Справа: № 2-а - 126/2010
17 лютого 2010 року . м. Дніпродзержинськ .
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Єременко А.А. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпродзержинську справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Баглійської районної ради міста Дніпродзержинська про визнання протиправною бездіяльність , стягнення невиплачених коштів на оздоровлення ,
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Баглійської районної ради міста Дніпродзержинська , у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача , стягнути щорічну разову допомогу на оздоровлення у розмірі 2886 гривень , оскільки приймав участь у ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС , в результаті чого надано статус громадянина , постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії , встановлено 3 групу інвалідності . Згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен щорічно отримувати на оздоровлення 6 мінімальних пенсій за віком . 29 травня 2009 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Баглійської районної ради міста Дніпродзержинська з заявою про здійснення перерахунку одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік , але у цьому було відмовлено .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений адміністративний позов підтримав повністю , просив стягнути з відповідача недоотриману щорічну разову допомогу на оздоровлення у розмірі 2886 гривень .
Представник відповідача Корольова І.В. заявлений позов не визнала та пояснила , що позивачеві призначена та виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 90 гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Суд , вислухавши пояснення осіб , які беруть участь у справі , вивчивши матеріали справи , вважає , що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .
У судовому засіданні встановлено , що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії . Він є інвалід 3 групи внаслідок захворювання , пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС .
Таким чином , позивач відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення .
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону № 796 ( в редакції від 20 червня 1996 року ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам І і ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат ; інвалідам ІІІ групи , дітям інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати ; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат ; 3 категорії - три мінімальні заробітні плати .
Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 48 Закону України № 796 - ХІІ викладено в такій редакції:
«Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи , та сім'ям , які втратили годувальника із числа осіб , віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильської катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах , встановлених Кабінетом Міністрів України» . Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вищенаведене положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , визнано неконституційним та з 22 травня 2008 року поновлено дію ст. 48 Закону № 796 .
Відповідач при виплаті щорічних виплат на оздоровлення діяв відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанов Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , та від 12 липня 2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу і оздоровлення громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
При її виплаті відповідач користувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , якою розмір допомоги був встановлений 90 гривень .
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України .
Постановою № 562 всупереч Закону України № 796 - ХІІ, який встановив розмір щорічної допомоги як величину , кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати , визначеної Законами на час здійснення виплати , встановлено конкретні розміри такої допомоги у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права та Закон має пріоритетне значення перед Постановою Кабінету Міністрів України .
У зв'язку з виплатою позивачу допомоги у твердій сумі були порушені його права.
Суд вважає необґрунтованим відмову відповідача у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення та виплату такої допомоги у твердій грошовій сумі - 90 гривень .
При таких обставинах суд вважає , що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 90 гривень у 2008 року є неправомірними .
Судові витрати підлягають стягненню з місцевого бюджету на користь позивачки відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України .
Керуючись ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , ст. 2 , 6 , 8 , 9 , 94 , 104 , 159 , 160 , 162 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Баглійської районної ради міста Дніпродзержинська про визнання протиправною бездіяльність , стягнення невиплачених коштів на оздоровлення задовольнити частково .
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Баглійської районної ради міста Дніпродзержинська щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової щорічної допомоги на оздоровлення на 2008 рік .
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Баглійської районної ради міста Дніпродзержинська нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі , встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 4 мінімальних заробітних плат .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити .
Стягнути з бюджету Баглійського району міста Дніпродзержинська на користь ОСОБА_1 судові витрати 169 гривень 79 копійок .
Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду . Заяву про апеляційне оскарження може бути подано в строк 10 днів з дня оголошення постанови . Апеляційна скарга подається в строк 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження .
Суддя С.А. Скиба