83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.03.10 р. Справа № 36/366
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк
про: стягнення 163 825,21грн.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Моїсейцев В.Е. - по дов.;
від відповідача: Семчук М.О. - по дов.;
З 24.02.2010р. по 02.03.2010р. у судовому
засіданні згідно ст.77 Господарського
процесуального кодексу України
оголошувалась перерва
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” м.Львів, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 163 825,21грн., яка складається з основного боргу в сумі 146 872,50грн., суми інфляції 2 349,96грн., пені в сумі 12 828,21грн., 3% річних в сумі 1 774,54грн.
Крім того, в ході розгляду справи позивач надав суду заяву №5юс від 11.01.2010р., в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову згідно ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві, у розмірі позовних вимог.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається договір №6/2008/П/26 від 14.04.08р., специфікації до нього, видаткові накладні, довіреності, письмову вимогу №325-юс від 19.11.09р.
Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки загальна сума договору згідно п. 3.1 складає 5 263 994,20грн., з яких ТОВ “Амстор” сплачено 5 613 249,40грн., у зв'язку з чим вважає, що свої зобов'язання по договору він виконав в повному обсязі і заборгованості перед позивачем не має. Що ж стосується заборгованості в сумі 146 872,50грн., яка виникла згідно наданих позивачем видаткових накладних, відповідач стверджує, що жодних додаткових угод на постачання додаткових матеріалів за договором сторони не укладали, а згідно п. 1.4 договору, у разі виявлення помилок постачальника в визначенні кількості, номенклатури та загальної вартості матеріалів, постачальник здійснює поставку необхідних матеріалів за свій рахунок. Також відповідач заперечує проти заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Разом з цим, незважаючи на заперечення проти позовних вимог, 01.03.2010р. відповідач надав суду заяву №414 від 01.03.2010р., в якій просить суд відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців через тяжкий фінансовий стан, який склався у теперішній час на його підприємстві.
Позивач заперечує проти відстрочки виконання рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:
14.04.08р. сторони уклали договір №6/2008/П/26, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу комплекс матеріалів для покрівлі, стін та утеплення конструкцій, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити ці матеріали.
Загальна сума договору складає 5 263 994,20грн. (п.3.1 договору).
До означеного договору сторони уклали Специфікації №1, №2, №3, якими визначили найменування матеріалу, його кількість та ціну, а також загальну суму матеріалу, який позивач зобов'язаний поставити відповідачу - 5 263 994,20грн.
Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, позивач на виконання умов договору у період з 05.05.08р. по 18.05.09р. передав відповідачу товар на загальну суму 5 760 121,90грн., тобто в більшій кількості, ніж передбачено умовами договору.
Зокрема, позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними, №06ДО081519 від 15.08.08р. на суму 47 271грн., №06ДО081520 від 15.08.08р. на суму 67 108,80грн., №06ДО082022 від 20.08.08р. на суму 24 600,01грн., №06ДО100802 від 08.10.08р. на суму 1 221,12грн.,№06ДО102144 від 21.10.08р. на суму 5 626,51грн., №06ДО102147 від 21.10.08р. на суму 814,42грн., №06ДО103112 від 31.10.08р. на суму 422,86грн., №06ДО050719 від 18.05.09р. на суму 322,43грн., а всього на суму 147 387,15грн.
Відповідачем товар отримано, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними, а також довіреностями НБИ №920428/203 від 01.08.08р., ЯПЛ №192948/423 від 02.10.08р.
У відповідності з ч. 1 ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Умовами п. 1.2 договору передбачено, що кількість, номенклатура, ціна за одинцю та загальна вартість матеріалів зазначаються в специфікаціях (Додатки № 1,2,3), які є невід'ємною частиною договору
Як вказувалося вище, укладеною до договору специфікацією №1 сторони передбачили поставку матеріалів на загальну суму 3 721 524,77грн., специфікацією №2 - на 1 466 834,96грн., специфікацією №3 - на 75634,47грн., а всього на 5 263 994,20грн. (п.3.1 договору).
Виходячи з представлених суду видаткових накладних всього позивачем у період з 05.05.08р. по 18.05.09р. на адресу відповідача за договором поставки № 6/2008/П/46 від 14.04.2008 р. було поставлено матеріалів на загальну суму 5 760 121,90грн.
Незважаючи на те, що письмово зміни щодо кількості товару сторонами до специфікації не вносилися, додаткові угоди з цього приводу не укладалися, суд вважає, що поставка додаткової кількості товару відбулася саме в межах договору поставки № 6/2008/П/26 від 14.04.2008р., оскільки первинні бухгалтерські документи, зокрема, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, містять посилання на спірний договір поставки № 6/2008/П/26 від 14.04.2008р.
Правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, визначені ст. 670 ЦК України.
Частиною 3 ст. 670 ЦК України визначено, що в разі, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Матеріали, згідно представлених видаткових накладних, відповідачем прийняті без будь-яких зауважень та заперечень, доказів відмови від цих матеріалів та прийняття їх у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суду не представлено.
Так само відповідачем не представлено суду доказів того, що додаткова поставка матеріалів за договором поставки № 6/2008/П/26 від 14.04.2008р. виникла внаслідок помилок позивача у визначенні кількості, номенклатури та загальної вартості матеріалів, а отже не доведено виникнення підстав застосування наслідків, визначених п. 1.4 договору.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару саме за договором поставки № 6/2008/П/26 від 14.04.2008 р., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов договору, а доводи відповідача в частині відсутності погодження сторонами додаткових обсягів постачань за договором суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
За приписами п.3.3.2 договору кінцевий розрахунок за поставлений товар відповідач здійснює протягом семи банківських днів з моменту поставки матеріалів згідно умов договору за умови відсутності у відповідача претензій по якості матеріалу, що постачається.
Однак відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару виконав лише частково в сумі 5 613 249,40грн., внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 146 872,50грн.
20.11.09р. позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу №325-юс від 19.11.09р. про погашення боргу, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Доказів погашення боргу в сумі 146 872,50грн. відповідач не представив, у зв'язку з чим господарський суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідач перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 146 872,50грн. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Порушення відповідачем строків оплати товару за умовами п.7.3 договору тягне за собою обов'язок оплати відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від неоплаченої суми.
У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 12 828,21грн. за період з 21.05.09р. по 14.10.09р. (147 днів).
Перевіривши арифметично наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його таким, що суперечить чинному законодавству через невірне визначення дні виникнення права вимоги на нарахування пені, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині задовольняє частково та стягує з відповідача пеню в сумі 12 248,76грн. за період з 27.05.09р. по 14.10.09р.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми інфляції за період з червня по вересень 2009р. включно в сумі 2 349,96грн., а також 3% річних в сумі 1774,54грн. за період з 21.05.09р. по 14.10.09р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляції, з огляду на наявність заборгованості, господарський суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню та стягує з відповідача інфляційні втрати в сумі 2 349,96грн. як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.
Водночас, наданий позивачем розрахунок 3% річних суд вважає арифметично невірним через неправильне визначення дня виникнення права вимоги, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних в сумі 1 702,11грн. за період з 27.05.09р. по 14.10.09р.
Разом з цим, господарський суд відмовляє позивачу у заяві про накладення арешту на належні відповідачу грошові суми, оскільки позивач не представив жодних доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Що ж стосується заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, то з цього приводу господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відстрочка виконання судового рішення згідно ст. ст. 83 п.6, 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в державі та інші обставини справи.
Однак, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, а недостатність, відсутність грошових коштів або навіть негативний баланс станом на певну дату не свідчать про неможливість зарахування коштів на рахунок відповідача у подальшому.
Посилання відповідача на світову фінансову кризу та її негативний вплив на економічний стан підприємства відповідача, не можуть бути переконливим та законним підґрунтям для невиконання судового рішення.
Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути підставою для відстрочки виконання рішення суду -відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на те, що відповідач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України наявність виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд вважає, що вимоги відповідача позбавлені належного доказового обґрунтування та правових підстав, у зв'язку з чим суд відмовляє йому у заяві про відстрочку виконання рішення.
Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.
На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.509, 525, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк про стягнення 163 825,21грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” (83000, м.Донецьк, вул. Постишева, б.117, р/р26004301777060 у філії ГУ Промінвестбанку в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 32123041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” (79000, м.Львів, вул. Литвиненка, б.3, р/р26002238777001 в ЗГРУ КБ Приватбанк м.Львова, МФО 325321, ЄДРПОУ 13816938) основний борг в сумі 146 872,5грн., суму інфляції 2 349,96грн., 3% річних в сумі 1 702,11грн., пеню в сумі 12 248,76грн., витрати по оплаті держмита в сумі 1 631,73грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн. 06коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
В судовому засіданні 02.03.2010р. оголошено повний текст рішення.
Суддя