовні вимоги позивача не визнала. пояснила, що спір виник між ним та батьком із-за втручання другої доньки. Вона ж кожного місяця приїздить до батьків, допомагає їм, забирала матір до себе на лікування. Вона згодна подарувати половину будинку сестрі або батькові. В подальшому відповідача в судове засідання не з'явилася.
Відповідачі Верхівцевська міська рада та Верхньодніпровське районне управління земельних ресурсів своїх представників в судове засідання не направили, причину неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, що не з'явилися, по наявним у матеріалах справи доказам, на підставі ст.169 ЦПК України з постановою в справі заочного рішення.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляду справи за її відсутності за станом здоров'я, позовні вимоги позивача підтримала.
Третя особа- Верхньодніпровська державна нотаріальна контора надала суду заяву про розгляду справи за відсутності її представника.
Суд вислухавши пояснення позивача, дослідивши доказі по справі, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за слідуючими підставами:
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними батьком та донькою.
26 січня 2007р позивач подарував належний йому на праві власності жилий будинок розташований по АДРЕСА_1 та належну йому на праві власності земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою своїй дочці-відповідачці по справі ОСОБА_2
Позивачка звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів дарування за підставами ст.230 ЦК України, посилаючись на те, що під впливом обману з боку відповідачки, яка в обмін на дарування будинку та земельної ділянки, на якій розташований будинок, обіцяла переїхати до них з матір'ю та доглядати їх.
Відповідно до ст.230 ЦК України- якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
В ході судового розгляду позивач визнав, що він підписував договір дарування спірного будинку та земельної ділянки своїй дочці, повіривши в обіцянку відповідачки переїхати проживати до них з матір'ю та доглянути їх до смерті, вона не мав на меті безоплатне відчуження будинку, а бажав взамін подарованого будинку та земельної ділянки отримувати від відповідачки догляд до смерті, разом з дружиною.
Хоча договори дарування, укладені між сторонами 26 січня 2007 року, удостовірені державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, не містять умови дарування будинку та земельної ділянки відповідачці під вимогою догляду до смерті позивача та його дружини з боку відповідачки, або під будь-якими іншими умовами, але оспорювані договори є двосторонніми угодами, на час укладання договорів позивач мав вік 78 років, був не тільки непрацездатним за віком, але людиною дуже похилого віку, потребував постійної допомоги. Враховуючи, що його дружина, мати відповідачки такого ж віку, живуть вони самі, без сторонньої допомоги їм неможливо обходитися, на позивача могли поширюватися вимогист.744 ЦК України-поняття договору довічного утримання (догляду), за яким яким одна сторона передає другій стороні у власність житловий будинок..., інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувана утриманням та (або) доглядом довічно.
Таким чином, судом встановлено, що позивач внаслідок свого віку-79 років та непрацездатності мав необхідність довічного догляду, волевиявлення позивача було направлене саме на укладання такого договору. Але відповідач, повідомивши позивача про здійснення зі свого боку такого догляду при умові укладання договору дарування, обманула його.
На теперішній час позивач разом з дружиною, обоє віком 82 роки, мешкають самі в спірному будинку, а також у вказаному населеному пункті, оскільки ні відповідач ні друга донька з ними разом або в цьому ж населеному пункті не проживають, і не забезпечують їх доглядом.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач дарував їй будинок під умовою, що після його смерті вона подарує половину будинку сестрі, не відповідають дійсності, оскільки позивач мав змогу укласти договір дарування по половині будинку кожній з дочок. Також відповідачкою 10 грудня 2007р було отримано на підставі договору дарування два державних акти на земельні ділянки, розташовані за вказаною адресою, один серії ЯЕ №483146, на ділянку площею 0,2500га, другий серії ЯЕ №483147 на ділянку площею 0.0078га, чим заперечуються доводи відповідачки про домовленість з батьком про дарування сестрі після його смерті половини будинку.
За таких підстав суд вважає, що обставини, які викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, позивач в момент укладання договору дарування будинку мав обман з боку відповідачки щодо істотних обставин, а саме, що при наявності договору дарування будинку та земельної ділянки вона догляне позивача та матір, тому договори дарування можуть бути визнані судом недійсними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного Кодексу України- у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Визнання недійсним договору дарування земельної ділянки відповідачці є підставою для визнання недійсними державних актів на земельні ділянки, видані позивачці 10 грудня 2007р на підставі оспорюваного договору дарування земельної ділянки від 26 січня 2007 року.
Згідно вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати-судовий збір в розмірі 647грн.79коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи-30грн., а всього 677грн.79коп. Також з відповідача на користь держави підлягають стягненню недоплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 90грн.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212. 213, 214, 215 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсними договір дарування жилого будинку з господарчими спорудами, розташовані в АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, укладений 26 січня 2007р між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, удостовірений державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори за реєстром №297, договір дарування земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, площею 0,2578га, укладений 26 січня 2007р між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, удостовірений державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори за реєстром №296, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №483146, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,2500га, виданий 10 грудня 2007 року Верхівцевською міською радою на ім'я ОСОБА_2, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №483147, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,0078га, виданий 10 грудня 2007 року Верхівцевською міською радою на ім'я ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 677грн.79коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 90грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Верхньодніпровським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Заява про оскарження рішення суду може бути подана на протязі десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження.
Головуючий-