Справа № 22ц-87/10 Головуючий у 1 інстанції - Ференс-Піжук О.Р.
Категорія - 27 Доповідач - Здрилюк О.І.
04 березня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі :
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю пр-ка позивача - Савицької Г.Р.,
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про передачу майна в заклад, звернення стягнення на майно та виселення за апеляційною скаргою позивача - ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Нововолинського міського суду від 09 жовтня 2009 року,
Рішенням Нововолинського міського суду від 09 жовтня 2009 року в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» в даній справі відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Вважає, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем в порушення вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» перед процедурою звернення стягнення на предмет іпотеки не дотримані вимоги щодо надіслання відповідачам письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором. Крім того, відсутні підстави для задоволення позову при відсутності вимоги про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Із позовної заяви вбачається, що позивач ставить вимогу про звернення стягнення на майно відповідачів - належний боржнику ОСОБА_2 торговий контейнер та належну іпотекодавцям ОСОБА_4 і ОСОБА_3 квартиру, в рахунок погашення заборгованості в сумі 16627,48 доларів США за кредитним договором № 119/07/М від 03.07.2007 року (а.с.2-4).
На вимогу суду першої інстанції (а.с.69-70) позивач надав розрахунок суми заборгованості по кредитній угоді (а.с.73-76).
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Із наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості по кредитній угоді № 119/07/М від 03.07.2007 року вбачається, що ОСОБА_2 видано кредит 11.07.2007 року - 20000 доларів США і 03.07.2008 року - 5000 доларів США та із цієї загальної суми кредиту 25000 доларів США розраховувалась заборгованість (а.с.73-76).
Разом з тим, із п.1.1 укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 кредитного договору № 119/07/М від 03.07.2007 року вбачається, що предметом цього договору є кредит в розмірі 20000 доларів США (а.с.7-8).
Із договору застави майна, укладеного між позивачем і цим же відповідачем 03.07.2007 року вбачається, що його предметом є торговий контейнер і цією заставою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору № 119/07/М від 03.07.2007 року по поверненню кредиту в розмірі 20000 доларів США (а.с.11-зворот - 13).
Із договору іпотеки, укладеного 09.07.2007 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вбачається, що його предметом є квартира № 21 в будинку № 13 на вул.Миру в селищі Жовтневе міста Нововолинська Волинської області і це майно надано в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № 119/07/М від 03.07.2007 року по поверненню кредиту в розмірі 20000 доларів США (а.с.13-зворот - 15). Слід звернути увагу, що вказаний договір складений лише в 2-х примірниках і не надавався іпотекодавцям.
Таким чином, як слідує із наведеного вище, позивач не надав будь-яких належних та допустимих доказів про надання відповідачу ОСОБА_2 03.07.2008 року кредиту в розмірі 5000 доларів США і наявність у всіх відповідачів зобов'язань і по цьому кредиту.
Разом з тим, позивач не надав розрахунку заборгованості за кредитним договором № 119/07/М від 03.07.2007 року, який видавався в розмірі 20000 доларів США і не підтвердив невиконання відповідачами зобов'язань саме по цьому договору.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на майно відповідачів в зв'язку з порушенням позивачем вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо попередньої письмової вимоги про усунення порушень.
Покликання апелянта на неврахування судом в даному випадку вимог ч.3 ст.35 цього Закону не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не доведено тієї обставини, що викликана таким повідомленням затримка могла спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки. А право на звернення до суду за захистом порушених прав передбачене не тільки частиною 2 цієї статті Закону, а й ст.3 ЦПК України.
Зазначення судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення про відсутність підстав для задоволення позову ще й у зв'язку з відсутністю вимоги позивача про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості - не впливає на правильність ухваленого рішення.
Враховуючи наведене, к олегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити, а рішення Нововолинського міського суду від 09 жовтня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді